Постанова

від 24.09.2024 по справі 497/380/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 497/380/24Головуючий в 1 інстанції: Раца В.А.

Дата і місце ухвалення 25.04.2024р., м. Болград

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г.,

Шевчук О.А.,

за участю секретаря Челак Р.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на рішення Болградського районного суду Одеської області від 25 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

16.02.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, в якому просив скасувати постанову № 111701 від 02.02.2024 року у справі про адміністративне правопорушення за ознаками ч.2 ст. 127-4 КУпАП про притягнення його до адміністративної відповідальності та закрити справу про адміністративне правопорушення за п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 25 квітня 2024 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так у своїй апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що за результатом розгляду матеріалів адміністративного провадження було встановлено, що під час прийняття 08.12.2023 адміністратором ТСЦ № 5144 РСЦ ГСЦ МВС ОСОБА_1 практичного іспиту на право керування транспортними засобами категорії «С» у громадянина ОСОБА_2 було допущено порушення вимог Інструкції про використання технічних засобів контролю під час складання іспитів (у тому числі за допомогою фото-, відео-, аудіотехніки), збереження отриманої за допомогою них інформації та доступ до неї, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 травня 2020 року № 408, а також Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія, затвердженої наказом МВС від 07.12.2009 року № 515, що виразилось у не забезпеченні екзаменатором перед початком прийняття іспиту перевірки технічних засобів контролю щодо забезпечення належної їх роботи під час здійснення фотографування, відео-, аудіозапису процесу складання іспиту в режимі реального часу відповідно до вимог пункту 4 розділу I цієї Інструкції; прийняття іспиту на транспортному засобі закладу з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв без присутності спеціаліста з навчання керування транспортними засобами такого закладу, який повинен перебувати на сидінні з якого здійснюється доступ до дублюючих механізмів гальмовою системою та трансмісією транспортного засобу; проведенні практичного іспиту на вулично-дорожній мережі менше 20 хв.; приймання практичного іспиту не по визначеним ТСЦ МВС маршрутах, які затверджені наказом РСЦ МВС та оприлюднені на вебсайті ГСЦ МВС.

Апелянт вказує, що допущення позивачем вказаних порушень підтверджено наданими відеофайлами, а тому винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія ББА № 111701 стосовно державного службовця ОСОБА_1 щодо скоєння останнім адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 127-4 КУпАП є правомірним та обґрунтованим.

Зважаючи на зазначене апелянт просив скасувати рішення Болградського районного суду Одеської області від 25 квітня 2024 року та постанови нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне:

Судом встановлено, що 02.02.2024 року оперуповноваженим Одеського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України капітаном поліції Поляковим І.В. відносно ОСОБА_1 винесено постанову серії ББА № 111701, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 127-4 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

За змістом цієї постанови 08.12.2023 року о 16:06 в м. Ізмаїлі, під час приймання практичного іспиту у гр. ОСОБА_2 для отримання права керування транспортними засобами категорії "С", порушив встановлений порядок приймання такого іспиту.

Не погоджуючись з вказаною постановою по справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 оскаржив її до суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції надав оцінку обґрунтованості висновку відповідача про допущення ОСОБА_1 чотирьох порушень вимог чинних нормативно-правових актів України під час прийняття практичного іспиту для отримання права керування транспортними засобами, а саме Інструкції про використання технічних засобів контролю під час складання іспитів (у тому числі за допомогою фото-, відео-, аудіотехніки), збереження отриманої за допомогою них інформації та доступ до неї, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 травня 2020 року № 408 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 15 червня 2023 року № 495) та Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія, затвердженої наказ МВС від 07.12.2009 року № 515 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22 травня 2020 року № 408).

За наслідком розгляду даної справи по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача про порушення позивачем вимог п. 2 Розділу ІІ Інструкції № 408 в частині не забезпечення екзаменатором перед початком прийняття іспиту перевірки технічних засобів контролю щодо забезпечення належної їх роботи під час здійснення фотографування, відео-, аудіозапису процесу складання іспиту в режимі реального часу відповідно до вимог пункту 4 розділу І цієї Інструкції.

Також суд першої інстанції, посилаючись на ненадання відповідачем доказів, дійшов висновку про недоведеність з боку відповідача факту порушення ОСОБА_1 абзацу 3 пункту 6 розділу ІІІ Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія, затвердженої наказ МВС від 07.12.2009 року № 515, що виразилось у прийнятті іспиту на транспортному засобі закладу з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв без присутності спеціаліста з навчання керування транспортними засобами такого закладу, який повинен перебувати на сидінні з якого здійснюється доступ до дублюючих механізмів гальмовою системою та трансмісією транспортного засобу, а також порушення ОСОБА_1 пункту 7 розділу ІІІ Інструкції № 515, що виразилось у прийнятті практичного іспиту не по визначеним ТСЦ МВС маршрутах, які затверджені наказом РСЦ МВС та оприлюднені на вебсайті ГСЦ МВС.

В свою чергу, встановивши факт допущення ОСОБА_1 порушення абзацу 2 пункту 22 Інструкції № 515, що виразилось у недотриманні тривалості практичного іспиту (практичний іспит на вулично-дорожній мережі складав менше 20 хвилин), суд першої інстанції дійшов висновку, що таке порушення є формальним.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , з огляду на наступне:

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП зобов`язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Слід також зазначити, що за положеннями ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу особливістю адміністративного процесу є те, що доказування в адміністративній справі «урівноважене» дією двох принципів адміністративного судочинства. Перший принцип змагальність сторін, він полягає в тому, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України). Другий офіційне з`ясування всіх обставин у справі, за яким адміністративний суд вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, зокрема щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Щоб правильно встановити фактичні обставини справи, суд наділено повноваженням збирати та оцінювати докази, а також сприяти реалізації прав сторін по справі в частині доказування обставин, шляхом витребовування необхідних доказів у разі потреби.

Виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права, а тому статтею 9 КАС України на суд покладено обов`язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для правильного з`ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Дієвість адміністративного судочинства залежить від того, на скільки повно і всебічно будуть підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Аналізуючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд не дотримався приписів частини 4 статті 9 КАС України, оскільки не вжив належних та достатніх заходів, необхідних для повного та всебічного з`ясування всіх обставин у справі, обмежившись посиланням на ненадання певних доказів відповідачем у справі, що не відповідає принципам адміністративного судочинства.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне:

Як вже зазначалось вище, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало порушення ним встановленого порядку приймання 08.12.2023 року о 16:06 в м. Ізмаїлі практичного іспиту у гр. ОСОБА_2 для отримання права керування транспортними засобами категорії "С".

Згідно ч. 2 ст. 1274 КУпАП, порушення посадовими особами територіальних сервісних центрів Міністерства внутрішніх справ України встановленого порядку приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами або видачі посвідчення водія - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суб`єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 1274 КУпАП, виступають посадові особи територіальних сервісних центрів Міністерства внутрішніх справ України.

Позивач у справі був притягнути до адміністративної відповідальності як адміністратор ТСЦ № 5144 РСЦ ГСЦ МВС, тобто як посадова особа сервісного центру МВС.

Об`єктивною стороною вказаного правопорушення є порушення встановленого порядку приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами або видачі посвідчення водія.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало порушення ним порядку приймання практичного іспиту у гр. ОСОБА_2 для отримання права керування транспортними засобами, а саме:

- у порушення вимог пункту 2 розділу ІІ Інструкції про використання технічних засобів контролю під час складання іспитів (у тому числі за допомогою фото-, відео-, аудіотехніки), збереження отриманої за допомогою них інформації та доступ до неї, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 травня 2020 року № 408 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 15 червня 2023 року № 495), екзаменатор не забезпечив перед початком прийняття іспиту перевірку технічних засобів контролю щодо забезпечення належної їх роботи під час здійснення фотографування, відео-, аудіозапису процесу складання іспиту в режимі реального часу відповідно до вимог пункту 4 розділу І цієї Інструкції;

- у порушення абзацу 3 пункту 6 розділу ІІІ Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія, затвердженої наказ МВС від 07.12.2009 року № 515 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22 травня 2020 року № 408) (далі Інструкція 515), іспит приймався на транспортному засобі закладу з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв без присутності спеціаліста з навчання керування транспортними засобами такого закладу, який повинен перебувати на сидінні з якого здійснюється доступ до дублюючих механізмів гальмовою системою та трансмісією транспортного засобу;

- у порушення абзацу 2 пункту 22 Інструкції № 515, практичний іспит на вулично-дорожній мережі складав менше 20 хвилин;

- у порушення вимог пункту 7 розділу ІІІ Інструкції № 515 приймання практичного іспиту здійснено не по визначеним ТСЦ МВС маршрутах, які затверджені наказом РСЦ МВС та оприлюднені на вебсайті ГСЦ МВС.

Відповідач вказує на те, що підтвердженням допущення позивачем вказаних порушень є надані ним відеофайли приймання практичного іспиту у гр. ОСОБА_2 .

Слід зазначити, що згідно п.2 розділу ІІ інструкції про використання технічних засобів контролю під час складання іспитів (у тому числі за допомогою фото-, відео-, аудіотехніки), збереження отриманої за допомогою них інформації та доступ до неї, затвердженої наказом МВС України 22.05.2020 № 408 (у редакції наказу МВС України від 15.06.2023 року № 495), перед початком прийняття іспиту екзаменатор забезпечує: інформування особи, яка складає іспит, про використання технічних засобів контролю під час складання іспиту; перевірку справності технічних засобів контролю; перевірку правильності встановлення дати і часу на технічних засобах контролю; перевірку технічних засобів контролю щодо забезпечення належної їх роботи під час здійснення фотографування, відео-, аудіозапису процесу складання іспиту в режимі реального часу відповідно до вимог пункту 4 розділу I цієї Інструкції.

Судом встановлено, що згідно наданих відповідачем відеофалів проведеного практичного іспиту для отримання права керування транспортними засобами категорії "С" гр. ОСОБА_2 , позивачем було доведено особі, яка здає іспит про відеофіксацію процесу іспиту, здійснена перевірка правильності встановлення, роботи та фіксування засобів контролю, що підтверджується наявністю безперервного якісного відео як місця знаходження водія та інспектора, так і відео руху транспортного засобу під час складання іспиту.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наявними в матеріалах справи доказами спростовуються доводи відповідача про порушення позивачем зазначеної вище норми.

В якості іншого порушення відповідачем вказується на те, що іспит приймався позивачем на транспортному засобі закладу з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв без присутності спеціаліста з навчання керування транспортними засобами такого закладу, який повинен перебувати на сидінні з якого здійснюється доступ до дублюючих механізмів гальмовою системою та трансмісією транспортного засобу.

Дійшовши висновку про недоведеність відповідачем факту вчинення ОСОБА_1 вказаного порушення, суд першої інстанції посилався на те, що відповідачем не надано жодного доказу у підтвердження того, на якому саме транспортному засобі проводився практичний іспит, оскільки вимоги щодо наявності спеціаліста з навчання передбачені лише на транспортному засобі закладу, а використання транспортного засобу ТСЦ МВС не передбачає такої вимоги.

Як вже зазначалось вище, згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В свою чергу згідно ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору, з`ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази. При цьому суд може вживати заходи щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина четверта статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Однак в даному випадку судом першої інстанції зазначених вимог не виконано, що призвело до ухвалення у справі судового рішення без належного з`ясування всіх обставин у справі.

На вимогу суду апеляційної інстанції відповідачем були надані відповідні відомості щодо того, на якому транспортному засобі 08.12.2023 року проводився практичний іспит гр. ОСОБА_2 для отримання права керування транспортними засобами категорії "С", а також дані щодо реєстрації вказаного транспортного засобу.

Так у листі від 01.07.2024 року № 31/30/11-2596-2024 Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС) повідомив про те, що відповідно до відомостей, зазначених у заяві про видачу, обмін або повернення посвідчення водія № НОМЕР_1 , громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складав практичний іспит з категорії «С» 08.12.2023 року в ТСЦ № 5144 на транспортному засобі марки ЗИЛ 495710, номерний знак НОМЕР_2 . Крім того у зазначеному листі Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС) повідомив про те, які транспортні засоби з 01.06.2023 року закріплені за адміністраторами ТСЦ № 5144 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області Пельтеком Вячеславом Іллічем, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 згідно наказу РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області про закріплення службового транспортного засобу від 31.05.2023 року № 89 (філія ГСЦ МВС), серед яких відсутній такий транспортний засіб марки ЗИЛ 495710, номерний знак НОМЕР_2 .

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів, станом на 08.12.2023 року, наданих до суду, транспортний засіб марки ЗИЛ 495710, номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за ТОВ «АВТОМОТО-ДРАЙВ», код в ЄДРПОУ 37743330.

За відомостями з ЄДРПОУ, які перебувають у відкритому доступі, основним видом діяльності ТОВ «АВТОМОТО-ДРАЙВ», код в ЄДРПОУ 37743330 за КВЕД є 85.53 Діяльність шкіл підготовки водіїв транспортних засобів.

Таким чином, відповідачем у даній справі доведено факт того, що приймання позивачем практичного іспиту у гр. ОСОБА_2 для отримання права керування транспортними засобами категорії "С", здійснювалось не на транспортному засобі, закріпленому за адміністраторами ТСЦ № 5144 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області, а на транспортному засобі закладу з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв, у зв`язку з чим за вимогами абзацу 3 пункту 6 розділу ІІІ Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія, затвердженої наказ МВС від 07.12.2009 року № 515 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22 травня 2020 року № 408), під час складання цього іспиту була необхідна присутність спеціаліста з навчання керування транспортними засобами такого закладу, який повинен перебувати на сидінні з якого здійснюється доступ до дублюючих механізмів гальмовою системою та трансмісією транспортного засобу.

Згідно п. 6 Інструкції № 515, практичний іспит приймається на транспортному засобі ТСЦ МВС або закладу на вибір особи, що складає іспит.

Під час проведення практичного іспиту на транспортному засобі ТСЦ МВС екзаменатор перебуває у транспортному засобі поруч з особою, що екзаменується, контролює правильність виконання вправ та фіксує помилки в екзаменаційному листі.

У разі прийняття практичного іспиту на транспортному засобі закладу на сидінні, з якого здійснюється доступ до дублюючих механізмів керування гальмовою системою та трансмісією транспортного засобу, перебуває спеціаліст з навчання керуванню транспортними засобами такого закладу (далі - спеціаліст закладу). У цьому випадку екзаменатор розташовується таким чином, щоб мати можливість контролювати дії особи, що екзаменується, та спеціаліста закладу.

Однак, як встановлено судом, іспит у гр. ОСОБА_2 для отримання права керування транспортними засобами категорії "С", приймався позивачем за відсутності спеціаліста з навчання керування транспортними засобами закладу з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв під час складання, що є порушенням вимог абзацу 3 пункту 6 розділу ІІІ Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія, затвердженої наказ МВС від 07.12.2009 року № 515 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22 травня 2020 року № 408) та свідчить про порушення позивачем порядку приймання іспиту у гр. Коджебаша.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІІ Інструкції № 515, приймання практичного іспиту проводиться у два етапи: перший етап практичного іспиту - на майданчику для навчання з початкового керування; другий етап практичного іспиту - в умовах дорожнього руху на визначених ТСЦ МВС маршрутах (за винятком перевірки навичок керування транспортними засобами категорій A1, A, B1).

Посилаючись в якості порушення позивачем порядку приймання іспиту, відповідач вказував на те, що приймання практичного іспиту здійснено не по визначеним ТСЦ МВС маршрутах, які затверджені наказом РСЦ МВС та оприлюднені на вебсайті ГСЦ МВС.

В свою чергу ні до суду першої інстанції, ні на вимогу суду апеляційної інстанції відповідач не надав належним чином завірені копії визначених ТСЦ МВС маршрутів, затверджених наказом РСЦ МВС та оприлюднених на вебсайті ГСЦ МВС. Крім того відповідач не надав доказів того, по якому саме маршруту здійснювалось приймання практичного іспиту та доказів у підтвердження того, що обраний при складанні гр. ОСОБА_2 маршрут відрізнявся від визначених та затверджених маршрутів.

Що стосується порушення абзацу 2 пункту 22 Інструкції № 515, за положеннями якого тривалість практичного іспиту на майданчику для навчання з початкового керування повинна бути достатня для визначення вміння особи керувати транспортним засобом відповідної категорії безпечно для інших учасників дорожнього руху, але не менше 10 хвилин.

Тривалість практичного іспиту на вулично-дорожній мережі повинна складати не менше 20 хвилин.

Загальна тривалість практичного іспиту на майданчику для навчання з початкового керування та в умовах дорожнього руху не повинна перевищувати 60 хвилин.

З наявного у матеріалах справи відеофайла, який має назву 08.12.2023 ОСОБА_5 ) судом встановлено, що дійсно тривалість практичного іспиту на вулично-дорожній мережі склала 17 хв. 03 сек., що є порушенням вимог до строку тривалості такого іспиту.

Посилання позивача на те, що час складання іспиту гр. ОСОБА_2 був достатній для визначення вміння особи керування транспортним засобом, і не вплинув на порушення, які б мали бути перешкодою для отримання ним посвідчення водія категорії "С" не можуть бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції, з огляду на те, що Інструкція № 515 не передбачає можливості адміністратором ТСЦ самостійно визначати час складання відповідного практичного іспиту в залежності від вмінь особи, яка складає іспит, а встановлює чітку тривалість практичного іспиту, яка не може складати менше 20 хвилин.

Таким чином позивачем допущено порушення вимог абзацу 2 пункту 22 Інструкції № 515, що виразилось у недотриманні тривалості приймання практичного іспиту у гр. ОСОБА_2 на вулично-дорожній мережі.

З огляду на доведення відповідачем факту порушення позивачем, як посадовою особою територіального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України, встановленого порядку приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно та обґрунтовано було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 127-4 КУпАП, а тому підстави для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення відсутні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за положеннями статті 269 КАС України, яка встановлює особливості подання заяв по суті справи в окремих категоріях адміністративних справ, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

При зверненні до суду першої інстанції в якості підстави позову представник позивача не посилався на порушення процедури прийняття оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, в тому числі не зазначав жодного доводу щодо можливості чи неможливості застосування наказу НПУ № 1047 від 10.11.2023 року «Про деякі питання оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в Національній поліції», у зв`язку з чим вказані обставини не були предметом розгляду суду першої інстанції, їм не надавалась правова оцінка судом першої інстанції.

За положеннями ч. 5 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

З огляду на зазначене вказаним доводам представника позивача суд апеляційної інстанції правової оцінки не надає.

Що стосується посилань позивача на те, що результати іспитів гр. ОСОБА_2 не були скасовані, колегія суддів зазначає, що вказані обставини жодним чином не впливають на кваліфікацію дій позивача та не можуть бути підставою для звільнення його від адміністративної відповідальності.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на все вищевикладене, зважаючи на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справии невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ст. 317 КАС України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України задовольнити.

Рішення Болградського районного суду Одеської області від 25 квітня 2024 року скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: О.А. Шевчук