Ухвала

від 28.10.2010 по справі 2а-1362/10/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

2а-1362/10/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-1362/10/2670                            Головуючий у 1-й інстанції:   Блажівська Н.Є.  

Суддя-доповідач:  Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" жовтня 2010 р.                                                                                                        м. Київ

         Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

                           головуючого –судді Желтобрюх І.Л.,

                             суддів                          Безименної Н.В., Мамчура Я.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2010р. у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Спеціалізована пересувна колона №501» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Спеціальна пересувна механізована колона №501»звернулося до суду з позовною заявою, у якій просило скасувати  податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №0048151520/3 від 27.07.2009р. на суму 7766грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2010 року вказаний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2010 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог..

Справа розглядається  апеляційним судом в порядку письмового провадження у відповідності до п. 2  ч. 1 ст. 197, 41, 42 КАС України.

Розглянувши наявні в справі матеріали та перевіривши доводи апеляції за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав

Як вбачається з матеріалів справи, 25 грудня 2008 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено невиїзну камеральну Перевірку ВАТ "Спеціалізована пересувна механізована Колона №501" па предмет своєчасності сплати податків і зборів до бюджету.

За результатом перевірки складено Акт від 25 грудня 2008 року №2491-15/20-213.

Ухвалою Господарського суду міста Києва віл 09 серпня 2004 року у справі №15/342-6 порушено провадження у справі про банкрутство ВАГ "Спеціалізована пересувна механізована колона №501" та введено мораторій па задоволення вимог кредиторів.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону, в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до абзацу 3 пункту 17 Постанови Пленуму Верховною Суду України від 18 грудня 2009 року №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" за змістом статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

Визначальним у змісті підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами" є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду, а отже, якщо неперерахування податку, збору (обов'язкового платежу) не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть засовуватись наслідки встановлені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами" за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про  зобов'язані платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів ВАТ "Спеціалізована пересувна механізована колона №501" здійснено безпідставно.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд міста Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду –без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -  

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2010 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України  в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

          Головуючий суддя                                                            І. Л. Желтобрюх

          Судді:                                                                                 Н.В. Безименна

                                                                                             Я.С. Мамчур