ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 вересня 2013 року м. Київ К-36916/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва України від 02.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010
у справі № 2-а-1362/10/2670
за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
до Приватного підприємства «Феодал»
третя особа Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація
про припинення юридичної особи
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Феодал» про визнання державної реєстрації недійсною, припинення юридичної особи.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2010 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011 постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга вмотивовані тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідач не знаходиться за адресою вказаною у статутних документах. За таких обставин позивач дійшов висновку, що реєстраційні документи відповідача містять неправдиві дані, державна реєстрація відповідача є нікчемним, що тягне за собою визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та відповідно припинення юридичної особи відповідача.
Відповідно до ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", державна реєстрація припинення підприємницької діяльності юридичної особи проводиться, крім іншого, у разі постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи. При цьому підставою для винесення рішення про припинення підприємницької діяльності юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи є, зокрема, наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, щодо того, що законодавством України відповідачу не надано повноважень здійснювати контроль наявності відомостей про місцезнаходження юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що з довідки, наданої позивачем, не вбачається наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням, що згідно ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" є підставою для винесення рішення про припинення підприємницької діяльності юридичної особи.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідач подавав копію договору оренди нежитлового приміщення від 01.02.2010 року укладеного між ОСОБА_1 та приватним підприємством «Феодал», копію свідоцтва про право сплати єдиного податку Приватному підприємству «Феодал» №2659000106 від 01.01.2010 року.
Відповідно до п. 17 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того згідно п. 17 ст. 11, п. 3 ч. 1 ст. 10, ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених ст. 38 України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції. Тому позивач має право звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання лише в разі неподання платником протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснює спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 667 від 26.04.2007 є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що оскільки позивачем не доведено наявності обставин, які згідно ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" є підставою для винесення рішення про припинення юридичної особи, то суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва України від 02.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 у справі № 2-а-1362/10/2670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 220 1 , 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва України від 02.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 у справі № 2-а- 1362/10/2670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко
Суд | Вищий адміністративний суд України |
Дата ухвалення рішення | 05.09.2013 |
Оприлюднено | 17.09.2013 |
Номер документу | 33495174 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вищий адміністративний суд України
Федоров М.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні