Постанова

від 11.09.2024 по справі 907/398/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2024 р. Справа №907/398/22

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестгруп К б/н від 22.12.2023 (вх.ЗАГС. №01-05/3879/23 від 26.12.2023)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.11.2023 (повний текст рішення складено 08.12.2023, суддя Ремецькі О.Ф.)

у справі №907/398/22

за позовом: Керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави

до Ужгородської міської ради, м. Ужгород

та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К», м. Ужгород

про визнання незаконним та скасування рішення ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації,

за участю представників:

від прокуратури: прокурор Сенів О.П.

від відповідачів: не з`явились

Учаснику процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 09.11.2023 у справі №907/398/22 позов задоволено повністю; визнано незаконним та скасовано п.1.5 рiшення Ужгородської міської ради за №406 від 07.09.2021 про затвердження проекту із землеустрою Товариству з обмеженою відповідальність «Інвестгруп К» щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083 площею 2,2651 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Миколи Бобяка, 15 , з подальшою передачею в оренду; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 15.09.2021 за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083 площею 2,2651 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з подальшою передачею, укладений мiж Ужгородською міською радою та ТзОВ «Інвестгруп К»; скасовано державну реєстрацію права користування (оренди) ТзОВ «Інвестгруп К» на земельну ділянку 2110100000:23:001:0083 площею 2,2651 га, з одночасним припиненням права користування (оренди); стягнуто з Ужгородської міської ради в дохід державного бюджету України 3 721,50 грн. судового збору; стягнуто з ТзОВ «Інвестгруп К» в дохід державного бюджету України 3 721,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач ТзОВ «Інвестгруп К» звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження, розглянути клопотання про призначення експертизи, скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.11.2023 у справі №907/398/22 та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави до Ужгородської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К» про визнання незаконним та скасування рішення ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації у справі №907/398/22 залишити без розгляду, а у випадку відсутності підстав для залишення позовної заяви без розгляду відмовити у задоволенні позовних вимог.

Разом з апеляційною скаргою відповідач-2 подав суду клопотання про призначення експертизи (вх.№01-05/3891/23 від 26.12.2023), в якому просив призначити судову інженерно-технічну експертизу з питань землеустрою

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.12.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи №907/398/23 на 24.01.2024.

15.01.2024 на електронну адресу суду від Ужгородської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу (№01-04/294/24), у якому прокурор просить залишити оскаржене рішення без змін.

24.01.2024 розгляд справи не відбувся у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Желіка М.Б. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 призначено розгляд справи на 21.02.2024.

21.02.2024 у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги по всій території України, судове засідання не відбулося. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 призначено розгляд справи на 06.03.2024.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 розгляд справи відкладено на 10.04.2024.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2024 зупинено провадження у справі №907/398/22 з розгляду апеляційної скарги ТзОВ «Інвестгруп К» на рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.11.2023 до прийняття судового рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі №925/1133/18.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 поновлено апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 21.08.2024.

16.08.2024 Львівська обласна прокуратура подала письмові пояснення (вх. №01-04/5381/24) щодо правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові у справі №925/1133/18.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-2 (вх. №01-05/3891/23 від 26.12.2024) про призначення експертизи, відкладено розгляд справи на 11.09.2024.

10.09.2024 апелянт подав суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.

В судове засідання 11.09.2024 відповідачі не з`явилися, прокурор заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив залишити оскаржене рішення без змін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на таке.

Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідача та рішення суду першої інстанції.

Прокурор звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської міської ради та до ТзОВ «Інвестгруп К» про визнання незаконним та скасування п.1.5 рішення Ужгородської міської ради за №406 від 07.09.2021 про затвердження проекту із землеустрою Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К» щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083 площею 2,2651 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Миколи Бобяка, 15д, з подальшою передачею в оренду; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 15.09.2021 за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083 площею 2,2651 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з подальшою передачею, укладений між Ужгородською міською радою та ТзОВ «Інвестгруп К»; скасування державної реєстрації права користування (оренди) ТзОВ «Інвестгруп К» на земельну ділянку 2110100000:23:001:0083 площею 2,2651 га, з одночасним припиненням права користування (оренди).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі рішення Ужгородської міської ради від 07.09.2021 за №406 відповідачу 2 передано у користування земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083, площею 2,2651 га, а в подальшому укладено договір оренди від 15.09.2021 цієї земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в м.Ужгород по вул. Миколи Бобяка, 15д.

За доводами прокурора, ТзОВ «Інвестгруп К», маючи у власності нежитлове приміщення площею всього 54,3 кв.м, отримало в оренду земельну ділянку для його обслуговування загальною площею 22651 кв.м, що у 417 разів більша за площу приміщення. Вказана обставина свідчить про явну неспівмірність площі нерухомого майна та отриманої без жодних конкурсних процедур земельної ділянки для його обслуговування.

Крім того, згідно з графічними матеріалами проведеної земельно технічної експертизи вiд 21.08.2021 у рамках досудового розслідування за №42019071030000176 від 13.12.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358, ч.1 ст. 364 та ч.1 ст.191 КК України, контури земельної ділянки, сформованої для передачі ТзОВ «Iнвестгруп К», виходять за межі землекористування території ПАТ «Модуль», яке відчужило об`єкт нерухомості відповідачу-2, а тому при передачі земельної ділянки в оренду порушено також вимоги ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України.

Відповідач 1, заперечуючи проти задоволення вимог прокурора вказував, що оскаржене рішення Ужгородська міська рада прийняла відповідно до наданих їй повноважень, вимог чинного земельного законодавства та законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Також, з посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №925/929/19, міська рада зазначала, що прокурор перед зверненням до господарського суду не дотримався вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідач 2, в суді першої інстанції заявляв клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення, встановив наявність підстав для звернення прокурора як самостійного позивача в інтересах держави до господарського суду з цим позовом та дійшов таких висновків:

- отримана в оренду відповідачем-2 земельна ділянка загальною площею 22651 кв.м. у 417 разів більша за площу приміщення, яке належить відповідачу 2, отже, враховуючи положення ч.2 ст.124, абз.2 ч.2 ст.134 ЗК України, спірна земельна ділянка могла бути надана відповідачу в оренду виключно за результатами проведення земельних торгів;

- порушення встановленого порядку формування земельної ділянки з метою оформлення права користування нею в обхід встановленої законом процедури очевидно свідчить про незаконність оспорюваного рішення ради;

- оскільки правовою підставою для укладення оспорюваного договору оренди є п.1.5 рішення Ужгородської міської ради за №406 від 07.09.2021, який прийнято всупереч закону та який підлягає скасуванню, обґрунтованими є також вимоги прокурора про визнання недійсним оспорюваного договору оренди землі;

- ефективним способом захисту порушених прав в цьому випадку є також скасування державної реєстрації права користування (оренди) відповідача-2 на земельну ділянку 2110100000:23:001:0083 площею 2,2651 га, з одночасним припиненням права користування (оренди).

Узагальнені доводи апелянта (відповідача) та заперечення прокурора.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам чинного законодавства, на підтвердження чого апелянт вказує такі доводи:

- рішенню Ужгородської міської ради за № 406 від 07.09.2021 передувало рішення Ужгородської міської ради Закарпатської області №1768 від 14.11.2019 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», пунктом 2.11 якого надано дозвіл ТзОВ «Інвестгруп К» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості площею 2,27 га по вул. М.Бобяка, 15 «д»; заступник керівника Ужгородської місцевої прокуратури звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Ужгородської міської ради, треті особи: ТзОВ «Інвестгруп К», ПАТ «Модуль М», яким просив визнати незаконним та скасувати п. 2.11 рішення Ужгородської міської ради від 14.11.2019 за №1768, проте рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 жовтня 2020 у справі №260/1831/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено, а згодом постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.08.2021 вказане рішення, а також постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2021 у справі №260/1831/20 скасовано, позовну заяву заступника керівника залишено без розгляду;

- у постанові від 19.08.2021 у справі 260/1831/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду встановив, що звернувшись до суду без передбачених законом підстав, прокурор перебрав на себе функції іншого державного органу Держгеокадастру, що має приюдиційне значення для справи №907/398/22, оскільки у справах №260/1831/20 та №907/398/22 брали участь ті самі особи, оскаржувалося рішення органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083, одні і ті ж підстави позову;

- прокурор у визначених Законом випадках має право на представництво інтересів держави, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване, проте не на представництво інтересів суспільства в цілому;

- із матеріалів справи, змісту позовної заяви, прокурор на обґрунтування необхідності захисту порушених, на його думку, інтересів держави та підстав для звернення до суду посилався на порушення відповідачем вимог земельного законодавства, та відсутністю органу, який мав би здійснювати захист інтересів держави у цих правовідносинах;

- органи Держгеокадастру виконують, зокрема функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, тому згідно з п.1 ч.1 ст.226 ГПК України позов Ужгородської окружної прокуратури повинен був бути залишений без розгляду, проте суд не задовольнив клопотання відповідача-2 про залишення позовної заяви без розгляду;

- до позовної заяви долучено копію висновку експерта №СЕ-19/107-21/5452-ЗТ від 25.08.2021 за результатами експертизи, призначеної постановою слідчого у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.12.2019 за №42019071030000176; за цим висновком земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083 частково накладається на межі державного акту серії Б №076204, виданого в 1985 році заводу «Ужгородприлад», проте вказаний висновок не дає можливості з`ясувати який саме проект землеустрою досліджувався, а також у висновку не надано відповіді на питання №6 «Яка площа земельної ділянки є необхідною для обслуговування комплексу будівель товариству «Інвестгруп К» в м.Ужгороді по вул.Бобяка, 15?»; разом з цим, суд першої інстанції врахував цей висновок в оскарженому рішенні;

- також в матеріалах справи міститься копія висновку експерта від 15.09.2020 за №16065/20-41/22003-22007/20-14 за результатами експертизи, призначеної постановою слідчого у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.12.2019 за №1201907003000400, проте в порушення ст.86 ГПК України суд першої інстанції не надав жодної оцінки цьому висновку;

- відповідно до висновку експерта від 15.09.2020 копія документації із землеустрою «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди Товариству з обмеженою діяльністю «Інвестгруп К» для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Миколи Бобяка, 15 «д», прим. 1», розроблена Товариством з обмеженою діяльністю «ЦЕНТР ПРОЕКТІВ» у 2019 році на 150 арк. (документація із землеустрою прошита та пронумерована, скріплена підписом головного спеціаліста Кимкан І.С. та печаткою відділу в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області), в цілому відповідає вимогам земельного законодавства, чинного на дату його погодження територіальним органом Держгеокадастру України;

- висновок експерта від 25.08.2021 та висновок експерта від 15.09.2020 не є належними та допустимими доказами у цій справі, оскільки сторонами не надано рішення (вирок) суду у кримінальній справі у відповідних кримінальних провадженнях, адже висновок експерта отриманий на стадії досудового слідства, може бути визнаний як докази лише в разі його відображення у вироку під час розгляду кримінальної справи в суді, а не при звернені до господарського суду з позовом;

- 26.01.2023 відповідач-2 подав до суду клопотання про призначення судової інженерно-технічної експертизи з питань землеустрою, у задоволенні якого було відмовлено ухвалою від 04.07.2023;

- прокурор не навів обґрунтованих підстав, які встановлюють порушення порядку прийняття рішення №406 від 07.09.2021 чи неналежності проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083, натомість матеріалами справи підтверджується, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083 відповідає вимогам чинного законодавства на момент його складання, з чим і погодився відповідний профільний орган - Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, що відображено в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки від 08.04.2020 за №403-ДК/273/АП/09/01/-20;

- за змістом ч.3 ст.123 3К України підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083 для Ужгородської міської ради могла бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, тому з огляду на наявність на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083 нерухомого майна, що увійшло до статутного капіталу ТзОВ «Інвестгруп К» та попередньо визначені межа користування земельною ділянкою за постійним землекористувачем, Ужгородська міська рада не мала ні юридичної, ні будь-якої іншої підстави для відмови в подальшому у прийнятті рішення №406 від 07.09.2021, що оскаржується;

- покликання позивача на порушення Ужгородською міською радою вимог ст. 66 ЗК України при виділенні земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083 не знаходить належного документального підтвердження, відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що земельна ділянка виділена, чи сформована не в належному розмірі, можливо, більшому розмірі ніж необхідно для належного обслуговування та використання належного відповідачу-2 нерухомого майна;

- постанова Верховного Суду від 11.08.2021 у справі №922/443/20, на яку міститься посилання у оскаржуваному рішенні першої інстанції, не є релевантною до спірних правовідносин.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу навів такі аргументи на спростування доводів апелянта:

- звертаючись з позовом до суду, прокурор чітко визначив, що первинним суб`єктом права місцевого самоврядування та права комунальної власності є територіальна громада і, з огляду на те, що порушення інтересів територіальної громади відбулося внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування (який є одним із співвідповідачів) незаконних рішень, прокурор звернувся до суду як самостійний позивач в інтересах держави, що виражаються в інтересах територіальної громади, яка є власником земельної ділянки;

- у позовній заяві прокурор зазначав, що у визначених у ст.6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» повноваженнях центрального органу виконавчої влади (Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру), який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контрою) в агропромисловому комплексі, цей контролюючий орган не наділений повноваженнями щодо звернення до суду про скасування незаконних рішень органів місцевого самоврядування, визнання недійсним договорів оренди з одночасним скасуванням державної реєстрації;

- Верховний Суд у постановах від 09.09.2020 у справі №917/342/19, від 05.02.2019 у справі №910/7813/18, від 06.11.2020 у справі №308/724119 вказав, що у разі якщо земельна ділянка не є ділянкою сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, Держгеокадастр не наділений повноваженнями розпорядника з усіма правами власника на захист власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділять Держгеокадастр правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі;

- Ужгородська міська рада, яка уповноважена на представництво держави на місці, у цьому випадку сама допустила порушення вимог земельного законодавства, а отже, повинна виступати у цьому випадку відповідачем у справі, що процесуально позбавляє її можливості звернутись до суду в якості позивача;

- безпідставними є доводи відповідача про необхідність врахування правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду у справі №260/1831/20, оскільки предметом у вказаній адміністративній справі було визнання незаконним та скасування пункту рішення Ужгородської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тобто предмети позовів у цих справа відрізняються;

- до спірних правовідносин слід застосувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 20.07.2020 у справі №910/5201/19, відповідно до якої прокурор правильно вказав, що міська рада, яка не вчинила дій для виправлення допущеного порушення, у такій справі має бути відповідачем, водночас інший орган, який відповідно до чинного законодавства здійснює функції з розпорядження землями територіальної громади відсутній;

- не зважаючи на те, що на момент розгляду цієї справи вирок у кримінальній справі ще не ухвалений, допустимість доказів визначається наявністю в них інформації щодо предмета доказування у цивільному провадженні (висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.02.2020 у справі №461/3675/17 та ін);

- факт порушення земельного законодавства в частині ухилення від проведення земельних торгів при передачі земельної ділянки у користування за обставин неспівмірного відведення площі землі площі нерухомого майна був предметом неодноразового вивчення Верховним Судом та відповідні висновки в контексті застосування ст.134 ЗК України знайшли своє відображення у низці постанов, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 зазначено, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна у таких випадках не є безмежним та обумовлюється наявною в нового власника нерухомості необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням (п.123 постанови);

- прокурор додатково навів обставини формування цієї окремої ділянки з єдиного масиву земель загальною площею 12 га, що перебували на праві постійного користування колишнього заводу «Ужгородприлад» (ПрАТ «Модуль М») на підставі державного акту серії Б №076204, яке (право) рішенням від 07.09.2021 за №422 припинено, в силу того, що контури новосформованої земельної ділянки виходять за межі колишнього землекористування ПрАТ «Модуль», має місце також порушення ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України; саме на підтвердження цієї додаткової обставини до справи долучено висновок земельно-технічної експертизи від 21.08.2021;

- відповідач подав суду висновок експертизи з питань землеустрою від 15.09.2020, і надані сторонами висновки експертів не є взаємосуперечливими, оскільки наявні експертизи є різними за видами, завданнями, способами проведення, а також оскільки експертиза з питань землеустрою досліджувала питання виключно щодо процедури формування документації станом на час дослідження, без надання оцінки порушень вимог земельного законодавства при прийнятті рішення міською радою щодо передачі земельної ділянки в оренду;

- прокурор також отримав відповідь від КП «Архітектурно-планувальне бюро» Ужгородської міської ради №49/23 від 17.02.2023 про те, що за архівними матеріалами інвентаризаційної справи №3231 всього майнового комплексу по вул.Миколи Бобяка, 15, в м.Ужгороді, будівля під літерою «Щ» зазначена як артезіанська свердловина з насосною;

- саме після поділу свердловини на два окремі приміщення на підставі висновку технічного поділу майна №19-7/0818 від 14.11.2018 до ТзОВ «Інвестгруп К» передано частину артезіанської свердловини з насосною у вигляді окремого нежитлового приміщення площею 53,4 кв.м.;

- ТзОВ «Інвестгруп К», маючи у власності нежитлове приміщення площею всього 54,3 кв.м, отримало в оренду земельну ділянку для його обслуговування загальною площею 22651 кв.м, що у 417 разів більша за площу приміщення, що свідчить про явну неспівмірність площі нерухомого майна та отриманої без жодних конкурсних процедур земельної ділянки для його обслуговування, отже при прийнятті рішення орган місцевого самоврядування порушив ст.134-135 ЗК України;

- жодних обґрунтувань на підставі державних норм і проектної документації щодо необхідності земельної ділянки загальною площею 22651 кв.м. для обслуговування частини артезіанської свердловини до Ужгородської міської ради не подавались та матеріали землеустрою не містять, відведення земельної ділянки відбувалось без урахування черговості з освоєння.

Фактичні обставини справи, правильно встановлені судом першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «Модуль М», що є правонаступником ВАТ «Модуль», що є правонаступником Державного виробничо-торгового підприємства «Закарпатприлад», що є правонаступником Заводу «Ужгородприлад», було постійним користувачем земельної ділянки відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії Б №076204, в м. Ужгороді по вулиці Бабяка, 15, загальною площею 12 га, до її поділу на окремі земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:70:001:0129, 2110100000:23:001:0080, 2110100000:23:001:0081, 2110100000:23:001:0082, 2110100000:23:001:0083, 2110100000:23:001:0084.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ТзОВ «Iнвестгруп К» по вул. Миколи Бобяка, 15д, перебуває нежитлове приміщення площею 54,3 кв.м.

Вказане приміщення утворене внаслідок поділу будівлі під літерою «Щ» (загальною площею до поділу 102,8 кв.м.), яке було передано y власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К» за актом прийому-передачі нерухомого майна б/н, підписаним 09.11.2018 з ПАТ «Модуль М».

На підставі рішення Ужгородської міської ради №406 від 07.09.2021 у користування ТзОВ «Інвестгруп К» передано земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083, площею 2,2651 га.

Пунктом 1.5 рішення №406 від 07.09.2021 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТзОВ «Інвестгруп К» з кадастровим номером 2110100000:23:001:0083, площею 2,2651 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Миколи Бобяка, 15 д та передано її в оренду строком на 5 років.

У подальшому, на підставі вказаного рішення між Ужгородською міською радою та ТзОВ «Інвестгруп К» укладено договір оренди від 15.09.2021 земельної ділянки площею 22651 кв.м. для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та iншої промисловості в місті Ужгород по вул. Миколи Бобяка, 15 д.

Згідно з графічними матеріалами проведеної земельно технічної експертизи вiд 21.08.2021 у рамках досудового розслідування за №42019071030000176 від 13.12.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358, ч.1 ст.364 та ч.1 ст.191 КК України контури земельної ділянки, сформованої для передачі ТзОВ «Iнвестгруп К», виходять за межі землекористування території ПАТ «Модуль», що відчужив об`єкт нерухомості.

Також в матеріалах справи міститься подана відповідачем копія висновку експерта від 15.09.2020 за результатами експертизи, призначеної постановою слідчого у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.12.2019 за №1201907003000400, відповідно до якого копія документації із землеустрою «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди Товариству з обмеженою діяльністю «Інвестгруп К» для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Миколи Бобяка, 15 «д», прим. 1», розроблена Товариством з обмеженою діяльністю «ЦЕНТР ПРОЕКТІВ» у 2019 році на 150 арк. (документація із землеустрою прошита та пронумерована, скріплена підписом головного спеціаліста Кимкан І.С. та печаткою відділу в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області), в цілому відповідає вимогам земельного законодавства, чинного на дату його погодження територіальним органом Держгеокадастру України.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Щодо підстав звернення до суду прокурора в інтересах держави.

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Відповідно до абзаців 1-3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Одночасно, згідно з положеннями частин 3-5 статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Таким чином, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У п.140 постанови від 11.06.2024 у справі №925/1133/18, до прийняття якої було зупинено апеляційне провадження у справі №907/398/22, Велика Палата Верховного Суду вказала такі узагальнюючі висновки щодо права звернення прокурора до суду в інтересах держави:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

У п.157 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду уточнила висновок, викладений у пункті 50 постанови від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 (на який, серед іншого, також покликається апелянт у скарзі), виклавши його в такій редакції: органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності в тих випадках, коли це прямо визначено у відповідних нормативно-правових актах (зокрема, з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився).

Звертаючись з позовом до суду, прокурор зазначив про те, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування та суб`єктом права комунальної власності є територіальна громада. З огляду на те, що порушення інтересів територіальної громади відбулося внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування, який є одним зі співвідповідачів, незаконних рішень, прокурор звернувся до суду як самостійний позивач в інтересах держави, що виражаються в інтересах частини Українського народу - членів територіальної громади, яка є власником земельної ділянки.

Як вказує прокурор, спірна земельна ділянка не є земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, тому Держгеокадастр у цьому разі не надiлений повноваженнями розпорядника з усiма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгеокадастр правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі.

Крім того, Ужгородська міська рада, яка також уповноважена на захист інтересів держави як представник влади на місці, у даному випадку сама ж допустила порушення вимог земельного законодавства, а отже повинна виступати у даному випадку відповідачем по справі, що процесуально позбавляє її можливості звернутись до суду якості позивача.

Колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про те, що у спірних правовідносинах органом, уповноваженим на захист державних інтересів є орган Держгеокадастру.

Так, реалізуючи державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, Держгеокадастр повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В Законі України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено дії, які має вчиняти Держгеокажастр, зокрема, у випадку виявлення невідповідності законодавству рішення, прийнятого, зокрема, органом місцевого самоврядування - вносити до цього органу відповідне клопотання.

Водночас, статтею 152 Земельного кодексу України, абз.9 ст.10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», пунктом 6 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру від 14.01.2015 №15 (в редакції на час звернення прокурора до суду) також визначено перелік позовів, з якими Держгеокадастр має право звертатись до суду, виконуючи функції державного контролю за використанням та охороною земель.

Отже, органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності - у випадках, які визначені у відповідних нормативно-правових актах, що регламентують повноваження Держгеокадастру (зокрема, з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився).

У правовідносинах, які стосуються порушення речових прав держави чи територіальної громади на земельні ділянки, Держгеокадастр України та його територіальні органи не наділені повноваженнями власника на захист відповідного права державної або комунальної форми власності (крім земель сільськогосподарського призначення державної форми власності).

З огляду на заявлені прокурором вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської ради від 07.09.2021, визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між міською радою та ТзОВ «Інвестгруп К» на підставі оспорюваного рішення ради, та скасування державної реєстрації права користування (оренди) ТзОВ «Інвестгруп К» на земельну ділянку, обґрунтування цих вимог та відсутність іншого органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор правомірно визначив Ужгородську міську раду разом з ТзОВ «Інвестгруп К» співвідповідачами у цій справі та обґрунтував підстави для представництва інтересів держави відсутністю органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Таким чином, не підлягають до задоволення вимоги апеляційної скарги про залишення позову без розгляду.

Щодо суті спору

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч.2 ст.16 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ст.21 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.59 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч.10 ст.59 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, а також надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (ч.1 ст.12 ЗК України).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч.1 ст.116 ЗК України).

Згідно з ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 1 ст.123 ЗК України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: - надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; - формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (ч.ч.1,2 ст.124 ЗК України).

Згідно з ч.ч.1,2 ст.134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.120 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з ч.1 ст.377 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно із принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, зміст якого розкривається у наведених нормах, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже відповідно до зазначених правових норм, власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, виходячи із системного аналізу положень ч.2 ст.124 та абзацу 2 ч.2 ст.134 Земельного кодексу України, незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання. Таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об`єктів надмірного тягаря, пов`язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання положень законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об`єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необґрунтовано значно перевищує площу таких об`єктів. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 11.08.2021 у справі №922/443/20.

Як вбачається з матеріалів справи, у власності ТзОВ «Iнвестгруп К» по вул. Миколи Бобяка, 15 д, перебуває нежитлове приміщення площею у 54,3 кв.м., яке було утворено внаслідок поділу будівлі під літерою «Щ» (загальною площею до поділу 102,8 кв.м.).

Отже, відповідач-2 мав право звернутися до міської ради з метою отримання в користування без проведення земельних торгів земельної ділянки для обслуговування та експлуатації належного на праві власності об`єкту нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці. При цьому, земельна ділянка повинна бути виділена в межах, необхідних для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній.

Натомість, оспорюваним пунктом рішення Ужгородської міської ради відповідачу-2 затверджено проект землеустрою земельної ділянки загальною площею 22651 кв.м. Тобто сформована та передана в оренду земельна ділянка більше, ніж у 400 разів перевищує площу приміщення, яке належить відповідачу.

Отже, враховуючи положення ч.2 ст.124 і абз.2 ч.2 ст.134 ЗК України, спірна земельна ділянка могла бути надана відповідачу в оренду виключно за результатами проведення земельних торгів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі №910/5201/19 зазначено, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки в будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. Отримання в оренду земельної ділянки в розмірах, що значно перевищують площу належної відповідачу будівлі, для нового будівництва передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134, 135 Земельного кодексу України.

Апеляційний суд відхиляє за безпідставністю доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції висновку експерта від 15.09.2020, яким встановлено відповідність проекту землеустрою вимогам законодавства, адже вказаний висновок не спростовує встановлених обставин неспівмірності площі належного відповідачу приміщення частини артезіанської свердловини та площі земельної ділянки, сформованої з метою можливості обслуговування цього приміщення.

У постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №922/1323/20 зазначено, що види використання земельної ділянки у межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно у межах вимог, встановлених законом щодо використання земель цієї категорії з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою (частина 5 статті 20 Земельного кодексу України). Тобто, визначаючи вид використання земельної ділянки, органи державної влади і органи місцевого самоврядування можуть зазначати у таких випадках вид її використання саме для обслуговування будівель та споруд, а не для будівництва, зокрема, шляхом зазначення відповідних обмежень при прийнятті відповідних рішень про надання земельної ділянки у власність або користування та/або укладення відповідних договорів.

Водночас, як вбачається з п.1.5 рішення Ужгородської міської ради №406 від 07.09.2021 та п.17 укладеного між відповідачами договору оренди землі б/н від 15.09.2021, цільове призначення спірної земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Окрім того, слід врахувати, що у пункті 21 договору оренди визначено умови передачі земельної ділянки в оренди: не дозволяється зміна цільового призначення. Проте, у п.2.23 Протоколу №38 від 13.09.2021 засідання постійної комісії з питань регулювання земельних відносин, містобудування та архітектури Ужгородської міської ради було вирішено рекомендувати надати ТзОВ «Інвестгруп К» дозвіл на розробку проекту землеустрою спірної земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури зі зміною цільового призначення.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовна вимога прокурора про визнання незаконним та скасування п. 1.5 рішення Ужгородської міської ради за №406 від 07.09.2021 про затвердження проекту із землеустрою Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К» щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083 площею 2,2651 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Миколи Бобяка, 15д з подальшою передачею в оренду є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів (ч.2 ст.16 Закону України «Про оренду землі»).

Оскільки, правовою підставою для укладення оспорюваного договору оренди є п. 1.5 рішення Ужгородської міської ради за № 406 від 07.09.2021, який прийнято всупереч закону та який підлягає скасуванню, обґрунтованими є також вимоги прокурора про визнання недійсними оспорюваних договору оренди землі.

Поряд з цим, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Зважаючи на те, що позовна вимога прокурора про скасування державної реєстрації права користування (оренди) ТзОВ «Інвесггруп К» на земельну ділянку 2110100000:23:001:0083 площею 2,2651 га, з одночасним припиненням відповідного речового права є похідною від вимог про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсним договору, така підлягає до задоволення.

Відтак доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини, апелянт жодним чином не обґрунтував та не довів порушення застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст.129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К» відмовити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.11.2023 у справі №907/398/22 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 23.09.2024.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддяГалушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.