Постанова

від 23.09.2024 по справі 910/20100/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2024 р. Справа№ 910/20100/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Хрипуна О.О.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 (повний текст складено 23.02.2024)

у справі № 910/20100/23 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави

до 1. Київської міської ради,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "П-18"

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди та скасування рішення про державну реєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Перший заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "П-18" (далі - відповідач 2) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди та скасування рішення про державну реєстрацію та 02.01.2024 була передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Київської міської ради від 23.06.2022 № 4839/4880 передано ТОВ «П-18» в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,1831 га (кадастровий номер 8000000000:78:055:0010) для реконструкції нежитлового будинку під житловий будинок по вул. Пріорській, 18 у Оболонському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно.

Відповідно до пояснювальної записки до проекту вказаного рішення Київської міської ради на земельній ділянці по вул. Пріорській, 18 у Оболонському районі міста Києва за ТОВ "П-18" зареєстровано право власності на нежитлову будівлю (літ А) загальною площею 2 035,8 кв.м.

На виконання вказаного рішення між Київською міською радою та ТОВ "П-18" 15.12.2022 укладено договір оренди земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстровано в реєстрі за № 581.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.12.2022, індексний номер 65802025, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "П-18" зареєстровано право оренди зазначеної земельної ділянки.

Прокурор вказує, що рішення Київської міської ради від 23.06.2022 прийнято, а договір оренди земельної ділянки від 15.12.2022 укладено з порушенням вимог чинного земельного законодавства, всупереч інтересам держави та територіальної громади, у зв`язку з чим рішення має бути визнано незаконним та скасовано, а договір оренди підлягає визнанню недійсним.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 провадження у справі №910/20100/23 зупинено до закінчення перегляду Великої Палати Верховного Суду справи №925/1133/18. Зобов`язано представників сторін повідомити Господарський суд міста Києва про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №910/20100/23.

Ухвала суду мотивована положеннями п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України та тим, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в справі №925/1133/18 (в частині питання про наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором, як самостійним позивачем у разі, коли один орган, уповноважений здійснювати функції держави в спірних правовідносинах визначено відповідачем, а інший компетентний (контролюючий) орган прокурор не зазначив як позивача) може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання в цій справі №910/20100/23.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись із прийнятою ухвалою суду, Заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. У поданій апеляційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі №910/20100/23. Матеріали справи №910/20100/23 направити до продовження розгляду до Господарського суду міста Києва. Судові витрати покласти на відповідачів, стягнувши їх на користь Київської міської прокуратури.

Обґрунтовуючи підстави апеляційного оскарження, прокурор зазначає, що постановляючи оскаржувану ухвалу місцевий господарський суд не врахував наявність в органів Держгеокадастру повноважень на захист інтересів держави у суді, як і можливість прокурора визначати зазначені органи позивачами за позовами, поданими на захист цих інтересів (аналогічна правова позиція була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/5201/19).

З огляду на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, практику застосування Верховним Судом положень законодавства, що визначає повноваження органів Держгеокадастру, у сукупності з вимогами ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", у разі необхідності оскарження рішень чи дій органів місцевого самоврядування, звернення з позовними вимогами речово-правового характеру на захист інтересів держави та прав територіальних громад у сфері розпорядження та користування землею органи Держгеокадастру не уповноважені на звернення до суду з відповідними позовами. Для того, щоб інтереси держави та права територіальних громад не залишились незахищеними від свавільної поведінки органів місцевого самоврядування, повноваження на звернення до суду в таких випадках належить прокурору як самостійному позивачу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали оскарження ухвали по справі №910/20100/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 до надходження матеріалів оскарження ухвали у справі №910/20100/23.

21.03.2024 матеріали справи № 910/20100/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі №910/20100/23. Повідомлено, що розгляд апеляційної скарги здійснюватиметься у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2024 заяву суддів Євсікова О.О., Корсака В.А. та Алданової С.О. про самовідвід у справі №910/20100/23 задоволено. Справу №910/20100/23 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до статті 32 ГПК України

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2024 справу № 910/20100/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П., Хрипуна О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 вищезазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі №910/20100/23, розгляд справи № 910/20100/23 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. З ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Отже, за змістом вказаної норми зупинення провадження у справі з цієї підстави є правом, а не обов`язком.

Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частина 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» містить аналогічну норму - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Однак, зупиняючи провадження у даній справі суд першої інстанції не врахував, що питання наявності в органів Держгеокадастру повноважень на захист інтересів держави у суді, як і можливість прокурора самостійно звернутись до суду з позовом на захист цих інтересів, вже було неодноразовим предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.

Зокрема, у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від раніше висловлених нею правових висновків у постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 і зауважила, що в межах спору про право користування земельною ділянкою, у якому територіальна громада є стороною спору, та коли рішення органу місцевого самоврядування оскаржується, органи Держгеокадастру не здійснюють передбачених Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» повноважень щодо державного контролю (нагляду) за використанням та охороною земель.

Зважаючи на зазначені обставини, Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі дійшла висновку, що в таких правовідносинах Держгеокадастр не наділений законодавством повноваженнями на звернення в інтересах держави з позовом про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Як наслідок, у зазначеній справі суд визнав, що прокурор має право звертатися до суду на захист інтересів держави як самостійний позивач відповідно до приписів ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (п.п. 73-114 постанови).

Крім того, можливість визначення прокурором органів Держгеокадастру позивачами у спорах про захист цивільних прав територіальної громади була предметом дослідження Верховного Суду також і після оприлюднення правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19.

Зокрема, застосувавши вказаний правовий висновок, Верховний Суд у постанові від 18.05.2023 у справі № 447/827/21 зазначив, що Головне управління Держгеокадастру в Львівській області не є розпорядником спірною земельною ділянкою, а всі правомочності із земельною ділянкою може здійснювати Тростянецька сільська рада Стрийського району Львівської області, яка залучена відповідачем до участі у справі та допущенням порушень земельного законодавства з боку якої прокурор обґрунтовував позовні вимоги.

Також у постанові від 04.10.2022 у справі № 910/5210/20 Верховний Суд, аналізуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду з цього питання, зауважив, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 зробила висновок про те, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

У той же час у справі № 910/5210/20 спір стосується права користування земельною ділянкою, в якому територіальна громада міста Києва є учасником цивільних відносин та стороною спору. Територіальна громада здійснює свої цивільні права та обов`язки через орган місцевого самоврядування в межах його компетенції, встановленої законом, - міськраду, замість якої й діє прокурор, а не в межах відносин, зазначених у ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Верховний Суд у постанові від 01.12.2022 у справі № 340/6113/21 за результатом аналізу повноважень органів Держгеокадастру та правових висновків Великої Палати Верховного Суду зазначив, що положеннями законодавства передбачено виключні випадки, за наявності яких посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів мають право звертатися до суду з позовом. При цьому, право на звернення до суду з позовом до органу місцевого самоврядування про скасування його рішення, з огляду на його неправомірність, законодавством не передбачено.

Подібні висновки щодо застосування положень ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у разі звернення з позовом на захист прав територіальної громади висловлено Верховним Судом у постанові від 01.09.2022 у справі №440/7210/21.

При цьому, в постанові від 27.03.2023 у справі № 460/307/22 Верховним Судом також зазначено, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. У цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що порушують інтереси держави, у даному випадку міська рада, набувають статусу відповідача.

Суб`єктом права власності на землю є й територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. При цьому, реалізуючи повноваження у сфері земельних відносин, органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти виключно в інтересах відповідної територіальної громади. Якщо ж дії (бездіяльність) або рішення органу місцевого самоврядування, вчинені (невчинені), прийняті, в тому числі, під час реалізації наявних у цього органу повноважень у сфері земельних відносин, порушують інтереси територіальної громади, їм суперечать або їх не враховують, то у такому випадку у прокурора виникають передбачені законом підстави для представництва цих інтересів у суді, оскільки ці інтереси збігаються з інтересами держави, а орган, який уповноважений їх захищати у суді в таких відносинах, відсутній.

Таким чином, з огляду на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, практику застосування Верховним Судом положень законодавства, що визначає повноваження органів Держгеокадастру, у сукупності з вимогами ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", у разі необхідності оскарження рішень чи дій органів місцевого самоврядування, звернення з позовними вимогами речово-правового характеру на захист інтересів держави та прав територіальних громад у сфері розпорядження та користування землею органи Держгеокадастру не уповноважені на звернення до суду з відповідними позовами. Для того, щоб інтереси держави та права територіальних громад не залишились незахищеними від свавільної поведінки органів місцевого самоврядування, повноваження на звернення до суду в таких випадках належить прокурору як самостійному позивачу.

Водночас, можливість зупинення провадження у справі не повинна призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Зупинення провадження у справі як процесуальна дія суду у будь-якому випадку збільшує строк розгляду справи, що, відповідно, може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи, а тому у кожному разі має бути обґрунтованим.

Разом з тим, зупинення провадження у справі за відсутності об`єктивної необхідності у ньому має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до ч. 1 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.06.2020 у справі "Албул та інші проти України" (заяви № 18899/19 та № 49871/19) зазначив, що розумність тривалості судового розгляду повинна оцінюватися в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів влади, а також важливість предмета спору для заявників.

Надмірне затягування розгляду справи, несумісне з поняттям "розумний строк" судового розгляду.

Також, зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 10.06.2019 у справі № 914/1983/17, від 16.01.2020 у справі № 908/1188/19).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції зупиняючи провадження у даній справі, не врахував в сукупності усіх обставин. та помилково зупинив провадження у справі з посиланням на п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Частиною 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвали про зупинення провадження у справі, справа передається на розгляд суду першої інстанції.

З огляду на встановлене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи прокурора у апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження матеріалами справи, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі №910/20100/23 підлягає скасуванню на підставі п.1-4 ч. 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України. Також, оскільки судом апеляційної інстанції скасована ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, керуючись правами, наданими ч. 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, справа підлягає передачі на розгляд суду першої інстанції.

Судові витрати.

У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 271, 277, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі №910/20100/23 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі №910/20100/23 скасувати.

3. Матеріали справи № 910/20100/23 направити для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

О.О. Хрипун