Постанова

від 07.09.2006 по справі 12/412н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/412н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07.09.06                                                                                 Справа № 12/412н-ад.

Суддя О.С.Палей, при секретарі Смирновій В.М., розглянувши матеріали справи за позовом

Приватного підприємства "ІВР-Агро", м. Луганськ

до  Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень –рішень

в присутності представників сторін:

від позивача - Шемяков Д.М., довіреність № б/н від 01.07.06,  Маркова О.М. - бухг., довіреність б/н від 06.09.06;

від відповідача - не прибув

          Суть спору: заявлено вимогу про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень –рішень ДПІ в Артемівському районі м. Луганська від 16.06.2006р. № 0000552300/0 на суму 21995 грн. та від 06.06.2000р. № 0000321700/0 на суму 39439 грн. 65 коп.

Заявою б/н від 07.09.2006р. позивач змінив предмет позову та просить визнати спірні акти нечинними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд

                                                            в с т а н о в и в:

          Приватне підприємство "ІВР-Агро" –позивач у справі –зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності 01.02.2005р.; з 09.02.2005р. знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Артемівському районі м. Луганська.

У період з 12.05.2006 року по 01.06.2006 року Державною податковою інспекцією у Артемівському районі м. Луганська було проведено виїзну планову перевірку Приватного підприємства «ІВР-Агро»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.02.2005 р. по 31.03.2006 р. По результатам перевірки був складений акт №405/23-00/33351859 від 06.06.2006 року, яким встановлені порушення пп. 7.2.4 п.7.2., пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині безпідставності віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості насіння соняшника, наданого позивачу ПП «ВКФ «Слайдер», що оформлено податковою накладною №5 від 09.03.2005 року на суму 87980 грн. 77 коп., в т.ч. ПДВ - 14663 грн. 46 коп. Також перевіркою встановлені порушення пп. 4.2.15 п. 4.2. ст. 4, пп. 9.10.3 п. 9.10 ст. 9 з урахуванням пп. 20.3.2 п.20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», за ненарахування та неутримання податку на доходи фізичних осіб з надмірно витрачених коштів, які були видані під звіт робітнику підприємства і за порушення яких донараховане податкове зобов'язання у сумі 13146 грн. 55 коп. За даними акту перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення №0000552300/0 від 16.06.2006р. на суму 21995 грн. 00 коп. та №0000321700/0 від 16.06.2006 р. на суму 39439 грн. 65 коп.

На обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що:

-на час здійснення господарських операцій ПП "ВКФ" Слайдер",  чиї установчі

документи постановою суду від 10.04.2006р. по справі № 12/777пн-ад були визнані недійсними, було належним чином зареєстровано платником ПДВ та мало право видавати податкові накладні, отримання яких є підставою для формування покупцем товарів податкового кредиту, як це передбачено Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР ( далі за текстом – Закон про ПДВ);

-позивач сплатив ПП "ВКФ "Слайдер" ПДВ у складі ціни придбаного  товару, а за даними позивача продавець товару –ПП ВКФ "Слайдер" у березні 2003р. надавав обов'язкову звітність та перераховував ПДВ до бюджету;

-податковий орган неправомірно дійшов висновку про заниження суми податку

з доходів фізичних осіб на суму 13146 грн. 55 коп. не прийнявши до уваги первинні документи щодо отримання в касі готівки та звітів про їх використання з тих же підстав, за яких був виключений із складу податкового кредиту ПДВ за податковою накладною №5 від 09.03.2005р. –визнання недійсними установчих документів ПП ВКФ "Слайдер" (з яким проведено розрахунки готівкою) та скасування його державної реєстрації.

Відповідач явку в судове засідання свого представника не забезпечив, відзив на

позов не надав (зданий до канцелярії суду відзив після оголошення рішення в судовому засіданні не досліджувався).

          Дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності доводи сторін, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

          З матеріалів перевірки вбачається, що як підставою виключення зі складу податкового кредиту позивача ПДВ в сумі 14663 грн. 46 коп. у складі вартості насіння соняшника, поставленого ПП "ВКФ "Слайдер" за податковою накладною №5 від 09.03.2005р. на суму 87980 грн. 77 коп., так і підставою донарахування податку з доходів фізичних осіб на суму отриманої в касі під звіт готівки, визначеною податковим органом як надмірно витрачені кошти, стала Постанова господарського суду Луганської області №12/777пн-ад від 10.04.2006р., згідно з якою визнані недійсними установчі документи контрагента позивача –ПП "ВКФ "Слайдер" –та скасовано (припинено) його державну реєстрацію.

          Дійсно, відповідно до ст. 72 КАС України, рішення суду з адміністративної справи, що набрало законної сили, є обов‘язковим для суду, але лише стосовно обставин (фактів), які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Проте, аналізуючи предмет та підставу заявленого позову, суд виходить з наступного.

Відносини, пов‘язані з реєстрацією та здійсненням підприємницької діяльності суб‘єктами господарювання, є цивільно-правовими та регулюються нормами приватного (цивільного) та господарського  права.

У підставу постанови суду по справі № 12/777пн було покладено п.15 ст. 58 ГК України, в редакції, чинній на дату реєстрації підприємства.

Відносини, по справлянню податків є публічно-правовими і регулюються нормами податкового законодавства, зокрема, Законом про ПДВ та Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. № 889.

Предметом даного спору є саме відносини, які регулюються нормами публічного права, а відтак, поряд з такими засобами доказування як факти, встановлені рішенням суду у цивільній (адміністративній) справі, суд оцінює й інші засоби доказування, які відносяться до сфери регулювання податкових відносин, що, до речі, передбачено ст. 70 КАС України при визначенні належності і допустимості доказів.

Спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі пп. 4.2.15 п.4.2 ст.4 Закону № 889, пп. 7.2.4 п.7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181, тобто при цьому податковий орган керувався нормами податкового законодавства. Проте, висновки акту перевірки базуються на рішенні суду з адміністративної справи та застосування до податкових відносин аналогії цивільного права та норм цивільного законодавства.

Але суд вважає такий підхід помилковим.

Податковим законодавством не визначені відповідні наслідки у сфері, що належить до регулювання публічно-правовими нормами, при визнанні недійсними установчих документів суб‘єкта господарювання.

Встановлений судом при розгляді справи №12/777пн-ад факт відсутності у засновника ПП ВКФ "Слайдер" Чеснокова П.В. (особисто щодо нього, а не інших будь-яких осіб, що здійснювали діяльність на підприємстві) під час та після реєстрації підприємства наміру здійснювати підприємницьку діяльність не може бути підставою для корегування податкових зобов'язань позивача, оскільки це не передбачено податковим  законодавством.

Положення цивільного права в силу ст. 1 ЦК України 2003р., до податкових відносин не застосовуються, а відтак не можна стверджувати, що визнання недійсним статутних документів СПД в судовому порядку, автоматично обумовлює відсутність  жодних правових наслідків у сфері оподаткування з моменту його реєстрації (за аналогією з визнанням недійсною угоди).

З цим висновком не можна погодитися ще й з тих підстав, що корегування показників податкових зобов‘язань ставиться у залежність від певних цивільно-правових фактів, що, до речі, суперечить ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування”, якою встановлено, що механізм справляння податків (в т.ч. корегування податкових зобов‘язань та податкового кредиту) може встановлюватися або змінюватися виключно законами про оподаткування.

Пунктом 4.5 ст. 4 Закону про ПДВ встановлено, що у разі, коли після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, перерахунок у випадках повернення товарів, особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному корегуванню.

Угода купівлі-продажу між позивачем та його контрагентом у встановленому чинним законодавством порядку недійсною не визнана, сторони за угодою не приведені до первісного стану, а відтак, ураховуючи приписи п. 4.5 ст. 4 Закону про ПДВ відсутні підстави для зміни (коригування) раніше заявлених показників податкових зобов‘язань, оскільки реально не змінилася база оподаткування.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем виключені зі складу податкового кредиту позивача суму ПДВ за податковою накладною №5 від 09.03.2005р., виданою ПП "ВКФ "Слайдер" на виконання угоди № 09/03-05 від 09.03.2005р. Жодних зауважень щодо порядку складання податкової накладної, яка була видана платником ПДВ та її реквізитів з боку податкового органу не надходило.

З представлених Ленінською МДПІ у м. Луганську документів вбачається, що в податковій декларації за березень 2005 року ПП " ВКФ "Слайдер" відобразив податкові  зобов'язання в сумі 993812 грн., тобто з урахуванням ПДВ за угодою, на виконання якої видана податкова накладна № 5 від 09.03.2005р.

З роздруківки особового рахунку платника ПДВ ПП ВКФ "Слайдер" вбачається, що  по вересень 2005 року ПП ВКФ "Слайдер" не тільки визначалися податкові зобов'язання, а і  сплачувався ПДВ до бюджету.

         За результатами виконання угоди позивач має документи, що відповідають правилам  бухгалтерського та податкового обліку та надають йому право на віднесення сум до валових витрат і податкового кредиту по операціям купівлі – продажу. Включення їх у відповідних податкових періодах до податкової звітності відповідає чинному законодавству. Після визнання установчих документів недобросовісного контрагента позивача недійсними, будь-яких зобов'язань  щодо коригування податкової бази по господарській операції, що відбулася за рік до прийняття судом рішення по справі № 12/777пн-ад, у нього не виникає, оскільки це порушує правовий порядок, установлений законами з питань оподаткування.

          Порушення порядку видачі, використання готівки та Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" судом також не встановлені.

          Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженим Постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 р., передбачено, що підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих  рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством  України (п.2.1).

          Положенням передбачена можливість видачі готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської сировини.

          Робітник позивача Ретівов І.В. отримав у касі підприємства 10.03.2005 р. суму 70000 грн., 15.03.2005р. – 36905 грн. 70 коп., 24.03.2005 р.- 50000 грн. під звіт для розрахунків з продавцями сільгосппродукції. На підтвердження використання в повній мірі отриманих під звіт коштів, Ретівов І.В. надав авансові звіти від 10.03.2005р., 15.03.2005р. та 24.03.2005р. з доданими до них квитанціями до прибуткових касових ордерів від 10.03.2005р. на 70000 грн., від 15.03.2005р. на 36905 грн. 70 коп. та від 24.03.2005р. на 50000 грн.

          У зв'язку  з викладеним висновок податкового органу про заниження позивачем  суми податку з доходів фізичних осіб, з посиланням на те, що Ретівов І.В. мав відносини з ПП ВКП "Слайдер", взагалі  безпідставне.           

          Досліджені судом докази дають підставу для висновку про відсутність в діях позивача порушень податкового законодавства у зв'язку з чим є безпідставним також  нарахування штрафних (фінансових санкцій).

          На підставі  вищевикладеного суд  визнає  нечинними податкові повідомлення –рішення, які є  предметом даного спору.

          На підставі ст. 94 КАС України сплачене позивачем держмито стягується з бюджету.

          В судовому засіданні  оголошено вступну  та резолютивну частину постанови.

          Керуючись ст.ст. 160,162,163,186,254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

          1.Позов задовольнити.

          2.Визнати нечинними податкове повідомлення - рішення ДПІ у Артемівському районі м. Луганська від 16 червня 2006 р. № 0000552300/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку  на додану вартість в сумі 21995 грн. в т.ч. 7332 грн. штрафних (фінансових ) санкцій та податкове повідомлення - рішення ДПІ у Артемівському районі м. Луганська від 16 червня 2006 р. № 0000321700/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 39439 грн. 65 коп., в т.ч. 26293 грн. 10 коп. штрафних (фінансових ) санкцій.

     3.Стягнути з  Державного бюджету України, поточний рахунок 31111095600006, МФО 804013, код 24046582, одержувач –Відділення Державного казначейства у Ленінському районі м. Луганська, банк – Управління Державного казначейства в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200 на користь Приватного підприємства "ІВР - Агро", м. Луганськ, Гостра Могила, 156/37, ідентифікаційний код 33351859,  державне мито в сумі 85 грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається  особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі  відповідно до статті 160 цього Кодексу - з  дня складення в повному обсязі. Апеляційна  скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання  заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову складено в повному обсязі та підписано –12.09.2006р.

Суддя                                                                    О.С.Палей