Рішення

від 12.09.2024 по справі 922/1900/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2024м. ХарківСправа № 922/1900/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків до Садівничого товариства "Світанок", с. Лизогубівка, Харківська обл. про визнання недійсним рішення за участю представників:

позивача - Орлов О.О.; Соляник Б.К.

відповідача - Олефер А.М.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області 31 травня 2024 року із позовною заявою про визнання недійсним рішення звітних зборів Садівничого товариства "Світанок" (надалі - Відповідач) від 27.09.2020 відповідно до якого було виключено Позивача з членів Товариства за несплату членських внесків за 2019 рік. Судові витрати Позивач просить покласти на Відповідача.

03 червня 2024 року постановлено ухвалу про прийняття позовної заяву до розгляду, відкриття провадження у справі №922/1900/24, де вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначенням підготовчого засідання на 20 червня 2024 року о 12:30. Ухвалою від 20.06.24 повідомлено учасників справи, що підготовче засідання у справі відбудеться 11 липня 2024 року о(б) 11:45 год. Відповідною ухвалою від 11.07.2024 було прийнято судом та долучена до матеріалів справи відзив (вх. № 16102 від 20.06.2024) та відповідь на відзив (вх. №17649 від 10.07.2024), а також повідомлено учасників справи, що підготовче засідання у справі відбудеться 25 липня 2024 року о(б) 12:00 год.

Судом 25 липня 2024 року постановлено ухвалу про закриття підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 15 серпня 2024 року о 10:15. Ухвалою суду від 15.08.2024 зазначено, що судове засідання у справі відбудеться 29 серпня 2024 року о(б) 11:00. Ухвалою від 29.08.2024 повідомлено учасників справи, що судове засідання у справі відбудеться 05 вересня 2024 року о(б) 11:45 год. Також, суд своєю ухвалою від 05.09.2024 повідомив учасників справи, що судове засідання у справі відбудеться 12 вересня 2024 року о(б) 12:30.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню стосовно визнання недійсним рішення Звітних зборів СТ «Світанок» від 27.09.2020 року щодо виключення ОСОБА_1 з членів Садівничого товариства «Світанок» за несплату членських внесків за 2019 рік.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні. Вважає позов безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

В силу приписів ст. 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

З врахуванням вказаних приписів чинного законодавства та з огляду на фактичні обставини справи суд констатує, що вчинив всі необхідні та можливі заходи для належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання по даній справі, їм надана можливість скористатись своїми процесуальними правами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, в тому числі судом дотримано під час розгляду справи обумовлені чинним законом процесуальні строки для звернення учасників справи із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

Враховуючи вищевказане суд вважає, що учасники процесу були належним чином повідомлений судом про розгляд спору за їх участю. В той же час, вони не були позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

Садівниче товариство «Світанок» зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань, запис внесено 03.02.1995.

Рішенням загальних зборів товариства, оформленого протоколом №1 від 19.05.2019, затверджено чинну редакцію Статуту Садівничого товариства «Світанок» (далі - Статут).

Згідно з пунктами 1.1, 1.3 Статуту Садівниче товариство «Світанок», код ЄДРПОУ 23148478, є обслуговуючим кооперативом, який об`єднує громадян - власників та користувачів земельних ділянок для реалізації мети та завдань, передбачених цим Статутом. У своїй діяльності керується Конституцією України, Господарським кодексом України, Законом України «Про кооперацію», іншими законодавчими актами та цим Статутом.

Пунктом 2.1 Статуту визначено, що метою Товариства є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів Товариства та захист їх законних прав та інтересів; забезпечення його членам належних умов для ведення на земельних ділянках садівництва, городництва, вирощування квітів та декоративних культур, газонів, іншої сільськогосподарської продукції з можливістю розташування садових дачних будинків та будинків для проживання; створення умов відпочинку та оздоровлення членів Товариства та їх родин; створення і розвиток інфраструктури, необхідної для сезонного чи постійного проживання членів Товариства, їх сімей на території Товариства та організації дозвілля.

За умовами пункту 3.1 Статуту членами Товариства можуть бути фізичні особи, які досягли 16-річного віку, що на законних підставах користуються земельною ділянкою, розташованою на території Товариства, та які підтримують мету, завдання Товариства, визнають його Статут та сплачують вступні, членські, цільові та інші внески.

Підтвердження членства в товаристві є відповідний документ - членська книжка садовода (пункт 3.1.5 Статуту).

Відповідно до пункту 3.3.17 Статуту член товариства зобов`язаний сплачувати членські внески до 31 грудня поточного року. Дозволяється сплачувати членські внески частинами або у повному обсязі протягом поточного року, але не пізніше 31 грудня. Інші платежі (штрафні санкції, оплата послуг, що надаються товариством та інш.) здійснюються в строки та в порядку, затвердженому рішенням Правління. У разі неможливості оплати членських внесків протягом встановленого терміну з поважних причин (хвороба, тривале відрядження та інше), член товариства може звернутися до Правління з заявою про надання відстрочення платежу з обов`язковим наданням підтверджуючих документів.

Відповідно до пункту 3.3.26 Статуту у разі невиконання членом Товариства рішень Загальних зборів (зборів уповноважених) членів Товариства, Правління, вимог Статуту, а також несплати членських внесків протягом встановленого пунктом 3.3.17 терміну, цільових внесків, штрафних санкцій, він попереджається приписом Голови правління в порядку, передбаченому пунктом 3.3.19 цього Статуту про необхідність усунення наявних порушень та або сплати всіх необхідних внесків та штрафних санкцій протягом 30 днів.

Згідно з пунктами 3.3.19, 3.3.30 Статуту Правління вручає письмове попередження (під розпис або шляхом розміщення такого попередження на будинку боржника з обов`язковою фото фіксацією такого розміщення, або надсилає рекомендованим листом з повідомлення за адресою, вказаною членом Товариства в заяві чи анкеті). Якщо протягом одного місяця з дати попередження порушення не усунуто або членські, цільові внески та штрафні санкції не сплачено, питання виноситься на Загальні збори (збори уповноважених) членів Товариства для прийняття остаточного рішення аж до виключення порушника із членів Товариства.

Застосування штрафних санкцій у розмірі вступного внеску у разі порушення членом Товариства термінів оплати передбачено пунктом 3.3.29 Статуту.

Пунктом 3.4.1 Статуту визначено, що членство в товаристві припиняється, зокрема, у випадку виключення з членів товариства.

Член Товариства може бути виключений з Товариства за рішенням Правління Товариства, при наявності однієї з нижче перерахованих підстав, зокрема, несплати членських внесків, інших обов`язкових платежів, штрафних санкцій у визначені Статутом терміни, з наступним затвердженням рішення Правління Загальними зборами (зборами уповноважених представників) членів товариства (пункт 3.4.3 Статуту).

Голова правління в письмовій формі попереджає члена товариства про встановлення однієї з вищезазначених підстав щодо можливості виключення його з членів товариства та повідомляє про необхідність усунення встановлених порушень в місячний термін (пункт 3.4.4 Статуту).

У разі ігнорування членом товариства попередження в письмовій формі, Правління має повноваження відключати ділянку від електромережі до усунення порушень, зазначених у пункті 3.4.3 цього Статуту, на що дається додатково місячний термін (пункт 3.4.5 Статуту).

Якщо протягом двох місяців членом товариства порушення не усунуто, Правлінням товариства приймається рішення про виключення його з членів товариства з подальшим затвердженням на чергових загальних зборах (зборах уповноважених) членів Товариства, за попереднім повідомленням члена товариства не менше, ніж за 30 днів) про місце і дату проведення засідання Правління. Неявка члена товариства на засідання Правління без поважних причин не зупиняє обговорення і вирішення питання про його виключення (пункт 3.4.6 Статуту).

Рішення про виключення з членів товариства приватного власника земельної ділянки не веде до втрати ним земельної ділянки. Стосунки такого власника з товариством у подальшому будуються на договірних засадах відповідно до чинного законодавства України, даного Статуту (пункт 3.4.7 Статуту).

Рішення Правління при виключення з членів товариства може бути оскаржене (пункт 3.4.8 Статуту).

Згідно з пунктом 6.1 Статуту органами управління товариства є: 1) Вищий орган управління - Загальні збори (збори уповноважених) членів товариства; 2) Виконавчий орган - Правління товариства.

Відповідно до пункту 6.5.6 Статуту до повноважень Правління товариства відноситься, зокрема, прийняття попереднього рішення про членство у товаристві, або виключення з членів товариства, рішення на затвердження загальних зборів (зборів уповноважених представників) членів товариства, або прийняття рішення про залишення без розгляду заяви про членство у товаристві.

Як свідчать матеріали справи та викладені позивачем вимоги, 27 вересня 2020 року були проведенні Звітні збори садівничого товариства «Світанок», у тому числі щодо виключення з членів садоводів позивача. На думку позивача процедура не була дотримана стосовно голосування щодо виключення з членів Товариства, а Головою Зборів А.М. Олефіром протокол №1 від 27.09.2020 був підроблений. Так, на думку позивача були порушені пункти Статуту 3.2.2 та 6.2.1.

Тобто п. 3.2.2. Статуту, передбачено, що брати участь у Загальних зборах (зборах уповноважених) членів Товариства особисто або через свого представника, оформивши належним чином письмове доручення (заяву) у Правління.

Якщо право особистого голосу для участі у Загальних зборах (зборах уповноважених) членів То вариства член Товариства, передає своєму представнику, який не є його родичем, письмове доручення повинно бути оформлене тільки нотаріально, відповідно вимог чинного законодавства України.

Пунктом 6.2.1. Статуту передбачено, що члени Товариства можуть брати участь у роботі Загальних зборів як особисто, так і через своїх представників з дотриманням вимог згідно п. 3.2.2 цього Статуту.

Як вбачається з поданого Відповідачем протоколу Зборів 27 вересня 2020 року у загальних зборах приймали участь особисто 290 садоводів. Передані права голосу представнику (уповноваженому) 129 осіб.

Присутні на Загальних зборах 290 осіб з урахуванням того, що загальні кількість садоводів станом на момент проведення загальних зборів складала 802 особи є меншою 50 відсотків, що відповідно до п. 6.2.7 Статуту свідчить про відсутність кворуму (п. 6.2.7 Статуту передбачено, що Загальні збори членів Товариства правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів.)

Позивач вважає, що належними доказами легітимності проведених Загальних зборів та наявність кворуму проведених Загальних зборів є виключно надані Відповідачем списки осіб, які мають право голосу (802 особи), список осіб, які були присутніми на Загальних зборах (290 осіб) та список осіб які передали на підставі нотаріально посвідченої довіреності право голосу іншим садоводам (129 осіб), а також нотаріально посвідчені довіреності відповідно до яких на підставі п. 3.2.2 Статуту були передані права голосу.

Позивач звертає увагу, що Відповідачем була надана у якості доказів заява від садоводів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про те, що голосування садоводами, що були присутні на зборах щодо питання порядку денного про заміну «звітних зборів на звітно-виборчі збори» не проводились. Голосування щодо питання про затвердження «уповноважених» вулицями не проводилося. Голосування щодо питання виключення з членів товариства та прийняття нових членів товариства не проводилося. Голосування щодо питання про застосування штрафів до садоводів не проводилось. Голосування щодо питання огородження території товариства металевим парканом та кошторис витрат на цей захід не проводилось це питання не обговорювалося. Голосування щодо питання будівництва господарських будівель по території, на зборах не проводилось.

Таким чином, Відповідач власним доказом додатково підтвердив правову позицію Позивача у справі про те, що голосування щодо виключення з членів товариства у тому числі ОСОБА_1 на Загальних Зборах 27.09.2020 р. не проводилось.

Окрім того, відповідно до заяв ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вбачається про те, що голосування у тому числі з питання виключення з членів Товариства на зборах 27.09.2020 не проводилось. Також порушення вимог Статуту щодо належного повідомлення садоводів про належне повідомлення про проведення зазначених зборів.

Позивач вказує, що після 2019 року, а саме у 2020 році ОСОБА_1 від Голови правління повинен був поданий припис, відповідно до якого, Позивача попередили про необхідність сплати необхідних внесків та штрафних санкцій протягом 30 днів. Проте відповідно припису Відповідачем не виносилось, не направлялось, не отримувалось з боку Позивача.

У випадку невиконання припису, Правління вручає члену Товариства письмове попередження під розпис або шляхом розміщення такого попередження на будинку боржника з обов`язковою фотофіксацією такого розміщення, або надсилає рекомендованим листом з повідомленням за адресою, вказаною Членом Товариства в заяві/анкеті. (п.3.3.19 Статуту). Доказів винесення попередження, направляння попередження, отримання попередження, розміщення такого попередження на будинку боржника з обов`язковою фотофіксацією такого розміщення, Відповідачем не надано.

У разі ігнорування членом Товариства попередження в письмовій формі, Правління має повноваження відключити ділянку від електромережі до усунення порушень або сплати членських, цільових внесків та штрафних санкцій. (п.3.3.27 Статуту).

Якщо протягом місяця з дати попередження, порушення не усунуто, членські, цільові внески та штрафні санкції не сплачено, питання виноситься на Загальні збори (збори уповноважених) членів Товариства для прийняття остаточного рішення до виключення порушника із членів Товариства. (п. 3.3.30 Статуту).

У подальшому, а саме у 2020 році Відповідно до п. 6.5.6 Статуту, Правлінню Товариства необхідно було прийняти попереднє рішення про виключення з членів Товариства.

Всупереч вимогам п. 6.5.6 Статуту Товариства попереднє рішення, яке було би затверджено рішенням Загальних зборів не приймалось, доказів приймання зазначено рішення Відповідачем не надано.

Після усіх вжитих дій, передбачених Статутом, Голова правління був зобов`язаний повідомити Позивача як члена Товариства про місце і дату проведення чергових загальних зборів (зборів уповноважених) членів Товариства, на якому буде ставиться питання про виключення Позивача з СТ «Світанок».

Позивач погоджується з поясненням Відповідача, викладеному у відзиві на позов, що у випадку заперечення учасником факту повідомлення його про проведення загальних зборів, обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється. Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 916/2506/20 та від 10.02.2021 у справі №923/226/20. При цьому Відповідачем не надано доказів належного завчасного відповідно до вимог Статуту повідомлення Позивача про проведення 27.09.2020 року Загальних зборів Товариства.

Також, Позивач вважає, що виникає обґрунтований сумнів у наявності повноважень уповноважених осіб, які приймали рішення про виключення Позивача з членів Товариства, а отже у правління та його Голови без дотримання відповідної процедури, відсутні повноваження винести питання про виключення порушника з членів Товариства на Загальні Збори.

Отже враховуючи зазначені обставини, на думку Позивача це слугувало підставами для звернення з даним позовом до суду за своїм захистом.

З боку Відповідача позовні вимоги не визнаються, про що зазначено у відзиві та запереченні, що коротко викладається нижче.

Відповідач вважає, що Позивач не тільки не був прийнятий у члени СТ "Світанок", а й був виключений на законних підставах, оскільки останнім не здійснено сплати членських внесків та інших обов`язкових платежів більше року (2019-2020).

Так, з відзиву на позовну заяву, що подано Відповідачем зазначено, що на зборах був присутній позивач ОСОБА_1 , який саме з четвертого питання, що стосувалося виключення, в тому числі його, з членів товариств, виступав та зазначав, що згоден із своїм виключенням, з причин високих членських внесків та господарських потреб. При цьому за це питання проголосували 406 членів товариства.

Відповідач, зазначає, що ОСОБА_1 вчинив недобросовісні дії, оскільки як колишній член товариства та колишній голова правління СТ Світанок" знав, що несплата членських внесків більше року є безумовною та безапеляційною підставою для припинення членства згідно із Статутом в старій та новій редакції та Закону України Про кооперацію".

Крім того, на думку Відповідача, Позивач був призначений на посаду голови правління СТ Світанок ні коли не брав участь у кооперації, не знає її основні принципи і тому умисно вчинив дії щодо несплати внесків, оскільки в дійсності не відноситься серйозно до своєї участі, тобто не бажає брати участь у кооперації. Відповідач не згоден з посиланням Позивача, що він ставить під сумнів кваліфікацію членів Товариства, які складали та підписували оскаржуваний протокол, то зазначаємо, що дійсно під час початку звітних зборів Садівничого товариства Світанок, з`ясувалося питання щодо наявності кворуму та вирахувано наявність 414 присутніх членів товариства. Відбувалися слухання 1-го, 2-го, та 3-го питання, що зайняло від початку зборів більше години, і тому станом на момент заслуховування та голосування 4-го питання підійшли та зареєструвалися на збори інші члени товариства. Відповідач вважає, що порушення процедури проведення не мало місце, оскільки для кворуму необхідна присутність 401+1 (802*50%=401) члена товариства.

Щодо неповідомлення належним чином Позивача про місце та дату проведення звітних зборів Товариства, Відповідач зазначає, що посилання Позивачем на п. 3.4.6. Статуту є недоречним оскільки за цим пунктом виникає обов`язок попереднього повідомлення члена Товариства (не менш ніж за 30 днів) про місце та дату проведення засідання Правління, оскільки предметом позову є рішення загальних звітних зборів, а не засідання Правління.

Факт присутності ОСОБА_1 , реалізації ним свого права на голосування та виступ, а також присутність значної кількості членів товариства свідчить про належне повідомлення ОСОБА_1 та інших членів товариства про дату та місце проведення зборів. Крім того, в СТ Світанок" всі члени товариства, в тому числі й колишній член товариства ОСОБА_1 , знають, що звітні збори проводяться один раз на рік. ОСОБА_1 , як і всі інші члени товариства повідомлялися про збори декілька разів, оскільки у 2020 році збори мали відбутися у березні 2020.

Надаючи оцінку викладеним та наданими в підтвердження учасниками справи певними доказами суд зазначає таке.

Пунктом 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 статті 20 Господарського процесуального кодексу України), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Виходячи з наведеного, якщо хоча б один із членів громадської організації обґрунтовано не погоджується із прийнятим загальними зборами рішенням, він може звернутися до суду за місцезнаходженням такої громадської організації з позовною заявою про визнання недійсним відповідного рішення повністю або частково.

Так, предметом позову у даній справі є визнання недійсним рішення загальних зборів Садівничого товариства "Світанок" від 27.09.2020 стосовно виключення фізичної особи ОСОБА_1 з членів товариства.

Відповідно до ст. 314 Цивільного кодексу України фізичні особи мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації. Належність чи неналежність фізичної особи до політичної партії або громадської організації не є підставою для обмеження її прав, надання їй пільг чи переваг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.10.2020 у справі № 695/2665/16-ц роз`яснила, що садове товариство згідно з чинним законодавством України може створюватись у двох організаційно-правових формах: як кооператив і як громадська організація.

За статтею 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована в установленому законом порядку.

За приписами статті 81 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа може бути створена шляхом об`єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.

З огляду на положення статті 85 ЦК України, непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Правові та організаційні засади реалізації права на свободу об`єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань регулює Закон України Про громадські об`єднання?, який є спеціальним нормативним актом і застосовується до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, ст. 5 ЦК України до правовідносин сторін повинні бути застосовані норми названого Закону (як і норми іншого законодавства) у редакції, яка була чинною станом на період дії спірних правовідносин, тобто в останній редакції.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про громадські об`єднання" громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

За положеннями ч. 2, 3 ст. 1 Закону України "Про громадські об`єднання" громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Частиною 5 статті 1 ЗУ "Про громадські об`єднання" передбачено, що громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ "Про громадські об`єднання" дія цього Закону поширюється на суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань в Україні. Частиною 1 ст. 3 ЗУ "Про громадські об`єднання" передбачено, щогромадські об`єднання утворюються і діють на принципах: 1) добровільності; 2) самоврядності; 3) вільного вибору території діяльності; 4) рівності перед законом; 5) відсутності майнового інтересу їх членів (учасників); 6) прозорості, відкритості та публічності. За положеннями ч. 2 ст. 3 ЗУ "Про громадські об`єднання" добровільність передбачає право особи на вільну участь або неучасть у громадському об`єднанні, у тому числі в його утворенні, вступі в таке об`єднання або припиненні членства (участі) в ньому. Членами (учасниками) громадської організації, крім молодіжної та дитячої, можуть бути особи, визначені частиною першою статті 7 цього Закону, які досягли 14 років. Вік членів молодіжної, дитячої організації визначається її статутом у межах, встановлених законом. (ч. 2 ст. 3 ЗУ "Про громадські об`єднання").

Статтею 11 ЗУ "Про громадські об`єднання" членами (учасниками) визначено, що статут громадського об`єднання має містити відомості про: 1) найменування громадського об`єднання та за наявності - скорочене найменування; 2) мету (цілі) та напрями його діяльності; 3) порядок набуття і припинення членства (участі) у громадському об`єднанні, права та обов`язки його членів (учасників); 4) повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління (далі керівні органи) громадського об`єднання, порядок їх формування та зміни складу, термін повноважень, а також порядок визначення особи, уповноваженої представляти громадське об`єднання, та її заміни (для громадських об`єднань, що не мають статусу юридичної особи); 5) періодичність засідань і процедуру прийняття рішень керівними органами громадського об`єднання, у тому числі шляхом використання засобів зв`язку; 6) порядок звітування керівних органів громадського об`єднання перед його членами (учасниками); 7) порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об`єднання та розгляду скарг; 8) джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна громадського об`єднання; 9) порядок створення, діяльності та припинення діяльності відокремлених підрозділів громадського об`єднання (у разі їх створення громадським об`єднанням, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи); 10) порядок внесення змін до статуту; 11) порядок прийняття рішення щодо саморозпуску або реорганізації громадського об`єднання, а також щодо використання його коштів та іншого майна, що залишилися після саморозпуску, - для громадського об`єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи. У статуті громадського об`єднання можуть бути передбачені додаткові положення щодо утворення, діяльності і саморозпуску чи реорганізації громадського об`єднання, що не суперечать закону.

Так, із матеріалів справи вбачається та зазначено у протоколі № 1 від 27.09.2020 Садівничого товариства "Світанок" посилаються на положення затвердженого статуту СТ "Світанок".

Згідно з пунктами 1.1, 1.3 Статуту СТ «Світанок», затвердженого рішенням загальних зборів Кооперативу, оформленим протоколом №1 від 19.05.2019, Садівниче товариство «Світанок», код ЄДРПОУ 23148478, є обслуговуючим кооперативом, який об`єднує громадян власників та користувачів земельних ділянок для реалізації мети та завдань, передбачених цим Статутом. У своїй діяльності керується Конституцією України, Господарським кодексом України, Законом України «Про кооперацію», іншими законодавчими актами та цим Статутом.

Пунктом 2.1 цього Статуту визначено, що метою Товариства є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів Товариства та захист їх законних прав та інтересів; забезпечення його членам належних умов для ведення на земельних ділянках садівництва, городництва, вирощування квітів та декоративних культур, газонів, іншої сільськогосподарської продукції з можливістю розташування садових дачних будинків та будинків для проживання; створення умов відпочинку та оздоровлення членів Товариства та їх родин; створення і розвиток інфраструктури, необхідної для сезонного чи постійного проживання членів Товариства, їх сімей на території Товариства та організації досугу.

За умовами пункту 3.1. Статуту, членами Товариства можуть бути фізичні особи, які досягли 16-річного віку, що на законних підставах користуються земельною ділянкою, розташованою на території Товариства, та які підтримують мету, завдання Товариства, визнають його Статут та сплачують вступні, членські, цільові та інші внески.

Підтвердження членства в Товаристві є відповідний документ членська книжка садовода. Список членів Товариства ведеться Правлінням Товариства за відповідною формою і є документом постійного зберігання (п. 3.1.5 Статуту).

Суд звертає увагу, що дані положення спростовують доводи Відповідача, що Позивач не є членом Товариства, а також спростовуються наявними доказами. Так, у Позивача наявна членська книжка садовода №460 на ім`я Соляник Б.К., є квитанції СТ "Світанок" на участок №460 щодо сплати членських внесків та сплати за землю, а а також списки на які посилається, як Позивач так і Відповідач, згідно передбачено у п. 3.1.5 Статуту.

Розділом 3.2. Статуту визначено право членів Товариства. Так, п. 3.2.2. Статуту, передбачено, що брати участь у Загальних зборах (зборах уповноважених) членів Товариства особисто або через свого представника, оформивши належним чином письмове доручення (заяву) у Правління. П. 3.2.9. Оскаржувати рішення органів управління Товариства в порядку, визначеному законодавством України.

Загальні збори членів Товариства, порядок їх скликання та проведення визначені у частині 6.2. Статуту. Вищим органом управління Товариства є Загальні збори членів Товариства. Загальні збори приймають рішення з будь-яких питань діяльності Товариства. Можуть скасовувати рішення інших органів Товариства, прийняті з порушенням. Пунктом 6.2.2. Статуту передбачено, що члени Товариства можуть брати участь у роботі Загальних зборів як особисто, так і через своїх представників з дотриманням вимог згідно п. 3.2.2 цього Статуту.

Обов`язок членів Товариства визначено у частині 3.3. Статуту. Так, відповідно до п. 3.3.17 Статуту Член Товариства зобов`язаний сплачувати членські внески до 31 грудня поточного року. Дозволяється сплачувати членські внески частинами або у повному обсязі протягом поточного року, але не пізніше 31 грудня. У разі несплати членом Товариства членських внесків протягом встановленого п.3.3.17 терміну, цільових внесків, штрафних санкцій, він попереджається приписом Голови Правління в порядку, передбаченому п. 3.3.19 цього Статуту, про необхідність сплати необхідних внесків та штрафних санкцій протягом 30 днів. (п. 3.3.26 Статуту).

Відповідачем не спростовані доводи Позивача, що після 2019 року, а саме у 2020 році ОСОБА_1 від Голови правління повинен був поданий припис, відповідно до якого, Позивача попередили про необхідність сплати необхідних внесків та штрафних санкцій протягом 30 днів. Так, не надано доказів винесення припису, направляння припису, отримання припису Позивачем.

Отже, суд дійшов висновку, що Позивач не мав змогу виконати припис, оскільки відсутні належні та допустимі докази вручення правлінняи члену Товариства письмове попередження під розпис або шляхом розміщення такого попередження на будинку боржника з обов`язковою фотофіксацією такого розміщення, крім того, в матеріалах справи відсутні докази надсилання рекомендованим листом з повідомленням за адресою, вказаною Членом Товариства в заяві/анкеті. (п.3.3.19 Статуту).

Доказів винесення попередження, направляння попередження, отримання попередження, розміщення такого попередження на будинку боржника з обов`язковою фотофіксацією такого розміщення, Відповідачем не надано.

А отже виходячи з наведеного, суд дійшов до висновку, що Позивачч не міг ігнорувати приписи, повідомлення Правління, оскільки з боку останнього вони відсутні. А отже у Правління відсутні повноваження відключити ділянку від електромережі до усунення порушень або сплати членських, цільових внесків та штрафних санкцій. (п.3.3.27 Статуту).

Крім того суд погоджується з твердженням Позивача, що у разі не усунення порушення протягом місяця з дати попередження, членські, цільові внески та штрафні санкції не сплачено, питання виноситься на Загальні збори (збори уповноважених) членів Товариства для прийняття остаточного рішення до виключення порушника із членів Товариства. (п. 3.3.30 Статуту). У подальшому, а саме у 2020 році Відповідно до п. 6.5.6 Статуту, Правлінню Товариства необхідно було прийняти попереднє рішення про виключення з членів Товариства. Однак всупереч вимогам п. 6.5.6 Статуту Товариства попереднє рішення, яке було би затверджено рішенням Загальних зборів не приймалось, доказів приймання зазначено рішення Відповідачем до суду не надано.

Тобто після усіх вжитих дій, передбачених Статутом, Голова правління зобов`язаний повідомити Позивача як члена Товариства про місце і дату проведення чергових загальних зборів (зборів уповноважених) членів Товариства, на якому буде ставиться питання про виключення Позивача з СТ «Світанок».

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно із п. п. 17, 38 Постанови N 13 від 24.10.2008 р. Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень органів господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. Учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов`язкові для виконання рішення.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. під поняттям "охоронювані законом інтереси", що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об`єктивний і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законом України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.

Тобто, діючим законодавством акціонеру надано право оскаржити рішення органу товариства, якщо воно порушує його права та охоронювані законом інтереси.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Оскільки, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору має надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, чи відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі №914/1128/16 та постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16, від 28.05.2020 у справі №910/7164/19, від 14.05.2019 у справі №910/11511/18.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Згідно з послідовною та сталою правовою позицією Верховного Суду відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу захисту способам, визначеним законодавством та/або його неефективність для захисту порушеного права/інтересу позивача є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 зі справи № 910/10011/19, від 02.02.2021 зі справи № 925/642/19.

Предметом позову у даній справі є матеріально-правові вимоги ОСОБА_13 до СТ «Світанок», зокрема, про визнання недійсним попереднього рішення спільних зборів Правління та уповноважених членів Садівничого товариства «Світанок» від 27.09.2020, відповідно до якого, на думку Позивача, виключено останнього з членів Садівничого товариства «Світанок» за несплату членських внесків за 2019-2020 рік.

Як убачається з матеріалів справи, 27.09.2020 відбулися спільні збори Правління та уповноважених членів Садівничого товариства «Світанок», рішення яких оформлено протоколом № 1 від 27.09.2020, якими вирішувалось питання про виключення садоводів з членів товариства, які мають заборгованість по всім обов`язковим платежам більше одного року, у зв`язку з чим відповідно до Статуту Садівничого товариства «Світанок» з садоводами ділянок, що мають заборгованість. Так, з боку Правління повинно бути проведена відповідна робота, а саме, щодо належного поінформовані усіма можливими способами згідно з даними паспорта, місця проживання, номерів телефонів і таке інше, які були надані ними до Правління та знаходяться в особовій справі. Також Правління повинно довести до їх відома про можливість укладення договору з товариством про реструктуризацію боргу. При цьому, у разі не оплати до встановленого строку заборгованості садоводами, у тому числі, і ділянки №460, та не повідомлення про поважність причин такої несплати, з наданням документів, що підтверджують даний факт, такі садоводи будуть виключені з членів товариства рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) членів товариства. Проте з боку Відповідача певні дії не здійснені, а останнім не підтверджено матеріалами справи. Тобто порушено права та обов`язки члена Товариства.

Позивач, посилаючись на обставини не повідомлення його як члена товариства про встановлення однієї з підстав щодо можливості виключення позивача з членів товариства (пункт 3.4.4 Статуту), а також не повідомлення Позивача про дату, час та місце проведення зборів, та не дотримання порядку скликання та проведення загальних зборів (зборів уповноважених) членів товариства, звернувся з даною вимогою до суду.

Відповідач у даній справі Садівниче товариство «Світанок», є підприємством колективної власності, діяльність якого підпадає під правове регулювання Закону України «Про кооперацію» (далі - Закон), яким, зокрема, визначено особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами, які за напрямами діяльності можуть бути, зокрема, садово-городніми.

Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки.

Законодавство про кооперацію ґрунтується на нормах Конституції України і Цивільного кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актах з питань кооперації (ст. 5 Закону). Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог Господарського кодексу України, інших законодавчих актів (ст.94 цього Кодексу). У ст.3 Закону України «Про кооперацію» вказано, що метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Статтею 8 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Статут кооперативу повинен містити, зокрема, такі відомості: умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього; форми участі членів кооперативу в його діяльності; порядок скликання загальних зборів тощо.

У статті 12 Закону України «Про кооперацію» визначені основні права члена кооперативу, серед яких: участь у господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Здійснення членом кооперативу права на участь у діяльності і управлінні кооперативом, в тому числі при прийнятті рішень органом управління кооперативу, забезпечується, в першу чергу, порядком скликання і проведення загальних зборів членів кооперативу, передбаченим ст.15 Закону та Статутом кооперативу. Статтею 15 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. У разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу. Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.

Для визнання недійсним рішення загальних зборів (зборів уповноважених) товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера, члена) товариства. Також слід з`ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів (зборів уповноважених), зокрема, щодо належного повідомлення Позивача про такі збори.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів учасника товариства рішенням загальних зборів. Разом з тим, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 910/15906/19 та від 05.07.2022 у справі № 911/2269/20.

Як убачається з матеріалів справи, 27.09.2020 відбулися спільні збори Правління, зокрема, виключення члена Товариства - Позивача через наявність заборгованості по усім платежам більше одного року.

Матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження повідомлення головою Правління товариства у письмовій формі Позивача про можливість виключення його з членів товариства у зв`язку з несплатою членських внесків, що передбачено умовами Статуту товариства.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №916/2584/18, від 06.02.2020 у справі №906/307/19, у випадку заперечення учасником факту повідомлення його про проведення загальних зборів, обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача як особу, рішення органу управління якої оспорюється.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази належного повідомлення Позивача про можливе виключення з членів Товариства, про належне повідомлення проведення зборів 27.09.2020.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).

Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.

У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.

Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.

Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.

На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004).

Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що суд задовольнив позовні вимоги у повному обсязі, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення звітних зборів Садівничого товариства "Світанок" (код ЄДРПОУ 23148478) від 27.09.2020 відповідно про виключення Фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з членів Товариства за несплату членських внесків за 2019 рік.

Стягнути з Садівничого товариства "Світанок" (код ЄДРПОУ 23148478, адреса: 62492, Харківська область, с. Лізогубівка) на користь Фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 3028,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено "23" вересня 2024 р.

СуддяІ.П. Жигалкін