Ухвала

від 19.09.2024 по справі 201/6797/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

19 вересня 2024 року

м. Київ

Справа № 201/6797/22

Провадження № 61-6693ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бігкомерц» (далі - скаржник), інтереси якого представляє адвокат Коростельов Станіслав Володимирович (далі - адвокат),

на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Дніпро» (далі - позивач), правонаступником якого є скаржник, до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепроградострой»</a> (далі - ТОВ «Днепроградострой») за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренка Ростислава Олександровича (далі - нотаріус), Товариства з обмеженою відповідальністю «Спарк-В» - про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання незаконним і скасування рішення, припинення права власності, поновлення запису про реєстрацію права власності та

в с т а н о в и в :

1. 21 вересня 2022 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який ОСОБА_1 8 вересня 2015 року уклав із ТОВ «Днепроградстрой», посвідчений нотаріусом і зареєстрований в реєстрі за № 1723 (далі - договір купівлі-продажу);

- визнати незаконним і скасувати рішення нотаріуса за індексним № 24248188 від 8 вересня 2015 року про державну реєстрацію прав на квартиру та їх обтяжень за ТОВ «Днепроградстрой» (далі - рішення реєстратора);

- поновити запис про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2 , яку провели 10 травня 2006 року (реєстраційний номер майна 14625754).

2. 21 березня 2023 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов: визнав недійсним договір купівлі-продажу квартири; визнав незаконним і скасував рішення реєстратора; припинив право власності ТОВ «Днепроградострой» на квартиру та поновив запис про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2 ; стягнув із ОСОБА_1 і ТОВ «Днепроградострой» на користь позивача 9 924,00 грн сплаченого судового збору (з кожного по 4 962,00 грн).

3. 26 березня 2024 року Дніпровський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове: відмовив у задоволенні вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання незаконним і скасування рішення реєстратора, припинення права власності та поновлення запису про реєстрацію права власності; стягнув зі скаржника на користь ТОВ «Днепроградострой» 14 886,00 грн судових витрат.

4. 3 травня 2024 року адвокат в інтересах скаржника подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив поновити строк на касаційне оскарження, скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції від 21 березня 2023 року.

5. 31 травня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали. Скаржник мав додатково обґрунтувати поважність причини пропуску строку на касаційне оскарження.

6. 18 червня 2024 року скаржник подав заяву про усунення недоліків касаційної скарги, в якій додатково обґрунтував поважність причини пропуску строку на касаційне оскарження. Обґрунтував касаційну скаргу так:

- суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норми права без урахування таких висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах Верховного Суду:

володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Тоді як та особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). А право володіння, якщо воно є, неправомірним (незаконним) бути не може (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16);

не допускаються дії, вчинені з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір (зокрема договір дарування) учасники цивільних відносин не можуть використовувати для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), щодо якого ухвалений вирок про стягнення коштів і відкрите виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які уклали договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, бо уклали договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора та спрямований на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. З огляду на це можливо визнати недійсним договір, спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц);

державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Для дослідження обставин існування в особи права власності необхідно насамперед встановити підставу, на якій особа набула це право, бо сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18);

договір можна кваліфікувати як правочин, який не був спрямований на реальне настання обумовлених ним юридичних наслідків. Встановлені обставини засвідчують умисел обох сторін правочину приховати справжні наміри його учасників, а саме виведення нерухомості з власності позивача без отримання оплати за це майно під час існування майнового спору за участю в останньому позивача як одного із солідарних боржників, з метою уникнути виконання відповідного грошового зобов`язання; тому оспорюваний правочин можна визнати фіктивним відповідно до статті 234 ЦК України. Укладення договору, який за змістом суперечить вимогам закону, бо не спрямований на реальне настання обумовлених ним юридичних наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 7 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17);

у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору відповідачами треба залучати всіх сторін правочину. Тому належними відповідачами є сторони такого договору, а не одна із них (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року у справі № 917/2041/20);

за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц);

неправильна кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 4 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16ц, від 8 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц);

відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії. Навіть якщо встановити, що суб`єкт державної реєстрації прав дотримав норми законодавства, вносячи запис про державну реєстрацію права за іншою особою, це не є перешкодою для задоволення позову щодо скасування цього запису, якщо наявність останнього порушує права чи охоронювані законом інтереси позивача (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 лютого 2020 року у справі № 915/572/17);

- суд не взяв до уваги встановлені Шевченківським районним судом м. Запоріжжя у вироку від 13 квітня 2023 року у справі № 201/17636/16-к обставини заволодіння ТОВ «Днепроградстрой» спірним нерухомим майном у шахрайський спосіб;

- позов заявило ТОВ «Фінанс Дніпро», правонаступником якого є скаржник, не з приводу відновлення права власності ОСОБА_2 на спірне майно, а для можливості реалізації прав кредитора на звернення стягнення на вказане майно у примусовому порядку у межах виконавчого провадження;

- підставу вибуття квартири з власності ОСОБА_2 і державну реєстрацію права власності на неї за ОСОБА_1 вже скасували суди у справах № 200/6192/15-ц і № 804/14347/15. Тому це не є предметом розгляду у справі № 201/6797/22. На час укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_1 вже не володів майном та не мав необхідного обсягу прав розпоряджатися ним і продавати ТОВ «Днепроградстрой»;

- ОСОБА_2 і ОСОБА_1 ніколи мали відносин майнового характеру та будь-яких інших цивільно-правових відносин, що підтверджує відсутність волевиявлення останнього на набуття права власності та відчуження квартири;

- згідно з обставинами, які встановив суд у рішенні від 25 грудня 2015 року у справі № 201/15204/15-ц, ТОВ «Днепроградстрой» і ОСОБА_1 є пов`язаними особами, їхні дії узгоджені, бо директор та засновник вказаного товариства діяв від імені та в інтересах останнього й одночасно в інтересах підприємства під час укладення договору купівлі-продажу. Тому укладення цього договору не було спрямоване на реальне настання юридичних наслідків і перехід права власності на квартиру.

7. У касаційній скарзі скаржник просив поновити строк на касаційне оскарження. Поважність причин пропуску цього строку обґрунтував тим, що повний текст оскарженої постанови апеляційний суд відправив 12 квітня 2024 року; тоді ж скаржник отримав цей текст в електронному кабінеті. Це підтверджує лист Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2024 року № 04/7-14/267/2024. Касаційну скаргу скаржник подав 3 травня 2024 року, що підтверджують копія накладної АТ Укрпошта», копія фіскального чека, опис вкладення до цінного листа та трекінг відстеження рекомендованого відправлення.

7.1. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

7.2. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).

7.3. Оскільки скаржник подав касаційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення копії оскарженої постанови апеляційного суду, пропущений строк на касаційне оскарження слід поновити.

8. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).

9. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У касаційній скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підстави для касаційного оскарження.

Керуючись статтями 260, 261, 389, 390, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Бігкомерц» строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року.

2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бігкомерц» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Дніпро», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Бігкомерц», до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепроградострой»</a> за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренка Ростислава Олександровича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Спарк-В» - про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання незаконним і скасування рішення, припинення права власності, поновлення запису про реєстрацію права власності.

3. Витребувати із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 201/6797/22.

4. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів; роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко