Постанова

від 12.09.2024 по справі 920/604/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2024 р. Справа№ 920/604/23(920/1147/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Сотнікова С.В.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представників сторін:

від АО "Група правової допомоги": Танчик О.М.

від АТ "Банк Кредит Дніпро": Сухая М.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", до якої приєдналось Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", та апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" на рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024

у справі №920/604/23(920/1147/23) (суддя Яковенко В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

до Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1. Арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича

2. Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково- виробниче об`єднання"

про визнання недійсним договору поруки

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

2. Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні першого відповідача: Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

про визнання недійсним договору поруки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 року у справі №920/604/23(920/1147/23) у задоволенні позову ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" відмовлено; у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 року у справі №920/604/23(920/1147/23) в частині відмови у задоволенні позову ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Крім того, не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Адвокатське об`єднання "Група правової допомоги" також звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 у справі №920/604/23(920/1147/23) в частині відмови у задоволенні позову Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою суду від 29.04.2024 року колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г. відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та АО "Група правової допомоги" на рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 у справі №920/604/23(920/1147/23); об`єднано вказані апеляційні скарги в одне апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційні скарги та призначено справу до розгляду на 06.06.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданих через систему "Електронний суд" відзивах на апеляційні скарги АТ "Банк Кредит Дніпро" та розпорядник майна ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" арбітражний керуючий Ткаченко Д.В. просять залишити їх без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні 06.06.2024 колегією суддів у складі головуючого судді Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Майданевича А.Г. заявлено самовідвід від розгляду справи №920/604/23(920/1147/23), за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 06.06.2024 року вказану заяву задоволено, а матеріали справи передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів згідно статті 32 ГПК України.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2024 року вказану справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Пантелієнко В.О., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 24.06.2024 року справу №920/604/23(920/1147/23) за апеляційними скаргами ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" на рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 прийнято до провадження у визначеному складі та призначено розгляд справи на 11.07.2024 року за участю повноважених представників учасників провадження у справі.

У зв`язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2024 року для розгляду справи №920/604/23(920/1147/23) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою суду 11.07.2024 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №920/604/23(920/1147/23) за апеляційними скаргами ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та АО "Група правової допомоги" на рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 року та призначено її до розгляду на 29.08.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

22.07.2024 року через систему "Електронний суд" розпорядник майна ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" арбітражний керуючий Ткаченко Д.В., який також є в.о. керівника позивача, звернувся до суду з клопотанням про проведення судового засідання 29.08.2024 року та всіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції, проведення яких просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 22.08.2024 року у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

У зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2024 року для розгляду справи №920/604/23(920/1147/23) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Пантелієнко В.О.

Ухвалою суду від 28.08.2024 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №920/604/23(920/1147/23) за апеляційними скаргами ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" і АО "Група правової допомоги" на рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання".

Ухвалою суду від 29.08.2024 відкладено розгляд справи на 12.09.2024 на підставі положень ст. 216 ГПК України.

Іншою ухвалою суду від 29.08.2024 прийнято заяву АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" про приєднання до апеляційної скарги ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 року у справі №920/604/23(920/1147/23).

10.09.2024 року через систему "Електронний суд" розпорядник майна ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" арбітражний керуючий Ткаченко Д.В., який також є в.о. керівника позивача, звернувся до суду з клопотанням про проведення судового засідання 12.09.2024 року та всіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції, проведення яких просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 11.09.2024 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" про участь у судовому засіданні 12.09.2024 року в режимі відеоконференції.

До початку судового засідання через систему "Електронний суд" від розпорядника майна ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, від АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" - клопотання про проведення судового засідання 12.09.2024 року в режимі відеоконференції та відкладення розгляду справи на іншу дату у разі відмови у призначенні проведення відеоконференції, а від ОСОБА_1. - заява про вступ у справу у якості третьої особи на стороні позивача.

В судове засідання 12.09.2024 року з`явились представники АТ "Банк Кредит Дніпро" та АО "Група правової допомоги".

За наслідками розгляду в судовому засіданні заяви АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" про проведення судового засідання 12.09.2024 року та всіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції та клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у разі відмови у призначенні проведення відеоконференції судом відмовлено у їх задоволенні, про що постановлено відповідну ухвалу від 12.09.2024 року.

Також в судовому засіданні ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вступ у справу у якості третьої особи на стороні позивача.

Представник АО "Група правової допомоги" в судовому засіданні 12.09.2024 вимоги своєї апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 у справі №920/604/23(920/1147/23) в частині відмови у задоволенні позову АО "Група правової допомоги" та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Представник АТ "Банк Кредит Дніпро" в судовому засіданні проти доводів скаржників, викладених в апеляційних скаргах, заперечував, просив залишити їх без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

12.09.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційних скарг слід відмовити, а рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 у даній справі - залишити без змін, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду Сумської області перебуває справа №920/604/23 про банкрутство ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", провадження в якій відкрито ухвалою суду від 13.07.2023 року за заявою ГУ ДПС у Сумській області.

Наразі триває процедура розпорядження майном боржника, повноваження розпорядника майна виконує арбітражний керуючий Ткаченко Д.В.

У жовтні 2023 року ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (далі - ТОВ "СМНВО") звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до АТ "Банк Кредит Дніпро", в якому просило суд визнати недійсним укладений між ними договір поруки від 31.08.2016 року №310816-П/1.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що наведений вище договір поруки є фраудаторним правочином, вчиненим на шкоду кредиторам, а тому підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 04.10.2023 матеріали справи №920/1147/23 передано до розгляду в межах справи №920/604/23 про банкрутство ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання".

Ухвалою суду від 18.10.2023 року, серед іншого, прийнято позовну заяву ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" до розгляду у відокремленому провадженні в межах провадження у справі №920/604/23 банкрутство ТОВ "СМНВО"; постановлено здійснювати розгляд справи №920/604/23(920/1147/23) у порядку спрощеного позовного провадження; залучено до участі у справі у якості третьої особи арбітражного керуючого Ткаченка Д.В.

У поданому відзиві на даний позов АТ "Банк Кредит Дніпро" наголошено на безпідставності позовних вимог з огляду на відповідність договору вимогам законодавства, а також заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

У листопаді 2023 року АО "Група правової допомоги" звернулося до суду з позовною заявою як третя особа з самостійними вимогами до ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та АТ "Банк Кредит Дніпро", відповідно до якої також просило визнати недійсним договір поруки від 31.08.2016 року №310816-П/1, укладений між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання".

Викладені в позовній заяві третьої особи доводи у якості підстав для її задоволення та визнання спірного правочину недійсним фактично ідентичні доводам позовної заяви ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання".

Ухвалою від 20.11.2023 судом прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору АО "Група правової допомоги" до відповідачів: ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та АТ "Банк Кредит Дніпро" про визнання недійсним договору поруки до спільного розгляду з позовом ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання".

Заперечуючи проти заявлених вимог, банком також наголошено на відсутності підстав для визнання спірного правочину недійсним, а також заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Ухвалою суду від 12.12.2023 року, серед іншого, залучено до участі у справі АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (далі - АТ "Сумське НВО") у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні ТОВ "СМНВО".

За наслідками розгляду заявлених позовних вимог рішенням Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 року у справі №920/604/23 (920/1147/23) відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - АО "Група правової допомоги".

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не доведеного належними та допустимими доказами тих обставин, з якими закон пов`язує можливість визнання правочину недійсним.

ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та АО "Група правової допомоги" з даним рішенням суду не погоджуються та в поданих апеляційних скаргах посилаються на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права. Доводи скаржників фактично ідентичні доводам, викладеним у їх позовних заявах.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення вказаного судового рішення, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 08.10.2011 між AT "Сумське НВО" та AT "Банк Кредит Дніпро" було укладено Кредитний договір №081010-КЛВ (далі Кредитний договір), за яким Банк надав кредит позичальнику шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на загальну суму 7000000,00 дол.США з можливістю конвертації у гривню, з терміном остаточного повернення кредитних кошів не пізніше 07.10.2011.

У подальшому умови Кредитного договору неодноразово змінювались і доповнювались сторонами.

31 серпня 2016 року Договором №310816 про зміну Кредитного договору №081010-КЛВ від 08.10.2010 сторони:

- змінили розмір відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 17 605 286,90 дол. США (п. 1.1.);

- змінили кінцевий термін кредитування - не пізніше 30.08.2017 (п. 1.1.);

- змінили розмір процентної ставки за користування кредитом з 01.05.2015, виходячи з процентної ставки 11,5% річних, а з 31.08.2015 у розмірі 10% річних;

- змінили розмір процентної ставки у випадку порушення Позичальником встановлених п. 1.1. Кредитного договору строків повернення отриманих сум кредитів. виходячи із процентної ставки у розмірі 16,5% річних, що діє з 01.05.2015;

- змінили порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитними коштами, а саме, що з дати підписання Договору про зміну Кредитного договору проценти нараховуються Банком щомісячно в останній робочий день поточного місяця, а також у день повного погашення заборгованості за кредитами для закриття цього Договору (достроково або при настанні строку погашення), та сплачуються Позичальником в розмірі 25% нарахованих процентів в строк до 10-го числа місяця. наступного за звітним кварталом нарахування, а в місяці повного погашення заборгованості за кредитами для закриття цього договору (достроково або при настанні строку погашення) - в день їх нарахування у повному розмірі х урахуванням нарахованих та несплачених процентів за попередні періоди, але в будь-якому випадку не пізніше дати надання кредитів, виходячи із суми заборгованості на позичковому рахунку (п. 2.3.2);

- погодили договірне списання з поточного рахунку Позичальника №2600330054 805 та інших поточних рахунків, відкритих в ПАТ "Банк Кредит Дніпро", на погашення будь-якої існуючої простроченої заборгованості за Кредитним договором (п. 2.3.2);

- домовились, що умови пункту 1.1. Кредитного договору в редакції Договору про зміну в частині строку повернення кредиту та пунктів 1.4. та 6.4. Кредитного договору в редакції Договору про зміну застосовуються до відносин між сторонами, як виникли з 01.05.2015.

31.08.2016 Договором №310816/1 про зміну Кредитного договору №081010-КЛВ від 08.10.2010 змінено пункт про сплату Позичальником комісії з обслуговування рахунків Позичальника за відкритою кредитною лінією, що включає проведення розрахунків Позичальника зі списання та зарахування безготівкових коштів. надання виписок з рахунку (рахунків) Позичальника в паперовій формі з додатками до них. яка здійснюється щомісячно гривнями за курсом Національного банку України на дату нарахування комісії протягом місяця наступного за звітним в розмірі: 0,36% від суми ліміту кредитування з 01.12.2014: 0,33% від суми кредиту лімітування з 01.12.2015.

В забезпечення виконання AT "Сумське НВО" зобов`язань за Кредитним договором 31.08.2016 року між AT "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "СМНВО" було укладено Договір поруки №310816-П/1 (далі Договір поруки), за умовами якого Поручитель солідарно відповідає перед Кредитором за виконання Боржником, зобов`язань у повному обсязі за Кредитним договором та додатковими договорами до нього, які укладені та/або можуть бути укладені в майбутньому, згідно з якими Боржнику надано кредит у сумі: 17 605 286,90 доларів США.

Згідно п.2.5 Договору поруки цією угодою не передбачається винагорода Поручителю за надання поруки.

Пунктами 1.1, 1.4 договору поруки визначено, що поручитель солідарно відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов`язань у повному обсязі за кредитним договором №081010-КЛВ від 08.10.2010, а також поручитель ознайомлений зі змістом кредитного договору і заперечень щодо нього не має.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 у справі №920/857/20 стягнуто солідарно з AT "Сумське НВО" та ТОВ "СМНВО" на користь AT "Банк Кредит Дніпро" 14 720 151,50 доларів США заборгованості за основною сумою кредиту за Кредитним договором, 1 706 248,40 доларів США заборгованості за простроченими процентами і 43794094,96 грн. заборгованості за простроченою комісією.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає, що укладений ним у серпні 2016 року згаданий вище договір поруки є фраудаторним правочином.

Підставами визнання недійсними договорів поруки позивач вказує: договір поруки укладено без спрямування на настання реальних наслідків поруки та спрямований на завдання збитків іншим кредиторам, що вказує на недійсність такого договору; станом на дату укладання договору поруки у позивача вже була наявна прострочена заборгованість зі сплати податків та інших обов`язкових платежів до бюджету, активи підприємства становили суму меншу, ніж загальна сума наданої поруки за договором укладеним 31.08.2016, що з урахуванням заборгованості перед іншими кредиторами та обтяження нерухомого майна та основних засобів виробництва підприємства заставою, фактично виключало можливість виконання боржником зобов`язання за порукою як на дату укладання договору поруки, так і у майбутньому.

У відповідності до ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

На підставі ч.1 ст.42 згаданого Кодексу господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів.

Аналіз норм ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що приписами цієї норми чітко визначено, що ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства підлягає застосуванню до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, а відтак норма ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, щодо відрахування трирічного строку, розширеному тлумаченню не підлягає.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний договір поруки №310816-П/1 укладено 31.08.2016 року, тобто поза межами трирічного строку від дати відкриття 13.07.2023 року провадження у справі №920/604/23 про банкрутство ТОВ "СМНВО", з огляду на що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення спеціальної статті 42 КУзПБ.

Поряд із цим, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 року у справі № 911/1012/13 зазначила, що укладення боржником договору поза межами "підозрілого періоду" не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів.

У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

За змістом ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами ст. 215 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та ч. 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На підставі ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.

У постанові від 30.01.2019 року у справі №911/5358/14 Верховний Суд висловив правову позицію щодо реальності господарської операції, вказав на те, що для з`ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції.

Водночас будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду у справі №405/1820/17 від 24.07.2019, №910/8357/18 від 28.11.2019).

Великою Палатою Верховного Суду викладено у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) висновок про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст. 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена ст. 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена ст. 228 ЦК України

Як зазначалося вище, підставою для визнання недійсним договору поруки позивач у позові зазначив їх фіктивність, мотивуючи свої доводи тим, що договір поруки був укладений сторонами без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим договором поруки.

Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.07.2019 №405/1820/17.

Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодекс є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.

Згідно зі ст. 553 ЦК України поручитель за договором поруки поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку та відповідає перед останнім за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Порука є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов`язання (ч. 1 ст. 559 ЦК України).

Системний аналіз положень статей 553-559 ЦК України свідчить, що за своє правовою природою порука є угодою з відкладальною обставиною. Укладення договору поруки є актом розпорядження майном на майбутнє. Поручитель, укладаючи договір поруки, розуміє, що у випадку невиконання боржником зобов`язання, саме йому доведеться виконувати зобов`язання в повному обсязі за рахунок свого майна (шляхом передачі чи відчуження кредитору). Тим самим поручитель визначає долю належного йому майна на майбутнє.

Отже, укладення третьою стороною та кредитором договору поруки для забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором не зумовлює виникнення у поручителя майнових зобов`язань з моменту укладання такого договору та до моменту порушення боржником основного зобов`язання і не вимагає вчинення боржником на користь третьої особи майнових дій з моменту укладення договору поруки.

Наведений висновок є цілком очевидним, адже як свідчать приписи статей 212, 553-559 ЦК України, метою укладення договору поруки є отримання кредитором додаткових гарантій виконання основного зобов`язання забезпеченого цим договором, у разі невиконання якого боржником таке зобов`язання підлягає виконанню, зокрема, й поручителем. Тобто порука є способом забезпечення зобов`язань, а також має зобов`язальний, договірний характер. Аналогічної позиції у подібних правовідносинах дотримується Верховний Суд, зокрема, в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року у справі №922/2960/17.

При цьому, судом першої інстанції правомірно враховано, що наявність грошових зобов`язань станом на день укладення спірних договорів не означає безумовну заборону на ведення господарської діяльності та договірної роботи.

Суд бере до уваги, що правовідносини поруки щодо кредитного договору № 081010-КЛВ від 08.10.2010 між АТ "Банк Кредит Дніпро" і ТОВ "СМНВО" розпочалися ще у 2013 році, так як у зв`язку з проведенням реструктуризації заборгованості АТ "Сумське НВО" між АТ "Банк Кредит Дніпро" і ТОВ "СМНВО" було укладено оспорюваний договір поруки на заміну іншого договору поруки №300513-П від 30.05.2013, що вбачається з протоколу №29/07-2016 засідання Наглядової ради ПАТ "Сумське НВО" від 29.07.2016, укладеного між тими ж сторонами в забезпечення виконання зобов`язань АТ "Сумське НВО" за тим же кредитним договором.

Отже, колегія суддів погоджується з твердженням АТ "Банк Кредит Дніпро" та висновками суду, що правовідносини поруки щодо кредитного договору №081010-КЛВ від 08.10.2010 року не могли створювати загрозу невиконання зобов`язань зі сплати податкового боргу, щодо якого ДПІ в м.Суми та прокуратура Сумської області почали процедуру стягнення у 2016-2017 роках, що спростовує відповідні твердження позивача про те, станом на дату укладання договору поруки у позивача вже була наявна прострочена заборгованість зі сплати податків та інших обов`язкових платежів до бюджету.

Крім того слід відзначити, що ТОВ "СМНВО" не визнавало вимоги ДПІ в м.Суми та прокуратури Сумської області, про що свідчить тривалий розгляд справи та оскарження в апеляційному порядку рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 у справі №818/968/16.

Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 31.03.2021 у справі №201/2832/19, від 22.05.2023 у справі №936/721/21 зазначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме собою невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.

Також Верховний Суд у вказаних вище постановах зазначив, що основними ознаками фіктивного правочину є:

- введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників;

- свідомий намір невиконання зобов`язань договору сторонами;

- приховування справжніх намірів учасників правочину.

Аналогічні висновки щодо ознак фіктивного правочину також зробив Верховний Суд у своїй постанові від 27.03.2019 року у справі №903/439/18, зазначивши при цьому, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони, вчиняючи його, знають, що він не буде виконаним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. Вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19) зроблено правові висновки про те, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду.

Разом з тим, позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами умисел обох сторін договору поруки на приховування яких-небудь інших намірів такого правочину в момент його вчинення, ніж ті, що визначені умовами договору поруки.

У свою чергу, відсутність наміру виконувати зобов`язання за спірним договором має бути також доведена позивачем відповідними доказами.

Однак позивач у позовній заяві не зазначив, якими доказами підтверджується свідомий намір (умисел) сторін договору поруки не виконувати його зобов`язання.

Отже, основною ознакою фіктивного правочину (на відміну від фраудаторного правочину), є те, що обумовлені таким правочином наслідки не настають (тобто такий правочин не породжує жодних майнових наслідків) (такий правовий висновок викладено у постанові Судової палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 року у справі №905/2030/19(905/2445/19).

Натомість свідченням волевиявлення відповідача щодо настання передбачених договором поруки наслідків було звернення з позовами до ТОВ "СМНВО" та АТ "Сумське НВО" про стягнення боргу солідарно, за наслідками чого винесено судове рішення.

Отже, дії АТ "Банк Кредит Дніпро" були спрямовані на досягнення правового результату, а саме: забезпечити виконання кредитних зобов`язань.

Суд звертає увагу, що у момент укладення договору поруки АТ "Банк Кредит Дніпро" не було заздалегідь відомо, чи виконає АТ "Сумське НВО", як позичальник, свої зобов`язання за кредитним договором від 31.08.2016 року, оскільки таке зобов`язання є забезпечувальним та похідним від основного зобов`язання за кредитним договором.

Виконання поручителем зобов`язань за договором напряму залежить від виконання або невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором у майбутньому.

При належному виконанні позичальником умов кредитного договору, грошове зобов`язання у поручителя за договором поруки взагалі не виникає, що є особливістю забезпечувальних (акцесорних) зобов`язань.

З приводу посилань позивача на те, що на момент укладення Договору поруки строк сплати заборгованості за Кредитним договором було прострочено, необхідно слід зазначити, що метою укладення Договору №310816 від 31.08.2016 про зміну Кредитного договору була реструктуризація наявної заборгованості ПАТ "Сумське НВО" за рахунок капіталізації відсотків.

За результатом укладення Договору №310816 від 31.08.2016 про зміну Кредитного договору прострочена заборгованість ПАТ "Сумське НВО" була реструктуризована і перейшла з простроченої у поточну, що підтверджується розрахунком заборгованості, яка стягується банком солідарно з АТ "Сумське НВО" і ТОВ "СМНВО" в межах справи №920/857/20 (копію якого додано до відзиву на позовну заяву).

Як вбачається з п. 6 Договору №310816 від 31.08.2016 про зміну Кредитного договору, Кредитор і Позичальник, керуючись ч. 3 ст. 631 ЦК України, погодили, що умови п. 1.1 Кредитного договору в редакції Договору про зміну в частині строку повернення кредиту та пунктів 1.4 та 6.4 Договору в редакції Договору про зміну застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.05.2015.

На момент укладення Договору поруки як сам Кредитний договір, так і Договори №310816 та №310816/1 від 31.08.2016 про зміну Кредитного договору, були чинними, а зобов`язання ПАТ "Сумське НВО" не було припинено і підлягало виконанню.

За таких обставин виконання зобов`язання ПАТ "Сумське НВО" перед АТ "Банк Кредит Дніпро" за Кредитним договором могло бути забезпечене порукою.

Пунктами 1.1, 1.4 Договору поруки підтверджується, що Поручитель солідарно відповідає перед Кредитором за виконання Боржником зобов`язань у повному обсязі за Кредитним договором № 081010-КЛВ від 08.10.2010, а також що Поручитель ознайомлений зі змістом Кредитного договору і заперечень щодо нього не має.

Отже, Поручителю були відомі обставини, пов`язані з укладенням Кредитного договору, договорів про зміну до нього та реструктуризації заборгованості АТ "Сумське НВО".

Стосовно доводів Позивача про пов`язаність АТ "Сумське НВО" та ТОВ "СМНВО", суд зазначає, що даний факт не може бути підставою недійсності оспорюваного Договору поруки.

За змістом ст. ст. ст. 546, 553, 554 ЦК України порука - це спосіб забезпечення зобов`язань. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає із поруки, полягає в реалізації кредитором права на одержання задоволення своїх вимог як від боржника, так і від поручителя. Укладення поручителем та кредитором договору поруки для забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором не зумовлює виникнення у поручителя майнових зобов`язань з моменту укладення такого договору та до моменту порушення боржником основного зобов`язання і не вимагає вчинення боржником на користь поручителя майнових дій з моменту укладення договору поруки. Таким чином, порука має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання, самостійно не існує і не реалізується до порушення боржником основного зобов`язання.

Відтак, порука не може мати самостійного економічного змісту у вигляді отримання прибутку або зустрічного забезпечення, а лише слугує додатковим підтвердженням того, що зобов`язання боржника буде виконано.

З огляду на наведене та враховуючи правову природу поруки, оспорюваний Договір поруки не може розцінюватись з огляду на його економічний зміст.

Відповідно до стандартної ділової практики боржнику відома особа поручителя і презюмується наявність певних відносин між боржником та поручителем (родинних, особистих, ділових, корпоративних, відносин пов`язаності, афілійованості, економічної залежності чи підпорядкування тощо). Саме ці відносини з боржником, як правило, спонукають поручителя взяти на себе додатковий економічний тягар і на безоплатних підставах укласти договір щодо забезпечення зобов`язань боржника (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2021 року у справі №904/2979/20).

За твердженням позивача, ТОВ "СМНВО" (Поручитель) і АТ "Сумське НВО" (Позичальник за Кредитним договором) є пов`язаними особами; АТ "Сумське НВО" володіє часткою у статутному капіталі ТОВ "СМНВО".

Крім того, з протоколу №29/07-2016 засідання Наглядової ради ПАТ "Сумське НВО" від 29.07.2016 вбачається, що Генеральному директору Товариства Цимбалу О.Ю. (уповноваженій ним особі) були надані повноваження голосувати "ЗА" на загальних зборах учасників ТОВ "СМНВО" і підписувати протокол загальних зборів учасників ТОВ "СМНВО" з питання укладення між ТОВ "СМНВО" та АТ "Банк Кредит Дніпро" нового договору поруки, який буде забезпечувати виконання зобов`язань АТ "Сумське НВО" за Кредитним договором № 081010-КВЛ від 08.10.2010.

Цим же рішенням Наглядової ради ПАТ "Сумське НВО" надано повноваження директору ТОВ "СМНВО" Мамчуну Д.В. (уповноваженій ним особі) на підписання нового договору поруки з правом визначення умов цього договору на власний розсуд.

Наведене свідчить про те, що дії сторін Кредитного договору і Договору поруки були послідовними, цілеспрямованими і мали на меті забезпечити виконання зобов`язань АТ "Сумське НВО" за Кредитним договором.

Таким чином, Договір поруки був спрямований на досягнення результату, задля якого він був укладений.

З огляду на вказане вище у сукупності позивачем не доведено фіктивність договору поруки, а тому відсутні підстави для задоволення позову з цих підстав.

Крім того, однією з підстав для визнання недійсним договору поруки позивач у позові зазначив також їх фраудаторність, мотивуючи свої доводи тим, що договір поруки було укладено сторонами на суму, що перевищувала розмір активів самого Товариства, неможливістю виконання зобов`язань перед кредиторами, тобто завдання іншим кредиторам збитків.

У постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 489/5148/18 (провадження № 61-20593св19) суд касаційної інстанції вказав, що правочин, учинений боржником у період настання в нього зобов`язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Отже, основною ознакою фраудаторності є майновий критерій, відсутність якого виключає фраудаторність правочину, суть такого критерію в наступному: 1) фраудаторний правочин спрямований на умисне приховання майна (активів) боржника від кредиторів або умисне уникнення виконання зобов`язань перед кредиторами (тобто має явно очевидний характер заподіяння шкоди кредиторам або самому боржнику; 2) внаслідок вчинення такого правочину боржник перестає бути платоспроможним перед кредиторами, чим останнім завдається шкода (збитки).

У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №755/17944/18 сформульовано поняття фраудаторного правочину - це правочин, учинений боржником умисно на шкоду кредитору. Також у цій постанові Верховний Суд наголосив, що важливими ознаками фраудаторності правочину також є: - момент укладення договору (наприклад, коли боржник усвідомлює, що майно буде забрано кредиторами за борги); - характеристика контрагента, з яким боржник укладає оскаржуваний договір (наприклад, родич боржника, давній знайомий, партнер, товариш, інші пов`язана особа); - ціна, зокрема: наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника, занижена ціна.

Разом з тим, на момент укладення оспорюваного договору поруки ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" здійснювало господарську діяльність, будь-яких доказів неплатоспроможності станом на дату укладення договору поруки позивачем не надано.

При цьому, як було зазначено вище, провадження у справі №920/604/23 про банкрутство ТОВ "СМНВО" було відкрито 13.07.2023 року.

Таким чином, скаржником не доведено належними та допустимими доказами, що оскаржуваний правочин від 31.08.2016 року було вчинено саме на шкоду кредитору, внаслідок чого боржник перестав бути платоспроможним, що, в свою чергу, виключає визначення такого правочину як фраудаторного та, як наслідок, визнання його недійсним.

Наведені вище обставини у своїй сукупності, встановлені судом, свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та визнання недійсним Договору поруки №310816-П/1 від 31.08.2016 року.

Щодо вимог АО "Група правової допомоги", то судом вставлено, що третя особа не заявила інших, окремих, самостійних вимог (тих, що відрізняються від первісних), а викладені в її позовній заяві та апеляційній скарзі доводи у якості підстав для визнання спірного правочину недійсним у більшості тесту співпадає, тобто фактично ідентичні доводам позовної заяви та апеляційної скарги ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання".

Таким чином, оскільки доводам та вимогам ТОВ "СМНВО" було надано відповідну правову оцінку та зроблено висновок про недоведеність позовних вимог, судова колегія не вбачає підстав повторно досліджувати та надавати оцінку аналогічним доводам АО "Група правової допомоги", як наслідок мотиви відмови як в позові ТОВ "СМНВО" так і його апеляційної скарги, є доречними також і для аналогічної позовної заяви та апеляційної скарги АО "Група правової допомоги".

Щодо заяв АТ "Банк Кредит Дніпро" про застосування наслідків пропуску строків позовної давності до заявлених ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та АО "Група правової допомоги" позовних вимог, суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Тобто суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Отже, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Якщо ж суд встановить, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору (сторона спірних правовідносин за конкретною позовною вимогою), суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за неповажності причин її пропущення, наведених позивачем. (Аналогічна правова позиція щодо вирішення питання позовної давності, яка є сталою, міститься у численних постановах Великої Палати Верховного суду, зокрема, від 18.01.2023 року у справі №488/2807/17, від 06.09.2023 року у справі №910/18489/20.

За вказаних обставин, оскільки суд дійшов висновку про правомірного висновку про відмову у задоволенні позовів ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та АО "Група правової допомоги" через їх необґрунтованість та недоведеність, в даному випадку відсутні підстави для розгляду заяв АТ "Банк Кредит Дніпро" про сплив строків позовної давності та можливого застосування відповідних наслідків.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржників щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права і неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Інші доводи скаржників судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, безпідставні, необґрунтовані та недоведені, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що правових підстав для їх задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", до якої приєдналось Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", та апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" на рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 у справі №920/604/23(910/1147/23) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 року у справі №920/604/23(910/1147/23) залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Матеріали справи повернути до господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 25.09.2024 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.В. Сотніков

В.О. Пантелієнко