Постанова

від 18.09.2024 по справі 924/498/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

18 вересня 2024 року Справа № 924/498/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

позивача - Бацуца О.М., Михайлич Р.А.;

відповідача - Дяденчук А.І., Чуловський В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Землевпорядна компанія «Приват» на рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.08.2023, повний текст якого складено 02.08.2023, у справі №924/498/23 (суддя Вибодовський О.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Землевпорядна компанія «Приват»

до Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго»

про стягнення 7 147 231,86 грн заборгованості по розрахунках,-

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

З урахуванням положень Конвенції, статті 32 ГПК України щодо незмінності складу суду, а також із урахуванням зупинення провадження у даній справі Північно-західний апеляційний господарський суд розглядає справу в межах розумного строку.

В травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Землевпорядна компанія «Приват» (надалі в тексті Компанія) звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» (надалі в тексті Товариство) 7 147 231,86 грн заборгованості по розрахунках.(т.1, арк. справи 1-6).

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 01.08.2023 у справі №924/498/23 в задоволенні позову відмовлено.(т.2, арк.справи 9-11).

Мотивуючи прийняте рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження виконання проектно-вишукувальних робіт, комплекс земельно-кадастро-вих робіт з оформлення права користування земельними ділянками для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів електричних мереж ПАТ «Хмельницькобленерго» визна-чених пунктом 1.1. договору. Відповідно у позивача відсутні підстави для стягнення з Відповідача 7 147 231,86 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Компанія звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.(т.2, арк.справи 14-17).

Обґрунтовуючи скаргу, Позивач зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, ухваливши рішення з неправильним застосу-ванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. На думку Апелянта, місцевий господарський суд не врахував правову природу договору, а саме надання послуг та відповідно не застосував положення ч.2 ст.903 ЦК України.

Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 16.10.2023 у справі №924/498/23 скасував рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.08.2023, ухваливши нове рішення, яким позов задоволив. Суд апеляційної інстанції присудив до стягнення з АТ «Хмельницькобленерго» на користь ТОВ «ЗК «Приват» 7 147 231,86 грн заборгованості по розрахунках, 107 208,48 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 160812,72 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.(т.2, арк.справи 70-73).

Проте постановою від 07.12.2023 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного госпо-дарського суду скасував постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 у справі №924/498/23 та передав справу на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.(т.2, арк.справи 158-165).

Верховний Суд у п.8.25.-8.26. своєї постанови від 07.12.2023 зазначив, що:

- апеляційний суд, визначаючи правову природу договору, здійснив комплексну оцінку його умов (у тому числі предмету, характеру прав і обов`язків сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, результатам виконання) у сукупності з додатками до нього;

- ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки правовідносинам, які виникли між позивачем та відповідачем, передчасно дійшов висновку про те, що правова природа такого договору є саме надання послуг. Мотивувальна частина оскаржуваної постанови в частині визначення правової природи договору зводиться лише до цитування окремих його пунктів, що не може свідчити про належний аналіз правової природи правочину.

Крім того, Верховний Суд у п.8.34 зазначив, що під час нового розгляду справи господарсь-кому суду апеляційної інстанції необхідно надати належну правову кваліфікацію спірним право-відносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

За наслідками нового розгляду справи №924/498/23 Північно-західний апеляційний госпо-дарський суд постановою від 07.03.2024 скасував рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.08.2023 та ухвалив нове рішення, яким позов задоволив, присудивши до стягнення з АТ «Хмельницькобленерго» на користь ТОВ «ЗК «Приват» 7 147 231,86 грн основного боргу, 107208,48 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 160 812,72 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.(т.3, арк.справи 31-36).

Однак, постановою від 23.05.2024 у справі №924/498/23 Верховний Суд частково задоволив касаційну скаргу Товариства, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 у справі №924/498/23 скасував та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.(т.3, арк.справи 101-109).

В постанові від 23.05.2024 Верховний суд зокрема зазначив наступне:

«Під час первісного апеляційного розгляду цієї справи суд у постанові від 16.10.2023 також не досліджував питання щодо застосування позовної давності у цій справі попри те, що дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції від 01.08.2023 та задоволення позову, тобто наявність порушеного права позивача, на чому наголошував відповідач у касаційній скарзі, вперше звертаючись до Верховного Суду, зазначаючи, що його доводи і аргументи, зокрема, щодо застосування позовної давності до вимог не розглянуті судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів зауважує, що направлення справи касаційним судом на новий апеляційний розгляд не означає остаточного її вирішення, у такому разі справа розглядається з початку, тобто з відкриття апеляційного провадження, в межах якого суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, повно та всебічно з`ясовує обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.(ч.5 ст.236 ГПК України).

Виконуючи вказівки Верховного Суду у постанові від 07.03.2024 у цій справі, суд апеля-ційної інстанції, скасовуючи рішення суду від 01.08.2023, обмежився встановленням правової природи договору про закупівлю та вирішенням питання щодо застосування до спірних право-відносин положень ч.2 ст.903 ЦК України, незважаючи на інші вказівки Верховного Суду, а саме щодо перевірки доводів та вагомих (визначальних) аргументів сторін у справі, надання їм належ-ної правової оцінки, що є порушенням положень ч.5 ст.310, ч.1 ст.316 ГПК України.

Визнавши право Позивача порушеним за результатами нового розгляду справи, суд апеля-ційної інстанції, не дотримуючись приписів ст. 236, 238 ГПК України, мотивів відхилення заяви Відповідача про застосування позовної давності до вимог не навів ані в описовій частині оскаржу-ваної постанови, ані в мотивувальній, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Суд звертає увагу, що оскільки Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення грошових коштів, на який поширюються загальні правила позовної давності, суд апеляційної інстанції після висновку про наявність порушеного права Позивача та задоволення позову мав окремо розглянути питання щодо наявності підстав застосування позовної давності у цій справі.

Розгляд заяви Відповідача про застосування позовної давності до вимог Позивача з наведен-ням мотивів прийняття чи відхилення такої заяви є обов`язковим в силу закону за наявності висновків про порушення права Позивача та задоволення позову, оскільки сплив позовної давності за вимогами має своїм наслідком відмову у задоволенні позову з підстав необґрунтованості, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув.

При новому розгляді справи апеляційному суду необхідно врахувати викладене, дослідити зібрані у справі докази, дати їм та аргументам учасників справи належну правову оцінку і залежно від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.»

Ухвалою від 17.06.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено розгляд на 03.07.2024.(т.3, арк.справи 116).

21.06.2024 через канцелярію суду представником Відповідача адвокатом Дяденчуком А.І. подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.(т.3, арк.справи 118).

На адресу апеляційного суду від представника Позивача адвоката Бацуца О.М. надійшли:

- 01.07.2024 клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів;

- 02.07.2024 клопотання про відкладення розгляду справи, вмотивоване необхідністю надання правової допомоги іншому клієнту в рамках кримінального провадження від 10.11.2021 №42021000000002303, повістка якому надійшла лише 01.07.2024 ввечері і у адвоката Бацуца О.М. відсутня можливість прибути в судове засідання 03.07.2024.(т.3, арк.справи 121-122, 132);

- 03.07.2024 на адресу апеляційного суду надійшли клопотання від керівника Компанії Михайлич Р.А. та від представника Товариства адвоката Дяденчука А.В. про відкладення розгляду справи №924/498/23 на іншу дату та час.(т.3, арк.справи 127, 136-137).

Розгляд справи відкладався на 10.07.2024.(т.3, арк. справи 143).

На адресу суду від представника Позивача надійшли:

- 09.07.2024 заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.(т.3, арк.справи 146);

- 10.07.2024 заява з процесуальних питань разом з додатками.(т.3, арк.справи 149-155).

У зв`язку з перебуванням членів колегії суддів у щорічній відпустці з 22.07.2024 по 23.08.2024 включно, з метою забезпечення незмінності складу суду для розгляду справи, ухвалою від 10.07.2024 розгляд справи №924/498/23 відкладався на 18.09.2024.(т.3, арк.справи 185).

В судових засіданнях апеляційної інстанції 10.07.2024 та 18.09.2024 представники Компанії надали пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Представники Товариства заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги ТОВ «ЗК «Приват» та надали свої пояснення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляцій-ний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як стверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами, рішенням Господарсь-кого суду Хмельницької області від 22.02.2017 у справі №924/949/16, залишеним без змін поста-новою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2017 частково задоволено позов ТОВ «ЗК «Приват» до ПАТ «Хмельницькобленерго» про визнання укладеним 23.09.2016 договору про закупівлю на умовах поданого Компанією проекту цього договору. Визнано укладеним Компанією та Товариством Договір про закупівлю з дня набрання рішенням законної сили.(т.1, арк.справи 7-37).

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21.02.2018 у справі №924/1048/17, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.06.2018, частково задоволено позов Компанії до Товариства, за участю Третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача Фонду державного майна України про стягнення 7 147 231,86 грн основного боргу, 918 566,15 грн неустойки, 430 959,58 грн інфляційних втрат, 109264,53 грн -3% річних. Присуджено до стягнення з ПАТ «Хмельницькобленерго» на користь ТОВ «ЗК «Приват» 7 147 231,86 грн основного боргу, 903 880,06 грн неустойки, 430 959,58 грн інфляційних втрат, 109 264,53 грн -3% річних, 128 870,04 грн витрат зі сплати судового збору. В решті позову відмовлено.(т.1, арк.справи 38-60).

Матеріалами справи стверджено, що 09.01.2019 старшим державним виконавцем Другого відділу ДВС м.Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання рішення Господарського суду Хмельницької області №924/1048/17 від 19.06.2018.(т.1, арк.справи 61-62).

З матеріалів справи вбачається, що 06.04.2023 Компанія отримала лист №4-3904-0606/23 від 24.03.2023 підписаний в.о. генерального директора Товариства Олегом Козачуком «Щодо надання вихідних даних», яким відповідно до п.3 Додатку 1 до Договору про закупівлю надано вихідні дані, а саме:

1) копії установчих документів АТ «Хмельницькобленерго»:

- виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань номер 201396399034 від 26.01.2023;

- витяг з протоколу №027 від 26.04.2023 річних Загальних зборів ПАТ «Хмельницькобл-енерго»;

- статут АТ «Хмельницькобленерго», затверджений протоколом від 31.12.2021 позачергових Загальних зборів Товариства;

2) перелік земельних ділянок на 36 аркушах (ПЛ 110 кВ, ПЛ 35 кВ, ПЛ 10 кВ, орієнтовна площа 91,2348 га; загальна кількість об`єктів 1237);

3) довідка №14/16/0205-1893-23 від 23.02.2023 про балансову приналежність об`єктів, які знаходяться на земельних ділянках.(т.1, арк.справи 63-191).

Сторони не заперечують, що посилаючись на пункт 9.7. Договору про закупівлю Компанія у відповідь зазначила, що оскільки договір дійсний до 30.06.2019, а в частині грошових зобов`язань до повного виконання, то надані Товариством вихідні дані передані поза строком дії договору.

Поруч з тим, посилаючись на договірні умови щодо нерозривного зв`язку строків надання послуг зі сплатою передоплати в розмірі 50% та передачею замовником вихідних даних, але обмежених строком дії договору 30.06.2019 (згідно п.4.1. договору та додатку 2), враховуючи, що загальна вартість за договором становить 14 294 463,72 грн, з яких уже стягнуто 7 147 231,86 грн передоплати в розмірі 50% договірної ціни на підставі рішення Господарського суду Хмель-ницької області від 21.02.2018 у справі №924/1048/17 Компанія, посилаючись на приписи ч.2 ст.903 ЦК України, звернулась до суду з даним позовом про стягнення з Товариства 7 147 231,86 грн, оскільки неможливість виконати Договір про закупівлю виникла з вини замовника і він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі.

Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 01.08.2023 у даній справі в задоволенні позову відмовлено.(т.2, арк.справи 9-11).

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 у справі №924/498/23 рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.08.2023 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.(т.2, арк.справи 70-73).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.12.2023 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 у справі №924/498/23 скасовано та справу передано на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.(т.2, арк.справи 158-165).

За наслідками нового розгляду, Північно-західний апеляційний господарський суд постано-вою від 07.03.2024 у справі №924/498/23 рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.08.2023 скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задоволив.(т.3, арк.справи 31-36).

Постановою Верховного Суду від 23.05.2024 у даній справі касаційну скаргу Товариства задоволено частково. Скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 у справі №924/498/23, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.(т.3, арк.справи 101-109).

Переглядаючи справу №924/498/23 на новому розгляді, з урахуванням висновків викладених у постановах Верховного суду від 07.12.2023 та від 23.05.2024, апеляційний суд вважає, що скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Предметом даного спору є стягнення повної плати у зв`язку з невиконанням договору з вини замовника.

Відповідно до вимог ч.1-2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України (надалі в тексті ГК України) госпо-дарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, перед-бачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 ЦК України, що кореспондується із ст.173 ГК України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

При цьому, колегія суддів зауважує, що у разі обґрунтування заявленого позову посиланням на договірні відносини, розглядаючи спір, господарський суд перш за все має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначити зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків, моменту виникнення зобов-язання.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому, оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їхніх дій, так і певних правових наслідків (аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №917/549/20, від 03.11.2020 у справі №920/611/19, від 01.10.2020 у справі №910/21935/17, від 19.08.2020 у справі № 915/1302/19).

Матеріалами справи стверджено, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.02.2017 у справі №924/949/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2017 визнано укладеним Компанією та Товариством з дня набрання законної сили рішенням Договір про закупівлю на умовах, поданих Компанією, з тексту якого вбачається:

Відповідно до п.1.1. Договору про закупівлю (надалі в тексті Договір), виконавець (ТОВ «ЗК «Приват») зобов`язується виконати з дотриманням вимог законодавства проектно-вишукувальні роботи (далі роботи) комплекс земельно-кадастрових робіт з оформлення права користування земельними ділянками для розміщення, будівництва, експлуатації та обслугову-вання об`єктів електричних мереж ПАТ «Хмельницькобленерго», а замовник прийняти та оплатити виконані роботи.

Загальна вартість робіт за цим договором становить 14 294 463,72 грн, у тому числі ПДВ 2 382 410,62.(п.2.1. Договору).

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що замовник на протязі 3 робочих днів, починаючи з дня укладення договору, зобов`язується сплатити кошти (передплата 50% від виконання робіт згідно календарного плану) виконавцю у розмірі 7 147 231,86 гривень.

Замовник протягом 180 банківських днів з дня отримання ним робіт згідно календарного плану та підписання акта приймання-передачі робіт зобов`язується здійснити повну оплату вико-навцю робіт згідно календарного плану.(п.2.3. Договору).

Виконавець надає замовникові послуги, а замовник сплачує за наданні послуги за цінами та у термін, які зазначені у специфікації, що надається до цього договору і є його невід`ємною частиною (п.2.4 Договору).

Відповідно до п.2.6. Договору, розрахунки за надані послуги здійснюються з розрахункових рахунків ПАТ «Хмельницькобленерго» в два етапи: 1 етап передплата 50% від виконання робіт згідно календарного плану; 2 етап залишок коштів 50% на умовах відстрочки платежу на термін не менше 20 банківських днів після підписання акту виконання послуг. Замовник здійснює оплату наданих послуг виконавцю на підставі виставленого рахунку-фактури згідно календарного плану виконання робіт.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що початок робіт з моменту укладення договору та передачі вихідних даних замовником, закінчення 30.06.2019.

За невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за договором сторони несуть відпові-дальність згідно із законодавством та цим договором.(п.5.1. Договору).

У разі затримки сплати коштів замовником, замовник сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно сплачених коштів за договором за кожний день затримки.(п.5.3. Договору).

Договір про закупівлю дійсний до 30.06.2019, а у частині грошових зобов`язань до повного виконання (п.9.7. Договору).

Відповідно до п.11 Договору, його невід`ємною частиною є: додаток 1 Технічне завдання на виконання робіт; додаток 2 Календарний план; додаток 3 Протокол погодження договірної ціни; додаток 4 Кошторис на виконання робіт.

Як вже було зазначено судами при попередніх розглядах, хоча даний договір про закупівлю укладений за рішенням суду, підставою для такого укладення були результати проведення відкритих торгів по закупівлі інженерних послуг, на яких ТОВ «ЗК «Приват» було визначено переможцем.

Так, предметом закупівлі були визначені Товариством, як замовником закупівлі послуги інженерні за кодом ДК016:2010 71.12.1.(комплекс земельно-кадастрових робіт з оформлення права користування земельними ділянками для розміщення, будівництва, експлуатації та обслугову-вання об`єктів електричних мереж «Хмельницькобленерго»).

Колегія суддів враховує, що на переконання Позивача укладений в судовому порядку Договір про закупівлю за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Натомість, Відповідач вважає Договір про закупівлю таким, що відповідає ознакам договорів підряду.

Аналізуючи зміст Договору про закупівлі, редакцію якого у справі №924/949/16 було надано саме Компанією, колегія суддів зауважує, що даний договір містить в собі як зобов`язання виконати роботи, так і виконати послуги.

Поруч з тим, Додаток 4 до Договору «Кошторис на виконання робіт» містить найменування робіт: комплекс земельно-кадастрових робіт з оформлення права користування земельними ділян-ками для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів електричних мереж ПАТ «Хмельницькобленерго».

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У частині другій зазначеної статті передбачено, що у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сталою правовою позицією Верховного Суду щодо спорів з договірних відносин є необхідність встановлення судом правовової природи договору, з урахуванням якої визначається зміст спірних правовідносин та їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків сторін. Слід врахувати, що послуга це дія, що приносить користь іншій особі; це продукт, результат діяльності певної особи. Тобто «послуга» це «невидимий товар», який можна купити, але фізично не відчути, що продається не як результат виробництва, а як дія та/чи/або продукт, результат діяльності. Послуги є двостороннім зобов`язанням, за наявністю як замовника так і виконавця.

Послуги відрізняються від робіт. Якщо у зобов`язаннях підрядного типу результат вико-наних робіт завжди має речову форму, то у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту. Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги.

У відзиві на позовну заяву Відповідач заперечив проти задоволення вимог, вважаючи, що укладений в судовому порядку договір між сторонами договір за своєю правовою природою є не договором про надання послуг, а договором на виконання підрядних робіт, за результатами виконання якого Відповідач має отримати відповідну документацію.

Зважаючи на умови зобов`язань, викладених в Договорі, даний договір є Договором на виконання певних робіт. Даний факт узгоджується із статтею 837 ЦК України, якою унормовано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 глави 61 ЦК України, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положенням и цього Кодексу про ці види договорів.

Договором про закупівлю передбачено виконання проектно-вишукувальних робіт та комплексу земельно-кадастрових робіт з оформлення права користування земельними ділянками для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів електричних мереж. Норма ч.1 ст.198 Земельного кодексу України визначає, що кадастрові зйомки це «комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок». Разом із тим, у ст.1 ЗУ «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» кадастрові зйомки визначаються як «комплекс робіт, спрямованих на вивчення необхідних топографічних елементів місцевості щодо пунктів геодезичної мережі (зокрема, меж: землеволодінь, землекористувачів з їх найменуваннями, кількісними та якісними показниками) і нанесення їх на планшет для створення планів (карт), що служать основою для різних кадастрів». Зокрема, кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власни-ками та землекористувчами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частини земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Параграфом 4 Глави 61 ЦК України визначаються особливості підряду на проектні та пошукові роботи. У відповідності до статті 887 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов-язується прийняти та оплатити їх.

Таким чином, з огляду на те, що для досягнення мети Договору виконавець зобов`язався виконати комплекс робіт на місцевості та виготовити картографічні, кадастрові та землевпорядні документи, які мають матеріалізовану форму і лише за наявності повного пакету документів уможливлюється реєстрація права на землю, враховуючи положення ЦК України, текст та умови Договору колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відносини між Позивачем та Відповідачем по справі є відносинами між замовником та підрядником, а Договір про закупівлю за правовою природою є договором на виконання підрядних робіт, результатом виконання яких є проведення проектно-вишукувальних робіт, комплексу земельно-кадастрових робіт з метою виготовлення для Відповідача відповідної землевпорядної документації.

При цьому, колегія суддів зауважує, що з рішень у справах №924/949/16, №9924/1048/17, №924/672/18, №924/912/21 вбачається що, судами при вирішенні спору у даних справах не надавалась оцінка характеру належних до виконання та виконаних робіт і не досліджувалась правова природа укладеного договору, не надавалась оцінка ні договору в цілому, ні його окремим умовам.

Як зазначалося вище, Договір про закупівлю, який є предметом дослідження у даній справі, було укладено в судовому порядку рішенням господарського суду Хмельницької області у справі №924/949/16, яке набрало законної сили 11.04.2017.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що замовник протягом 3 робочих днів, починаючи з дня укладення договору, зобов`язується сплатити кошти (передплата 50% від виконання робіт згідно календарного плану) виконавцю у розмірі 7 147 231,86 гривень.

Вбачається, що 12.04.2017 Позивач повідомив Відповідача про готовність розпочати роботи з надання послуг. Для цього Відповідач має передати вихідні дані та оплатити авансовий платіж (передоплату) в розмірі 50% від ціни Договору.

Сторонами не заперечується, що внаслідок невиконання Відповідачем умов Договору ТОВ «ЗК «Приват» в листопаді 2017 року звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з АТ «Хмельницькобленерго» 8 606 022,12 грн, з яких: 7 147 231,86 грн авансу в розмірі 50%, 918 566,15 грн неустойки, 430 959,58 грн інфляційних втрат, 109 264,53 грн -3% річних. За наслідками розгляду справи №924/1048/17 Господарський суд Хмельницької області рішенням від 21.02.2018 у справі, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 задоволив позов частково, присудивши до стягнення з Това-риства на користь Компанії 714 7231,86 грн основного боргу, 903 880,06 грн неустойки, 430 959,58 грн інфляційних втрат, 109 264,53 грн -3% річних, 128 870,04 грн витрат по оплаті судового збору. В решті позову було відмовлено.(т.1, арк.справи 38-60).

Колегія суддів також приймає до уваги, що на підставі рішень у справі №924/1048/17 Компанією пред`являвся ряд позовів про стягнення з Товариства інфляційних втрат та річних за прострочення виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 21.02.2018 у справі №924/1048/17 щодо стягнення передоплати в розмірі 50% ціни Договору про закупівлі, укладеного в судовому порядку, а тому числі:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05.11.2018 у справі №924/672/18 позов Компанії до Товариства задоволено повністю, присуджено до стягнення з Товариства на користь Компанії 545 840,54 грн інфляційних втрат, 164 484,24 грн -3% річних, 10 654,88 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.01.2022 у справі №924/912/21 позов Компанії до Товариства задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства на користь Компанії 1 587 596,07 грн інфляційних втрат, 449 453,19 грн -3% річних, 33 445,08 грн витрат зі оплати судового збору. В частині стягнення решти річних відмовлено.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.01.2022 у справі №924/259/23 позов Компанії до Товариства про стягнення 885 972,07 грн заборгованості задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства на користь Компанії 748 024,39 грн інфляційних втрат, 68919,80 грн -3% річних, 13 287,96 грн витрат зі оплати судового збору.

Досліджуючи відносини, що склались між сторонами у справі, колегія суддів зауважує, що у ст.3 ЦК України присвяченій загальним засадам цивільного законодавства йдеться саме про принципи цивільного права, глибинним змістом якого як права приватного є наявність відправних ідей, зокрема таких як добросовісність, розумність, справедливість.

Вбачається, що за допомогою таких категорій як добросовісність, розумність, справедли-вість закон (зокрема ч.5 ст.12, ст.13, ч.3 ст.23 ЦК України тощо) встановлює межі здійснення цивільних прав осіб, запобігаючи тим самим зловживанню правом з боку останніх. Добросовіс-ність і недобросовісність, розумність і нерозумність, справедливість і несправедливість мають правове значення у спеціально вказаних в законі випадках. При чому і добросовісність, і розумність учасників цивільних правовідносин презюмуються. Так, зокрема ч.5 ст.12 ЦК України передбачає, що якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10.04.2019 у справі №390/34/17 (провадження №61-22315сво18) виснував, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Колегія суддів також зауважує, що добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема стверджується змістом частини 3 статті 509 цього ЦК України і це твердження знайшло відображення в постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17.

Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призво-дить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Крім того, апеляційний суд враховує п.2.6 Договору про закупівлю, яким визначено, що розрахунки за надані послуги здійснюються з розрахункових рахунків ПАТ «Хмельницькобл-енерго» в два етапи:

1 етап передплата 50% від виконання робіт згідно календарного плану;

2 етап залишок коштів 50% на умовах відстрочки платежу на термін не менше 20 банківсь-ких днів після підписання акту виконаних послуг.

Матеріали справи свідчать, що заявляючи про порушене право і необхідність його захисту та позиваючись про стягнення з Товариства авансу у розмірі 50% від ціни Договору, які необхідні для виконання договірних зобов`язань Компанія, однак, не вимагала одочасно надання їй вихідних даних для реального виконання робіт. В такій непослідовній поведінці апеляційний суд вбачає недобросовісність виконавця та додатково зауважує, що скориставшись усіма можливими способами захисту майнових прав, таких як неодноразове стягнення інфляційних втрат та річних Компанія не приступила до виконання жодних робіт, які зобов`язана була виконати відповідно до умов Договору про закупівлю.

Поруч з тим, після надання Відповідачем вихідних даних в квітні 2023 року Позивач відмовився від виконання будь-яких робіт посилаючись на те, що вихідні дані передані поза строком дії договору, який діяв до 30.06.2019, а в частині грошових зобов`язань до повного виконання. На переконання колегії суддів така поведінка Компанії також є недобросовісною, адже після укладення Договору про закупівлю в судовому порядку, Позивач не пропонував продовжити строки початку та закінчення робіт, зумовлені тривалим часом провадження із зобов`язання Відповідача до укладення Договору в судовому порядку.

Крім того, сторонами не заперечується, що на момент нового розгляду справи №924/498/23 судом апеляційної інстанції рішення у справах №924/1048/17, №924/672/18, №924/912/21, №924/259/23 виконані в повному обсязі.

Колегія суддів також зауважує, що матеріали справи не містять, а Скаржником не надано доказів на підтвердження виконання проектно-вишукувальних робіт та комплексу земельно-кадастрових робіт з оформлення права користування земельними ділянками для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів електричних мереж ПАТ «Хмельницькобл-енерго» визначених пунктом 1.1. Договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.01.2022 в справі №910/10784/16 виснувала, що спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (п.8.54 постанови).

Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний суд виснує, що зобов`язання за Договором про закупівлю, який за своєю правовою природою є договором підряду Позивачем виконані не були, за період з квітня 2017р. по травень 2023р. жодного акту прийняття виконаних робіт не складено і не надано замовнику для узгодження, що свідчить про відсутність у Відпо-відача зобов`язань зі сплати Позивачеві 7 147 231,86 грн грошових коштів за Договором про закупівлю.

Як встановлено судом апеляційної інстанції позовні вимоги є необґрунтованими, обставини справи та зібрані у справі докази стверджують невиконання Позивачем зобов`язань за Договором, не доведено обставин порушення прав Позивача, натомість встановлено недобросовісність останнього, тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

У відзиві на позовну заяву Відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу позов-ної давності з посиланням на те, що Позивач був обізнаний про порушення своїх прав з моменту закінчення строку дії Договору з 30.06.2019 однак пред`явив позов 08.05.2023 без обґрунтування причин пропуску позовної давності.

Розглядаючи дану заяву, колегія суддів виходить з того, що згідно із вимогами ст.256, 257, 261 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлю-ється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Верховний Суд у постановах, зокрема, від 15.05.2018 у справі №922/2058/17, від 13.11.2018 у справі №924/127/17, від 15.01.2019 у справі №910/2972/18, від 10.04.2019 у справі №6/809, від 13.08.2019 у справі №910/11614/18, від 22.08.2019 у справі №910/15453/17, від 03.09.2019 у справі №920/903/17, від 19.11.2019 у справі №910/16827/17 послідовно викладав правову позицію, від-повідно до якої якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних право-відносин положення ст.267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Перш ніж застосовувати позовну давність, суду слід з`ясувати чи порушене право або охоро-нюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі пра-во чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але по-зовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, за відсутності наведених позивачем поважних причин її про-пущення.

Оскільки апеляційним господарським судом позовні вимоги визнано необґрунтованими, а підстави для задоволення позову відсутніми заява про застосування наслідків спливу позовної давності не розглядається.

На переконання апеляційного суду всі доводи апеляційної скарги на рішення господарсь-кого суду Хмельницької області від 01.08.2023 розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого госпо-дарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. 34, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284, 316 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Землевпорядна компанія «Приват» на рішення господарського суду Хмельницької області від 01.08.2023 у справі №924/498/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Землевпорядна компанія «Приват» (04114, м.Київ, вул.Макіївська буд.7 кв.165, код ЄДРПОУ 36292257) на користь Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» (29016, м.Хмельницький, вул.Храновського буд.11-А, код ЄДРПОУ 22767506) 428 833,91 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційних скарг.

3. Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

5. Матеріали справи №924/498/23 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Павлюк І.Ю.