Ухвала

від 18.09.2024 по справі 727/38/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

18 вересня 2024 року

м. Київ

Справа № 727/38/24

Провадження № 61-11584ск24

Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Гудими Д. А ознайомився із касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця)

на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 25 квітня 2024 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 9 липня 2024 року

у справі за позовом керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач) за участю скаржниці як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача про припинення права власності на 1/2 частки земельної ділянки шляхом її конфіскації на користь держави та

в с т а н о в и в:

1. 12 серпня 2024 року скаржниця подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу «повністю на новий розгляд».

2. За змістом абзацу першого частини першої статті 185 і частини другої статті 393 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє ухвалу про залишення цієї скарги без руху.

3. Оскільки касаційна скарга не відповідає низці вимог ЦПК України, її слід залишити без руху.

(1) Щодо вимог до змісту касаційної скарги

4. За змістом пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Скаржниця такі підстави не конкретизував.

5. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

(1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац другий пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України);

(2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України);

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац третій пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України).

(3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);

(4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

5.1. За змістом наведених приписів, особа, яка подає касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після його перегляду апеляційним судом та/або на постанову апеляційного суду, має у касаційній скарзі достатньо чітко вказати одну чи більше підстав касаційного оскарження (із зазначених вище чотирьох), а також обґрунтувати таку підставу (такі підстави).

5.2. Скаржниця у касаційній скарзі мотивувала, чому вважає, що оскаржені судові рішення слід скасувати. Однак не зазначила підстав касаційного оскарження із тих, які визначені в пунктах 1-4 частини другої статті 392 ЦПК України. Тому скаржниця повинна вказати одну чи кілька зазначених підстав та навести відповідне обґрунтування.

(2) Щодо сплати судового збору

6. До касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (пункт 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України).

6.1. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 133 ЦПК України).

6.2. За змістом абзацу третього частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду касаційної скарги на судові рішення.

6.3. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

6.4. За змістом підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

6.5. У січні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив припинити право власності відповідача на 1/2 частки земельної ділянки площею 0,0532 га з кадастровим номером 7310136300:21:002:0300 (далі - земельна ділянка) шляхом її конфіскації на користь держави. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольнив позов. Скаржниця оскаржила судові рішення в цілому та додала до касаційної скарги квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.3809126331.1 від 9 серпня 2024 року про сплату 5 368,00 грн судового збору.

6.6. За змістом підпункту 1 пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання юридичною особою до суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

6.7. Тому для визначення ставки судового збору за подання касаційної скарги у справі за позовом про визнання права власності необхідно встановити вартість земельної ділянки. Скаржниця не обґрунтувала розмір сплаченого нею судового збору. Відомостей про вартість спірного майна не надала. З огляду на вимогу закону має надати суду копії документів, що підтверджують таку вартість, з кількістю копій, яка відповідає кількості учасників справи (пункти 1 і 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України).

(3) Щодо строку на усунення недоліків касаційної скарги

7. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (речення перше абзацу першого частини другої статті 185 ЦПК України). Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (речення друге частини третьої статті 185 ЦПК України).

8. Для усунення недоліків, вказаних у цій ухвалі, Верховний Суд встановлює десятиденний строк із дня її вручення скаржниці. У разі невиконання у встановлений строк вимог ухвали Верховний Суд вважатиме касаційну скаргу неподаною та поверне її скаржниці.

Керуючись статтями 185, 260, 261, 392, 393 ЦПК України,

у х в а л и в :

1. Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 25 квітня 2024 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 9 липня 2024 року у справі за позовом керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 - про припинення права власності на 1/2 частки земельної ділянки шляхом її конфіскації на користь держави.

2. Встановити для усунення недоліків касаційної скарги десятиденний строк із дня вручення цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Д. А. Гудима