Постанова

від 25.09.2024 по справі 490/5910/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

25.09.24

22-ц/812/1399/24

Справа №490/5910/23

Провадження № 22-ц/812/1399/24

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 вересня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,

за участі представника відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

Комунального підприємства Миколаївської міської ради

«Миколаївські парки»

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2024 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Чулупом О.С., дата складання повного тексту не вказана, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївські парки» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївські парки» (далі КП ММР «Миколаївські парки») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував, що 28 березня 2023 року на його транспортний засіб Lexus моделі RX 350, д.н.з. НОМЕР_1 , який було припарковано біля будинку, що розташований на розі вулиць Пушкінська та Нікольська, а саме: за адресою: м. Миколаїв, вул. Пушкінська, буд. 1 з території зелених насаджень, розташованих на узбіччі дороги впало дерево породи «Тополь Болле».

На місце події було викликано співробітників Управління патрульної поліції в Миколаївській області та складено заяву про пошкодження транспортного засобу та відібрано пояснення у позивача.

Внаслідок вказаної події транспортний засіб позивача зазнав механічних пошкоджень, що призвело до матеріальних збитків. Згідно висновку вартість матеріального збитку завданого йому складає 103050 грн.

Вказує, що згідно рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 113 від 26 січня 2022 року для організації належного догляду та забезпечення відповідного станітарного стану об`єктів благоустрою, зелені насадження уздовж вулиць і доріг, у тому числі вул. Пушкінської закріплені за КП ММР «Миколаївські парки».

На його думку, пошкодження транспортного засобу сталося саме через бездіяльність КП ММР «Миколаївські парки», яке не організувало належний догляд та не забезпечило відповідний санітарний стан об`єктів благоустрою, закріплених за ним Переліком об`єктів благоустрою м. Миколаєва затвердженого рішенням виконавчого комітету ММР № 113, до яких відноситься територія зелених насаджень за адресою: АДРЕСА_1 , що призвело до падіння дерева породи Тополь Болле і спричинило значну матеріальну шкоду позивачеві.

Крім того вказує, що йому було завдано моральну шкоду, яка полягала в тому, що позивач протягом експертно-дослідницьких та довгострокових ремонтно-відновлювальних робіт останній не міг вільно розпоряджатися та використовувати свій транспортний засіб. Також він був змушений шукати додаткові кошти для оплати ремонтно-відновлювальних робіт, що спричинило погіршення його матеріального становища, складнощі в побуті та додатковий стрес у сімейних стосунках.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївські парки» (далі - КП ММР «Миколаївські парки») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з КП ММР «Миколаївські парки» на користь ОСОБА_2 103050 грн. 00коп. відшкодування матеріальної шкоди, 5000 грн. 00коп. як компенсацію моральної шкоди, судовий збір в розмірі 1080,38 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції КП ММР «Миколаївські парки» подало на нього апеляційну скаргу.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що падіння дерева тополі, як одного з багатьох дерев на цій вулиці, стало наслідком недостатнього контролю за станом зелених насаджень, несвоєчасного виявлення аварійних дерев, які можуть становити загрозу для життя і здоров`я пішоходів та транспортних засобів, а тому є наслідком бездіяльності відповідача, який мав можливість передбачити наслідки погодних умов при належній обачливості. Несприятливі погодні умови 28 квітня 2024 року лише сприяли падінню аварійного дерева.

Згідно звіту про оцінку матеріального збитку від 01 травня 2023 року вартість матеріального збитку завданого ОСОБА_2 , як власнику транспортного засобу Lexus RX 350 д.н.з. НОМЕР_1 складає 103050 грн. Зі звіту про оцінку вбачається, що дана сума складається з загальної вартості матеріалів необхідних для ремонту, що становить 59650 грн. та вартості ремонтних робіт в розмірі 43400 грн.

Відповідачем іншого розрахунку розміру відшкодування суду не надано.

За такого, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 103050 грн.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначив, що позивач пережив психологічний стрес, був порушений його звичний ритм життя, для відновлення якого позивачу необхідні додаткові зусилля. Суд вважає, що позивачем доведено у судовому засідання спричинення моральних страждань відповідачем, відповідно до норм Цивільного Кодексу України, і тому вимоги щодо відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, з урахуванням вимог розумності та справедливості, а також враховуючи тривалий час, протягом якого позивач позбавлений можливості використовувати його транспортний засіб, суд вважає належною компенсацію у розмірі 5 000, 00 гривень.

В апеляційній скарзі КП ММР «Миколаївські парки» вказує, що дане рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, а також з невідповідністю висновків суду обставинам справи, тому просили про його скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Так, вказували, що судом неправильно застосована норма матеріального права, щодо того, що дерево не є окремим об`єктом благоустрою, так як в Розділі 14 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, який затверджений наказом № 105 Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 року, передбачений облік зелених насаджень.

На даний час інвентаризація зелених насаджень об`єктів благоустрою не проведена.

Факт не проведення інвентаризації нерухомого майна, зелених насаджень об`єктів благоустрою та не прийняття на баланс виявленого в ході інвентаризації комунального майна викликаний відсутністю відповідного фінансування зі сторони місцевої влади на проведення інвентаризації майна, без якої не можливо прийняти на баланс вказані об`єкти.

Тобто, сам факт закріплення об`єктів благоустрою за КП «Миколаївські парки» не являється підставою для підприємства винним у заподіянні шкоди, так як для того, щоб підприємство відповідало по зобов`язанням, воно повинно мати на балансі ці об`єкти благоустрою, в тому числі і дерево породи Тополі, яке впало 28 квітня 2023 року, яке повинно входити в паспорт об`єкта і його можна виділити серед інших дерев, які ростуть поблизу по характерним ознакам та місцю розташування.

Зазначають, що позивачем до позовної заяви не долучено протокол огляду місця події, проведений в рамках розгляду заяви позивача, в якому були б зафіксовані місце та час проведення такого огляду, в т.ч. з фотофіксацією, крім того, матеріали справи не місять результати проведеної перевірки органами поліції щодо розгляду заяви ОСОБА_2 .

До позовної заяви долучені власні фотографії та скріншоти з сайту «Преступности.НЕТ», що мають інформативний характер.

Вважають, що наявність протоколу огляду місця події має важливе значення, так як являється процесуальним документом, який засвічує певні події та явища, фіксацію дати, часу, місця падіння дерева на автомобіль позивача, пошкодження, які були спричиненні від падіння дерева.

В мотивувальнім частині рішення суду зазначено, що суд не може взяти до уваги Акт щодо того, що відповідач проводив огляд і дане дерево не підлягало видаленню (зрізу), оскільки обставини ці повинні бути зафіксовані у спосіб визначений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 105 «Про затвердження Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України» від 10.04.2006 року (надалі - Наказ №105).

На їх думку, судом неправильно застосована норма матеріального права, так як Наказ №105, не регулює питання складення Акту та фіксації обставин.

У наказі №105 визначаються певні характеристики стану дерева, видів робіт та обміру дерева, проте у зазначеному наказі не прописаний порядок видалення або обрізки дерев.

Такий порядок передбачений Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2006 р. №1045, якою затверджено «Порядок видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах».

Вказаний Акт складається на підставі Порядку на ті дерева, які ростуть, а не на те яке вже впало. Спосіб фіксації дерева, яке впало чинним законодавством не визначений, окрім протоколу огляду місця пригоди, який складається компетентними органами, який у справі відсутній.

Вказують, що після надходження інформації до КП «Миколаївські парки» щодо падіння дерева за адресою: АДРЕСА_2 , 29 квітня 2023 року виходом на місце, фахівці КП «Миколаївські парки» провели обстеження дерева породи Топля Болле, яке впало 28 квітня 2023 року та знаходилося за вказано адресою.

Тобто відхилення судом вказаного Акту тільки на підставі того, що такі обставини повинні бути зафіксовані у спосіб визначений наказом №105, вказують на неповне з`ясування обставин по справі.

Зазначають,що позивачемдо судуне наданодоказів щодонеправомірних дій(бездіяльності)відповідача посправі,які перебувалиб упричинно-наслідковомузв`язкуз обставинами,які привелидо пошкодженняавтомобіля,а томувідсутні підставипокладати навідповідача обов`язокпо відшкодуваннюшкоди.Вирішення цьогопитання можливевиключно вразі встановленнязгідно ст.ст.1166,1167ЦК Українисукупності елементів,які єпідставою дляцивільно-правовоївідповідальності особи,що заподіялашкоду: шкоди, протиправності діяння особи, яка її завдала, причинно-наслідкового зв`язку між діянням та заподіяною шкодою, наявності вини заподіювача шкоди.

Позивачем не доведено, в чому полягала бездіяльність відповідача по утриманню об`єкту благоустрою, або дії Відповідача були неправомірними.

В мотивувальній частині рішення судом перераховані тільки законодавчі акти та акти органу місцевого самоврядування, на підставі яких, суд дійшов висновку про те, що дерево впало через недостатній контроль за станом зелених насаджень.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що про можливу аварійність дерева, яке пошкодило автомобіль позивача, було відомо до його падіння, що зобов`язувало б Відповідача негайно провести відповідне дослідження цього дерева та його видалення.

Звертають увагу, що вони вчасно виконував заходи з благоустрою і не мали на своїй території, по АДРЕСА_1 , на момент події пошкоджених дерев, які б давали підстави для здійснення санітарного обрізання або видалення

Тому, не зрозуміло, на підставі яких даних суд визнав, що дерево було аварійним, так як матеріали справи таких доказів не містять.

Звертає увагу, що при візуальному огляді дерева породи Тополя, яке у майбутньому впало, неможливо будо б встановити, що воно являється аварійним (на що також вказують фотографії надані позивачем, згідно яких дерево було в доброму стані, без явних ушкоджень стовбура, добре розвинутою кроною та листям на гілках, що в свою чергу дає підстави вважати, що відповідач не міг передбачити наслідки непереборної сили (складних погодних умов), про що суд вказує у мотивувальній частині рішення.

Зазначають, що матеріали справи не містять досліджень відповідних фахівців дерева породи Тополя Более та не встановлено, що фізіологічний стан дерева на момент його падіння був незадовільним, та до якої категорії його можна віднести (аварійне, фаутне, відмираюче тощо) та потребувало знесенню

Вважають, що висновки суду про те, що несприятливі погодні умови 28 квітня 2024 року лише сприяли падінню аварійного дерева не відповідають дійсності, так як падіння дерева на 100% спричинили несприятливі погодні умови та відповідач не міг передбачити наслідки непереборної сили (складних погодних умов), так як дерево не перебувало в аварійному стані, заяви та повідомлення про його незадовільний стан до компетентних органів та відповідача не надходили.

Крім того, судом не враховано те, що автомобіль позивача було припарковано на прибудинковій території, яка не пристосована для паркування автомобілів.

В зв`язку з чим, падіння дерева на автомобіль позивача було наслідком власної недбалості, оскільки автомобіль було припарковано поза спеціально відведеним для цього місцем, чим Позивач умисно підвищив ризик настання негативних наслідків

Також, на їх думку, позивачем не надано жодних доказів розміру реально завданої шкоди. Звіт про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику автомобіля, є лише попереднім оціночним документом, в якому відображено можливу, але не кінцеву суму, що може бути витрачена на відновлення транспортного засобу.

При визначені вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, слід виходити з сум, встановлених висновком судової автотоварознавчої експертизи або наведених в рахунку, виставленому СТО за ремонт автомобіля.

Отже, сам звіт носить інформаційний характер та є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати позивачу є платіжний документ про здійснення такої виплати. Позивачем не надано жодного документу станції технічного обслуговування, який би підтверджував факт понесених витрат на ремонт автомобіля.

Виконавцем звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу є спеціаліст автотоварознавець, який являється оцінювачем, відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а не експерт, який вправі проводити судову автотоварознавчу експертизу.

Відповідно, даний звіт є лише попереднім оціночним документом та не може братись судом до уваги, як платіжний документ що підтверджує факт здійснення позивачем такої виплати.

Проте, судом на підставі вказаного Звіт стягнуто з Відповідача 103050 грн. матеріального збитку.

Щодо стягнення моральної шкоди, то зазначають, що вина відповідача в заподіяні моральної шкоди позивачу повністю не підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини першоїстатті 360 ЦК Україниучасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заяваою учасника справи, поданої до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Тобто, строк на подання відзиву на апеляційну скаргу встановлюється судом, то відповідно до вимог процесуального закону може бути продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, а не поновлений.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 19 серпня 2024 року та прикріплені до неї файли представник позивача - адвокат Бурдинський С.І. отримав через систему Електронний суд 19 серпня 2024 року, що підтверджується довідками про доставку електронного документу. Крім того, копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги було направлено позивачеві, проте поштова кореспонденція повернулася до суду з відміткою адресат «відсутній за вкзазаною адресою».

Вперше відзив на апеляційну скаргу від представника позивача ОСОБА_2 адвоката Бурдинського С.І. надійшов до апеляційного суду 12 вересня 2024 року, тобто вже поза межами встановленого судом строку.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 13 вересня 2024 року клопотання про долучення доказів та відзиву на апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бурдинського С.І. повернуто без розгляду, оскільки наданий представником позивача ордер на надання правової допомоги не містив реквізитів, які повинні містити цей письмовий документ, а саме відсутній підпис адвоката.

17 вересня 2024 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Бурдинський С.І. вдруге подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу та просив поновити строк на його подачу, посилаючись на те, що через помилкове не підписання ним у графі «представник» в системі «Електронний суд» ордеру на надання правової допомоги, поданий ним 12 вересня 2024 року відзив не було долучено до матеріалів справим та неприйнятий судом, та згодом поверно йому.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що строк на подання відзиву на апеляційну скаргу встановлюється судом та відповідно до вимог процесуального закону може бути продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, тому клопотання представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Бурдинського С.І. про поновлення строку на подання відзиву на апеляціну скаргу скаргу не підлягає задоволенню. Доказів в обґрунтування причини значного пропуску строку також не надано.

За таких обставин, відзив представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Бурдинського С.І. на апеляційну скаргу разом з додатками долучається до матеріалів справи, однак не враховується колегією суддів при розгляді останньої, як такий, що поданий після закінчення встановленого судом процесуального строку.

Позивач у судове засідання не з`явивися, про дату, час та місце розгулу справи повідомлений належним чином, що в силу приписів частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив про її задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на транспортний засіб Lexus RX 350, д.н.з. НОМЕР_1 .

28 квітня 2023 року на належний позивачеві автомобіль, який було припарковано біля будинку на АДРЕСА_1 впало дерево породи Тополь Болле. Внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження.

Місце та обставини події було зафіксовано фотознімками.

За фактом пошкодження автомобіля, позивач 28 квітня 2023 року звернувся до Управління патрульної поліції в Миколаївській області із відповідною заявою. Однак в порядку реагування на повідомлення позивача уповноваженими працівниками поліції не було проведено огляду місця події, фотофіксації, не було складено протокол огляду, в якому б було зафіксовані розташування пошкодженого автомобілю Lexus RX 350, державний номер НОМЕР_1 по вул. Пушкінській, 1 та дерево, характер та види пошкоджень автомобілю, а обмежилися лише відібранням письмових пояснень.

Згідно звіту про незалежну оцінку по визначенню ринкової вартості матеріального збитку, завданого ОСОБА_2 як власнику транспортного засобу Lexus RX 350 д.н.з. НОМЕР_1 , складеного приватним підприємством «Ажіо» від 01 травня 2023 року вартість матеріального збитку складає 103050 грн. На дату проведення оцінки автомобіль мав численні пошкодження лакофарбового покриття, пошкоджено спойлер багажника, вм`ятини на задній боковій частині, тріщини на пластикових деталях задніх дверей, багажнику та даху.

Відповідно до акту обстеження дерева, яке впало 28 квітня 2023 року за адресою вул.Пушкінська ріг вул.Нікольської у Центарльному районі від 29 квітня 2023 року, складеного комісії КП ММР «Миколаївські парки» встановлено, що на момент обстеження дерево, яке впало 28 квітня 2023 року було розташоване на прибудинковій території за адресою: вул. Пушкінська ріг вул. Нікольськох поблизу входу в будинок. Дерево породи Тополя Болле: діаметром 62 см, віком 45 років має наявний злам стовбура біля коренюдерево породи Тополя Болле, вік 45 років, діаметром 62 см, знаходилось в доброму стані без явних ушкоджень стовбура, добре розвинутою кроною. Обрізки чи знесенню не підлягало.

Згідно листа Департаменту житлово-комунального господарства від 18 травня 2023року заяв щодо обстеження дерев за адресою Пушкінська, 1 станом на 15 травня 2023 року до департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради не надходило. За період 2022 року та протягом поточного року до КП ММР «Миколаївські парки» відповідно заяви від юридичних чи фізичних осіб та доручення від компетентних органів щодо видалення дерева, яке знаходилося за адресою: м. Миколаїв, вул. Пушкінська ріг вул. Нікольська не надходили. Можливою причиною падіння дерева є тривалі опади та шквальний вітер, який був у той період часу

Відповідно до листа КП «Миколаївські парки» Миколаївської міської ради від 22 травня 2023 року, за період 2022 року та протягом поточного року до КП ММР «Миколаївські парки» відповідно заяви від юридичних чи фізичних осіб та доручення від компетентних органів щодо видалення дерева, яке знаходилося за адресою: м. Миколаїв, вул. Пушкінська ріг вул. Нікольська не надходили. Крім того листом повідомлено, що після падіння вищезазначеного дерева фахівці КП ММР «Миколаївські парки» виходом на місце провели його обстеження та дійшли до висновку про те, що дерево породи Тополя Болле, вік- 45 років, діаметром 62 см. Знаходилось в доброму стані, без явних ушкоджень стовбура, добре розвинутою кроною в зв`язку з чим. до падінні обрізки чи знесенню не підлягало. Можливою причиною падіння дерева являлися тривалі опади та шквальний вітер, який був у той період часу.

Листом Миколаївського обласного центру з гідрометеорології від 23 травня 2023 року повідомлено, що 28 квітня 2023 року спостерігались наступні погодні умови: з 10 год. 15 хв. до 11 год. 15 хв пройшов слабкий дощ, кількість опадів 0,0 мм. З 09:59 год до 21:10 год спостерігались максимальні пориви вітру 15-19 м/с (небезпечне метеорологічне явище І рівня небезпечності.

Листом Національного центру управління та випробувань космічних засобів від 19 травня 2023 року повідомлено, що протягом доби 28 квітня 2023 року в м. Миколаєві сейсмічних явищ не зареєстровано.

Згідно листа виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27 травня 2023 року, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 (по напрямку руху в сторону вул. Спаська) не надано в оренду чи інше користування.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 113 від 26 січня 2022 року «Про внесення змін до рішення виконкому Миколаївської міської ради» від 26 серпня 2020 року № 698 «Про закріплення об`єктів благоустрою міста за виконавчими органами Миколаївської міської ради», затверджено перелік об`єктів благоустрою м.Миколаєва, що закріплюються за КП ММР «Миколаївські парки». Згідно п. 2 вказаного рішення до об`єктів благоустрою зеленого господарства м. Миколаєва (зелені насадження уздовж вулиць і доріг) належить в тому числі АДРЕСА_3 .

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх доведеності.

Колегія судді частково погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з такого.

Спірні правовідносини, в тому числі і повноваження його суб`єктів, регулюються загальними нормами цивільного законодавства, законодавством з благоустрою та місцевого самоврядування.

У справі, яка переглядається, позивач просить про відшкодування йому майнової шкоди (вартості відновлювального ремонту автомобілю та витрат на проведення оцінки цієї шкоди), а також моральної шкоди.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другоїстатті 11 ЦК України).

Так, згідно із частинами 1, 2статті 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В силу частини 1статті 1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (часина 4статті 263 ЦПК України).

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину (схожий висновок див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначеніКонституцією України, цим та іншими законами (частина першастатті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

За приписами частини першої та другоїстатті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування»виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо (пункт 5 частини другоїстатті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

Відповідно до частини 1статті 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об`єктів.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті, підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації.

Зазначеними нормами встановлено, що утримання об`єктів благоустрою покладається на спеціально створені для цього органами місцевого самоврядування підприємства комунальної власності, а в разі їх відсутності - на балансоутримувачів.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян (підпунктом 7 пункту «а» частини першоїстатті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади (частина сьомастатті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

У пункті 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затвердженихнаказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105(далі - Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об`єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.

Відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі (пункту 5.5. Правил).

Зазначеними нормами встановлено, що утримання об`єктів благоустрою покладається на спеціально створені для цього органами місцевого самоврядування підприємства комунальної власності, а в разі їх відсутності - на балансоутримувачів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року у справі № 200/22129/16-ц (провадження № 61-43478св18), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначеної, що, «…до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння гілки з дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень…».

У постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 755/19416/20 з подібними правовідносинами судом зазначено: «Відповідно до пункту 5.5. Правил відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

Отже, балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень».

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина першастатті 12 ЦПК України).

Відповідно до статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістомстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з пунктом 7 частини 2статті 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України.

Відповідно до матеріалів справи, яка переглядається судом, метою створення відповідача - КП ММР«Миколаївські парки» є, зокрема, забезпечення утримання об`єктів зеленого господарства, підтримання належного санітарного стану та підвищення рівня їх благоустрою, а предметом діяльності є, серед іншого, утримання догляд, своєчасне санітарне прибирання, очищення та технологічне утримання об`єктів зеленого господарства, набережних, міських пляжів та зон відпочинку на воді, дитячих та спортивних майданчиків, розташованих в паркових законах та закріплених за підприємством, утримання, збереження та догляд за зеленими насадженнями (деревна, чагарникова, квіткова та трав`яна рослинність природного та штучного походження, парки, парки культури та відпочинку, паркипам`ятники садово-паркового мистецтва, гідропарки, лугопарки, лісопарки, буферні парки, районні сади, дендрологічні парки, національні, меморіальні та інші сквери, міські ліси, зони рекреації, зелені насадження прибудинкової території); садіння, догляд за зеленими насадженнями, знесення аварійних і сухостійних дерев, обрізання дерев (пункти 2.1., 2.2. статуту, а.с. 95-99).

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 178 від 24 березня 2023 року «Про розмежування відповідальності за утримання об`єктів благоустрою (їх елементів) у місті Миколаєві між комунальними підприємствами та виконавчими органами Миколаївської міської ради» з метою забезпечення чіткого розмежування відповідальності за утримання об`єктів благоустрою у місті Миколаєві між комунальними підприємствами та виконавчими органами Миколаївської міської ради затверджений Перелік заходів з утримання об`єктів благоустрою міста Миколаєва (у т.ч. поточний та капітальний ремонт) та відповідальних за їх виконання (здійснення/замовлення), відповідно до якого на КП ММР «Миколаївські міські парки» покладений обов`язок із санітарного очищення території об`єктів зеленого господарства міста Миколаєва (парки, сквери, площі тощо) у розумінні розділу 1 Переліку об`єктів благоустрою м. Миколаєва, що закріплюються за КП ММР «Миколаївські парки», затвердженого рішенням виконкому міської ради від 26 серпня 2020 року № 698 із змінами і доповненнями, передбаченими у тому числі рішенням виконкому міської ради від 26 січня 2022 року № 113 (у тому числі дитячі та спортивні майданчики, які знаходяться на території таких об`єктів зеленого господарств).

Рішенням виконавчого комітету міської ради від 26 серпня 2020 року № 698 «Про закріплення об`єктів благоустрою міста за виконавчими органами Миколаївської міської ради із змінами і доповненнями, внесеними у тому числі рішенням виконкому міської ради від 26 січня 2022 року № 113, затверджений перелік об`єктів благоустроюзеленого господарства м. Миколаєва, що закріплюються за КП ММР «Миколаївські парки», зокрема, до них віднесені зелені насадження, розташовані на вул. пушкінській, де сталося пошкодження належного позивачеві автомобілю.

Із листа Департаменту житлово-комунального господарства від 17 травня 2023 року вбачається, що згідно рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.01.2022 року № 113 «Про внесення змін до рішення виконкому Миколаївської міської ради» від 26.08.2020 року № 698 «Про закріплення об`єктів благоустрою міста за виконавчими органами Миколаївської міської ради» для організації належного догляду та забезпечення відповідного санітарного стану об`єктів благоустрою, зелені насадження уздовж вулиць і доріг, у тому числі вул. Пушкінської, закріплені за КП ММР «Миколаївські парки».

За такого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач є підприємством, спеціально утвореним органом місцевого самоврядування для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності, а тому є відповідальним за відшкодування шкоди, заподіяної фізичним особам внаслідок неналежного виконання обов`язків з утримання об`єктів благоустроюзелених насаджень.

Також суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги, що відповідач не надав суду доказів того, що дерево породи Тополь, яке росло на розі вул. Пушкінська і Нікольській у м.Миколаєві, перебуває на балансі іншої юридичної особи (балансоутримувача), або органи місцевого самоврядування визначили іншу особу відповідальною за стан відповідних об`єктів благоустрою чи передали територію, на якій росте дерево, в оренду іншій особі.

Нормами статей1166,1167 ЦК Українивстановлені загальні підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань.

Для встановлення обставин, чи є підстави для настання відповідальності за спричинення майнової та моральної шкоди необхідні: наявність шкоди, протиправне діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржникособа, яка завдала шкоди.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина 2статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина 5статті 1187 ЦК, пункт 1 частини 2статті 1167 ЦК України). В свою чергу, потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до частини 2 статті 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Наведені положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

При цьому, питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою, у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Так,позивач 28 квітня 2023 року припаркував свій автомобіль на прибудинковій території біля магазину, який є його робочим місце за адресою: АДРЕСА_1 та залишив його у непередбаченому для паркування місці між деревами на тротуарі.

За інформацією Миколаївського обласного центру з гідрометеорології від 23 травня 2023 року - 28 квітня 2023 року з 10 год. 15 хв. до 11 год. 15 хв пройшов слабкий дощ, кількість опадів 0,0 мм; З 09:59 год до 21:10 год максимальні пориви вітру 15-19 м/с (небезпечне метеорологічне явище І рівня небезпечності).

Із листа Департаменту житлово-комунального господарства від 18 травня 2023 року вбачається, що можливою причиною падіння дерева є тривалі опади та шквальний вітер, який був у той період часу.

З оглядуна викладенебудь -яких належнихта допустимихдоказів напідтвердження того,що падіння дерева сталося внаслідок небезпечного природного метеорологічного явища 1-го рівня небезпеки, тобто внаслідок обставин непереборної сили і не пов`язане неналежним виконанням заходів з благоустрою відповідачем до суду не надано, а вказана причина у листі Департаменту житлово-комунального господарства щодо «можливої причини падіння дерева» є лише припущенням.

Врахувавши наведені обставини та норми матеріального права, колегія суддів вважає, що настання негативних наслідків - пошкодження автомобіля позивача стало можливим як з вини самого позивача у вигляді грубої необережності, який при належній обачності та зважаючи на погодні умови зобов`язаний був прийняти заходи для збереження свого майна, так і з боку відповідача як підприємства, що спеціально створене для виконання обов`язків з догляду за зеленими насадженнями в місті Миколаєві, який не здійснював належного контролю за зеленими насадженнями. За такого, вина кожної із сторін у заподіянні шкоди майну позивача складає 50%.

Вказані обставин підлягають обов`язковому враховуванню при визначенні розміру як матеріальної, так і моральної шкоди у сукупності з іншими обставинами справи.

За такого, суперечить вимогам закону та зібраним у справі доказам аргументи апелянта про відсутність підстав для покладання на нього відповідальності через відсутність усіх необхідних складових такої відповідальності, а саме - недоведення позивачем факту пошкодження автомобілю через падіння дерева та неправомірності дій відповідача.

Таким чином, оцінюючи наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено заподіяння шкоди його майну тільки за наявності вини відповідача у бездіяльності щодо вчасного виконання заходів з благоустрою на території вул.Пушкінській у м. Миколаєві та недостатньому контролі за станом зелених насаджень.

За такого, встановивши, що автомобіль ОСОБА_2 зазнав пошкоджень під час перебування на тротуарі саме внаслідок падіння дерева, яке росте на АДРЕСА_2 , та відповідальність за безпечний стан якого покладений на КП ММР «Миколаївські парки», суд дійшов передчасного висновку про те, що саме відповідач є особою, яка несе відповідальність за шкоду (майнову та моральну), яка завдана позивачеві, у повному обсязі.

Шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об`єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.

Грошовий вираз майнової шкоди є збитками.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною другою статті 22 ЦК передбачено, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Отже, відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб`єкта - правопорушника. Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і розмір, а також те, що відповідач є заподіювачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду (правовий висновок викладений в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від: 30 січня 2018 року у справі № 395/1360/15-ц (провадження № 61-77св18),19 вересня 2018 року у справі № 686/3471/17 (провадження № 61-981св18), 10 жовтня 2018 року у справі № 359/11706/15-ц (провадження № 61-13907св18)).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, визначення розміру матеріального збитку при відшкодуванні шкоди, заподіяної зокрема транспортному засобу, повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами).

Так на підтвердження заподіяння позивачеві матеріальної шкоди, останнім надано звітом про незалежну оцінку по визначенню ринкової вартості матеріального збитку, кладеного від 01 травня 2023 року, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого фізичній особі ОСОБА_2 як власнику транспортного засобу становить 103050 грн без врахування ПДВ.

Між тим, мотивуючи підстави для відшкодування моральної шкоди, позивач зазначав, що ним проведено ремонтно-відновлювальні роботи належного йому транспортного засобу.

Проте суд першої інстанції стягуючи заподіяну позивачеві матеріальну шкоду виходив виключно з тих сум, які визначені у вищевказаному звіті, та не з`ясував, розмір реально понесених позивачем витрат по здійсненні ремонту транспортного засобу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача КП на користь відповідача матеріального збитку у розмірі 103050 грн.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Зважаючи на те, що належний позивачеві автомобіль відремонтовано, позивачем належних доказів понесених реальних витрат, необхідних для відновлення пошкодженої речі суду не надав, за такого відсутні підстави для задоволення цих вимог.

За доведення позивачем реально понесених витрат на ремонт пошкодженого автомобіля через падіння дерева та з врахуванням винних дій сторін, відшкодуванню з відповідача підлягало б 50 % сплачених позивачем коштів.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги щодо стягнення матеріальної шкоди є слушними.

Між тим, колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги і вони не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що у зв`язку із непроведенням інвентаризації та відсутності дій з прийняття на баланс підприємство не є балансоутримувачем дерева породи Тополь Болле, яке росте на розі вул. Пушкінській, 1 та Нікольській у м.Миколаєві, і внаслідок падіння якого пошкоджений автомобіль позивача, оскільки відповідно до розпорядження Управління комунального майна Миколаївської міської ради від 05 листопада 2021 року №243р (а.с. 169) саме на КП ММР «Миколаївські парки» покладений обов`язок провести повну технічну інвентаризацію, в тому числі, зелених насаджень та взяти їх на баланс. Непроведення таких дій, незалежно від причин (відсутність фінансування, великий обсяг робіт тощо) не є підставою для звільнення відповідача від цивільної відповідальності.

У Правилах утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених Міністерством будівництва, архітектури і житлово-комунального господарства України 10.04.2006 (пункт 9.1.12) є пояснення терміну «аварійне дерево»- це дерево, яке може складати загрозу для життя і здоров`я пішоходів, транспортних засобів, пошкодити лінії електропередач, будинки, споруди або знаходиться у пошкодженому стані внаслідок снігопадів, вітролому, урагану і інших стихійних природних явищ, або за наявності гнилої серцевини ствола, значної суховершинності, досягнення вікової межі.

Тобто аварійним визнається дерево, що має певні структурні дефекти або порушення конфігурації стовбура, через які воно з великою ймовірністю може впасти. Якщо при цьому існує загроза заподіяння шкоди життю та здоров`ю людей або майну, що знаходиться поруч, дерево вважається небезпечним.

Основна частина аварійних дерев це сухостій з обламаними гілками, частково зруйнованою кроною та пошкодженим стволом, а також хворі насадження, порослі грибами та заселені шкідниками.

Якщо на рослині з`явилися дупла, глибокі тріщини між гілками та стовбуром, порожнечі та розколи, ознаки утворення внутрішньої гнилі, його також необхідно обстежити на предмет аварійності.

Нахил стовбура понад 45°, нависання над будинком або дорогою, видимі пошкодження кореневої системи, розташування в безпосередній близькості від ліній електропередач також відносять до ознак аварійності зелених насаджень.

Відповідно до п. 8 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2016 №1045, у разі, коли стан зелених насаджень загрожує життю, здоров`ю громадян чи майну громадян та/або юридичних осіб, видалення зелених насаджень здійснюється негайно з подальшим оформленням акта відповідно до пункту 4 цього Порядку.

Наказом Державного Комітету будівництва, архітектора та житлової політики України N 226 від 24.12.2001, якийц є чинним дотепер, затверджено Інструкції з інвентаризації зелених насаджень у населених пунктах України (далі- Інсртукція).

Пунктом 1.2.розділу 1цієї Інструкціївизначено,що інвентаризаціяоб`єктівзеленого господарстваздійснюється зметою: одержання достовірних даних щодо кількісних і якісних характеристик зелених насаджень на території населеного пункту;посилення відповідальностіза збереженнязелених насадженьбалансоутримувачів,власників чикористувачів земельнихділянок,підприємств,організацій,установ,на територіїяких розташованізелені насадження; сприяння створенню та формуванню високодекоративних і екологічно ефективних та стійких до несприятливих умов навколишнього природного середовища насаджень; відновлення, реконструкції та експлуатації об`єктів зеленого господарства та проведення в необхідних випадках профілактичних, лікувальних заходів; організації невиснажливого використання озеленених територій.

У результаті проведення інвентаризації на кожний об`єкт зеленого господарства складається паспорт об`єкта благоустрою зеленого господарства (пункту 1.6 розділу 1 Інструкції).

Згідно пункту 2.2. увесь комплекс робіт з інвентаризації починається із зняття з наявних геодезичних, картографічних матеріалів копій планів об`єктів зеленого господарства, на яких проводиться інвентаризація. Для обліку зелених насаджень уздовж вулиць, провулків, на площах, набережних використовуються графічні матеріали обліку споруд дорожньо-мостового господарства.

Відповідно допідпункту 2.8.1пукту 2.8.розділу 2Інструкції передбачно припроведенні інвентиризації визначається якіснийстан насадженьвизначається затакими ознаками: стандерев: добрий - дерева здорові, нормально розвинуті, листя густе, рівномірно розміщене на гілках, листя чи хвоя нормального розміру і забарвлення, немає ознак хвороб і шкідників, ран, пошкоджень стовбура і скелетних гілок, а також дупел;

задовільний - дерева здорові, але з ознаками вповільненого росту, з нерівномірно розвиненою кроною, на гілках мало листя, є незначні механічні пошкодженя і невеликі дупла;

незадовільний - дерева дуже ослаблені, стовбури викривлені, крони слабо розвинені, є сухі та гілки, що засихають, приріст однорічних пагонів незначний, механічно пошкоджені стовбури, дупла.

З врахуванням викладеного колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недоведення позивачем аварійності дерева, що впало на транспортний засіб, оскільки із змісту акту від 29 квітня 2023 року, складеного працівниками комунального підприємства,неможливо дійти достовірного висновку що оглядалося саме те дерево, яке впало 28 квітня 2023 року, бо не містить необхідних ідентифікаційних даних цього дерева, які повинні бути зазначені у паспорті на дерево.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересівє відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання "особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав". Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. ухвалу Верховного Суду від 13 листопада 2019 року в справі № 216/3521/16-ц, постанову Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19).

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц).

Встановивши, що відповідачем спричинено позивачу майнову шкоду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що також має бути відшкодована і моральна шкода. При цьому судом першої інстанції враховано принципи співмірності, відповідно до встановлених обставин справи та визначено її розмір 5000 грн. Позивачем погодився з розміром стягнутої на його користь судом першої інстанції компенсації заподіної йому моральної шкоди,і рішення суду в цій частині не оскаржив.

Між тим, зважаючи на те, що негативні наслідки настали в результаті і вини позивача у вигляді грубої необрежності, апеляційний суд визначає розмір моральної шкоди в сумі 2500грн., що буде відповідати засадам розумності, виваженості і справедливості, і не може вважатися непомірним для відповідача.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, враховуючи обставини в даній справі, вважає за необхідне рішення суду в частині стягнення матеріальної шкоди скасувати та в цій частині ухвалити нове судве рішення про відмову у задоволені цих вимог, а рішення суду в частині стягнення моральної шкоди та розподілу судових витрат змінити.

Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За частинами 1,10, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача (скасування рішення суду в частині стягнення матеріальної шкоди та зміні рішення в частині стягнення моральної шкоди) з позивача на користь відповідача шляхом взаємозаліку слід стягнути 1783грн.31 коп судового збору ((2500 х 100% /123050=2.03%; 1230.50х2.03% /100%=24 грн.97 коп.,які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за задоволення позову; відповідачем при подачі апеляційної скарги сплачено 1845 грн.75 коп. судового збору, апеляційну скаргу задоволено на 97.97% (100%-2.03%); 1845.97х97.97%/100%=1808.28-24.97=1783.31 грн.)

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївські парки» задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 21 червня 2024 року в частині задоволених вимог про відшкодування матеріальної шкоди скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення.

У задоволені позову ОСОБА_2 до Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївські парки» про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

Це ж рішенні в частині відшкодування моральної шкоди та судових витрат змінити.

Стягнути з Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївські парки» (ЄДРПОУ 32884306) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. компенсації моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 )на користьКомунального підприємстваМиколаївської міськоїради «Миколаївськіпарки» (ЄДРПОУ 32884306) 1783 (одну тисячу сімсот вісімдесят три) грн. 31 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 25 вересня 2024 року.