Ухвала

від 25.09.2024 по справі 300/208/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 300/208/24

адміністративне провадження № К/990/34280/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Бевзенка В.М., (даді - Суд) перевіривши касаційну скаргу Коршівської сільської ради на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 у справі № 300/208/24 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Коршівської сільської ради, Державного реєстратора ЦНАП Печеніжинської селищної ради Івано-Франківської області Чемерис Уляни Михайлівни, за участю третьої особи на стороні Коршівської сільської ради - Комунального підприємства "Сільськогосподарьке підприємство «Підзамча» Коршівської сільської ради, про визнання протиправними, скасування рішень та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

11.01.2024 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися з позовом до Коршівської сільської ради, Державного реєстратора ЦНАП Печеніжинської селищної ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківської області Чемерис У.М. , в якому просли:

- визнати протиправним та скасувати рішення Коршівської сільської ради за № 101-VIII/2021 від 29.01.2021 про передачу в постійне користування земельних ділянок площею - 1,2830 га, кадастровий номер 2623283400:03:021:0076 та площею 1,2500 га, кадастровий номер 2623283400:03:021:0075 КП "Сільськогосподарське підприємство "Підзамча" Коршівської сільської ради;

- визнати протиправним та скасувати запис про проведену державну реєстрацію права постійного користування земельних ділянок КП "Сільськогосподарське підприємство "Підзамча" Коршівської сільської ради в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: номер запису про інше речове право 40601378, на земельну ділянку площею 1,2830 га, кадастровий номер 2623283400:03:021:0076; номер запису про інше речове право 40607948, на земельну ділянку площею 1,25 га, кадастровий номер 2623283400:03:021:0075;

- визнати протиправною бездіяльність Коршівської сільської ради, у зв`язку із неприйняттям жодного з тих рішень, які передбачені статею 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) на подані заяви позивачки;

- зобов`язати Коршівську сільську раду розглянути заяви ОСОБА_1 , а саме: заяву від 29.12.2020, яка зареєстрована в книзі вхідної кореспонденції за № Ф 371 від 29.12.2020, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,2830 га, кадастровий номер 2623283400:03:021:0076, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту с. Лісна Слобідка Ліснослобідської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області для передачі її у власність ОСОБА_1 ; заяву від 29.12.2020 (як законного представника малолітньої дитини ОСОБА_2 ), яка зареєстрована в книзі вхідної кореспонденції № Ф-372 від 29.12.2020, про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 1,2500 га, кадастровий номер 2623283400:03:021:0075, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту с.Лісна Слобідка Ліснослобідської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області для передачі її у власність ОСОБА_2 , на черговому засіданні сесії Коршівської сільської рали Коршівської територіальної громади та прийняти по них рішення в порядку, передбаченому ст.118 Земельного кодексу України;

- стягнути з Коршівської сільської ради понесені судові витрати, які становлять: судовий збір у сумі 3633 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн. та 9000 гривень.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 позов задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував рішення Коршівської сільської ради від 29.01.2021 № 101-VIII/2021 про передачу в постійне користування земельних ділянок площею 1,2830 га, кадастровий номер 2623283400:03:021:0076, та площею 1,2500 га, кадастровий номер 2623283400:03:021:0075, Комунальному підприємству "Сільськогосподарське підприємство "Підзамча" Коршівської сільської ради. Також суд, визнав протиправною бездіяльність Коршівської сільської ради у зв`язку із неприйняттям рішень, передбачених ст.118 ЗК України, по заявах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 29.12.2020 № Ф-371, №Ф-372 про затвердження проектів землеустрою по земельних ділянках з кадастровими номерами 2623283400:03:021:0076 та 2623283400:03:021:0075.

Одночасно, суд першої інстанції зобов`язав Коршівську сільську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.12.2020 № Ф-371 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,2830 га, кадастровий номер 2623283400:03:021:0076, для передачі її у власність, та заяву ОСОБА_1 (як законного представника малолітньої дитини ОСОБА_2 ) від 29.12.2020 № Ф-372 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,2500 га, кадастровий номер 2623283400:03:021:0075, для передачі її у власність ОСОБА_2 , на черговому засіданні сесії Коршівської сільської ради, та прийняти по них рішення в порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.

Крім того, суд стягнув на користь ОСОБА_1 з Коршівської сільської ради понесені судові витрати в розмірі 4725,20 грн. 20 коп. за рахунок її бюджетних асигнувань.

Одночасно суд першої інстанції в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування запису про державну реєстрацію права постійного користування земельних ділянок кадастрові №2623283400:03:021:0076 та №2623283400:03:021:0075 за Комунальним підприємством "Сільськогосподарське підприємство "Підзамча" Коршівської сільської ради в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - провадження у справі закрив, оскільки справу необхідно вирішувати в порядку цивільного судочинства.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 залишено без змін рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2024.

06.09.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Коршівської сільської ради на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 у цій справі.

У поданій касаційній скарзі Коршівська сільська рада з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог. Як на підставу касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) і зазначає якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке. 08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.

За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

В частині обґрунтування підстав касаційного оскарження скарга містить посилання на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Великої палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 та постановах Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 344/4804/20, від 20.10.2021 у справі № 509/3995/15 та від 10.11.2021 у справі № 361/3659/18.

Щодо зазначених посилань необхідно зазначити таке.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається норма права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду із зазначенням дати її прийняття та номеру справи; обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

Проте, скаржник не вказав конкретної норми права, яку на його думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, не зазначив, який безпосередньо висновок Верховного Суду не було враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі.

Зазначені позивачем обґрунтування необхідності касаційного перегляду з підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зводяться до вибіркового цитування вищевказаних рішень Верховного Суду, що не є належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження у розумінні приписів статті 328 КАС України. Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Верховний Суд також зазначає, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само, як і визначити норму права, яку на думку скаржника, застосовано судами без врахування висновків Верховного Суду, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).

Згідно із пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 355, 359 КАС України, Суд,

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Коршівської сільської ради на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 у справі № 300/208/24 повернути скаржнику.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В. М. Бевзенко