Ухвала

від 25.09.2024 по справі 486/397/23

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 486/397/23

2/467/2/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2024 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Кірімової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Поплавської О.В.

прокурора ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Арбузинка клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про відвід головуючій судді Кірімовій О.М. по цивільній справі за позовною заявою керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, заподіяної порушенням трудового законодавства,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває цивільна справа за позовною заявою керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, заподіяної порушенням трудового законодавства.

В судовому засіданні 13.06.2024 року адвокат відповідача заявив клопотанняпро відвід головуючій по справ судді Кірімовій О.М., обґрунтовуючи тим, що суддя Кірімова О.М. приймає сторону позивача, відмовляючи йому в можливості ставити питання свідку.

Відповідач в судовому засіданні не підтримав позицію свого представника, вважаючи за можливе продовжити розгляд справи у даному складі суду.

Прокурор заперечував проти заявленого представником позивача клопотання про відвід головуючій.

Ознайомившись із заявою представника відповідача про відвід судді Кірімової О.М., заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Відповідно до вимог ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 цього Кодексу.

Підстави для відводу судді передбачені ст. 36 ЦПК України розширеному тлумаченню не підлягають.

Тобто, головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатись суб`єктивними та об`єктивними критеріями.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішенні по справі «Білуха проти України»).

Суддя виконує свої професійні обов`язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи у суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.

Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24.05.1989 у «Справі Гаусшильдта», найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48).

Водночас, несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (рішення «Кастілло Альгар проти Іспанії»).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови №8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади", процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення в порядку, визначеному положеннями ЦПК України.

Із наведеного слідує, що відвід повинен бути вмотивований із наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, то це є підставою для відмови у його задоволенні.

Сторона заявника законом не наділена правом оцінювати процесуальні документи суду і має право лише в передбачений законом спосіб оскаржувати їх в апеляційному, касаційному порядку; решта є припущенням чи не підтвердженою думкою сторони.

Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості потрібно керуватися і джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з: (і) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; (іі) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Згідно ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Таким чином, незгода сторони з процесуальними рішеннями та діями головуючого судді під час судового розгляду не може бути підставою для відводу судді. Крім того, у заяві про відвід не наведено фактів прояву суддею поведінки, яка б свідчила про його упередженість чи небезсторонність у цій справі.

Враховуючи вказане та аналізуючи викладені у заяві про відвід обставини, суд дійшов висновку, що вони зводяться до незгоди заявника з процесуальними рішеннями та діями головуючого судді по справі, що не може бути обґрунтованою підставою для відводу судді. Вказане вище не свідчить про існування об`єктивно обґрунтованих обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, а лише вказує на суб`єктивне бачення заявника. Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких даних та доказів, які б свідчили про особисту зацікавленість головуючого судді у результатах розгляду справи або викликали б обґрунтовані сумніви щодо неупередженості та необ`єктивності судді під час судового розгляду даної справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про відвід судді Кірімової О.М.

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ст. 36, 39, 40, п. 1 ч. 1 ст. 258, ст.ст. 260-261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про відвід головуючій по цивільній справі за позовною заявою керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, заподіяної порушенням трудового законодавства, судді Кірімовій О.М., відмовити.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 26 вересня 2024 року о 08 годині 00 хвилин.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Арбузинського

районного суду О.М. Кірімова