Постанова

від 24.01.2025 по справі 486/397/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

24.01.25

22-ц/812/95/25

Провадження № 22-ц/812/95/25

П О С Т А Н О В А

іменем України

20 січня 2025 року м. Миколаїв

справа № 486/397/23

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лівінського І.В.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання Біляєвою В.М.,

за участю прокурора Цвікілевич Н.В., відповідача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області,ухваленого 18жовтня 2024року підголовуванням суддіКірімової О.М.,в приміщенніцього жсуду,повне судоверішення складено23жовтня 2024року,у цивільнійсправі

за позовом

керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної порушенням трудового законодавства,

в с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У березні2023року керівникВознесенської окружноїпрокуратури (далі-прокурор)в інтересахдержави вособі виконавчогокомітету Южноукраїнськоїміської радиМиколаївської області звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної порушенням трудового законодавства.

Позивач зазначав, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року ОСОБА_3 поновлено на посаді начальника відділу правової роботи апарату Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету. На виконання вказаного рішення суду, Южноукраїнським міським головою лише 12 травня 2022 року прийнято розпорядження № 96/06-04, яким ОСОБА_3 поновлено на вказаній посаді.

У зв`язку із затримкою роботодавця з виконанням постанови суду про поновлення на роботі, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про відшкодування середнього заробітку за вимушений прогул за період з 17 лютого 2022 року по 15 травня 2022 року.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на користь ОСОБА_3 59527,44 грн. середнього заробітку з відрахуванням із вказаної суми податків та інших обов`язкових платежів, за затримку виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року у справі №400/5451/21 про поновлення на роботі, яке набрало законної сили 08 вересня 2022 року.

Судом встановлено факт затримки виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника відділу правової роботи апарату Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету, за розпорядженням Южноукраїнського міського голови Онуфрієнка В.В., здійснене з порушенням вимог трудового законодавства, що призвело до виплати середнього заробітку за затримку виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року у справі №400/5451/21 про поновлення на роботі.

12 травня 2022 року Южноукраїнським міським головою Онуфрієнко В.В. прийнято розпорядження № 96/06-04, яким ОСОБА_3 поновлено на посаді начальника відділу правової роботи апарату Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету та призначено з 16 травня 2022 року на посаду начальника відділу цифрового розвитку та цифровізації апарату Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету.

Отже, порушення, яке зумовило поновлення ОСОБА_3 на вказаній посаді та виплату останньому середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі, допущено з вини Южноукраїнського міського голови ОСОБА_1 , який в період часу з 17 лютого 2022 року по 15 травня 2022 року не виконував рішення суду щодо поновлення ОСОБА_3 на посаді.

Рішенням Южноукраїнської міської ради № 1028 від 16 червня 2022 року достроково припинено повноваження Южноукраїнського міського голови ОСОБА_1 , однак це не позбавляє його обов`язку відшкодувати завдану ним шкоду місцевому бюджету у зв`язку з незаконним звільненням ОСОБА_3 у сумі 47 919,60 грн., яка складається з середнього заробітку за затримку виконання постанови суду про поновлення на роботі.

Виконавчий комітет Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року здійснив перерахування грошових коштів у сумі 47 919,60 грн. на розрахунковий рахунок ОСОБА_3 29 вересня 2022 року.

Отже, Южноукраїнським міським головою ОСОБА_1 без достатніх правових підстав, в період часу з 17 лютого 2022 року по 15 травня 2022 року, не виконувалося рішення суду щодо поновлення на посаді ОСОБА_3 , що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю Южноукраїнським міським головою, яке полягло у затриманні виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року та стягненням з виконавчого комітету на користь останнього коштів у сумі 47 919,60 грн.

Оскільки звільнення ОСОБА_3 відбулося з порушенням Закону, то у винної в цьому особи - Южноукраїнського міського голови ОСОБА_1 виник обов`язок відшкодувати завдану таким звільненням шкоду у сумі, яка складається з середнього заробітку за затримку виконання постанови про поновлення на роботі. Таким чином, порушення вимог трудового законодавства призвели до зайвого витрачання бюджетних коштів на загальну суму 47 919,60 грн.

Оскільки виконавчий комітет Южноукраїнської міської ради, як орган, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, поніс грошові витрати, має право регресної вимоги про стягнення з відповідача 47 919,60 грн.

Роботодавцем ОСОБА_3 є Южноукраїнська міська рада та її виконавчий комітет, яка є розпорядником бюджетних коштів. Виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради заходи щодо пред`явлення позову до ОСОБА_1 не вживались, оскільки мали намір звернутися до органів прокуратури з проханням здійснити представництво інтересів держави в судовому порядку. Отже, відсутність позовної роботи з боку виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради свідчить про нездатність ефективного захисту законних інтересів територіальної громади і місцевого бюджету. Кошти, витрачені з місцевого бюджету на користь ОСОБА_3 у зв`язку із затримкою виконання постанови суду про поновлення на роботі, є складовою бюджетної системи держави та забезпечує діяльність відділу правової роботи апарату Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету у вигляді сплати заробітної плати працівникам та є державним інтересом, що призводить до неефективної діяльності суб`єкта та перешкоджає нормальній реалізації права територіальної громади.

Посилаючись на вищевикладене, прокурор просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради 47919,60 грн. шкоди, спричиненої в результаті затримки виконання постанови суду про поновлення на роботі ОСОБА_3 та сплачений судовий збір на користь Миколаївської обласної прокуратури в розмірі 2 684 грн.

Узагальнені доводи інших учасників

Під час розгляду справи представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на відсутність вини у діях міського голови, оскільки ОСОБА_1 не був залучений до участі у розгляді судової справи, при поновленні на роботі ОСОБА_3 . Крім того, при поновленні на роботі ОСОБА_3 разом з заявою не надав до відділу кадрів виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради військовий квиток, тому затримка у поновлені на роботі відбулася з вини ОСОБА_3 . Зазначав, що позивач звертаючись до суду 16 березня 2023 року з даним позовом, пропустив строк звернення, який становить один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди, з 17 лютого 2022 року.

04 липня 2023 року позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначає, що строк зверненнядо суду,позивачем непропущений.Право регресноївимоги допрацівника виникаєз часувиплати підприємством,організацією,установою суми,що вданому випадкує вересень2022року.Тому данийпозов пред`явленов межахвизначеного законодавствомстроку.Крім того,відповідальність запорушення трудовогозаконодавства настаєнезалежно відформи вини.Прокурор посилаючисьна частину4статті 82ЦПК України,а такожна те,що преюдиціальновстановлені фактине підлягаютьдоказуванню,оскільки вонивже встановленіу рішеннісуду тадодаткового правовогоаналізу непотребують,вважає твердженняпредставника відповідачапро те,що затримкау поновленніна роботівідбулася звини ОСОБА_3 ,безпідставними.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Арбузинського районногосуду Миколаївськоїобласті від 18 жовтня 2024 року позовну заявукерівника Вознесенськоїокружної прокуратуриМиколаївської областів інтересахдержави вособі виконавчогокомітету Южноукраїнськоїміської радиМиколаївської областідо ОСОБА_1 про стягненняшкоди,заподіяної порушеннямтрудового законодавства,задоволено.Постановлено стягнутиз ОСОБА_1 на користьвиконавчого комітетуЮжноукраїнської міськоїради Миколаївськоїобласті 47919гривень 60копійок шкоди,спричиненої врезультаті затримкивиконання постановисуду пропоновлення нароботі ОСОБА_3 . Суд також стягнув з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури, судовий збір в розмірі 2 684 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що витрачання бюджетних коштів на виплату ОСОБА_3 заробітної плати за час вимушеного прогулу беззаперечно порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у даній справі суд зазначив, що невжиття Южноукраїнською міською радою жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, у прокурора були наявні підстави для здійснення представництва з дотриманням порядку, визначеного у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Що стосується заявлених позовних вимог.

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Скасоване в судовому порядку розпорядження від 01 липня 2021 № 260/06-04 про звільнення ОСОБА_3 було видано Южноукраїнським міським головою Онуфрієнко В.В., відповідачем по справі. А тому, не підлягає доказуванню та є доведеним той факт, що видане відповідачем розпорядження від 01 липня 2021 № 260/06-04 про звільнення ОСОБА_3 є незаконним.

Таким чином стороною позивача доведено, що дії відповідача зумовили виплату на користь незаконно звільненого та в подальшому поновленого на роботі ОСОБА_3 грошових коштів, як середній заробіток за затримку виконання постанови суду про поновлення на роботі у розмірі 47 919,60 грн.

Відповідно допункту 8частини першоїстатті 134КЗпП Українислужбові особи,винні внезаконному звільненніабо переведенніпрацівника наіншу роботунесуть матеріальнувідповідальність уповному розмірішкоди,заподіяної зїх винипідприємству,установі,організації. Таким чином, оскільки звільнення ОСОБА_3 було здійснено за розпорядженням відповідача з порушенням закону, що встановлено рішенням суду, то на відповідача має бути покладений обов`язок в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну виконавчому комітету Южноукраїнської міської ради.

Щодо строку звернення до суду.

Відповідно до частини 3 статті 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Згідно зчастиною 6статті 261ЦК Україниза регреснимизобов`язаннямиперебіг позовноїдавності починаєтьсявід днявиконання основногозобов`язання. Грошові кошти на виконання судового рішення стягувалися з виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради. Сума 47 919,60 грн. проведена банком 29 вересня 2022 року, а позов надійшов до суду 16 березня 2023 року, тобто позов пред`явлено в межах строку позовної давності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційнійскарзі відповідач ОСОБА_1 посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати і залишити позовну заяву без розгляду повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та наслідками у вигляді затримки виконання рішення П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року про поновлення ОСОБА_3 на посаді.

Звертаючись до суду, прокурором не надано будь яких доказів умисних протиправних дій ОСОБА_1 , щодо заподіяної державному органу шкоди, у зв`язку з оплатою часу вимушеного прогулу.

Апелянт також зазначає, що виконавчий комітет Южноукраїнської міської ради Миколаївської області двічі звертався до апеляційного суду з заявами про роз`яснення постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року, в яких просив роз`яснити, яким чином можливе виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді, враховуючи відсутність відділу правової роботи апарату Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету.

Суд, не звернув уваги на те, що відповідно до пункту 3 Указу Президента України №64/2022 в зв`язку з введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34,38,39,41-44,53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною 1 статті 8 Закону України «про правовий режим воєнного стану».

Крім того, при поновленні на роботі, разом з заявою ОСОБА_3 не надав до відділу кадрів виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради військовий квиток, що передбачено частиною 2 статті 24 КЗпП. Підприємства, установи, організації зобов`язані під час прийняття на роботу перевіряти наявність військово-облікових документів. Апелянт вважає, що затримка у поновленні на роботі ОСОБА_3 відбулася в тому числі і з вини самого ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду та порушення керівником державного органу порядку відшкодування шкоди державним службовцем. Суд не звернув уваги, що встановлений статтею 233 КЗпП України річний строк звернення до суду не є строком позовної давності, який регулюється нормами ЦК України та застосовується незалежно від заяви сторін.

Також, апелянт посилається на порушення вимог статті 82 Закону України «Про державну службу», а саме керівник державної служби не вносив державному службовцю ОСОБА_1 письмову пропозицію, в якій зазначаються розмір, порядок і строки відшкодування шкоди, а також обставини, що стали підставою для відшкодування. Крім того, виконавчий комітет Южноукраїнської міської ради Миколаївської області не проінформував відповідача ОСОБА_1 ні про наявність спору (справа №400/3025/22) між ОСОБА_3 та виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки роботодавцем виконання постанови суду про поновлення на роботі, а ні про наявність судового рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року, яким позов ОСОБА_3 задоволено.

Апелянт зазначає, що строк звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин врегульовано нормами КЗпП України, а не нормами ЦК України. При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди завданої діями працівника, суди повинні перевіряти чи додержався власник або уповноважений ним орган установленого статтею 233 КЗпП України річного строку з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення до суду з позовом про її відшкодування. Оскільки днем виявлення заподіяної шкоди є 17 лютого 2022 року, а з позовом Вознесенська окружна прокуратура звернулась до суду лише 16 березня 2023 року, при цьому клопотань про поновлення строку позивач не заявляв, тож позивач звернувся до суду з пропуском річного строку в один місяць.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що суд невірно визначився з характером спірних правовідносин, помилково вважаючи, що спір виник з трудових відносин, та розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, не звернув уваги на відсутність заяви позивача про розгляд справи у порядку спрощеного провадження.

Крім того, в судовому засіданні 13 червня 2024 року представником відповідача був заявлений відвід головуючому по справі. В порушення вимог частини 3 статті 40 ЦПК України заява про відвід судді Кірімової О.М. була розглянута самою суддею та ухвалою в задоволенні заяви було відмовлено. Між тим, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.

Також суд не звернув уваги, що позов поданий з порушенням вимог частини 5 статті 175 ЦПК України, тобто позов пред`явлений особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, без належних правових підстав такого звернення. У позовній заяві прокурор вказав, що інтереси держави порушено внаслідок не здійснення захисту інтересів держави. При цьому не зазначив конкретні підстави для представництва інтересів держави та не зазначив, хто саме із посадових осіб виконкому винен у не зверненні до суду.

Передумовою звернення прокурора до суду є звернення до органу місцевого самоврядування щодо усунення порушень, допущених органом місцевого самоврядування. Однак в матеріалах справи відсутнє таке звернення.

На думку апелянта, підставою для залишення позовної заяви без розгляду є та обставина, що відповідні функції у спірних правовідносинах виконують органи місцевого самоврядування, а прокурор не надав доказів, які б свідчили про невиконання або неналежне виконання з боку виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області повноважень на звернення до суду чи у позасудовому порядку усунути виявлені порушення, що надавало би прокурору право звернутися до суду.

Отже, вищевказане підтверджує те, що прокурор не усунув недоліки позовної заяви, яка не відповідає вимогам статті 174, 175, 177 ЦПК України. А тому, відповідно до пункту 8 частини 1 статті 257 ЦПК України, суд мав підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Узагальнені доводи інших учасників

На вказануапеляційну скаргу Вознесенська окружна прокуратура Миколаївської області подала відзив, в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення та зазначає, що доводи ОСОБА_1 про відсутність його вини у звільненні ОСОБА_3 та затримці у поновленні його на роботі є безпідставними, а факти порушень допущені відповідачем доведено при розгляді справ №400/5451/21 та №400/3025/22.

Що стосується строку подачі позовної заяви до суду, то приписами частини 6 статті 261 ЦК України передбачено, що за регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання. Право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову. Так, згідно платіжного доручення №691 виконавчий комітет Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року у справі №400/3025/22 здійснив перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ОСОБА_3 в вересні 2022 року. Отже, з цього часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову до ОСОБА_1 , тож прокурором не порушено строк позовної давності, оскільки до суду він звернувся у березні 2023 року.

Щодо повноваженьпрокурора,то зметою встановленнянаявності підставдля представництваінтересів державив суді,у порядкустатті 131-1Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Вознесенською окружною прокуратурою 18 січня 2023 року до Южноукраїнської міської ради скеровано запит з метою отримання інформації щодо вжиття міською радою заходів щодо стягнення шкоди, заподіяної порушенням трудового законодавства при звільненні ОСОБА_4 , зокрема шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Відповідно до наданої інформації виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради заходи щодо пред`явлення позову до ОСОБА_1 не вживались, оскільки мали намір звернутися до органів прокуратури з проханням здійснити представництво інтересів держави в судовому порядку.

Відсутність позовної роботи з боку виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради свідчить про нездатність ефективного захисту законних інтересів територіальної громади і місцевого бюджету. Невжиття Южноукраїнською міською радою жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, у прокурора були наявні підстави для здійснення представництва з дотриманням порядку, визначеного у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Отже,при пред`явленніпозовної заявипрокурором повністюдотримано вимогистатті 131-1Конституції Українита статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

2.Мотивувальна частина

Відповідно до частин 1, 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено, що розпорядженням Южноукраїнського міського голови Онуфрієнка В.В. № 260/06-04 від 01 липня 2021 року ОСОБА_3 звільнено з посади начальника відділу правової роботи апарату Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету з 01 липня 2021 року на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку з скороченням штату працівників, пов`язаних з ліквідацією відділу (т.1а.с. 19).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до Южноукраїнської міської рада Миколаївської області, виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, Южноукраїнського міського голови Онуфрієнка В.В. про визнання протиправним та скасування пункту 1.2.5 рішення від 18 березня 2021 року № 257, розпорядження від 01 липня 2021 року № 260/06-04, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, відмовлено (т.1а.с. 38-44).

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування розпорядження Южноукраїнського міського голови Онуфрієнко В.В. від 01 липня 2021 року № 260/06-04, поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасовано. Ухвалено у цій частині нове судове рішення. Адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Южноукраїнського міського голови Онуфрієнко В.В. від 01 липня 2021 року № 260/06-04. Поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника відділу правової роботи апарату Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету з 02 липня 2021 року. Стягнуто з Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету солідарно на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 152 659 грн. 08 коп. В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року залишено без змін (т.1а.с. 45-55).

Судом встановлено порушення відповідачем вимог Кодексу законів про працю України. Розпорядження Южноукраїнського міського голови Онуфрієнко В.В. від 01 липня 2021 року № 260/06-04 "Про звільнення начальника відділу правової роботи апарату Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету ОСОБА_3 " прийнято з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року встановлено судовий контроль за виконанням постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року та зобов`язано Южноукраїнську міську раду Миколаївської області, виконавчий комітет Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, Южноукраїнського міського голову ОСОБА_1 у строк протягом 30 днів з дня винесення цієї ухвали подати до суду звіт про виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року (т.1 а.с.126-129).

Розпорядженням Южноукраїнського міського голови Онуфрієнка В.В. № 96/06-04 від 12 травня 2022 року на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року ОСОБА_3 поновлено на посаді начальника відділу правової роботи апарату Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету з 02 липня 2021 року, призначено з 16 травня 2022 року на посаду начальника відділу цифрового розвитку та цифровізації апарату Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету, шляхом переводу з попередньої посади (т.1а.с. 35).

Рішенням Миколаївськогоокружного адміністративногосуду від08серпня 2022року позов ОСОБА_3 про стягнення середньогозаробітку зачас затримкироботодавцем виконанняпостанови судупро поновленняна роботі,задоволено.Стягнуто звиконавчого комітетуЮжноукраїнської міськоїради Миколаївськоїобласті накористь ОСОБА_3 59527,44 грн. середній заробіток за затримку виконання постанови суду про поновлення на роботі (т.1а.с.56-57).

Згідно платіжного доручення № 691 від 27 вересня 2022 року виконавчий комітет Южноукраїнської міської ради на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року здійснив перерахування грошових коштів у сумі 47 919,60 грн. на розрахунковий рахунок ОСОБА_3 (т.1а.с.28).

Позиція апеляційного суду

Відповідно дочастин першоїстатті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 83 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом

Так, у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року суд встановив, що звільнення ОСОБА_3 проведено незаконно, тому розпорядження Южноукраїнського міського голови Онуфрієнка В.В. від 01 липня 2021 року № 260/06-04 про звільнення, скасовано, а ОСОБА_3 поновлено на роботі.

Факт невиконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_3 підтверджено постановленням преюдиційного рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП України службові особи, винні в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

Згідно з статтею 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам роз`яснено, що, застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Отже, чинне законодавство не містить додаткових підстав для відшкодування майнової шкоди з винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення працівника здійснено з порушенням вимог закону або затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Таким чином, ОСОБА_1 як посадова особа, яка винна у незаконному звільненні працівника та затриманні виконання рішення суду про поновлення на роботі, має покрити шкоду, заподіяну установі у повному розмірі сплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 11 квітня 2018 року по справі № 161/6047/16-ц.

Щодо дотримання прокурором строків звернення до суду, передбачених статтею 233 КЗпП України.

Відповідно до частини 3 статті 233 КЗпП України для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Цей строк застосовується і в разі звернення із заявою прокурора.

Отже, строк звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин врегульовано нормами КЗпП України.

Як встановлено судом, прокурор звернувся з позовом до ОСОБА_1 в березні 2023 року.

В обґрунтування позову прокурор посилався на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року у справі № 400/3025/22, за яким з виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на користь ОСОБА_3 стягнуто 59527,44 грн. середнього заробітку за затримку виконання судового рішення про поновлення останнього на роботі.

Колегія суддів вважає, що днем виявлення шкоди заподіяної ОСОБА_1 у зв`язку з невиконанням відповідачем судового рішення про поновлення на роботі Миськіва С.О., слід вважати день ухвалення зазначеного вище судового рішення від 8 серпня 2022 року у справі № 400/3025/22.

Зазначене узгоджується з вказаними вище висновками Верховного Суду у справі № 161/6047/16-ц, які є релевантними для даної справи, враховуючи, що у справі, яке переглядалась Верховним Судом, також вирішувались позовні вимоги прокурора про стягнення з керівника установи грошових коштів за затримку виконання постанови суду про поновлення працівника на роботі.

Доводи апеляційної скарги проте, що прокурор звернувся до суду з пропуском річного строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України, є необґрунтованими з наведених вище підстав.

Колегія суддів вважає, що посилання апелянта на висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 28 березня 2018 року по справі № 132/2083/16-ц, від 07 серпня 2019 року по справі № 366/1618/16-ц, від 16 жовтня 2019 року по справі № 380/1242/16-ц, є недоречними.

В зазначених постановах Верховний Суд зробив висновок про те, що ухвалення судового рішення у кримінальній справі не усуває юридичного значення доведених до відома юридичної особи або органу державного управління актів, висновків та інших документів, що підтверджують початок перебігу встановленого частиною третьою статті 233 КЗпП України строку звернення до суду.

При цьому, у справі № 132/2083/16-ц судами досліджувалось неналежне виконання відповідачем своїх службових обов`язків внаслідок чого приватне підприємство отримало в оренду земельну ділянку з порушенням земельного законодавства, що призвело до несплати цим підприємством грошових коштів в дохід держави при фактичному вилученні з державної власності у користування підприємству земель лісового фонду площею.

У справі № 366/1618/16-ц вина відповідача підтверджувалась проведеною ревізією.

У справі № 380/1242/16-ц вина відповідача у підписанні фіктивного документу підтверджувалась показаннями, наданими суду у кримінальному провадженні.

Отже, у справах № 132/2083/16-ц, № 366/1618/16-ц, № 380/1242/16-ц, порівняно з даною справою, встановлені різні фактичні обставини.

За такого, основний висновок суду першої інстанції про дотримання прокурором строку звернення до суду, є правильним, а помилкове посилання суду на положення ЦК України, не призвело до неправильного вирішення справи, а тому не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Щодо повноважень прокурора.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постановах від 26 травня 2020 року по справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), від 06 липня 2021 року по справі 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21).

На підтвердження підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді до позовної заяви надано запит керівника окружної прокуратури до Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 18 січня 2023 року про те, чи вживались Южноукраїнською міською радою та її виконавчим комітетом заходи щодо стягнення шкоди, заподіяної порушенням трудового законодавства при звільненні ОСОБА_3 , зокрема, шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Також прокурор просив повідомити причини не звернення до суду та висловити позицію з вказаного питання якщо відповідні заходи не вживались. Крім того, прокурор зазначив, що у разі невжиття заходів, Вознесенською окружною прокуратурою, згідно статті 23 Закону України "Про прокуратуру", буде пред`явлено відповідний позов з метою захисту інтересів держави та усунення вказаних порушень.

Як видно з листа Южноукраїнської міської ради від 24 січня 2023 року остання повідомила прокурора про те, що відповідних заходів не вживали, оскільки виконавчий комітет мав намір звернутися до органів прокуратури з проханням здійснити представництво їх інтересів в суді. У зв`язку з чим просила прокурора вжити заходів представництва та захисту інтересів Южноукраїнської міської територіальної громади в особі Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету, та звернутись до суду з позовом про стягнення шкоди, завданої незаконним звільненням працівника із займаної посади.

За такого, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що невжиття Южноукраїнською міською радою жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, у прокурора були наявні підстави для здійснення представництва з дотриманням порядку, визначеного у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують.

Щодо вирішення питання судом про відвід.

В апеляційній скарзі зазначено, що суд розглянув заявлений представником відповідача відвід з порушенням вимог частини 3 статті 40 ЦПК України.

Відповідно до частини 3 статті40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу

Як видно з матеріалів справи, представник відповідача заявив відвід головуючій у справі судді Кірімової О.М. в судовому засіданні 13 червня 2024 року. Під час з`ясування думки учасників справи щодо заявленого відводу, відповідач заявив клопотання про оголошення перерви для узгодження з його представником позиції з цього питання. Після перерви, в наступному судовому засіданні 25 вересня 2024 року, відповідач не погодився з заявленим відводом, після чого суд відмовив в задоволенні заяви представника відповідача про відвід судді.

За такого, вирішення судом, що розглядає справу, заяви про відвід, заявленої безпосередньо в судовому засіданні, відповідає вимогам частини 3 статті 40 ЦПК України.

Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення підлягає залишенню без зміни відповідно до вимог статті 375 ЦПК України.

Щодо судового збору

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для зміни розподілу судових витрат апеляційний суд не вбачає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, за правилами, передбаченими статтею 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

ГоловуючийІ.В. Лівінський Судді: Т.Б. Кушнірова Н.О. Тищук

Повне судове рішення складено 24 січня 2025 року.