Постанова

від 25.09.2024 по справі 199/7651/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6948/24 Справа № 199/7651/23 Суддя у 1-й інстанції - ЯКИМЕНКО Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Халаджи О.В.

суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І.,

секретар Піменова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства зобмеженою відповідальністю«Ексіт Транс»на рішенняАмур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська від16квітня 2024року уцивільній справіза позовом ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Ексіт Транс» про стягненнязаборгованості по заробітнійплаті, середнього заробітку за весьчас затримкирозрахунку та середньогозаробітку за час вимушеного прогулу (суддя першої інстанції ОСОБА_2 , повний текст рішення складено 26 квітня 2024 року),

В С Т А Н О В И В:

У вересні2023року ОСОБА_1 звернувся доАмур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська зпозовом доТовариства зобмеженою відповідальністю«Ексіт Транс» про стягненнязаборгованості по заробітнійплаті, середнього заробітку за весьчас затримкирозрахунку та середньогозаробітку за час вимушеного прогулу, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі за період лютий-жовтень 2021 року у сумі 49864,39 грн., середній заробіток за період затримки розрахунку у сумі 36300,00 грн., та середній заробіток, за весь час вимушеного прогулу, за затримку видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення, за період часу з 01.10.2021 року по 20.09.2023 року у сумі 139150,00 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська від16квітня 2024року позовнівимоги ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ЕксітТранс» про стягненнязаборгованості по заробітнійплаті, середнього заробітку за весьчас затримкирозрахунку та середньогозаробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково.

Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіт Транс», код на користь ОСОБА_1 , заборгованість по заробітній платі за період з лютого 2021 року по жовтень 2021 року у розмірі 49864 гривні 39 копійок.

Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіт Транс», на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, за затримку видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення, за період із 01.10.2021 року по 12.10.2023 року у сумі 142382 (сто сорок дві тисячі триста вісімдесят дві) гривні 00 копійок.

Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіт Транс», на користь ОСОБА_1 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 1423 гривні 82копійок.

Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіт Транс», судовий збір у розмірі 1073 гривні 60копійок на користь держави.

В іншій частині позову, - відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодився представник ТОВ «Ексіт Транс» - Макеєв Д.В., та подав апеляційну скаргу, в якому зазначив, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального права та без належного з`ясування обставин справи.

Скаргу мотивує тим, що відповідно до табелю обліку використаного робочого час за жовтень місяць 2021 року позивач був відсутній на робочому місці та не працював 01 жовтня 2021 року, вимоги про звільнення не пред`являв.

Наголошує на тому, що директором ТОВ «Ексіт Транс», 12.04.2023 року, 28.09.2023 року та 09.02.2024 року на поштову адресу позивача неодноразово направлялися листи з проханням прибути за юридичною адресою Товариства для отримання трудової книжки та проведення розрахунків, ознайомлення з наказом про звільнення для дотримання процедури звільнення.

Також зазначає, що вимогу про розрахунок позивач не заявляв.

ОСОБА_3 просив рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

23 вересня 2024 року від позивача ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, проте апеляційний суд його не враховує, оскільки він був поданий поза межами строку визначеного судом для надання відзиву на скаргу.

У судовому засіданні ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_4 адвокат Круль С.О. проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.02.2021 року відповідно до наказу №1-К ОСОБА_1 було прийнято на роботу до ТОВ «Ексіт Транс» на посаду водія із посадовим окладом 6050,00 гривень, що підтверджується довідкою №1 від 23.02.2021 року, виданою директором ТОВ «Ексіт Транс» ОСОБА_5 (а.с.40).

Відповідно до довідки ОК-5, яка видана ОСОБА_1 Пенсійним фондом України, про розмір застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування /індивідуальні відомості про застраховану особу/, у звітному 2021 році вносилися певні відомості про застраховану особу (позивача): звітні місяці лютий жовтень 2021 року, відповідно до вказаної довідки у зазначений період страхові внески не сплачувалися, довідка містить дані про суму заробітку для нарахування пенсії, а також про кількість трудових днів (а.с.9).

Відповідно до наказу від 01.10.2021 року за №11-К ОСОБА_1 звільнений із посади водія з 01.10.2021 року за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України; згідно із наказом ОСОБА_1 має бути виплачена компенсація за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 02.02.2021 р. по день звільнення тривалістю 16 календарних днів(а.с.35).

У день звільнення із позивачем ОСОБА_1 не проведено повний розрахунок по заробітній платі, не вручено наказ про звільнення та трудову книжку.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.06.2023 року зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексіт Транс» видати ОСОБА_1 копію наказупро звільненнявід 01.10.2021рокута внестиналежні записипро звільненнядо трудовоїкнижки ОСОБА_1 (а.с.10-13).

Відповідно до акту державного виконавця від 12.10.2023 року ОСОБА_1 видано копіюнаказу від01.10.2021року за№11-Кпро звільненнята трудовукнижку ізвнесеними записамипро звільнення(а.с.39).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що існують підстави для стягнення заборгованості нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період лютий-жовтень 2021 року у розмірі 49864,39 грн., та середнього заробітку за затримку видачі копії наказу про звільнення з 01.10.2021 року по 12.10.2023 року у розмірі 142382,00 грн.

Колегія суддів частково погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції.

Згідно з частиною першоїстатті 55Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до статті 2КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.43Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ст.21Закону України"Прооплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа "Суханов та Ільченко проти України") "майно" може являти собою "існуюче майно" або засоби, включаючи "право вимоги" відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання" / "правомірне очікування" стосовно ефективного здійснення права власності.

Відповідно до частини 1ст. 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Аналіз норм ст.ст.47,116 КЗпП України,Закону України "Про оплату праці"свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, тощо) належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбаченастаттею 117 КЗпП Українивідповідальність. Така правова позиція викладена в поставах Верховного Суду України N6-1395цс16 від 26.10.2016 року, N6-788цс16 від 14.12.2016 року, №6-2912цс16.

Відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Судом з урахуванням вказаної норми надається оцінка доводів позивача в частині обґрунтування вимог про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в заявленому розмірі.

Про надання відомостей щодо нарахованої і виплаченої зарплати вказано вст.110 КЗпПтаст.30 Закону України «Про оплату праці»- при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, стягуючи на користь позивача нараховану але не виплаченої заробітної плати, оскільки матеріалами справи встановлено, що роботодавцем належного розрахунку з позивачем зроблено не було.

Посилання відповідача у скарзі, що у день звільнення ОСОБА_1 , не працював, апеляційний суд не враховує, оскільки на підтвердження даного факту, відповідачем табелю обліку робочого часу ні у суді першої інстанції ні в апеляційній надано не було.

Посилання у скарзі та долучені докази до скарги у вигляді заяв на адресу позивача, щодо явки останнього до роботодавця, щодо здійснення з ним розрахунку, колегія суддів не враховує, оскільки дані заяви було направленні після подання позивачем позову про розірвання трудового договору та зобов`язання вчинити певні дії № 199/3409/22.

А тому, колегія суддів вважає, що наявні всі підстави для стягнення з відповідача на користь позивача вказаної заборгованості.

Що стосується стягнення середнього заробітку за період з 01.10.2021 року по 12.10.2023 року у розмірі 142382,00 грн., то апеляційний суд вважає за необхідним зазначити наступне.

Відповідно до частини другоїстатті 235 КЗпП Українипри винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116цього Кодексу,при відсутності спору про їх розмір підприємство,установа,організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку,але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбаченастаттею 117КЗпП Українивідповідальність.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1статті 117КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положеньстатті 233Кодексу законівпро працюУкраїни у взаємозв`язку з положеннями статей117,237-1цьогоКодексуроз`яснив, що за статтею 47КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 100від 08.02.95(далі-Порядок)(з подальшими змінами та доповненнями).

За змістом пункту 2 Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Так, відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції визначаючи період за яким необхідно стягнути середній заробіток на користь позивачки не врахував вказані норми матеріального права, що призвело до ухвалення рішення в цій частині з відповідним порушенням, а тому сума середнього заробітку підлягає перерахунку.

Що стосується середньоденного заробітку позивача, то колегія суддів вважає, що його розмір було визначено на підставі належних доказів, наявних в матеріалах справи, власного розрахунку середнього заробітку відповідачем апеляційному суду надано не було.

З матеріалів справи вбачається, що 12 жовтня 2023 року позивачу було вручено наказ про його звільнення від 01 жовтня 2021 року відповідно до акту державного виконавця, а тому колегія суддів вважає, що середній заробіток потрібно розраховувати саме з цього дня з 12 жовтня 2023 року по 11 квітня 2024 року, тобто за 6 місяців (131 робочій день), що відповідає вищевказаній постанові, 131 день (з 12.10.2023 року по 11.04.2024 року) становить сумі 35527,20 грн.

Суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, за висновками Верховного Суду у постанові Великої Палати від 08 грудня 2021 року, викладеними у справі № 9901/407/19, слідуючи усталеній судовій практиці, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу за цими висновками підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню з цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори. Відповідно до підпункту168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК Україниподатковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену встатті 167 цього Кодексу(за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбаченихПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.

За таких обставин на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки видачі судового наказу з 12.10.2023 року по 11.04.2024 року включно, з утриманням із вище визначених сум установлених законодавством України податків і зборів, а рішення в цій частині зміні.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до положень ст.ст. 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частини шостоїстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином,апеляційний судприходить дійшоввисновку,що рішенняСолонянського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від29березня 2024року підлягаєзміні,оскільки судомпорушено матеріальногоправа вчастині визначеннясуми середньогозаробітку,в іншійчастині рішенняпідлягає залишеннюбез змін,оскільки апеляційнимсудом невстановлено обставин,які підтверджувалите,що підчас ухваленнірішення місцевимсудом булопорушено норми матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 367,374-376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіт Транс» задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська від16квітня 2024року змінити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіт Транс», код ЄДРПОУ 42832453, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, за затримку видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення, за період із 12.10.2023 року по 11.04.2024 року у сумі 35527,20 грн. з утриманням із цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

Т.В. Космачевська

Ж.І. Максюта

Повний текст судового рішення складено 26 вересня 2024 року.

Головуючий-суддя О. В. Халаджи