Ухвала

від 23.09.2024 по справі 914/1688/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

"23" вересня 2024 р. Справа № 914/1688/21

Суддя-доповідач Західного апеляційного господарського суду О.С. Скрипчук,

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 15.09.2024 (вх. № 01-05/2596/24 від 17.09.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 02.05.2023 (повний текст рішення складено 08.05.2023, м. Львів, суддя Р.А. Кидисюк)

у справі № 914/1688/21

за позовом: керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова, м. Львів в інтересах держави в особі Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Юніко-Експо, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Девелоперська компанія Мальви, м. Новояворівськ Львівської області

про розірвання договору оренди землі від 25.10.2016 № С-4361.

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Львівської області своїм рішенням від 02.05.2023 у справі № 914/1688/21 позов задоволив повністю. Цим рішенням суд розірвав договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:01:010:0079 від 25.10.2016, № С-4361, укладений між Львівською міською радою в особі виконуючого обов`язки директора департаменту містобудування Львівської міської ради, начальника управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин С.С. Коровайника (79008, пл. Ринок, 1, м. Львів, ідентифікаційний код юридичної особи 04055896) та Товариством з обмеженою відповідальністю Юніко-Експо, (79019, м. Львів, вул. Городоцька, 54, ідентифікаційний код юридичної особи 33358922). Також суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю Юніко-Експо (79019, м. Львів, вул. Городоцька, 54, ідентифікаційний код юридичної особи 33358922) на користь Львівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910031, 79005, м. Львів, проспект Шевченка, 17/19) 2 270,00 грн судового збору.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 07.05.2024, згідно відмітки пошти на конверті, було подано до Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу б/н від 07.05.2024 (вх. № 01-05/1356/24 від 09.05.2024) на вищезазначене рішення суду, яку у зв`язку з невиконанням вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 19.07.2024 повернув скаржнику у зв`язку з не поданням суду доказів сплати судового збору та доказів надсилання копій апеляційної скарги учасникам справи.

В подальшому, 16.09.2024, скаржником ОСОБА_1 вдруге було подано до Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу б/н від 15.09.2024 (вх. № 01-05/2596/24 від 17.09.2024), в якій просив скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 02.05.2023 у справі № 914/1688/21 та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Скаржником апеляційну скаргу б/н від 15.09.2024 (вх. № 01-05/2596/24 від 17.09.2024) було подано до Західного апеляційного господарського суду засобами поштового зв`язку 16.09.2024, тобто з пропуском строку на апеляційне провадження.

Однак, звернувшись до суду з цією апеляційною скаргою, скаржник просив поновити строк апеляційного оскарження рішення суду у цій справі. В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що 22.04.2024 ОСОБА_1 стало відомо від Товариства з обмеженою відповідальністю Девелоперська компанія Мальви про порушення його прав та інтересів у зв`язку з прийняттям Господарським судом Львівської області 02.05.2023 рішення у справі № 914/1688/21.

Клопотання щодо поновлення строку апеляційного оскарження скаржник обґрунтовує наступним:

- він не був залучений до участі у розгляді цієї справи,

- 29.04.2024 скаржник отримав копію рішення Господарського суду Львівської області від 02.05.2023 у цій справі з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскільки копія судового рішення скаржнику судом не надсилалась та в суді він її не отримував,

- 06.05.2024 ОСОБА_1 отримав копію апеляційної скарги від іншого іпотекодержателя Приватного підприємства Ера-Консалтинг,

- ОСОБА_1 звертався з апеляційною скаргою вперше в межах строку на апеляційне оскарження, однак судом йому було відмовлено в прийнятті його апеляційної скарги у зв`язку з неусуненням недоліків впродовж встановленого строку,

- 14.09.2024 скаржнику стало відомо, що Верховний Суд відмовив йому в задоволенні скарги.

Враховуючи всі ці підстави ОСОБА_1 зазначає, що змушений повторно звернутись до суду апеляційної інстанції, оскільки його апеляційна скарга по суті так і не була розглянута. А відтак скаржник просить поновити строк подання апеляційної скарги на оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 02.05.2023 у справі № 914/1688/21.

Розглянувши клопотання скаржника на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд не вважає поважними наведені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 3 статті 256 Господарського процесуального кодексу України визначено, що строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Наведене кореспондується з положеннями частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Положення Господарського процесуального кодексу України не визначають вичерпного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

При цьому з огляду на вимоги статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України заявник повинен довести обставини, на які він посилається як на поважні причини пропуску встановленого законом строку, шляхом подання відповідних доказів. Без доведення заявником таких обставин підстави для поновлення пропущеного строку та розгляду відповідної заяви у суду відсутні.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 30.09.2022 у справі № 910/21285/21.

Верховний Суд у постановах від 18.08.2023 у справі № 32/257-10 та від 03.04.2023 у справі № 906/1357/20 також дійшов висновку про те, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Виходячи зі змісту наведених норм законодавства, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначена в Господарському процесуальному кодексі України вимога саме до заявника при зверненні до суду дотримуватися строку подання апеляційної скарги, незважаючи на те, чи є заявник стороною у справі. При цьому законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк. У разі пропуску строку на апеляційне оскарження заявник повинен: 1) порушити питання про поновлення цього строку шляхом заявлення відповідного клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги; 2) клопотання повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку.

При цьому, поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд звертає увагу на те, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, а при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також те, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Водночас, частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Слід зазначити, що факт оскарження ухвали Західного апеляційного господарського суду від 19.07.2024 про повернення первісної апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 02.05.2023 у цій справі до Верховного Суду в цьому випадку не може свідчити про усунення недоліків зазначеної ухвали в стислі терміни.

Отже, подання до суду 16.09.2024 повторної апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 02.05.2023 у справі № 914/1688/21, про яке скаржник ОСОБА_1 дізнався ще 22.04.2024, з пропуском строку апеляційного оскарження та відповідним клопотанням на поновлення строку такого оскарження, не може вважатися поважною причиною, оскільки вказане зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою, яка залежала виключно від самого скаржника.

Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі підстави (обставини), що перешкоджали зверненню до суду з апеляційною скаргою раніше, суд вважає неповажними, у зв`язку з чим, скаржник має право зазначити інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, які суд може визнати поважними.

Відповідно до частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Як доказ сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у цій справі скаржником до апеляційної скарги долучено квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки № 33 від 16.09.2024 про сплату судового збору у сумі 300,00 грн.

Проаналізувавши матеріали апеляційної скарги суд встановив, що до останньої скаржником не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі за подання апеляційної скарги на рішення суду у цій справі.

Водночас, звернувшись до суду з апеляційною скаргою, скаржник просив відстрочити сплату судового збору до винесення постанови судом апеляційної інстанції.

Подане клопотання скаржник жодним чином не обґрунтував та не подав суду підтверджуючих доказів, які могли б слугувати підставою для відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до статті 8 Закону України Про судовий збір, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд апеляційної інстанції вважає, що у цьому випадку відсутні умови, передбачені статтею 8 Закону України Про судовий збір для відстрочення сплати судового збору. Доказів зворотного скаржником не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку відмовити скаржнику у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Предметом судового розгляду у цій справі є вимога немайнового характеру, а саме розірвання договору оренди землі.

У відповідності до положень частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір при поданні позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб з 01.01.2021 становив 2 270,00 грн.

Отже, при поданні апеляційної скарги про перегляд рішення суду у цій справі розмір судового збору становить 3 405,00 грн.

Оскільки до матеріалів апеляційної скарги скаржником долучено квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки № 33 від 16.09.2024 про сплату судового збору у сумі 300,00 грн, то недоплачена сума судового збору складає 3 105,00 (3 405,00 300,00 = 3 105,00).

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що скаржником не дотримано вимоги пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмір за її подання до суду.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 259 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Проаналізувавши матеріали апеляційної скарги суд встановив, що до останньої скаржником не додано доказів надсилання копії апеляційної скарги учасникам справи (керівнику Галицької окружної прокуратури міста Львова, Львівській міській раді, Товариству з обмеженою відповідальністю Юніко-Експо та Товариству з обмеженою відповідальністю Девелоперська компанія Мальви), що є порушенням вимог пункту 3 частини 3 статті 258 та частини 1 статті 259 Господарського процесуального кодексу України та є підставою для залишення апеляційної скарги без руху.

Відповідно до положень частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, підлягає залишенню без руху.

За таких обставин, суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без руху із встановленням строку для усунення вищезазначених недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 15.09.2024 (вх. № 01-05/2596/24 від 17.09.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 02.05.2023 у справі № 914/1688/21 залишити без руху.

2. ОСОБА_1 протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати (надіслати) суду:

- документально обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги у цій справі із зазначенням інших підстав для його поновлення,

- докази сплати судового збору у встановлених Законом України Про судовий збір порядку у розмірі 3 105,00 грн за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 02.05.2023 у справі № 914/1688/21,

- докази надсилання копії апеляційної скарги учасникам справи (керівнику Галицької окружної прокуратури міста Львова, Львівській міській раді, Товариству з обмеженою відповідальністю Юніко-Експо та Товариству з обмеженою відповідальністю Девелоперська компанія Мальви) з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.С. Скрипчук