Постанова

від 25.09.2024 по справі 916/1160/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1160/23м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Колоколова С.І.,

секретар судового засідання Полінецька В.С.,

за участю представників учасників судового процесу:

від ТОВ БІЗНЕС РЕНТАЛС: Кобелєв О.О., за довіреністю;

від ПАТ ІМЕКСБАНК: Мізунський А.І., за довіреністю;

від ТОВ ФОРВАРД КО: не з`явився;

від ТОВ УКРАЇНА: не з`явився;

від ТОВ ІСАГІС: не з`явився;

від ФГВФО: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ІМЕКСБАНК

на рішення Господарського суду Одеської області

від 18 грудня 2023 року (повний текст складено 28.12.2023)

у справі № 916/1160/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю БІЗНЕС РЕНТАЛС

до відповідача: Публічного акціонерного товариства ІМЕКСБАНК"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю ФОРВАРД KO та Товариство з обмеженою відповідальністю УКРАЇНА

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Товариство з обмеженою відповідальністю ІСАГІС

про визнання припиненим права іпотеки та скасування державної реєстрації,-

суддя суду першої інстанції: Літвінов С.В.,

місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 25.09.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) БІЗНЕС РЕНТАЛС (далі також - позивач, Підприємство) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства (ПАТ) ІМЕКСБАНК (далі також - відповідач, Банк) про:

- визнання припиненим права іпотеки Публічного акціонерного товариства ІМЕКСБАНК за договором іпотеки від 26.11.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством ІМЕКСБАНК та Товариством з обмеженою відповідальністю УКРАЇНА, посвідченим Чужовською Н.Ю., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованим за реєстровим №5083, стосовно іпотеки майнових прав на зблоковані котеджі (апартаменти) Туристично-оздоровчого комплексу, групи зблокованих 2-3-х етажних котеджів з підземним паркінгом (ІІ-а черга будівництва), що розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, Золотий Бугаз масив, будинок 18, корпус Е, який сьогодні є окремим об`єктом нерухомого майна та належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю БІЗНЕС РЕНТАЛС, а саме: апартамент двоповерхового зблокованого дачного котеджу №171 загальною площею 93,4 кв.м, житловою площею 52,6 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область Овідіопольський район, с/рада Дальницька, Золотий Бугаз масив, будинок 18 Е;

- скасування державної реєстрації права іпотеки Публічного акціонерного товариства ІМЕКСБАНК за договором іпотеки від 26.11.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством ІМЕКСБАНК та Товариством з обмеженою відповідальністю УКРАЇНА посвідченим Чужовською Н.Ю., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованим за реєстровим №5083, згідно з номером запису про іпотеку 3557787 (спеціальний розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) від 26.11.2013, вчиненим приватним нотаріусом Чужовською Наталією Юріївною Одеського міського нотаріального округу Одеської області стосовно майнових прав на апартамент №171 групи зблокованих 2-3-х етажниж котеджів з підземним паркінгом (ІІ-а черга будівництва) за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, с/рада Дальницька, Золотий Бугаз масив, будинок 18, корпус Е;

- скасування державної реєстрації заборони на нерухоме майно, що накладена на підставі права договору іпотеки від 26.11.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством ІМЕКСБАНК та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА», посвідченого Чужовською Н.Ю., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованого за реєстровим №5083, згідно з номером запису про обтяження 3557777 (спеціальний розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) від 26.11.2013, вчиненого приватним нотаріусом Чужовською Наталією Юріївною Одеського міського нотаріального округу Одеської області стосовно майнових прав на апартамент №171 групи зблокованих 2-3-х етажних котеджів з підземним паркінгом (ІІ-а черга будівництва) за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, с/рада Дальницька, Золотий Бугаз масив, будинок 18, корпус Е.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ БІЗНЕС РЕНТАЛС зазначає, що об`єкт нерухомого майна, який знаходиться у його власності, обтяжено іпотекою АТ ІМЕКСБАНК на підставі іпотечного договору, укладеного 26.11.2013 №5083 між АТ ІМЕКСБАНК та ТОВ УКРАЇНА. При цьому, позивач вважає, що вказана іпотека є припиненою, внаслідок припинення основних зобов`язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №86/13 від 19.11.2013, укладеного між АТ ІМЕКСБАНК та ТОВ ФОРВАРД КО, що встановлено судовим рішенням у справі №916/1835/15. Таким чином, існування іпотеки обмежує ТОВ БІЗНЕС РЕНТАЛС у реалізації ним прав власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна.

В процесі розгляду справи, судом першої інстанції залучено до участі у справі №916/1160/23:

- Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Товариство з обмеженою відповідальністю „ІСАГІС" (в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача);

- Товариство з обмеженою відповідальністю ФОРВАРД КО та Товариство з обмеженою відповідальністю УКРАЇНА (в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 у справі №916/1160/23 (суддя Літвінов С.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю БІЗНЕС РЕНТАЛС до Публічного акціонерного товариства ІМЕКСБАНК задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, керуючись висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №916/3146/17 (щодо відсутності заборгованості позичальника перед Банком), виходив з того, що господарські зобов`язання ТОВ ФОРВАРД КО перед Банком у кредитних правовідносинах, які між ними виникли, є припиненими, про що свідчить, серед іншого, ухвала Господарського суду Одеської області від 14.06.2018 у справі №916/1835/15, залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2018, якою, за висновком суду першої інстанції, остаточно вирішений спір між ПАТ ІМЕКСБАНК і ТОВ ФОРВАРД КО щодо стягнення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №86/13 від 19.11.2013.

Враховуючи вказане, місцевий господарський суд зазначив, що з припиненням основного зобов`язання за кредитним договором від 19.11.2013 №86/13, припинились і зобов`язання за іпотечним договором від 26.11.2013 №5083, відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про іпотеку", ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, встановлені судом обставини перебування спірного нерухомого майна у власності позивача, яким наголошено про порушення його прав у зв`язку з обтяженням майна (майнових прав) іпотекою в рахунок виконання зобов`язань, які є припиненими, надаючи оцінку обраному позивачем способу захисту шляхом визнання припиненим права іпотеки та скасування державної реєстрації обтяжень, господарський суд дійшов висновку про обрання позивачем ефективного способу захисту порушеного права та необхідність задоволення позовних вимог.

Суд визнав безпідставними посилання відповідача та третьої особи на те, що зобов`язання за Кредитним договором №86/13 від 19.11.2013 не є припиненими, оскільки обставини припинення зобов`язання за кредитним договором від 19.11.2013 №86/13 встановлені судовими рішеннями, якими вирішено по суті спір між Банком і позичальником та які набрали законної сили (ухвала Господарського суду Одеської області від 14.06.2018 у справі №916/1835/15, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2018).

Також суд першої інстанції вказав, що посилання третьої особи, що звернення стягнення на предмет іпотечного договору 25.12.2014 №6134 було здійснено за ціною 1139895000,00 грн. та те, що реалізація іпотекодержателем ПАТ ІМЕКСБАНК" своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки не потягла повного задоволення його вимог, не створюють підстав для відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на перелічені вище судові рішення, які набрали законної сили.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство ІМЕКСБАНК звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 у справі №916/1160/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю БІЗНЕС РЕНТАЛС відмовити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ПАТ ІМЕКСБАНК зазначає, зокрема, що при винесенні оскаржуваного рішення, судом належним чином не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, в результаті чого неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема ст. 590 Цивільного кодексу України та ст. 33 Закону України "Про іпотеку" (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, на думку апелянта, судом першої інстанції не враховано, що зобов`язання ТОВ ФОРВАРД КО за Договором про відкриття кредитної лінії від 19.11.2013 №86/13 були забезпечені іпотекою за декількома об`єктами іпотеки і в результаті звернення стягнення на один із них, - шляхом набуття у власність предмета іпотеки, вимоги Банку не були задоволені в повному обсязі, а тому, у випадку забезпечення виконання основного зобов`язання декількома способами, основне зобов`язання не припиняється у разі, якщо реалізація іпотекодержателем своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки не потягла повного задоволення його вимог.

Апелянт зауважує, що в результаті винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, він неправомірно позбавлений права на задоволення своїх вимог за рахунок інших діючих видів забезпечення, що суперечить розумності, пропорційності і рівності сторін та не узгоджується із принципами інституту забезпечення виконання зобов`язання.

При цьому, Банк вказує, що рішенням Господарського суду Одеської області від 08.10.2018 у справі №916/1167/18, ПАТ «ІМЕКСБАНК» поновлено в праві іпотеки на апартамент №171 за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, масив «Золотий Бугаз» №18, за іпотечним договором №5083 від 26.11.2013.

Також відповідач не погоджується і з незастосуванням судом першої інстанції до спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.01.2022 у справі №916/17048/17.

Банк звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №916/2980/21, в якій суд касаційної інстанції зазначив про необхідність застосування саме останньої правової позиції, щодо питання застосування приписів ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку", у правовідносинах з виконання зобов`язань за основним (кредитним) договором за умови забезпечення його шляхом передачі в іпотеку декількох об`єктів нерухомого майна та реалізації процедури звернення стягнення на один із них шляхом набуття об`єкта нерухомого майна у власність, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/17048/17.

Банк наполягає на тому, що зобов`язання по договору про відкриття кредитної лінії №86/13 від 19.11.2013, укладеного між АТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «ФОРВАРД КО» за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, не були задоволені в повному обсязі, тому таке зобов`язання не припинено і діє до повного його виконання.

Детальніше доводи ПАТ «ІМЕКСБАНК» викладені в апеляційній скарзі.

06.02.2024 ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Колоколова С.І., Разюк Г.П., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства ІМЕКСБАНК на рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 у справі №916/1160/23 та призначено її розгляд справи на 06.03.2024.

15.02.2024 від ТОВ "БІЗНЕС РЕНТАЛС" до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами останньої та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

На думку позивача, у справі №916/1160/23 не підлягають застосуванню правові висновки приписів ч. 4 ст. 36 Закону України Про іпотеку, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/17048/17, оскільки факт припинення кредитного зобов`язання за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 86/13 від 19.11.2013, укладеним між Банком та позичальником, встановлений відповідними судовими рішеннями, прийнятими до ухвалення постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/17048/17, які на сьогоднішній день є чинними та не скасованими.

З посиланням на практику ЄСПЛ, ТОВ "БІЗНЕС РЕНТАЛС" зауважує, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі Брумареску проти Румунії).

І у цьому контексті позивач вказує, що принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 29.02.2024 задоволено заяву представника Публічного акціонерного товариства ІМЕКСБАНК" Мізунського Андрія Івановича щодо надання останньому можливості брати участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку EasyCon. Визначено проводити судові засідання у даній справі в режимі відеоконференції.

Оскільки в судове засідання 06.03.2024 представники жодного з учасників справи, крім представника ПАТ «ІМЕКСБАНК», не з`явились, то ухвалою суду апеляційної інстанції від 06.03.2024 розгляд справи №916/1160/23 було відкладено на 03.04.2024 о 10:00 год.

У зв`язку зі звільненням у відставку та відрахуванням зі штату суду судді Разюк Г.П., розпорядженням керівника апарату суду від 01.04.2024 №57 було призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/1160/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2024 для розгляду справи №916/1160/23 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Колоколова С.І., Діброви Г.І., на підставі чого ухвалою суду від 01.04.2024 вказану справу було прийнято до свого провадження визначеною судовою колегією у зміненому складі.

В подальшому, розгляд даної справи неодноразово відкладався, у зв`язку з чим, ухвалою суду апеляційної інстанції від 27.05.2024 було, у тому числі, продовжено розгляд апеляційної скарги ПАТ ІМЕКСБАНК на розумний строк, а ухвалою суду від 02.09.2024 учасників даної справи повідомлено, що її розгляд відбудеться 25.09.2024 о 12:30 год.

Крім того, 02.09.2024 до суду надійшли додаткові пояснення ТОВ БІЗНЕС РЕНТАЛС, в яких позивач, з посиланням на положення ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (щодо обов`язковості врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах останнього, щодо застосування норм права) та позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 (а саме: суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду), звертає увагу на те, що станом на даний час останньою правовою позицією щодо застосування норми права у тотожних правовідносинах, що є предметом розгляду в межах даної справи, є правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена саме у постанові від 03.11.2020 у справі №916/3146/17, а не позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/17048/17.

Водночас ТОВ БІЗНЕС РЕНТАЛС вказав про прийняття Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постанови від 07.05.2024 у справі №916/3167/22, в якій розглядалося припинення основного зобов`язання не тільки у подібних (тотожних) правовідносинах, а взагалі щодо того ж самого основного зобов`язання: договору про відкриття кредитної лінії №86/13 від 19.11.2013, зі змінами та доповненнями, укладеного між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ ФОРВАРД KO, у зв`язку з чим позивач просить врахувати відповідні висновки суду касаційної інстанції.

Апеляційний суд зазначає, що з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану, тривалі повітряні тривоги, відключення енергопостачання та інші чинники тощо; приймаючи до уваги навантаження суду апеляційної інстанції, принцип незмінності складу суду, перебування судової колегії у відпустках, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга ПАТ ІМЕКСБАНК розглядається судом апеляційної інстанції поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, але, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та вирішення справи.

В судовому засіданні 25.09.2024 представник ПАТ ІМЕКСБАНК, виклавши свою правову позицію по справі, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

Представник ТОВ БІЗНЕС РЕНТАЛС заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, вважаючи останнє законним та обґрунтованим.

Представники Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ТОВ ФОРВАРД КО, ТОВ УКРАЇНА та ТОВ ІСАГІС у судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи положення ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи та з огляду на те, що явка сторін обов`язковою судом не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників відповідача та зазначених третіх осіб.

У судовому засіданні 25.09.2024, яке проводилось в режимі відеоконференції, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ БІЗНЕС РЕНТАЛС є власником об`єкта нерухомого майна апартаменту двоповерхового зблокованого дачного котеджу №171, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, будинок 18-Е, загальною площею 93,4 кв.м., житловою площею 52,6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1054652351237), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 72484078).

Зі вказаного Витягу також вбачається, що підставою для виникнення права власності у ТОВ БІЗНЕС РЕНТАЛС на об`єкт нерухомості (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1054652351237) є Договір купівлі-продажу, серія та номер: 2447, виданий 13.10.2016 видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Чужовська Н.Ю.; Договір про внесення змін, серія та номер: 2569, виданий 08.11.2016 видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Чужовська Н.Ю.; дата державної реєстрації - 13.10.2016.

У матеріалах справи міститься Договір купівлі-продажу від 13.10.2016, укладений між ПрАТ Футбольний клуб Чорноморець (Продавець) та ТОВ БІЗНЕС РЕНТАЛС (Покупець), згідно з яким (з урахуванням договору про внесення змін від 08.11.2016 т. 1, а.с. 33) Продавець продав (передав у власність), а Покупець купив (прийняв) у власність апартамент двоповерхового зблокованого дачного котеджу №171, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, будинок 18-Е, загальною площею 93,4 кв.м., житловою площею 52,6 кв.м. та сплатив ціну, визначену цим Договором.

Також у матеріалах справи міститься Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме манно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №1054652351237, яка свідчить про те, що на спірний об`єкт нерухомості - апартамент двоповерхового зблокованого дачного котеджу №171 зареєстровано іпотеку АТ «ІМЕКСБАНК».

Так, згідно з даними інформації про державну реєстрацію обтяжень: номер запису 3557787 (спеціальний розділ); дата та час державної реєстрації 26.11.2013; державний ресторатор приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Чужовська Н. Ю.; підстава для державної реєстрації договір іпотеки з майновим поручителем, серія та номер: 5083, виданий 26.11.2013, видавник приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Чужовська Н. Ю.; вид обтяження заборона на нерухоме майно, відомості про суб`єктів обтяження обтяжувач: ПАТ ІМЕКСБАНК (код ЄДРПОУ 20971504); особа, майно/право якої обтяжується ТОВ УКРАЇНА (код ЄДРПОУ 20939771).

Судом встановлено, що Іпотечний договір від 26.11.2013 за реєстровим №5083, був укладений з метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором від 19.11.2013 №86/13, який в свою чергу був укладений між АТ ІМЕКСБАНК та ТОВ ФОРВАРД КО (позичальником).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 21.10.2015 у справі №916/1835/15 стягнуто з ТОВ "ФОРВАРД КО" на користь ПАТ "ІМЕКСБАНК" заборгованість за кредитним договором у сумі 1 723 312,06 доларів США; стягнуто з ТОВ "ФОРВАРД КО" до державного бюджету України судовий збір у сумі 73 080,00 грн. У зазначеному рішенні судом встановлено, зокрема, обставину укладання кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 19.11.2013 №86/13 між ПАТ "ІМЕКСБАНК" (Банк) та ТОВ "ФОРВАРД КО" (позичальник) та зазначено:

- позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов`язань ТОВ ТОВ "ФОРВАРД КО" за кредитним договором від 19.11.2013 №86/13, наявністю несплаченої заборгованості за кредитом;

- відповідно до пункту 2.1 кредитного договору видача траншів кредиту проводиться шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника або оплати з позичкового рахунку боржника №20637004738013/840 в АТ "ІМЕКСБАНК" розрахункових документів позичальника на цілі, визначені пунктом 1.2 цього договору, в межах сум та відповідно до термінів, визначених підпунктами 1.1.1 та 1.1.2 цього договору;

- згідно з пунктом 2.2 кредитного договору моментом (днем) надання траншів кредиту вважається день першої оплати з позичкового рахунку позичальника розрахункових документів позичальника в сумі відповідного траншу кредиту;

- відповідно до умов кредитного договору Банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 2 500 000 доларів США, зі сплатою 12% річних, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості не пізніше 30.06.2021;

- між сторонами кредитного договору було укладено додаткові угоди №1, №2 до договору, за умовами яких були внесені зміни щодо забезпечення кредиту, валюти та строку погашення кредиту, зокрема, додатковою угодою № 1 до кредитного договору було змінено графік погашення кредиту, без зміни остаточного терміну повернення основної заборгованості за кредитом, встановлено мультивалютний ліміт кредиту 2 150 000 доларів США та 4 385 860,85 гривень;

- відповідно до підпункту 3.3.6 кредитного договору позичальник зобов`язався протягом строку використання траншів кредиту сплачувати проценти за користування ними в порядку, визначеному пунктами 2.4, 2.5 цього договору;

- згідно з пунктом 2.4 кредитного договору нарахування процентів за користування траншем кредиту здійснюється щоденно до останнього календарного дня поточного місяця у валюті кредиту на фактичну суму щоденної заборгованості на позичковому рахунку за методом факт/факт виходячи з фактичної кількості днів у році та сплачуються позичальником щомісячно до останнього робочого дня поточного місяця в період дії цього договору; при розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення траншу кредиту;

- судом встановлено, що ТОВ "ФОРВАРД КО" було допущено прострочення з повернення кредиту згідно пунктом 4.2 кредитного договору до 13.04.2015, у зв`язку з чим у ПАТ "ІМЕКСБАНК" виникло право вимагати повернення кредитних коштів; позовні вимоги ПАТ "ІМЕКСБАНК" про стягнення заборгованості за кредитом 1 723 312,06 доларів США підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем, суд визнав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, як зазначалось вище, матеріали справи №916/1160/23 свідчать, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №86/13, 26.11.2013 між АТ ІМЕКСБАНК (Іпотекодержатель) та ТОВ УКРАЇНА (Іпотекодавець) укладено Іпотечний договір, посвідчений 26.11.2013 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим №5083, відповідно до умов якого, Банку в іпотеку було передано майнові права на зблоковані котеджі (апартаменти) Туристично-оздоровчого комплексу, групи зблокованих 2-3-х етажних котеджів з підземним паркінгом (ІІ-а черга будівництва), що розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька. масив Золотий Бугаз №18 корпус Е.

Як встановлено судом першої інстанції, 23.12.2014 Додатковою угодою №2 до Кредитного договору №86/13 були внесені зміни в частині викладення пункту 1.3. в наступній редакції:

У якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань, щодо погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги кредитор, не пізніше 31.12.2014 укладає із майновим поручителем АТ Футбольний клуб Чорноморець іпотечний договір, за яким в іпотеку надаються нежитлові будівлі центрального стадіону Чорноморець, загальною площею 80.289,0 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вилиця Енгельса), будинок 1/20, заставною вартістю 7.800.000.000,00 грн., згідно оцінки ТОВ АППРАЙЗЕР.

27.12.2014 року між АТ ІМЕКСБАНК та ТОВ УКРАЇНА було укладено договір про розірвання іпотечного договору з майновим поручителем, посвідчений 27.12.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим №6255, за умовами якого сторони дійшли згоди розірвати Іпотечний договір (з майновим поручителем) за реєстровим №5083, посвідчений 26.11.2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю.

На підставі наведеного договору про розірвання було знято заборони відчуження вказаного в іпотечному договорі майна, а також, внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав щодо припинення державної реєстрації обтяжень прав на вищевказане нерухоме майно та щодо припинення державної реєстрації обтяжень іншого речового права.

Місцевим господарським судом досліджено, що обставини стосовно укладання між АТ ІМЕКСБАНК та ТОВ УКРАЇНА іпотечного договору від 26.11.2013 №5083 та його подальшого розірвання є встановленими рішенням Господарського суду Харківської області від 30.11.2017 у справі №922/2599/17 та судовими рішеннями Господарського суду Одеської області при вирішенні справи №916/1835/15, а тому зазначені обставини в силу положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, не потребують доказування.

При цьому, апеляційна колегія зазначає, що у рішенні від 30.11.2017 у справі №922/2599/17 господарським судом було вказано, що розірвавши іпотечні договори з майновим поручителем №№1, 2, Банк (позивач) фактично при непогашеній заборгованості за кредитним договором, що підтверджено рішенням Господарського суду Одеської області від 21.10.2015 у справі №916/1835/15, безпідставно відмовився від власних майнових вимог до іпотекодавця ТОВ УКРАЇНА, а також від своїх прав звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості позичальника ТОВ ФОРВАРД КО, внаслідок чого відповідний договір про розірвання є нікчемним в силу п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Разом з цим, судом першої інстанції встановлено та не оспорюється учасниками даного судового провадження, що 25.12.2014 між ПАТ ІМЕКСБАНК (іпотекодержатель) та ПАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстровано в реєстрі за №6134.

Вказаним договором забезпечуються, зокрема, вимоги ПАТ ІМЕКСБАНК (Іпотекодержателя) за мультивалютним договором про відкриття кредитної лінії №86/13 від 19.11.2013 з Додатковою угодою №1 від 04.09.2014, Додатковою угодою №2 від 23.12.2014, який укладено між Іпотекодержателем та ТОВ ФОРВАРД КО, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі тощо (основне зобов`язання). Сума кредиту 1 451 500 грн. та 1 723 312 доларів 06 центів США. Строк повернення кредиту 30.06.2021. Розмір відсоткової ставки визначається Кредитним договором в розмірі 18% річних за кредитом у гривні та 12% за кредитом у доларах США (пп.1.1 Іпотечного договору).

Згідно з п. 1.3 Іпотечного договору, предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону Чорноморець, які складаються з будівель загальною площею 80 289,00 кв.м., основною площею 67 037,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20, та розташовані на земельній ділянці площею 62 403 кв.м., яка знаходиться в оренді АТ ФК Чорноморець, згідно Договору оренди землі, посвідченого 20.09.2010 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №3088, зареєстрованого у Одеському міському відділі ОРФ ДП ЦДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 30.09.2010 №041050500068.

Відповідно до п.1.4 договору оціночна вартість іпотечного майна згідно висновку №112014/7-1, складеного 20.11.2014 експертом-оцінювачем ТОВ "АППРАЙЗЕР", становить 7 800 000 000 грн.

Заставна вартість предмету іпотеки, відповідно до п.1.5 договору, визначена сторонами в сумі 7 800 000 000 грн.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили можливість задоволення забезпечених договором іпотеки від 25.12.2014 №6134 кредиторських вимог Банку, зокрема, шляхом прийняття предмета іпотеки у власність, в порядку визначеному ст. 37 Закону України "Про іпотеку".

В силу положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, наведене не потребує доказуванню, оскільки судом першої інстанції з`ясовано, що обставину укладання означеного договору встановлено постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2019 у справі №916/2413/18, залишеною в силі постановою Верховного Суду від 26.11.2019, приймаючи яку суд апеляційної інстанції також встановив обставину реєстрації ПАТ ІМЕКСБАНК права власності на об`єкт іпотеки - нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець".

У матеріалах справи наявна ухвала Господарського суду Одеської області від 14.06.2018 у справі №916/1835/15, якою заяву ТОВ ФОРВАРД КО про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, задоволено; визнано наказ Господарського суду Одеської області від 06.11.2015 у справі №916/1835/15 про стягнення із ТОВ ФОРВАРД КО на користь АТ ІМЕКСБАНК 1723312,06 доларів США таким, що не підлягає виконанню та зазначено, зокрема, що:

- 06.11.2015 господарським судом було видано накази на виконання рішення від 21.10.2015 у справі №916/1835/15;

- 23.05.2018 до Господарського суду Одеської області від ТОВ "ФОРВАРД КО" надійшла заява про визнання наказу суду від 06.11.2015 у справі №916/1835/15 про стягнення із ТОВ "ФОРВАРД КО" на користь ПАТ "ІМЕКСБАНК" заборгованості за кредитом в сумі 1 723 312,06 доларів США таким, що не підлягає виконанню; в обґрунтування поданої заяви відповідач посилався на позасудове задоволення Банком своїх вимог до ТОВ "ФОРВАРД КО" шляхом реєстрації за собою права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", що, на переконання відповідача, в силу вимог статті 36 Закону України "Про іпотеку" має наслідком недійсність вимог ПАТ "ІМЕКСБАНК до ТОВ "ФОРВАРД КО";

- умовами п.6.1 Іпотечного договору від 25.12.2014 визначено, що даний пункт цього договору є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке надає право іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі цього договору шляхом: продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України Про іпотеку; прийняття предмета іпотеки у власність в порядку, визначеному ст. 37 Закону України Про іпотеку, при цьому, це застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог іпотекодержателя;

- 16.05.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про державну реєстрацію за ПАТ ІМЕКСБАНК права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону Чорноморець, загальною площею 80289,00 кв.м, підставою виникнення якого відповідно до інформаційної довідки №100287849 від 13.10.2017 є Іпотечний договір від 25.12.2014 та, зокрема, вимога про усунення порушень №861 від 05.04.2016, вимога про усунення порушень №7515 від 29.12.2016, вимога про усунення порушень №7553 від 29.12.2016, вимога про усунення порушень №7552 від 28.12.2016;

- зобов`язання ТОВ ФОРВАРД КО, що виникли із Договору про відкриття кредитної лінії №86/13 від 19.11.2013 (із урахуванням додаткових угод) та підтверджені рішенням господарського суду Одеської області від 21.10.2015 у справі №916/1835/15, на теперішній час є припиненими в порядку ч. 4 ст. 36 Закону України Про іпотеку; наведене свідчить про відсутність будь-яких обов`язків ТОВ ФОРВАРД КО перед стягувачем (позивачем) із приводу виконання вимог наказу Господарського суду Одеської області від 06.11.2015 у справі №916/1835/15 про стягнення із ТОВ ФОРВАРД КО на користь ПАТ ІМЕКСБАНК заборгованості у розмірі 1723312,06 доларів США.

Ухвала Господарського суду Одеської області від 14.06.2018 року у справі №916/1835/15 залишена в силі Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2018.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ ІМЕКСБАНК на вказані рішення від 14.06.2018 та від 31.07.2018 ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.09.2018 у справі №916/1835/15 було відмовлено.

Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2019 у справі №916/2413/18, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 26.11.2019, встановлено, зокрема, наступне:

- 19.03.2018 ПАТ ІМЕКСБАНК, набуло у власність майно, яке є предметом іпотеки за договором іпотеки №6134 від 25.12.2014, а саме: нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», загальною площею 80289,00 кв.м, реалізувавши при цьому право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання; судова колегія відхилила доводи апелянта стосовно продовження існування основного зобов`язання в даному випадку, оскільки ним не доведено належними та допустимими доказами у справі факту того, що сума вартості майна, яке було отримано у власність Банком в позасудовому порядку за договором іпотеки №6134, є меншою за суму кредитного зобов`язання за договорами, на підставі яких було укладено іпотечний договір, зобов`язання за якими було забезпечено іпотекою;

- суд не прийняв доводи АТ ІМЕКСБАНК про набуття права власності на предмет іпотеки за вартістю, визначеною оцінювачем - ТОВ Канзас ріал естейт, згідно із висновком про ринкову вартість майна, виконаний станом на 19.03.2018, відповідно до якого ринкова вартість нежитлових будівель центрального стадіону Чорноморець складає 1139895000,00 грн., оскільки іпотечним договором від 25.12.2014 між ПАТ ІМЕКСБАНК та ПрАТ Футбольний клуб ЧОРНОМОРЕЦЬ, посвідченим Чужовською Н.Ю., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, реєстровий №6134, не було визначено окремого порядку проведення оцінки предмету іпотеки, у випадку прийняття Іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку; судом також зазначено, що даний іпотечний договір не містить положень, відповідно до яких ПрАТ Футбольний клуб «ЧОРНОМОРЕЦЬ» уповноважує або доручає Іпотекодержателю - АТ ІМЕКСБАНК виступати замовником при укладанні відповідних договорів на проведення оцінки майна. Доказів наділення АТ ІМЕКСБАНК повноваженнями замовника оцінки майна згідно інших правочинів/доручень сторонами не надано; більш того, згідно наявного в матеріалах справи висновку про ринкову вартість майна, наданого АТ ІМЕКСБАНК в розділі Реквізити оцінювача і замовника зазначено Замовник: ТОВ Юридична компанія Моріс груп - адреса: 01010, м. Київ, вул. Московська, будинок 8-Б - ЄДРПОУ: 35809834; отже оцінка вартості предмету іпотеки була виконана на замовлення особи, що не є власником предмету іпотеки, за відсутності доручення на замовлення оцінки майна від власника даного майна та такою, що взагалі не є стороною іпотечного договору.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.12.2021 у справі №916/2506/21 за позовом ТОВ БІЗНЕС РЕНТАЛС до ПАТ ІМЕКСБАНК, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ТОВ ІСАГІС, ТОВ ФОРВАРД КО, ТОВ УКРАЇНА про визнання припиненим права іпотеки та скасування державної реєстрації встановлено, зокрема, що:

- 25.12.2014 між ПАТ "ІМЕКСБАНК" (іпотекодержатель) та ПАТ Футбольний клуб ЧОРНОМОРЕЦЬ (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки №6134, згідно з п. 1.1 якого забезпечуються, зокрема, вимоги іпотекодержателя за мультивалютним договором про відкриття кредитної лінії від 19.11.2013 №86/13 з додатковою угодою від 04.09.2014 №1, додатковою угодою від 23.12.2014 №2, який укладено між іпотекодержателем та ТОВ ФОРВАРД КО, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі тощо (основне зобов`язання); сума кредиту 1 451 500,00 грн та 1 723 312,06 доларів США; строк повернення кредиту 30.06.2021; відповідно до п. 1.3 іпотечного договору №6134, предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", які складаються з будівель загальною площею 80 289,00 кв.м., основною площею 67 037,5 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20, на земельній ділянці площею 62403 м2, яка перебуває в оренді АТ Футбольний клуб Чорноморець, згідно з договором оренди землі, посвідченим 20.09.2010 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. за реєстровим №3088, зареєстрованим у Одеському міському відділі ОРФ ДП ЦДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 30.09.2010 №041050500068; відповідно до пункту 1.4 договору оціночна вартість іпотечного майна згідно з висновком № 112014/7-1, складеним 20.11.2014 експертом-оцінювачем ТОВ "АППРАЙЗЕР", становить 7 800 000 000 грн; заставна вартість предмету іпотеки, відповідно до пункту 1.5 договору, визначена сторонами в сумі 7 800 000 000 грн; пунктом 6.1 договору сторони погодили можливість задоволення забезпечених договором іпотеки від 25.12.2014 №6134 кредиторських вимог банку, зокрема, шляхом прийняття предмета іпотеки у власність, в порядку визначеному ст. 37 Закону України "Про іпотеку";

- судом зазначено, що обставину укладання означеного договору також встановлено постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2019 у справі №916/2413/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 26.11.2019, приймаючи яку суд апеляційної інстанції також встановив обставину реєстрації ПАТ "ІМЕКСБАНК" права власності на об`єкт іпотеки нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець".

Відповідно до копії оцінки нежитлових будівель центрального стадіону Чорноморець, загальною площею 80289,00 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, будинок 1/20, виготовлений оцінювачем - ТОВ КАНЗАС РІАЛ ЕСТЕЙТ на замовлення ТОВ Юридична компанія Моріс Груп, ринкова вартість об`єкта станом на 16.05.2017 складає 1139895000,00 грн. без ПДВ (т. 2 а.с.19-21).

У матеріалах даної справи - №916/1160/23 міститься протокол від 18.05.2017 №2 засідання малого комітету з управління активами АТ "ІМЕКСБАНК", відповідно до якого, у зв`язку з реєстрацією 16.05.2017 за АТ ІМЕКСБАНК права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», розташованого за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 6236851101, номер запису про право власності 20447707) на підставі ст. 37 Закону України "Про іпотеку" було вирішено:

- оприбуткувати на баланс АТ ІМЕКСБАНК, з метою подальшого продажу, нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", розташованого за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20 за оцінкою, визначеною суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Канзас Ріал Естейт" станом на 16.05.2017 у сумі 1 139 895 000,00 грн без ПДВ;

- здійснити погашення кредитної заборгованості за кредитами, забезпеченням за якими виступали нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", а саме за кредитними договорами від 18.12.2013 №95/13, від 11.11.2013 №85/13, від 18.03.2011 №16/11, від 28.01.2014 №4/14;

- суму перевищення оціночної вартості нежитлових будівель центрального стадіону "Чорноморець" над сумою забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, заявлених у вимогах про усунення порушень від 05.04.2017 № 861, від 29.12.2016 № 7515, від 29.12.2016 №7553, від 29.12.2016 №7552 за кредитними договорами від 18.12.2013 №95/13, від 11.11.2013 №85/13, від 18.03.2011 №16/11, від 28.01.2014 №4/14 у сумі 522489476,15 грн, віднести на транзитний рахунок №37390200, відкритий на іпотекодавця ПАТ "Футбольний клуб "Чорноморець";

- списати з позабалансового обліку АТ "ІМЕКСБАНК" забезпечення за іпотечним договором, посвідченим 25.12.2014 та зареєстрований у реєстрі за №6134 нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", розташованого за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20.

Зважаючи на викладені обставини та зазначаючи, що об`єкт нерухомого майна, який знаходиться у власності ТОВ БІЗНЕС РЕНТАЛС обтяжено іпотекою на підставі іпотечного договору від 26.11.2013 №5083, укладеного між АТ ІМЕКСБАНК та ТОВ УКРАЇНА, яка (іпотека), на переконання позивача, є припиненою у зв`язку з припиненням основних зобов`язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 19.11.2013 №83/13, укладеним між АТ "ІМЕКСБАНК" та ТОВ "ФОРВАРД КО", ТОВ БІЗНЕС РЕНТАЛС звернулось до господарського суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для визнання припиненим права іпотеки за договором іпотеки від 26.11.2013, посвідченим Чужовською Н.Ю. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованим за реєстровим №5083, стосовно іпотеки на апартамент №171 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 52,6 кв.м, загальною площею 93,4 кв.м, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, Золотий Бугаз, масив 18, корпус Е.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За положеннями ст. 3 Закону України Про іпотеку, зокрема, іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 7 Закону України „Про іпотеку" передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання. Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов`язання чи умов іпотечного договору.

У відповідності до приписів ст. 17 Закону України „Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

Частинами 1-3 ст. 36 Закону України Про іпотеку встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Якщо предметом іпотеки є право оренди чи користування нерухомим майном, що надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об`єкт нерухомого майна, а також право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, право оренди земельної ділянки, яке відповідно до закону може бути відчужене, передано у заставу орендарем, а також право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) чи для забудови (суперфіцій), договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю такого права в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати таке право будь-якій особі у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону (ч. 4 ст. 36 Закону України Про іпотеку).

Відповідно до ст. 37 Закону України Про іпотеку (в редакції від 19.10.2016 року) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність. До особи, яка на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включеного до іпотечного договору, набула право власності на предмет іпотеки (об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва та майнові права на них), розміщений на земельній ділянці, яка перебуває в оренді іпотекодавця, переходить право оренди на таку земельну ділянку, а зазначений договір про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включене до іпотечного договору, є документом, що посвідчує перехід права оренди земельної ділянки до нового власника предмета іпотеки і заміну особи орендаря у договорі оренди землі та підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.

В силу вимог п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державній реєстрації прав підлягають обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, зокрема, заборона відчуження та/або користування, іпотека, інші обтяження відповідно до закону.

Водночас, згідно з ч. 3 ст. 17 зазначеного Закону відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Абзацами другим та четвертим ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, зокрема, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Відповідно до ч. 1 ст. 31-1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

Статтею 182 Цивільного кодексу України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 316 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом (ст. 319 Цивільного кодексу України)

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані. У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов`язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов`язаний негайно повернути його заставодавцеві.

Згідно зі ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Особливості припинення зобов`язань за правочинами щодо фінансових інструментів, вчиненими на організованому ринку капіталу та поза ним, встановлюються законодавством. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов`язань на певних підставах не допускається.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

ТОВ «БІЗНЕС РЕНТАЛС» у своїй позовній заяві наполягає на тому, що іпотека на нерухоме майно апартамент №171 за іпотечним договором №5083 є припиненою внаслідок припинення основних зобов`язань ТОВ "ФОРВАРД КО" за кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 19.11.2013 №86/13, внаслідок звернення стягнення на іпотечне майно шляхом прийняття його у власність, що було також встановлено Господарським судом Одеської області у справі №916/1835/15.

Апеляційна колегія зазначає, що як було наведено вище та що було враховано судом першої інстанції, який задовольняючи позовні вимоги у даній справі, виходив з того, що судовими рішеннями у інших справах були встановлені наступні обставини, зокрема:

- факт заборгованості ТОВ ФОРВАРД КО перед ПАТ ІМЕКСБАНК за кредитним договором №86/13 від 19.11.2013 у розмірі 1723312,06 доларів США (рішенням Господарського суду Одеської області від 21.10.2015 у справі №916/1835/15, яке набрало законної сили);

- факт укладення 25.12.2014 між ПАТ ІМЕКСБАНК (іпотекодержатель) та ПАТ Футбольний клуб Чорноморець (іпотекодавець) договору іпотеки №6134, за умовами якого забезпечуються, зокрема, вимоги іпотекодержателя за мультивалютним договором про відкриття кредитної лінії №86/13 від 19.11.2013 з додатковою угодою №1 від 04.09.2014, додатковою угодою №2 від 23.12.2014, (далі кредитний договір-17), який укладено між іпотекодержателем та ТОВ ФОРВАРД КО; предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону Чорноморець, які складаються з будівель загальною площею 80289,00 кв.м, основною площею 67037,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20, та розташовані на земельній ділянці площею 62403 кв.м, яка знаходиться в оренді АТ ФК Чорноморець, відповідно до п. 1.4 договору оціночна вартість іпотечного майна згідно висновку №112014/7-1, складеного 20.11.2014 експертом-оцінювачем ТОВ АППРАЙЗЕР, становить 7800000000 грн.; заставна вартість предмету іпотеки, відповідно до п.1.5 договору, визначена сторонами в сумі 7800000000 грн.; пунктом 6.1 договору сторони погодили можливість задоволення забезпечених договором іпотеки від 25.12.2014 №6134 кредиторських вимог банку, зокрема, шляхом прийняття предмета іпотеки у власність, в порядку визначеному ст. 37 Закону України Про іпотеку (рішення Господарського суду Одеської області від 01.12.2021 у справі №916/2506/21, яке набрало законної сили);

- факт внесення 16.05.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за ПАТ ІМЕКСБАНК права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону Чорноморець, загальною площею 80289,00 кв.м, підставою виникнення якого відповідно до інформаційної довідки №100287849 від 13.10.2017 є іпотечний договір від 25.12.2014; факт набуття ПАТ ІМЕКСБАНК у власність майна, яке є предметом іпотеки за договором іпотеки №6134 від 25.12.2014, а саме: нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», загальною площею 80289,00 кв.м, реалізувавши при цьому право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання (постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2019 у справі №916/2413/18, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 26.11.2019);

- факт припинення зобов`язань ТОВ ФОРВАРД КО за договором про відкриття кредитної лінії №86/13 від 19.11.2013 (ухвала Господарського суду Одеської області від 14.06.2018 у справі №916/1835/15, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2018) та факт того, що наказ Господарського суду Одеської області від 06.11.2015 у справі №916/1835/15 про стягнення із ТОВ ФОРВАРД КО на користь АТ ІМЕКСБАНК 1723312,06 доларів США визнаний таким, що не підлягає виконанню.

У даному випадку апеляційна колегія звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові у справі №916/3146/17 від 03.11.2020, відповідно до якої ухвала суду першої інстанції і постанова апеляційного суду про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, є судовими рішеннями, якими вирішено по суті спір між банком і позичальником, оскільки суди, спочатку встановивши наявність невиконаного зобов`язання позичальника і стягнувши існуючу заборгованість, в подальшому встановили, що після ухвалення рішення про стягнення спірне зобов`язання припинилось, а тому відповідна заборгованість відсутня, отже стягненню не підлягає.

Отже, ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.06.2018 у справі №916/1835/15, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2018, остаточно було вирішено спір між ПАТ ІМЕКСБАНК та ТОВ ФОРВАРД КО щодо стягнення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 19.11.2013 №86/13.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовної якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, яке набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26.11.2019 року у справі №902/201/19, у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 року у справі №522/7758/14-ц).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 року у справі №917/1345/17 вказала, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова Верховного Суду від 15.10.2019 року у справі №908/1090/18).

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 року у справі №910/14828/22.

Таким чином, встановлені судом факти та їх правові оцінки, відображені в ухвалі Господарського суду Одеської області у справі №916/1835/15, залишеній без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 щодо факту остаточності вирішеного спору між Банком та ТОВ ФОРВАРД КО про стягнення заборгованості за кредитним договором, не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у судовому рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу.

При цьому, перегляд висновків такого рішення, фактично є спробою його ревізії.

З огляду на зазначене, у даній справі судом першої інстанції правомірно встановлено факт припинення господарських зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРВАРД КО перед Банком у кредитних правовідносинах, які між ними склалися.

Ураховуючи зазначене та з огляду на приписи ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України, судова колегія враховує, що з припиненням основного зобов`язання, забезпеченого заставою або порукою, припиняється порука і право застави (постанова Верховного суду України від 04.02.2015 № 6-243цс14), що також узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 3, ст. 17 Закону України "Про іпотеку".

Таким чином, з огляду на наведені положення законодавства, апеляційний суд зазначає, що з припиненням основного зобов`язання за кредитним договором від 19.11.2013 №86/13, припинились і зобов`язання за іпотечним договором від 26.11.2013 №5083.

При цьому, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно врахуав висновки, викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського судом у постанові від 03.09.2020 у справі №914/1201/19, стосовно того, що починаючи з 16.01.2020 такий спосіб захисту, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству статтю 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень викладено у новій редакції, згідно з якою виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Отже, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про обрання позивачем ефективного способу захисту порушеного права та необхідність задоволення позовних вимог.

На переконання колегії суддів, доводи апеляційної скарги Банка не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, яке винесено з правильним встановленням обставин, наданням належної оцінки наявним доказам у справі та з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Стосовно доводів апелянта щодо незастосування судом першої інстанції до спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.01.2022 у справі №916/17048/17, апеляційна колегія вказує, що у зазначеної Банком постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у випадку, якщо належне виконання основного договору забезпечувалося різними способами чи їх сукупністю, застосування вимог ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" щодо недійсності наступних вимог кредитора можливе лише у разі реалізації кредитором своїх прав за усіма такими договорами забезпечення, якщо можливість їх реалізації не втрачена, оскільки у протилежному випадку звернення стягнення на один із предметів іпотеки унеможливлює забезпечення виконання зобов`язання за допомогою інших способів забезпечення та протирічить принципу свободи договору та рівності сторін. Отже, у випадку забезпечення виконання основного зобов`язання декількома способами, основне зобов`язання не припиняється у разі, якщо реалізація іпотекодержателем своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки не потягла повного задоволення його вимог.

Разом з цим, посилання апелянта на вищевказаний висновок Великої Палати Верховного Суду не може бути застосований до правовідносин, що розглядаються у даній справі - №916/1160/23, оскільки оскільки припинення зобов`язання за кредитним договором від 19.11.2013 №86/13 стосовно боржника ТОВ ФОРВАРД КО було встановлено судовим рішенням у справі №916/1835/15. Проте, у справі №910/17048/17 подібного не було встановлено у належний спосіб, про що зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні у даній справі.

Таку позицію підтримано Верховним Судом при розгляді подібної справи №916/3167/22.

Крім того, не приймаються до уваги доводи апелянта про те, що реалізація ПАТ «ІМЕКСБАНК» своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки не потягла повного задоволення його вимог, оскільки дані обставини не створюють підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на перелічені вище судові рішення, які набрали законної сили.

З огляду за зазначене, судова колегія не погоджується з доводами Банка, викладеними ним в апеляційній скарзі, оскільки вони зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, правильно встановлених судом першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду, апелянтом не надано, що свідчить про необгрунтованість аргументів апелянта, а відтак, останні не можуть слугувати підставами для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи ПАТ ІМЕКСБАНК, які викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При цьому, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що Господарський суд Одеської області ретельно з`ясував всі обставини справи, надав належну оцінку наявним в ній доказам, відтак ухвалив законне та обґрунтоване рішення, тому апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишається без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати скаржника по сплаті судового збору за її подання і розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 у справі №916/1160/23 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений 25.09.2024.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяДіброва Г.І.

СуддяКолоколов С.І.