Рішення
від 25.09.2024 по справі 921/328/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

25 вересня 2024 рокуСправа № 921/328/24Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В. розглянувши заяву ФОП Гуменюк А.М. №б/н (вх. №7183) від 16.09.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Фізичної особи - підприємця Гуменюк Анжели Михайлівни

до відповідача Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська комунальна міська лікарня №2"

про стягнення заборгованості в сумі 2 605 831, 62 грн.

без участі представників сторін.

Суть справи:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11.09.2024 позов задоволено частково та стягнуто з КНП "Тернопільська комунальна міська лікарня №2" на користь Фізичної особи - підприємця Гуменюк Анжели Михайлівни 2 488 386 грн основної суми боргу, 93 281,90 грн пені, 9 635,09 грн 3% річних, 13 170,54 грн втрат від інфляції та 39 067,10 грн в повернення сплаченого судового збору. В частині позовних вимог щодо стягнення 2423 грн основного боргу та 579,65 грн інфляційних втрат провадження у справі закрито.

Через систему "Електронний суд" 17.09.2024 від позивача надійшла заява №б/н (вх. №7183) про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Водночас, у тексті позовної заяви позивач вказав, що розрахунок попередній (орієнтовний) суми судових витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи складається із суми сплаченого судового збору за подання позовної заяви та витрат, понесених на правову допомогу. Сума витрат на правничу допомогу склала 40000 грн. Докази понесення витрат подані стороною разом із позовною заявою. Таким чином, відповідач мав можливість ознайомитись з вказаним розрахунком та надати свої заперечення стосовно заявлених позивачем витрат.

Комунальне некомерційне підприємство скористалось своїм процесуальним правом та подало через систему "Електронний суд" 23.09.2024 клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу №б/н (вх.№7323) від 20.09.2024, в якому просить витрати встановити в розмірі 10 000 грн.

Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, господарським судом встановлено наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До останніх належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Позивачем дана процесуальна норма дотримана.

Частиною 8 статті 129 ГПК України вказано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як слідує із матеріалів справи, 07.05.2024 між адвокатом Леньком Р.І. (Адвокат) та Фізичною особою - підприємцем Гуменюк А.М. (Клієнт), був укладений договір №б/н про надання правничої допомоги, згідно із п.п.1.1 якого Адвокат зобов`язується надати Клієнту правничу допомогу щодо захисту інтересів Клієнта (представництва) у Господарському суді Тернопільської області з питань стягнення з Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня" заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат за Договорами №3 від 11.01.2024 та №19 від 05.02.2024, укладеного х Клієнтом.

Відповідно до п.2.1. договору послуги надаються Клієнту шляхом:

- усного та письмового консультування з правових питань;

- правового аналізу документів з метою підготовки позову в суд;

- отримання відповідних документів, як доказів у справі, в органах державної влади, підприємств, установ, організацій, у тому числі банківських установах;

- складання необхідних процесуальних документів, скарг, претензій, позовних заяв, клопотань, заяв, відзивів, заперечень, пояснень тощо4

- надання консультаційних послуг щодо захисту інтересів Клієнта у Господарському суді Тернопільської області;

- представництва Клієнта у Господарському суді Тернопільської області;

- особистої участі у засіданнях з розгляду справи у Господарському суді Тернопільської області;

- іншу правничу допомогу, необхідну для захисту інтересів Клієнта за даним договором.

У п.4.1. правочину сторони визначили, що сума гонорару (винагороди), яку Клієнт зобов`язаний виплатити Адвокату за даним договором, є фіксованою та не залежить від обсягу наданих послуг (правничої допомоги) Адвокатом за даним договором.

Сторони за даним договором домовились про наступний розмір винагороди (вартість послуг) Адвоката: 40 000 грн. За результатом надання професійної правничої допомоги за даним договором сторони складають акт приймання - передачі наданих послуг (п.п.4.2., 4.3 угоди).

Згідно п.5.1 правочину Клієнт здійснює оплату гонорару (винагороди) за даним договором готівкою або у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Адвоката протягом 10 днів з моменту ухвалення рішення Господарським судом Тернопільської області з питання, визначеного у п.1.1. даного договору.

Сторонами також були підписані наступні Акт наданих послуг від 12.09.2024, згідно якого Адвокатом надано, а Клієнтом прийнято послуги (професійна правнича допомога) на загальну суму 40 000 грн, а саме:

- вивчення матеріалів справи, аналіз судової практики, усне консультування, узгодження правової позиції;

- складання позовної заяви, інших процесуальних документів;

- участь у засіданнях з розгляду справи (підготовчих, судових) у Господарському суді Тернопільської області.

Наведені вище докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі-Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом і суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ГПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану її учасників.

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Від КНП "Тернопільська комунальна міська лікарня №2" надійшло клопотання №б/н (вх. №7323) від 20.09.2024 про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, відповідно до якого останній зазначає про необґрунтованість та неспівмірність з обсягом наданих послуг. Так, зважаючи на незначну складність справи, а саме - поширеність спірних правовідносин, регулювання спірних правовідносин загальними нормами цивільного законодавства, та відповідно, незначну складність виконаних адвокатом робіт і кількість судових засідань, відповідач вважає заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу завищеним та таким, що не відповідає критерію реальності, розумності та складності справи. Тому вважає, що такий розмір підлягає зменшенню та має становити 10 000 грн.

Проте, на переконання суду, слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат".

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовано також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.

Водночас, у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи ( аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2021 у справі №920/39/20).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини, що застосовується як джерело права (ч.4 ст.11 ГПК України) у питанні щодо того, чи вимагає стаття 6 Конвенції забезпечення юридичного представництва особи, що є стороною по справі, орієнтує національні суди на необхідності врахування специфічних обставин кожної конкретної справи та з`ясування того, чи відсутність правової допомоги позбавить заявника права на справедливий суд (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 26; McVicar v. the United Kingdom (Мак-Вікар проти Сполученого Королівства), § 48; Steel and Morris v. the United Kingdom (Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства), § 61). McVicar v. the United Kingdom (Мак-Вікар проти Сполученого Королівства), § 51).

У розвиток наведеного розуміння статті 6 Конвенції суд виходить з того, що надання правової допомоги залежить також і від інших факторів, серед яких: важливість того, що є предметом спору для заявника; складність відповідного закону чи процесу; можливість заявника ефективно представляти себе у суді без адвоката; існування обов`язкової вимоги мати представника у суді (Steel and Morris v. the United Kingdom (Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства), § 61); (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 26); (McVicar v. the United Kingdom (Мак-Вікар проти Сполученого Королівства), §§ 48-62; Steel and Morris v. the United Kingdom (Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства), § 61; P., C. and S. v. the United Kingdom (P., C. та S. проти Сполученого Королівства), § 100); (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 26); Gnahorй v. France (Ньяоре проти Франції), § 41).

Однак, суд вважає, що право правової допомоги не є абсолютним, а, отже, дозволяється висувати вимоги щодо умов її надання, засновуючись на, окрім уже перерахованих у попередньому пункті, умовах фінансового стану сторони у справі та очікування сторони щодо виграшу справи (Steel and Morris v. the United Kingdom (Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства), § 62). З врахуванням викладеного, суд констатує, може існувати система юридичної допомоги, яка висуває вимоги до справ, у яких застосовується.

Відповідно до практики суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 40 рішення суду від 01.02.18р. у справі "Радченко проти України").

У постанові № 922/1163/18 від 06.03.2019 Верховним Судом висловлені позиції щодо отримання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а саме: "за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Таким чином, системний аналіз норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

6) відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність ".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково".

У спірних правовідносинах розмір витрат на правничу допомогу позивач та адвокат визначили у договорі та в Акті приймання - передачі наданих послуг від 12.09.2024, зазначивши фіксований розмір адвокатського гонорару.

Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 Постанови ВП ВС від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

Тому, ціна позову не може бути єдиним критерієм складності справи.

Слід при цьому зазначити, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Однак, Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Вирішуючи питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням: ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо, дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Крім того, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 року №911/2737/17 висловлено правову позицію, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Як вбачається з матеріалів справи, під час судового розгляду даної справи адвокатом Леньком Р.І. фактично надана наступна правова допомога: 1) вивчення матеріалів справи, аналіз судової практики, усне консультування, узгодження правової позиції; 2) складання позовної заяви, інших процесуальних документів; 3) участь у засіданнях з розгляду справи (підготовчих, судових) у Господарському суді Тернопільської області.

За наслідками дослідження доводів заявника суд зауважує, що підготовка позовної заяви включає в себе вивчення матеріалів справи, аналіз судової практики, усне консультування, узгодження правової позиції. Відтак витрати за їх проведення не можуть відшкодовуватися окремо як правова допомога.

Крім того, адвокатом під час розгляду справи було подано заяву про зміну сторони її правонаступником, заяву про описку у позовній заяві, заперечення щодо залучення третьої особи та заява про ухвалення додаткового рішення.

В свою чергу, представник позивача подав до суду заяву про виправлення описки, тоді як діючим ГПК України не передбачено такого документу як заява про виправлення описки, а передбачено лише подання заяви про зміну предмету або підстави позову.

Суд звертає увагу також на те, що відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною. Подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору. Заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Суд також приймає до уваги, що матеріали цієї справи не містять великої кількості письмових доказів, що підлягали дослідженню судом. Окрім цього варто зазначити, що спірні правовідносини регламентуються не надто значною кількістю законів і підзаконних нормативно-правових актів, що підлягали застосуванню до цієї суперечки. До того ж подібні спори неодноразово розглядалися Верховним Судом, яким сформовані відповідні правові позиції, котрі були викладені у врахованих судом постановах.

Крім того, посилаючись на невідповідність заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу критеріям реальності та розумності, а також необхідність її зменшення саме до 10 000 грн, відповідач не навів жодного обґрунтування цієї суми витрат на правничу допомогу.

При цьому, суд враховує, що за сталою правовою позицією Верховного Суду витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

Відтак, за результатами дослідження поданих позивачем доказів, враховуючи клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та присудження до стягнення з КНП "Тернопільська комунальна міська лікарня №2" на користь ФОП Гуменюк А.М. витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 20 000 грн, що становить 50% від заявленої суми. Зазначений розмір, на переконання суду, є співмірним із складністю справи і в той же час не є надмірним тягарем для відповідача.

Водночас суд керується частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог у справі, витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача пропорційно до суми задоволених позовних вимог у розмірі 19 989,58 грн.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву ФОП Гуменюк А.М. №б/н (вх. №7183) від 16.09.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі №921/328/24 задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська комунальна міська лікарня №2" (вул. Р. Купчинського, 14, м. Тернопіль, 46023, ідент. код 05497361) на користь Фізичної особи-підприємця Гуменюк Анжели Михайлівни ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) - 19 989 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 58 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті заяви відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне додаткове рішення складено 26.09.2024.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному б-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

СуддяО.В. Руденко

СудГосподарський суд Тернопільської області
Дата ухвалення рішення25.09.2024
Оприлюднено30.09.2024
Номер документу121895474
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —921/328/24

Ухвала від 11.11.2024

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Бонк Тетяна Богданівна

Ухвала від 21.10.2024

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Бонк Тетяна Богданівна

Рішення від 25.09.2024

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Руденко О.В.

Рішення від 11.09.2024

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Руденко О.В.

Рішення від 11.09.2024

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Руденко О.В.

Ухвала від 14.08.2024

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Руденко О.В.

Ухвала від 26.06.2024

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Руденко О.В.

Ухвала від 07.06.2024

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Руденко О.В.

Ухвала від 27.05.2024

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Гирила І.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні