Ухвала

від 26.09.2024 по справі 914/2533/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/2533/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Краснова Є. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Малого підприємства "Сніжинка" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 (колегія суддів: Якімець Г. Г., Бойко С. М., Бонк Т. Б.) і рішення Господарського суду Львівської області від 25.03.2024 (суддя Манюк П. Т.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідницьке виробниче підприємство "Джерело" до відповідачів: 1) Малого підприємства "Сніжинка", 2) Яворівської міської ради Львівської області в особі начальника Відділу державної реєстрації Яворівської міської ради Савостіна Юрія Сергійовича, 3) Львівського обласного підприємства "Агротехобмін" - Товариства з обмеженою відповідальністю, про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і припинення права власності; визнання недійсними пов`язаних з предметом спору правочинів,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідачів: Малого підприємства «Сніжинка» та Яворівської міської ради Львівської області в особі начальника Відділу державної реєстрації Яворівської міської ради Савостіна Юрія Сергійовича про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і припинення права власності; визнання недійсними пов`язаних з предметом спору правочинів: договорів купівлі-продажу від 09.01.2000 та від 10.04.2003, укладених між Львівським обласним підприємством «Агротехобмін» - Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - Львівське обласне підприємство «Агротехобмін» - ТзОВ) та Малим підприємством «Сніжинка», а також свідоцтва від 27.02.2004 №74, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу (з урахуванням заяви від 17.12.2021 року).

Ухвалою суду від 16.10.2023 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Львівське обласне підприємство «Агротехобмін» - ТзОВ.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.03.2024 закрито провадження у справі в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.07.2021 № 59561803 та про припинення права власності Малого підприємства «Сніжинка» на єдиний майновий комплекс, у зв`язку з відсутністю предмета спору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2024, повний текст якої складений 19.08.2024, вказане рішення залишене без змін.

Мале підприємство "Сніжинка" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду змінити, виключивши із мотивувальної частини висновок суду про визнання не укладеними трьох договорів: від 09.01.2000 та від 10.04.2003, в решті рішення залишити без змін, а постанову апеляційного господарського суду - скасувати.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.09.2024 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого Уркевича В. Ю., Мачульського Г. М.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2024 у зв`язку з обранням судді Уркевича В. Ю. до Великої Палати Верховного Суду справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Щодо підстав касаційного оскарження

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Тобто процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, з одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Як вбачається з тексту касаційної скарги, підставою касаційного оскарження постанови апеляційної інстанцій скаржник визначив пункт 1 частини другою статті 287 ГПК України.

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

При цьому слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

У касаційній скарзі Мале підприємство "Сніжинка" зазначило, що прийняте судом апеляційної інстанції рішення у справі у першу чергу не відповідає ключовим принципам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо верховенства права та належного здійснення правосуддя, а також містить неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Також скаржник процитував пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України. Водночас саме лише цитування наведеної норми без відповідних обґрунтувань не може вважатися належним виконанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

Скаржник не зазначив норм права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), які суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваній постанові всупереч правовим позиціями суду касаційної інстанції; не вказав, яких саме висновків Верховного Суду щодо застосування норм права не врахував суд апеляційної інстанції; не обґрунтував подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справах, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

З огляду на зазначене, скаржнику слід належним чином обґрунтувати підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Щодо судового збору

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 названого Закону ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Як вбачається з касаційної скарги, Мале підприємство «Сніжинка» оскаржує судові рішення в частині визнання правочинів неукладеними, а саме: 1) договору купівлі-продажу під`їзної дороги від 09.01.2000; 2) договору купівлі-продажу від 10.04.2003; 3) договору купівлі-продажу від 10.04.2003, укладених між Львівським обласним підприємством «Агротехобмін» - ТзОВ та Малим підприємством «Сніжинка».

Вказані вимоги заявлені у 2022 році, в якому згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 встановлено у розмірі 2 481грн.

Оскільки предметом позову у цій справі є три немайнові вимоги, враховуючи, що касаційна скарга подана в електронній формі - через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору визначається згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження його ставки та становить 11 908,80 грн (2 481 грн х 3 х 200 % х 0,8).

Проте до касаційної скарги скаржник не додав доказів сплати судового збору в установлених порядку та розмірі, або доказів на підтвердження підстав звільнення його від сплати судового збору відповідно до закону. У додатках до касаційної скарги скаржник також не зазначив про долучення до неї доказів сплати судового збору, що передбачено пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України.

Щодо надсилання іншим учасникам справи копій касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).

У своїй касаційній скарзі скаржник не зазначив відповідача-3, а саме Львівське обласне підприємство «Агротехобмін» - ТзОВ, що порушує вимоги пункту 3 частини другої статті 290 ГПК України.

Статтею 291 ГПК України передбачено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Надсилання касаційної скарги листом з описом вкладення є способом забезпечення права учасника справи знати про оскарження судового рішення іншим учасником.

Неповідомлення учасників судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цих учасників, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, закріплені частиною третьою статті 2 ГПК України.

Проте скаржник не дотримався вимог статті 291 ГПК України, оскільки не додав доказів направлення касаційної скарги і доданих до неї документів відповідачу-3 - Львівському обласному підприємству «Агротехобмін» - ТзОВ.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, касаційна скарга Малого підприємства "Сніжинка" підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України з наданням скаржнику строку для усунення зазначених вище недоліків шляхом:

1) обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України;

2) подання доказів сплати судового збору у розмірі 11908, 80 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами:

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими реквізитами у призначенні платежу для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга та дата судового рішення, що оскаржується. Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.

3) зазначення у касаційній скарзі відповідача-3, а саме Львівського обласного підприємства «Агротехобмін» - Товариства з обмеженою відповідальністю, на виконання вимог пункту 3 частини другої статті 290 ГПК України;

4) надання доказів направлення касаційної скарги і доданих до неї документів відповідачу-3.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Малого підприємства "Сніжинка" залишити без руху.

2. Установити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 або через підсистему "Електронний суд" та іншим учасникам справи, додавши до заяви про усунення недоліків докази такого направлення з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України.

4. Роз`яснити скаржнику, що в разі невиконання вимог суду касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов