Ухвала

від 26.09.2024 по справі 703/2072/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-з/821/159/24 Справа № 703/2072/19

УХВАЛА

про вирішення відводу суддів

26 вересня 2024 р. м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі судді цивільної палати Василенко Л. І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л. від розгляду справи № 703/2072/19 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сокіл» до ОСОБА_1 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сокіл», третя особа: КЖВП «Наш дім» про визнання права споживача на неоплату ненаданих послуг, відшкодування коштів за проведений ремонт шляхом зустрічного зарахування, визнання права на відшкодування моральної шкоди, визнання правочину недійсним,

в с т а н о в и в :

В провадженні Черкаського апеляційного суду знаходиться вказана цивільна справа.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 вересня 2024 року для розгляду вищевказаної цивільної справи визначено наступний склад суддів: Гончар Н. І. - суддя-доповідач, судді учасники колегії - Новіков О. М., Фетісова Т. Л.

Супровідним листом № 703/2072/19/13517/2024 від 16 вересня 2024 року матеріали цивільної справи № 703/2072/19 витребувано із суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

19 вересня 2024 року на адресу Черкаського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів.

Заяву про відвід ОСОБА_1 мотивує тим, що він впевнений в упередженості суддів Черкаського апеляційного суду Гончар Н. І., Фетісової Т. Л., Сіренка Ю. В. при ухваленні рішень в цивільній справі № 703/2072/19.

Зокрема, посилається на існування в публічному просторі двох постанов Черкаського апеляційного суду, постановлених цією колегією під головуванням судді Гончар Н. І., які набрали законної сили та які, на його думку, суперечать одна одній.

Вважає незаконним нарахування судового збору при постановленні вказаними суддями ухвали Черкаського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року у даній справі про відмову в роз`ясненні рішення суду.

Зазначає, що внаслідок ухвалення неправомірних рішень у справі № 703/2072/19 він позбавлений права на справедливий суд.

ОСОБА_1 вважає, що судді Гончар Н. І. , Фетісова Т. Л. , Сіренко Ю. В. є прямо чи побічно заінтересовані в результаті розгляду справи, тому мають бути відведені від її розгляду.

Крім того, системне порушення норм процесуального та матеріального права вказаними суддями викликає у ОСОБА_1 . сумнів в їх неупередженості та об`єктивності під час розгляду справи.

Посилаючись на п. 3 та п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України просить відвести суддів Гончар Н. І., Фетісову Т. Л. та Сіренка Ю. В. від розгляду справи № 703/2072/19.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвів суддям Фетісовій Т. Л., Гончар Н. І. визнано необґрунтованою, авирішення питання про відвід згідно заяви ОСОБА_1 у даній справі передано судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Судом при цьому зазначено, що суддя Сіренко Ю. В., згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 вересня 2024 року, не визначений для розгляду вищевказаної цивільної справи, тому питання про відвід вирішувався відносно суддів Гончар Н. І. та Фетісової Т. Л.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 вересня 2024 року вказану справу розподілено судді Черкаського апеляційного суду Василенко Л. І.

Дослідивши матеріали справи та доводи заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Фетісової Т. Л., Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., приходжу до наступного висновку.

Враховуючи, що у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 вересня 2024 року суддя Сіренко Ю. В. не визначений для розгляду даної справи, питання про відвід судді Сіренка Ю. В. не вирішується.

Частиною 1 ст. 40 ЦПК визначено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Згідно ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Питання про відвід вирішується судом у відповідності до вимог ч. 8 ст. 40 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Підстави для відводу судді визначені ст. ст. 36-37 ЦПК України.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 цього Кодексу (недопустимість повторної участі судді в розгляді справи).

Разом з тим, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 36 ЦПК України).

У ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Аналогічні висновки ЄСПЛ викладені у рішенні від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (§ 46) де зазначено, що наявність безсторонності для цілей п.1 ст. 6 Конвенції визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу.

За об`єктивним критерієм підлягає з`ясуванню, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним у цьому є те, чи є побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно підтвердженими.

Тобто, при вирішенні того, чи є у цій конкретній справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя чи судді можуть бути небезсторонніми, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7серпня 1996 poку, п. 58).

Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного.

Доказів протилежного заявником не надано й судом не здобуто.

Оцінюючи наявність підстав для відводу, встановлено, що доводи заяви ОСОБА_1 про відвід суддів не містять посилання на обставини та докази, які б дали підстави для висновку про необ`єктивність та упередженість суддів Фетісової Т. Л., Гончар Н. І. чи неналежне забезпечення такими суддями дотримання процесуальних прав і свобод заявника.

Верховний Суд в ухвалі від 03.10.2023 у справі № 910/4462/22 зазначив, що висновки або позиції суддів/судді, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших таких справ у подальшому. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію, доказів які містяться в матеріалах справи. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування.

Отже, сама по собі незгода заявника із судовими рішеннями колегії суддів Черкаського апеляційного суду у справі № 703/2072/19та порушенням норм процесуального та матеріального права під час прийняття таких рішень не може бути підставою для відводу у даному судовому провадженні.

Будь-яких доказів на підтвердження заінтересованості, упередженості та необ`єктивності колегії суддів: Гончар Н. І. та Фетісової Т. Л. заявник не надав.

Крім того, доводи заяви ОСОБА_1 про відвід суддів не є «іншими обставинами», які викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності суддів, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.

Отже, дослідивши заявлений відвід, доходжу висновку, що доводи заяви про відвід колегії суддів Черкаського апеляційного суду по своїй суті зводяться до незгоди заявника із прийнятими судовими рішеннями у даній справі та іншій справі за участі суддів Гончар Н. І., Фетісової Т. Л., що відповідно до ст. 36 ЦПК України не є підставою для відводу.

Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є порушенням права на справедливий суд, так само як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.

Слід зауважити, що в даній справі всі доводи заявника носять характер непідтверджених припущень, які не знайшли свого об`єктивного обґрунтування та розумного пояснення, що могли б бути добросовісно сприйняті та оцінені судом, тому приходжу до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів.

Керуючись ст. ст. 33, 36, 39, 40 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Гончар Н. І., Фетісової Т. Л. від розгляду справи № 703/2072/19 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сокіл» до ОСОБА_1 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сокіл», третя особа: КЖВП «Наш дім» про визнання права споживача на неоплату ненаданих послуг, відшкодування коштів за проведений ремонт шляхом зустрічного зарахування, визнання права на відшкодування моральної шкоди, визнання правочину недійсним.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Л. І. Василенко