Постанова

від 19.11.2024 по справі 703/2072/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1642/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №703/2072/19 Категорія: на ухвалу ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Новікова О.М., Фетісової Т.Л.

секретар Любченко Т.М.

учасники справи:

заявник ОСОБА_2 ;

заінтересована особа ОСББ «Сокіл»;

особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_2 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 серпня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_2 про відстрочення виконання рішення суду у справі № 703/2072/19,

в с т а н о в и в:

26.04.2024 року ОСОБА_2 звернувся в суд з заявою про відстрочення виконання рішення суду - ухвали Черкаського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року в частині стягнення з нього судового збору за подання заяви про роз`яснення рішення апеляційного суду в розмірі 605 грн. 60 коп. до завершення розгляду справи № 703/2072/19 по суті зустрічних позовних вимог.

В обґрунтування заяви вказав, що ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 листопада 2022 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСББ «Сокіл», третя особа: КЖВП «Наш дім» про визнання права споживача на неоплату ненаданих послуг, відшкодування коштів за проведений ремонт шляхом зустрічного зарахування, визнання права на відшкодування моральної шкоди, визнання правочину недійсним залишено без розгляду. Продовжено розгляд справи за позовом ОСББ «Сокіл» до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 листопада 2022 року позовні вимоги ОСББ «Сокіл» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСББ «Сокіл» 6243 грн. 09 коп. заборгованості по щомісячним внескам (платежам) на утримання будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_1 та 1685 грн. 20 коп. судового збору, а всього 7928 грн. 29 коп. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями суду ОСОБА_2 оскаржив зазначені рішення суду в апеляційному порядку.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 10 січня 2023 року у справі № 703/2072/19 скасовано ухвалу Смілянського міськрайонного суду від 03 листопада 2022 року та справу за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСББ «Сокіл», третя особа: КЖВП «Наш дім» про визнання права споживача на неоплату ненаданих послуг, відшкодування коштів за проведений ремонт шляхом зустрічного зарахування, визнання права на відшкодування моральної шкоди, визнання правочину недійсним направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 16 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 листопада 2022 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСББ «Сокіл» 6243 грн. 09 коп. заборгованості по щомісячним внескам (платежам) на утримання будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_1 та 1685 грн. 20 коп. судового збору, а всього 7928 грн. 29 (двадцять дев`ять) коп. Прийнято в цій частині нове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСББ «Сокіл» заборгованість зі сплати щомісячних внесків (платежів) на утримання будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_1 в розмірі 6243 грн. 09 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСББ «Сокіл» судові витрати в розмірі 1685 грн. 20 коп.

Вважаючи, що постанова Черкаського апеляційного суду від 16 березня 2023 року суперечить попередній постанові Черкаського апеляційного суду від 10 січня 2023 року та унеможливлює продовження розгляду справи № 703/2072/19 за зустрічними позовними вимогами в суді першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду із заявою про роз`яснення судового рішення, ухваленого постановою Черкаського апеляційного суду від 10 січня 2023 року.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про роз`яснення зазначеної постанови Черкаського апеляційного суду відмовлено та стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 605,60 грн.

17 квітня 2024 року видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судового збору в розмірі 605,60 грн. за подання заяви про роз`яснення судового рішення за ухвалою Черкаського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року. На підставі вказаного виконавчого листа головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панасенком О.А. 24 квітня 2024 року відкрито виконавче провадження № 74821009.

ОСОБА_2 вважає, що виконавчий лист у справі № 703/2072/19 (провадження 22-з/821/61/24) видано Смілянським міськрайонним судом Черкаської області передчасно, оскільки зустрічні позовні вимоги в межах даної справи ще не розглядалися по суті судом першої інстанції, чим порушується основоположний принцип початку виконавчого провадження як завершальної стадії судового розгляду справи, а також не дотримано основоположні засади верховенства права, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності. Вважає, що допущено порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства, викладених в ч. 3 ст. 2 ЦПК України, основних засад виконавчого провадження, права на справедливий суд та положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи викладене ОСОБА_2 просить відстрочити виконання ухвали Черкаського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року в частині стягнення з нього судового збору за подання заяви про роз`яснення рішення апеляційного суду в розмірі 605 грн. 60 коп. до завершення розгляду справи № 703/2072/19 по суті зустрічних позовних вимог. Скасувати виконавчий лист у справі № 703/2072/19 від 17 квітня 2024 року.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 серпня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відстрочення виконання рішення відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відстрочення виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надані суду належні та допустимі докази, які свідчать про неможливість виконання судового рішення у зв`язку із введенням воєнного стану. Суд першої інстанції вказав, що жодних обмежень щодо виконання судових рішень на період дії воєнного часу діючим законодавством не передбачено, як і не передбачено відстрочення виконання рішення суду до завершення розгляду іншого позову у справі.

Відмовляючи у задоволенні вимоги заявника про скасування виконавчого листа у справі № 703/2072/19 виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області від 17 квітня 2024 року, як такого який виданий передчасно, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявленої вимоги, зазначивши, що судове рішення на підставі якого був виданий виконавчий лист набрало законної сили і в силу ст. 18 ЦПК України воно є обов`язкове до виконання.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 серпня 2024 року, та скасувати виконавчий лист від 17 квітня 2024 року виданий суддею Прилуцьким В.О. про стягнення з ОСОБА_2 судового збору в сумі 605,50 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права. Вказує, що суд не досліджував повноваження судді Прилуцького В.О. щодо законності прийняття рішень у справі № 703/2072/19, яким без належних процесуальних повноважень у справі № 703/2072/19 видано виконавчий лист на підставі якого державною виконавчою службою ініційовано відкриття виконавчого провадження № 74811009, тобто до завершення розгляду справи по суті зустрічних позовних вимог в суді першої інстанції та відсутності рішення суду першої інстанції у справі з цього приводу.

Вважає, що видачею виконавчого листа суддею Прилуцьким В.О. здійснено незаконне втручання в діяльність судді Кривої Ю.В., яка здійснює процесуальне провадження справи № 703/2072/19, у зв`язку з чим незаконно порушено процесуальний порядок здійснення правосуддя як в цілому, так і в частині виконання рішень суду.

Вказує, що ухвала Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 серпня 2024 року суперечить завданням та основним засадам цивільного судочинства, викладених в ст. 2 ЦПК України. Вказаною ухвалою суду порушене право ОСОБА_2 на позов, гарантоване ч.ч.1,5 ст. 4 ЦПК України та його реалізацію у визначеному процесуальним законом порядку спільного розгляду зустрічних та первісних позовних вимог згідно ч. 3 ст. 193 та ч. 10 ст. 188 ЦПК України та право на виконавче провадження.

В оскаржуваній ухвалі суду не враховано, що згідно ухвали Верховного Суду від 18 травня 2023 року у справі № 703/2072/19 ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору за подання зустрічного позову, в якому предметом спору є захист прав споживача.

Вважає, що оскаржувана ухвала суду містить підстави для її скасування, передбачені п.п.1, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, а саме: «неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи», «порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали».

14 жовтня 2024 року на адресу Черкаського апеляційного суду від ОСББ «Сокіл» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просить залишити в силі ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 серпня 2024 року. Відзив мотивований тим, що ОСОБА_2 з 2018 року ухиляється від сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території до ОСББ «Сокіл». Вказує, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03.11.2022 року у справі № 703/2072/19 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСББ «Сокіл» 6243 грн. 09 коп. заборгованості по щомісячним внескам на утримання будинку та прибудинкової території та 1685 грн. 20 коп. судового збору, яке обов`язкове до виконання. ОСОБА_2 подає заяви (клопотання) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, що відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 44 ЦПК України є зловживанням процесуальними правами.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

При розгляді справи судом встановлено, що в провадженні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області знаходиться справа № 703/2072/19 за позовом ОСББ «Сокіл» до ОСОБА_2 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСББ «Сокіл», третя особа: КЖВП «Наш дім», про визнання права споживача на неоплату ненаданих послуг, відшкодування коштів за проведений ремонт шляхом зустрічного зарахування, визнання права на відшкодування моральної шкоди, визнання правочину недійсним.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 листопада 2022 року зустрічну позовну заяву залишено без розгляду (т. 3, а.с. 43-46).

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 листопада 2022 року позовні вимоги ОСББ «Сокіл» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСББ «Сокіл» 6243 грн. 09 коп. заборгованості по щомісячним внескам (платежам) на утримання будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_1 та 1685 грн. 20 коп. судового збору, а всього 7928 грн. 29 коп. В решті позовних вимог відмовлено (т.3, а.с. 47-58).

Не погоджуючись із вказаними рішеннями суду ОСОБА_2 оскаржив зазначені рішення суду в апеляційному порядку.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 10 січня 2023 року у справі № 703/2072/19 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, скасовано ухвалу Смілянського міськрайонного суду від 03 листопада 2022 року та справу за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСББ «Сокіл», третя особа: КЖВП «Наш дім» про визнання права споживача на неоплату ненаданих послуг, відшкодування коштів за проведений ремонт шляхом зустрічного зарахування, визнання права на відшкодування моральної шкоди, визнання правочину недійсним, направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (т. 3 а.с. 110-114).

Постановою Черкаського апеляційного суду від 16 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 листопада 2022 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСББ «Сокіл» 6243 грн. 09 коп. заборгованості по щомісячним внескам (платежам) на утримання будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_1 та 1685 грн. 20 коп. судового збору, а всього 7928 грн. 29 коп. та прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сокіл» заборгованість зі сплати щомісячних внесків (платежів) на утримання будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_1 в розмірі 6243 грн. 09 коп. та стягнути з ОСОБА_2 на користь об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сокіл» судові витрати в розмірі 1685 грн. 20 коп. (т. 3, а.с. 130-137).

В подальшому ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду із заявою про роз`яснення судового рішення, ухваленого постановою Черкаського апеляційного суду від 10 січня 2023 року, в якій просив роз`яснити механізм виконання судом першої інстанції постанови Черкаського апеляційного суду від 10 січня 2023 року в частині реалізації спільного розгляду зустрічних та первісних позовних вимог в порядку ст. 193 ЦПК України за наявності передчасно окремо вирішеного спору по суті первісних позовних вимог ОСББ «Сокіл» до ОСОБА_2 іншою постановою Черкаського апеляційного суду від 16 березня 2023 року.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про роз`яснення постанови Черкаського апеляційного суду від 23 січня 2023 року відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 до Державного бюджету України судовий збір за подання заяви про роз`яснення рішення суду в розмірі 605,60 грн.(Т. 5 а.с. 42-45).

Згідно з ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.ч. 4, 5 ст. 435 ЦПК України).

Право на звернення до суду із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Отже, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19.

Системне тлумачення положень ст. 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10.

Під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Згідно висновку Верховного Суду від 28 травня 2024 року 906/1035/23 відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Так, згідно з положень статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частини 1статті 18 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

ЄСПЛ у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Зі змісту поданої ОСОБА_2 заяви про відстрочення виконання рішення по справі 703/2072/19, а саме ухвали Черкаського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року в частині стягнення з нього судового збору за подання заяви про роз`яснення рішення апеляційного суду в розмірі 605 грн. 60 коп., доводи, викладені у заяві зводяться до незгоди ОСОБА_2 із раніше прийнятими рішеннями як Смілянським міськрайонним судом Черкаської області так і Черкаським апеляційним судом. ОСОБА_2 вважає, що неможливість спільного розгляду справи за зустрічними та первісними позовними вимогами в суді першої інстанції позбавляє його права на справедливий суд та публічний розгляд справи, права на ефективний засіб правового захисту.

Суд першої інстанції оцінивши наданізаявникомдокази у їх сукупності і взаємному зв`язку, дійшов обгрунтованого висновку про те, що заявник не довів існування правових підстав длявідстрочення виконання рішеннясуду з чим і погоджується колегія суддів.

Обставини, на які посилається ОСОБА_2 в своїй заяві, не є тими виключними обставинами, що перешкоджають належному виконанню рішення суду або роблять неможливим йоговиконанняпротягом встановленого законодавством строку.

Доказів скрутного матеріального становища, яке б ускладнювало виконання судового рішення заявником суду надано не було.

Посилання ОСОБА_2 на введення та продовження строку воєнного стану в Україні у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України не свідчить ні про наявність виняткових обставин, ні про поважність причин невиконання рішення суду.

Сам по собі воєнний стан, коли на території Черкаської області не ведуться активні бойові дії, та не доведення причинно-наслідкового зв`язку між військовим станом та неможливістю виконання судового рішення не є достатньою обставиною для відстрочення виконання рішення суду, яке наразі набрало законної сили.

Крім того, відмовляючи у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що нормами чинного законодавства, які регулюють порядок відстрочення виконання рішення суду не передбачено визначення строку відстрочення до завершення розгляду справи ( в даному випадку зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСББ «Сокіл», третя особа: КЖВП «Наш дім» про визнання права споживача на неоплату ненаданих послуг, відшкодування коштів за проведений ремонт шляхом зустрічного зарахування, визнання права на відшкодування моральної шкоди, визнання правочину недійсним).

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення відповідно до змістурішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Що стосується законності рішення суду в частині відмови у задоволенні вимоги заявника про скасування виконавчого листа у справі № 703/2072/19 виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області, колегія суддів виходить з наступного.

Виконавчий лист - це документ, який видається судом і є підставою для примусового виконання рішення суду у виконавчій службі. Він може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню у разі виявлення підстав, передбачених законом.

Відповідно до ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.

Встановивши, що ОСОБА_2 не заявляв вимогу про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, тим самим не надавши належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України було його процесуальним обов`язком, враховуючи що норми ЦПК України не містять положень про скасування виконавчого листа, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дана вимога заявника є необґрунтованою та безпідставною.

Доводи скаржника стосовно того, що суд не досліджував повноваження судді Прилуцького В.О. щодо законності прийняття рішень у справі № 703/2072/19 не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки суддя суду першої інстанції не наділений (на) повноваженнями надавати оцінку законності рішенням іншого судді.

Доводи апеляційної скарги, які значною мірою зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, не свідчать про неправильне застосування районним судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та їм надана відповідна правова оцінка, з якою погоджується апеляційний суд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а рішення Смілянського міськрайонногосуду Черкаськоїобласті від13серпня 2024рокузалишити без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 21 листопада 2024 року.

Судді