Ухвала

від 25.09.2024 по справі 466/6903/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

25 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 466/6903/19

провадження № 61-2652св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Львівської міської ради, ОСОБА_3 , треті особи: Департамент містобудування Львівської міської ради, Управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради, Державне підприємство «Державний інститут проектування міст «Містопроект», Садівничий кооператив «Вінниця», Приватне підприємство «Леополіс клуб», про скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування запису про реєстрацію права власності та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, у якому просили:

- визнати недійсною та скасувати ухвалу 16-тої сесії 5-го скликання Львівської міської ради від 28 жовтня 2010 року «Про погодження ОСОБА_3 місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 » № 3253 зі змінами до неї;

- визнати недійсною та скасувати ухвалу 18-тої сесії 7-го скликання Львівської міської ради від 04 квітня 2019 року «Про затвердження ОСОБА_3 проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки на АДРЕСА_1 » № 4868;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 4610137500:02:006:0304 із записом про право власності за номером 31419255, яку здійснила 26 квітня 2019 року державний реєстратор Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Дятлова І. М.

Вказували, що ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка з кадастровим номером 4610137500:02:006:0303, розташована в АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 4610137500:02:006:0151, розташована в АДРЕСА_3 , а також земельна ділянка з кадастровим номером 4610137500:02:006:0159, розташована в

АДРЕСА_4 також розташована земельна ділянка з кадастровим номером 4610137500:02:006:0304, яка належить на праві власності ОСОБА_3 . Вони стверджували, що частина земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3 , проходить дорогою загального користування. ОСОБА_3 обгородила зазначену земельну ділянку металевою сіткою, що унеможливлює влаштувати проїзд та вільно ним користуватися. Звернення до відповідачів з метою досудового врегулювання спору, а саме зміни конфігурації земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3 , не дало результату.

Вважали, що ухвала Львівської міської ради № 4868 про надання земельної ділянки ОСОБА_3 суперечить затвердженому детальному плану території, оскільки межі земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3 , виходять на проїзну частину майже на три метри, а для користування іншими власниками земельних ділянок залишається близько одного метра дороги.

Короткий зміст судових рішень

25 липня 2022 року рішенням Шевченківського районного суду м. Львова в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

12 грудня 2023 року постановою Львівського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 липня 2022 року скасовано та ухвалено нову постанову. Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсною та скасовано ухвалу 16-тої сесії 5-го скликання Львівської міської ради від 28 жовтня 2010 року «Про погодження ОСОБА_3 місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 » № 3253 зі змінами до неї.

Визнано недійсною та скасовано ухвалу 18-тої сесії 7-го скликання Львівської міської ради від 04 квітня 2019 року «Про затвердження ОСОБА_3 проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки на АДРЕСА_1 » № 4868.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 4610137500:02:006:0304 із записом про право власності за номером 31419255, яку здійснила 26 квітня 2019 року державний реєстратор Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Дятлова І. М.

19 червня 2024 року постановою Верховного Суду касаційні скарги ОСОБА_3 та представника Львівської міської ради - Партики Н. С. залишено без задоволення. Постанову Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_3 та Львівської міської ради на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правову допомогу у Верховному Суді в розмірі 5 000,00 грн, по 2 500,00 грн з кожного відповідача.

Надходження та короткий зміст заяви про ухвалення додаткового судового рішення

08 серпня 2024 року ОСОБА_1 надіслала поштовим зв`язком на адресу Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій зазначила про необхідність розподілу витрат на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн, понесених нею в суді касаційної інстанції. Вказувала, що докази понесення таких витрат додала до відзиву до касаційної скарги.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Верховний Суд виснував про відмову в задоволенні заяви.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша, друга статті 133 ЦПК України).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 710/1367/20 (провадження № 61-18295св23), в додатковій постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 904/1101/23, в ухвалі Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 638/6853/21 (провадження № 61-16912св23) зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат,

які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, зокрема

і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року

в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зауважила, що приписи частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку

з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються

в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 161/5317/18 (провадження № 61-3454св22) містяться висновки про те, що аналіз норм

статей 126, 137, 141 ЦПК України вказує на те, що умовами вирішення питання

про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі,

а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних

із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови

у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів

у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду. Водночас потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.

Про подання доказів понесення витрат на правову допомогу, але за умови,

що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, роз`яснено судам і в пункті 102 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 не просила суд стягнути на її користь судові витрати на правничу допомогу. Тобто позивачкою не було зроблено відповідну заяву про розподіл судових витрат у частині витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів (ухвалення судового рішення Верховним Судом) у справі.

Заявниця не скористалася правом вчасно подати відповідне клопотання про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тому наявні підстави для відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає положенням статті 141 ЦПК України та вищевказаній релевантній практиці Верховного Суду.

Такі правові висновки викладено в ухвалі Верховного Суду від 03 квітня 2024 року в справі № 465/3928/17 (провадження № 61-15498св23).

Крім того, відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 підписала особисто без посилань в тексті відзиву на залучення для його складення професійної правової допомоги адвоката.

Керуючись статтями 141, 270 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. СитнікСудді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Пророк