Постанова

від 25.09.2024 по справі 2-705/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року

м. Київ

Справа № 2-705/11

Провадження № 61-7603св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Воронкова Володимира Олексійовича на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 липня 2023 року в складі судді Адамова А. С. та постанову Одеського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року в складі колегії суддів Лозко Ю. П., Кострицького В. В., Назарової М. В.,

у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Парапіра Артема Дмитровича та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст скарги

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою, в якій просила визнати неправомірними дії головного державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Ізмаїльський ВДВС) Парапіра А. Д. щодо винесення постанови від 25 травня 2023 року про накладення штрафу в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 та скасувати постанову головного державного виконавця від 25 травня 2023 року про накладення штрафу в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Зазначила, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2013 року в справі № 2-705/11 її зобов`язано знести самовільні будівлі та усунути проникнення стоку ливневих вод і атмосферних опадів з дахів всіх належних їй будівель та з території її земельної ділянки на територію земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , (правонаступником якої є ОСОБА_2 ); зобов`язано відновити межові знаки; демонтувати огорожу з території земельної ділянки ОСОБА_3 (правонаступником якої є ОСОБА_2 ).

23 червня 2021 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області видано виконавчий лист у справі № 2-705/11, на підставі якого в провадженні Ізмаїльського ВДВС перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1.

22 квітня 2021 року постановою Одеського апеляційного суду рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2013 року скасовано в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступником якої є ОСОБА_2 ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступником якої є ОСОБА_2 ) про визнання недійсним державного акта серії НОМЕР_8 від 11 січня 2007 року на право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 ; зобов`язано ОСОБА_4 знести самовільні будівлі та усунути проникнення стоку ливневих вод і атмосферних опадів з дахів всіх належних їй будівель і з території її земельної ділянки на територію земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступником якої є ОСОБА_2 ), зобов`язано ОСОБА_1 відновити межові знаки та демонтувати огорожу з території земельної ділянки ОСОБА_3 , незаконно встановлену 01 червня 2009 року ОСОБА_1 , під керівництвом виконавчої служби під час примусового виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 березня 2005 року.

Ухвалено нове судове рішення у скасованій частині, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступником якої є ОСОБА_2 ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою залишено без задоволення.

Задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступником якої є ОСОБА_2 ) про визнання недійсним державного акта серії НОМЕР_8 від 11 січня 2007 року на право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , зобов`язано ОСОБА_1 знести самовільні будівлі та усунути проникнення стоку ливневих вод і атмосферних опадів з дахів всіх належних їй будівель і з території її земельної ділянки на територію земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступником якої є ОСОБА_2 ), зобов`язано ОСОБА_1 відновити межові знаки та зобов`язання ОСОБА_1 демонтувати огорожу з території земельної ділянки ОСОБА_3 (правонаступником якої є ОСОБА_2 ), незаконно встановлену 01 червня 2009 року ОСОБА_1 , під час примусового виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду 23 березня 2005 року. У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступником якої є ОСОБА_2 ) відмовлено.

03 серпня 2021 року ухвалою Верховного Суду в справі № 2-705/11 зупинено виконання постанови Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року до закінчення касаційного провадження.

16 серпня 2021 року на підставі ухвали Верховного Суду в справі № 2-705/11 державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

22 лютого 2023 року постановою Верховного Суду в справі № 2-705/11 її касаційну скаргу залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року залишено без змін.

24 травня 2023 року постановою головного державного виконавця поновлено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

25 травня 2023 року постановою головного державного виконавця за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 накладено на неї штраф у розмірі 1 700,00 грн.

Вважає постанову про накладення штрафу неправомірною, оскільки у виконавчому листі Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 червня 2021 року в справі № 2-705/11 її зобов`язано знести самовільні будівлі, однак у неї немає самовільних будівель.

Усі будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , належать їй на праві власності, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 20 серпня 2009 року № 1085, рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 07 грудня 2012 року № 1626, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11 грудня 2012 року № 1265, витягом про державну реєстрацію прав від 23 листопада 2012 року.

Наведені документи скасовані рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року в справі № 500/1288/18, однак ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 липня 2021 року в справі № 500/1288/18 відкрито апеляційне провадження в справі та зупинено дію рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року до розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Справа № 500/1288/18 знаходиться на розгляді в Одеському апеляційному суді, тому зазначені реєстраційні документи є чинними, а рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2013 року в справі № 2-705/11 у частині зобов`язання знести самовільні споруди виконати неможливо, оскільки самовільних споруд не існує.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

05 липня 2023 року ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1

16 квітня 2024 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 липня 2023 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що обґрунтування скарги ОСОБА_1 зводяться до незгоди із судовим рішенням, за яким видано виконавчий лист у справі № 2-705/11, водночас доказів протиправності дій виконавця та незаконності оскаржуваної постанови судам не надано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21 травня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Воронков В. О. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій просить ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 липня 2023 року, постанову Одеського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень за пунктом 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального права України (далі - ЦПК України) особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що судами порушено норми процесуального права і що правові підстави для відмови в задоволенні її скарги на дії державного виконавця були відсутні.

Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано статтю 75 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права та наявності суперечностей між двома судовими рішеннями, що унеможливлює виконання одного з них.

Доводи інших учасників справи

Відзивів на касаційну скаргу не надходило

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

01 липня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її матеріали із Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області.

У липні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

18 вересня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 липня 2013 року рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області в справі № 2-705/11 (провадження № 2/500/89/13) зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у користуванні земельними ділянками, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 (відповідно до додатку № 3 до висновку експерта № 50 судової будівельно-технічної експертизі від 19 березня 2013 року); зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою розташованою за адресою: АДРЕСА_1 (відповідно до додатку № 3 до висновку експерта № 50 судової будівельно-технічної експертизи від 19 березня 2013 року); зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановити межовий знак у поворотній точці № 7 (місце розташування якої відносно державної геодезичної мережі визначається координатами: Х, м. - НОМЕР_2 Y, м. - НОМЕР_3) між їхніми земельними ділянками та земельною ділянкою ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 ; зобов`язано ОСОБА_3 встановити 1/2 частину межі між її земельною ділянкою і земельною ділянкою ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 у вигляді твердої межі в напрямку від поворотної точки № 7 (місце розташування якої відносно державної геодезичної мережі визначається координатами: Х, м. - НОМЕР_2 Y, м. - НОМЕР_3) до поворотної точки № 4 (місце розташування якої відносно державної геодезичної мережі визначається координатами: Х, м. - НОМЕР_4; Y, м. - НОМЕР_5) згідно з планом зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_1 і координат даних точок у державній геодезичній мережі (лінія ВГ); зобов`язано ОСОБА_2 встановити частину межі між її земельною ділянкою і земельною ділянкою ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 у вигляді твердої межі від поворотної точки № 7 (місце розташування якої відносно державної геодезичної мережі визначається координатами: Х, м. - НОМЕР_2 Y, м. - НОМЕР_3) до початку лінійної споруди - цегляної огорожі, яка визначає суміжну межу землевласників у напрямку до поворотної точки № 1 (місце розташування якої відносно державної геодезичної мережі визначається координатами: Х, м. - НОМЕР_6; Y, м. - НОМЕР_7) згідно з планом зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_1 і координат даних точок у державній геодезичній мережі (лінія ГА).

22 квітня 2021 року постановою Одеського апеляційного суду рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2013 року скасовано у частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та у частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) про визнання недійсним державного акта серії НОМЕР_8 від 11 січня 2007 року на право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 ; зобов`язання ОСОБА_4 знести самовільні будівлі та усунути проникнення стоку ливневих вод і атмосферних опадів з дахів всіх належних їй будівель і з території її земельної ділянки на територію земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ), зобов`язання ОСОБА_1 відновити межові знаки та демонтувати огорожу з території земельної ділянки ОСОБА_3 , незаконно встановлену 01 червня 2009 року ОСОБА_1 , під керівництвом ВДВС під час примусового виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 березня 2005 року.

Ухвалено нове судове рішення у скасованій частині, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою залишено без задоволення.

Задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) про визнання недійсним державного актуа серії НОМЕР_8 від 11 січня 2007 року на право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , зобов`язання ОСОБА_1 знести самовільні будівлі та усунути проникнення стоку ливневих вод і атмосферних опадів з дахів всіх належних їй будівель і з території її земельної ділянки на територію земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ), зобов`язано ОСОБА_1 відновити межові знаки та зобов`язання ОСОБА_1 демонтувати огорожу з території земельної ділянки ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ), незаконно встановлену 01 червня 2009 року ОСОБА_1 , під керівництвом ВДВС під час примусового виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області 23 березня 2005 року.

У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) відмовлено.

23 червня 2021 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області видано виконавчий лист у справі № 2-705/11.

16 липня 2021 року постановою державного виконавця Ізмаїльського ВДВС Парапіра А. Д. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 за виконавчим листом Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, виданого 23 червня 2021 року в справі № 2-705/11.

03 серпня 2021 року ухвалою Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду в справі № 2-705/11 зупинено виконання постанови Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року до закінчення касаційного провадження.

16 серпня 2021 року на підставі ухвали Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду в справі № 2-705/11 державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

22 лютого 2023 року постановою Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду в справі № 2-705/11 касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Воронкова В. О. залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року залишено без змін.

24 травня 2023 року державний виконавець Ізмаїльського ВДВС Парапір А. Д. прийняв постанову про поновлення вчинення виконавчих дій за виконавчим листом Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, виданим 23 червня 2021року в справі № 2-705/11.

25 травня 2023 року державний виконавець Ізмаїльського ВДВС Парапір А. Д. прийняв постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу на користь держави в розмірі 1 700,00 грн та зобов`язано ОСОБА_1 виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

У рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24) ЄСПЛ закріпив поняття «суд, встановлений законом», яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність.

Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року) визначено, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)».

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом № 1404-VIII.

Відповідно до вимог статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами (пункт 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

За приписами статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону № 1404-VIII).

Отже, крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного нормами процесуального законодавства, Закон № 1404-VIII встановлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні (постанови від 06 червня 2018 року в справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 06 червня 2018 року в справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18) від 14 листопада 2018 року в справі № 906/515/17 (провадження № 12-246гс18), від 16 січня 2019 року в справі № 910/22695/13 (провадження № 12-277гс18), від 07 лютого 2019 року в справі № 927/769/16 (провадження № 12-273гс18), від 11 вересня 2019 року в справі № 925/138/18 (провадження № 12-74гс19), від 18 грудня 2019 року в справі № 759/15553/14-ц (провадження № 14-579цс19), від 15 січня 2020 року в справі № 1.380.2019.001073 (провадження № 11-709апп19), від 23 листопада 2021 року в справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21), від 20 вересня 2018 року в справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року в справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16 січня 2019 року в справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 09 жовтня 2019 року в справі № 758/201/17 (провадження № 14-468цс19),від 19 лютого 2020 року в справі № 382/389/17 (провадження № 11-1009апп19)).

Звертаючись до суду із скаргою, ОСОБА_1 просила скасувати постанову головного державного виконавця Ізмаїльського ВДВС Парапіра А. Д. від 25 травня 2023 року про накладення штрафу в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не врахували вказані норми права та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з чим помилково розглянули скаргу ОСОБА_1 в порядку цивільного судочинства, оскільки рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), зокрема постанови державного виконавця про накладення штрафу в межах виконавчого провадження, може бути оскаржена сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу (частина перша статті 414 ЦПК України).

Суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Оскільки справу належить розглядати адміністративним судом, тому Верховний Суд в складі Касаційного цивільного суду не має повноважень переглядати справу по суті.

Суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми процесуального права і помилкового розглянули справу в порядку цивільного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі у цій частині (пункт 5 частини першої статті 409 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених у статтях 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції, Верховний Суд вбачає наявність підстав для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі.

У разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України заявнику роз`яснюється його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Такого клопотання у справі не заявлено.

Керуючись статтями 389, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Воронкова Володимира Олексійовича задовольнити частково.

Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 липня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року скасувати.

Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Парапіра Артема Дмитровича закрити.

Роз`яснити заявнику, що в разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України суд за його заявою вправі постановити в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. СитнікСудді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Пророк