Постанова

від 24.09.2024 по справі 317/854/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 24.09.2024 Справа № 317/854/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 317/854/22

Провадження №22-ц/807/1612/24

Головуючий в 1-й інстанції Нікітін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.суддів:Гончар М.С., Полякова О.З.,секретарБєлова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛОК» на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 21 квітня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛОК», третя особа ОСОБА_2 про стягнення коштів (в частині стягнення 219 301,00 грн основного боргу, 39060,86 грн інфляційних втрат та 5 214,42 грн 3 % річних),-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до районного суду з позовною заявою до ТОВ «Валок» про стягнення коштів. В обґрунтування зазначив, що ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 5002-3/4321-2012 від 20 травня 2019 року було затверджено мирову угоду від 07 травня 2019 року, укладену в процедурі банкрутства між ініціюючим конкурсним кредитором - ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «ВАЛОК». За умовами даної мирової угоди відповідач зобов`язався щомісячно, за період з 27.12.2020 до 27.05.2022 включно сплачувати на користь позивача грошові кошти в розмірі 73098,20 грн. на місяць. Загальна сума платежів становить 1315767,60 грн. Однак відповідач виконував свої зобов`язання несвоєчасно та станом на момент подання даногопозову виконавїх неу повному обсязі. Таким чином, позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача грошові кошти в розмірі 308 391 грн. 91 коп. (станом на 13 лютого 2022 року).

29 червня 2022 року, під час підготовчого провадження, подано заяву про збільшення розміру позовних вимог збільшено період, за який заявлено стягнення грошових коштів: предмет позову (стягнення грошових коштів за мировою угодою) та його підстави не змінювались. Загальна сума позову за вказаною заявою становить 845 354 гривні 68 копійок, з яких основний борг: 730 982,00 гри. 3 % річних - 11 078,95 грн. та сума втрат від інфляції - 96 594,99 грн.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 21 квітня 2023 року, позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валок» (70450, Запорізька область, Запорізький район, смт. Кушугум, вул.Кірова, буд. 137, кімн. 1, ЄДРПОУ: 30415212) про стягнення коштів, задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валок» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за мировою угодою від 07 травня 2019 року в розмірі 797955 (сімсот дев`яносто сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 03 копійки, з яких: 730967 (сімсот тридцять тисяч дев`ятсот шістдесят сім) гривень 60 копійок основного боргу, 55908 (п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот вісім) гривень 48 копійок втрат від інфляції та 11078 (одинадцять тисяч сімдесят вісім) гривень 03 копійки 3 % річних.

В задоволенні решти позову відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валок» на користь ОСОБА_1 7 979 (сім тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять) гривень 55 копійок судового збору.

Не погоджуючисьз рішеннямсуду ТОВ «ВАЛОК» подалоапеляційну скаргу,в якій посилаючисьна порушення норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позову в сумі 534 197,83 грн. з яких:основного боргу 511 666,60 грн., втрат від інфляції 16 847,62 грн. та 3% річних 5863,61 грн., здійснити розподіл судових витрат.

Узагальненими вимогами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції дана неправильна оцінка зібраним у справі доказам і не враховані перекази, які здійснювалися ТОВ «ВАЛОК» у грудні 2020, січні, вересні та жовтні 2021 років. Загальний розмір переказаних на виконання мирової угоди коштів фактично становить 804100 грн., а не 584800 грн. як зазначив суд першої інстанції. Крім того, судом неправильно визначений розмір 3% річних та інфляційного збільшення, безпідставно здійснені нарахування після 24.02.2022. Ухвалюючи по справі рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції формально підійшов до наданих сторонами розрахунків, не перевірив їх правильності, у зв`язку з чим прийшов до помилкових висновків. Судом першої інстанції була дана невірна правова оцінка фактичним обставинам справи, невірно застосовані вимоги статті 625 ЦК України.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 11 липня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ "Валок" задоволено. Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 21 квітня 2023 року змінено.

Стягнено з ТОВ "Валок" на користь ОСОБА_1 грошові кошти за мировою угодою від 07 травня 2019 року в розмірі 534197,83 грн, із яких: основного боргу - 511 666,60 грн, втрат від інфляції - 16 847,62 грн, 3% річних - 5 863,61 грн.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Валок" судові витрати в сумі 12 680,30 грн.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 2 258,78 грн.

Постановою Верховного суду від 20 червня 2024 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Запорізького апеляційного суду від 11 липня 2023 року в частині незадоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валок" (зменшення розміру заборгованості) про стягнення 219 301,00 грн основного боргу, 39 060,86 грн інфляційних втрат та 5 214,42 грн 3 % річних скасовано. Передано справу № 317/854/22 в зазначеній частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи висновки викладені у постанові Верховного суду від 20 червня 2024 року, а також скасування постанови Запорізького апеляційного суду від 11 липня 2023 року в частині, колегія суддів апеляційного суду переглядає рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 21 квітня 2023 року в частині законності стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валок" 219 301,00 грн. основного боргу, 39 060,86 грн. інфляційних втрат та 5 214,42 грн. 3 % річних.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.05.2019 у справі № 5002-3/4321-2012 про банкрутство ТОВ «Валок» була затверджена Мирова угода від 07.05.2019 року між ініціюючим конкурсним кредитором - ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «ВАЛОК».

Умовами Мирової угоди був визначений графік погашення заборгованості боржником ТОВ «ВАЛОК» перед кредиторами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Вказаним графіком встановлено, то ТОВ«ВАЛОК» зобов`язанийвиплачувати ОСОБА_1 по 73098,20 грн. щомісячно, з граничним терміном до 27 числа кожною місяця, починаючи з 27 грудня 2020 року і до 27 травня 2022 року. Сумарно 1315767,60 грн.

ТОВ «ВАЛОК» свої зобов`язання за Мировою угодою виконувало не в повному обсязі, у зв`язку із чим наявна заборгованість.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, загальна сума, виплачена відповідачем позивачу, становить 584 800,00 грн. Таким чином, сума несплаченої основної заборгованості за мировою угодою від 07 травня 2019 року становить: 1 315 767,60 грн - 584 800 грн = 730 967,60 грн. Враховуючи те, що господарська діяльність ТОВ "Валок" здійснювалась на територіях, які окуповані російськими військами, що, очевидно, вплинуло на здатність відповідача виконувати свої зобов`язання, суд частково погодився з доводами представників відповідача та третьої особи і вважав справедливим та обґрунтованим стягнути з ТОВ "Валок" суми 3 % річних та втрат від інфляції включно до 17 березня 2022 року. При цьому суд погодився з доводами представника позивача, висловленими ним у судовому засіданні щодо того, що введення в Україні воєнного стану не може бути підставою для звільнення від виконання своїх зобов`язань, тобто сума основного боргу за цей період підлягає повному стягненню. За період з березня по травень 2022 року 3 % річних та втрати від інфляції не нараховуються. Таким чином, сума 3 % річних за період із грудня 2020 року по лютий 2022 року становить 12 100,06 грн. Враховуючи те, що позивачем до стягнення в цій частині позовних вимог заявлено 11 078,03 грн, саме ця сума підлягає стягненню, адже суд розглядає позовні вимоги лише в межах, заявлених позивачем. Сукупний розмір втрат від інфляції за означені періоди становить 55 908,48 грн. Тому вказана сума підлягає стягненню.

Колегія суддів із вказаним висновком суду першої інстанції в повній мірі погодитись не може з огляду на таке.

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 625 ЦК України,боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналізуючи зазначені норми права, а також надані сторонами докази та встановлені обставини по вказаній справі, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав про стягнення з ТОВ «ВАЛОК» на користь ОСОБА_1 суми коштів як наслідок не виконання Мирової угоди є законним та обґрунтованим.

Проте, колегія суддів вважає слушними і доводи апеляційної скарги стосовно неправильно здійсненого розрахунку суми, яка підлягає стягненню.

Вважаючи сплаченими ТОВ «ВАЛОК» ОСОБА_1 лише 584800гривень,суд першої інстанції помилково вважав, що сума, яка підлягає стягненню, становить 730967,60 гривень, звідти інеправильно порахував і втрати від інфляції в сумі55908,48 гривень та3%річних 11078,30 гривень.

Суд першої інстанції безпідставно не врахував суму платежів, які були перераховані ОСОБА_1 в період з грудня 2020 року по вересень 2021 року включно в розмірі 219301,00 грн. в основну суму заборгованості на виконання Мирової угоди. При цьому в судовому рішенні відсутнє обґрунтування неприйняття вказаних доказів (а.с.214,215).

Так, ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 07 червня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 30 червня 2022 року; підготовче засідання відкладалось на 18 липня 2022 року, 25 серпня 2022 року, 26 вересня 2022 року, 06 жовтня 2022 року, 27 жовтня 2022 року, 10 листопада 2022 року;

Ухвалою суду від 10 листопада 2022 року закрито підготовче провадження і призначено справу до розгляду на 30 листопада 2022 року; судові засідання відкладались на 20 грудня 2022 року, 24 січня 2023 року, 15 лютого 2023 року, 09 березня 2023 року, 09 березня 2023 року, 20 квітня 2023 року.

20 квітня 2023 року, в призначений день розгляду справи по суті, ТОВ «Валок» подало до суду першої інстанції письмові пояснення, в яких просило суд врахувати неможливість виконання своїх зобов`язань з огляду на форс-мажорні обставини, обумовлені окупацією російськими військами територій, на яких здійснює свою діяльність ТОВ «Валок». Заперечень щодо розрахунку суми заборгованості пояснення не містять, проте до них долучено, зокрема, 2 фільтровані виписки по рахунку ТОВ «Валок», відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року і з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року. Клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів з обґрунтуванням поважності причин неподання цих доказів у встановлений строк ТОВ «Валок» не заявляло. До пояснення додано докази їх направлення з додатками в цей же день ОСОБА_1 (а. с. 119-122, 214-215);

Суд першої інстанції приєднав ці докази до матеріалів справи, проте їх не врахував при ухвалені рішення. При цьому суд першої інстанції не вказав ні підстав прийняття доказів, поданих з порушенням встановленого процесуальним законом строку, ні мотивів їх неврахування при ухвалені рішення.

Зазначені виписки по рахунку ТОВ «Валок» додало до апеляційної скарги.

Відповідно до заяви від 23 вересня 2024 року, ТОВ «Валок» просить врахувати вказані виписки при ухваленні рішення, та зазначає, що несвоєчасне подання таких доказів до суду першої інстанції пов`язано з тим, що товариство провадило свою господарську діяльність на території, яка наразі є тимчасово окупованою, директор товариства на момент розгляду справи в суді першої інстанції перебував закордоном і зв`язок із ним був обмежений, тому надати відповідні підтвердження часткового виконання зобов`язань за мировою угодою було вкрай складно.

У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини перша, друга та третя статті 367 ЦПК України).

Аналіз зазначених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку, що докази подаються до суду першої інстанції до початку розгляду справи по суті, копії яких заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи, а суд апеляційної інстанції може прийняти нові докази виключно у випадку їх неподання до суду першої інстанції з поважних причин, що об`єктивно не залежали від учасника справи, який їх подає.

Єдиний виняток, коли є можливим прийняття доказів з порушенням встановленого процесуальним законом строку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2020 року у справі № 704/192/18 (провадження № 61-19407св19), на яку посилається особа, яка подала касаційну скаргу, вказано, що «тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні. […] Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № №346/5603/17 (провадження №61-41031св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18)».

У постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18) зазначено, що «дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. Таких обставин апеляційним судом встановлено не було».

Зважуючи на викладене, колегія суддів, вважає за можливе задовольнити клопотання скаржника у справі щодо залучення, дослідження та врахування нових доказів у справі, а саме виписки по рахунку ТОВ «Валок», відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року і з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, враховуючи об`єктивну неможливість своєчасного подання такого доказу в суд першої інстанції обумовлену тимчасовою окупацією території, на якій провадило свою діяльність товариство, виїзд за кордон директора товариства, введення військового стану в державі, а також зважуючи на те, що вказаний доказ є суттєвим для вирішення справи по суті, впливає на розрахунок розміру заборгованості, і достовірність якого самим позивачем не спростовується.

З урахуванням платежів, які були перераховані ОСОБА_1 в період з грудня 2020 року по вересень 2021 року включно в розмірі 219301,00 грн. ТОВ «ВАЛОК» перерахував ОСОБА_1 на виконання Мирової угоди загальну суму 804100,00 гривень, а не як було вказано судом першої інстанції 584800,00 гривень.

Із вказаного випливає, що сума заборгованості за основним зобов`язанням на виконання Мирової угоди становить 511666,60 гривень; втрати від інфляції 16847,62 грн., 3% річних 5683,61 грн., а всього 534197,83 грн. і саме вказана сума підлягає стягненню з ТОВ «ВАЛОК» на користь ОСОБА_1 .

Таким чином,судове рішення,що переглядаєтьсяу відповідностідо нормстатті 376ЦПК Українипідлягає скасуваннюв частиністягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валок" на користь ОСОБА_1 грошових коштів за мировою угодою від 07 травня 2019 року у загальному розмірі 263576,28 грн., з яких 219 301,00 грн. сума основного боргу, 39 060,86 грн. інфляційних втрат та 5 214,42 грн. 3 % річних.

При цьому, слід зазначити, що постанова Запорізького апеляційного суду від 11 липня 2023 року в частині стягнення з ТОВ "Валок" на користь ОСОБА_1 грошових коштів за мировою угодою від 07 травня 2019 року в розмірі 534197,83 грн, із яких: основний борг - 511 666,60 грн, втрати від інфляції - 16 847,62 грн, 3% річних - 5 863,61 грн; стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Валок" судових витрат в сумі 12 680,30 грн; стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 2 258,78 грн., не скасована постановою Верховного суду від 20 червня 2024 року, набрала законної сили та підлягає виконанню.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛОК» задовольнити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 21 квітня 2023 року у цій справі скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валок" на користь ОСОБА_1 грошових коштів за мировою угодою від 07 травня 2019 року у загальному розмірі 263576,28 грн., з яких 219 301,00 грн. сума основного боргу, 39 060,86 грн. інфляційних втрат та 5 214,42 грн. 3 % річних, відмовивши у задоволенні позову в цій частині.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 26 вересня 2024 року.

Головуючий, суддя-доповідач С. В. Кухар

судді: М.С. Гончар

О. З. Поляков