Постанова

від 26.09.2024 по справі 520/37333/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 р. Справа № 520/37333/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Львівська митниця на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 року, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 17.04.24 року по справі № 520/37333/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс"

до Львівської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс", звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 14.11.2023 № UA 209000\2023/100707/1;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002920 від 14.11.2023;

- стягнути з Львівської митниці Держмитслужби на користь ТОВ «Торгівельна Компанія «Партнер Плюс»» судові витрати за послуги адвоката в розмірі 10000,00 грн та суму сплаченого судового збору 5368,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 у справі № 520/37333/23 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів від 14.11.2023 № UA 209000\2023/100707/1.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови Львівської митниці Держмитслужби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002920 від 14.11.2023.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна Компанія «Партнер Плюс» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Держмитслужби України сплачену суму судового збору у розмірі 5368 грн.

20.03.2024 р. від представника товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна Компанія «Партнер Плюс» до суду першої інстанції надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат. В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що у зв`язку із розглядом даної справи позивач поніс судові витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги від 25.03.2021 № 2021/03/06, додатковою угодою від 13.12.2023 № 16 до договору про надання правової допомоги від 25.03.2021 № 2021/03/06, актом приймання-передачі наданої правової допомоги від 19.03.2024 № 35; рахунком від 12.12.2023 № 119, платіжною інструкцією від 15.12.2023 № 2268.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 року у справі № 520/37333/23 задоволено заяву представника позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Держмитслужби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна Компанія «Партнер Плюс»» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Відповідач, Львівська митниця, не погодившись із додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 року у справі № 520/37333/23 подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що додаткове рішення по даній справі підлягає скасуванню, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, були не доведені належними та допустимими доказами, внаслідок чого відповідно до статті 317 КАС України вищевказане рішення повинно бути скасоване. Вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 10000 грн не є співмірним із складністю даної справи та виконаних адвокатом робіт. Предмет спору у даній категорії справи не є складним, містить один епізод спірних відносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсягі складеність процесуальних документів не є важкими. Вказує, що з наданого позивачем акту наданих послуг встановлено, що ряд послуг які дублюють одна одну. Зазначає, що представником позивача надано лише акт, однак не надано детального розрахунку витрат на правову допомогу у даній справі, а отже документально не підтверджено, що гонорар є розумним та відповідає зазначеній сумі. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки аргументам відповідача, які наведені ним в запереченні щодо понесених витрат.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено доводи щодо безпідставності вимог апеляційної скарги.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат суд першої інстанції виходив з того, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. відповідають критеріям співмірності, складністю справи та наданих адвокатом послуги.

Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно частини першої та третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Приписами п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до п. 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом часу.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

З матеріалів справи встановлено, що представником позивача надано докази про оплату витрат на професійну правничу допомогу, а саме: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; ордер на надання правничої допомоги; договір про надання правової допомоги від 25.03.2021 № 2021/03/06; додаткову угоду від 13.12.2023 № 16 до договору про надання правової допомоги від 25.03.2021 № 2021/03/06; акт приймання - передачі наданої правової допомоги від 19.03.2024 № 35; рахунок від 12.12.2023 № 119; платіжну інструкцію від 15.12.2023 № 2268 (а.с. 84-98).

З наданих доказів слідує, що 25.03.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" (далі - клієнт) та адвокатським об`єднанням "Роланд" (далі адвокатське об`єднання) укладено договір про надання правової допомоги № 2021/03/06.

13.12.2023 р. позивачем та адвокатським об`єднанням"Роланд" було укладено додаткову угоду № 16 до договору про надання правової допомоги № 2021/03/06 від 25.03.2021, якою адвокатське об`єднання надає правову допомогу і здійснює захист інтересів клієнта у Харківському окружному адміністративному суді щодо визнання протиправним рішення про коригування митної вартості товарів від 14.11.2023 № UA 209000\2023/100707/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002920 від 14.11.2023, винесених Львіською митницею Державної митної служби України.

Відповідно до 5.1 додаткової угоди сторони визначили фіксований розмір гонорару адвокатського об`єднання в розмірі 10000 грн.

Згідно з актом приймання - передачі наданої правової допомоги від 19.03.2024 № 35 вартість наданих позивачу адвокатських послуг у справі № 520/37333/23 складає 10000 грн., та було надано наступний обсяг правової допомоги: опрацювання документації, наявної у клієнта для формування предмета, підстав та ціни позову, підготовка позовної заяви та подання її до Харківського окружного адміністративного суду - витрачено 4,33 години - 6500,00 грн.; ознайомлення з відзивом на позовну заяву, підготовка відповіді на відзив та подання його до Харківського окружного адміністративного суду - витрачено2,33 години - 3500,00 грн.

Оплату послуг підтверджено платіжною інструкцією №2268 від 15.12.2023 у розмірі 10000 грн.

Відтак, на думку колегії суддів, представником позивача надані всі необхідні документи, якими детально підтверджуються понесені витрати на правничу допомогу.

Колегія суддів не приймає посилання відповідача на ненадання позивачем доказів щодо оплати правничої допомоги, оскільки у відповідності до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Довід апеляційної скарги про відсутність детального розрахунку витрат на правову допомогу у даній справі, колегія суддів не приймає, оскільки в акті приймання - передачі наданої правової допомоги від 19.03.2024 зазначено обсяг наданої правової допомоги.

Між тим, визначаючи належну до стягнення з відповідача на користь позивача суму витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто законодавець визначив, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.

Відповідачем в суді першої інстанції було надано заперечення на клопотання про ухвалення додаткового рішення, в якому останій просив суд відмовити у задоволенні вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а якщо суд вважатиме, що позивачем надано належні докази витрат на правову допомогу, в такому випадку зменшити розмір судових витрат.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач у даній справі скористався правом на подання заперечення на клопотання позивача про відшкодування суми понесених судових витрат.

Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, згідно яких: «…суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності витрат на правничу допомогу адвоката (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п.269).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Дослідивши зміст та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зазначений у акті приймання - передачі наданої правової допомоги від 19.03.2024 № 35, в аспекті складності та якості складених документів, колегія суддів дійшла висновку про завищення позивачем понесених ним судових витрат на правничу допомогу та вважає, що заявлена товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" до відшкодування сума витрат не є співмірною із наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, критеріям їх реальності та розумності.

Колегія суддів вважає завищеною оплату наданих послуг представником позивача, оскільки у відповіді на відзив Львівської митниці представник позивача повторює правову позицію, викладену в позовній заяві. Окрім того, підготовка відповіді на відзив не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, адвокат був обізнаним про позицію позивача, а нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося. Таким чином, колегія суддів вважає, що заявлена сума в 3500 грн. за підготовку відповіді на відзив та подання його до суду першої інстанції є завищеною.

Крім того, зі змісту оскаржуваної додаткового рішення колегія суддів встановила, що суд першої інстанції взагалі не зазначив мотивів, з яких суд виходив при стягнені з митного органу судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн., а також не надано висновку щодо поданого відповідачем заперечення на клопотання позивача про відшкодування суми понесених судових витрат.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення заявленого представником позивачем клопотання, та розмір витрат на правничу допомогу позивача в суді першої інстанції, які підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, складає 6500 грн.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач не надіслав на його адресу додатки до позовної заяви, та договір про надання правничої допомоги, а також інших документів, що підтверджують розмір таких витрат на адресу Львівської митниці не надходили та відсутні системі «Електронний суд», колегія суддів не приймає, оскільки з матеріалів справи встановлено, що позивач 22.12.2023 подав позовну заяву з додатками у паперовому вигляді до канцелярії суду першої інстанції у двох примірниках, як це вимагає ч. 1 ст. 161 КАС України, а отже представник позивача не зобов`язаний був направляти на адресу відповідача копію позовної заяви разом з додатками до неї. Відповідно до даних Електронного суду, відповідачем зареєстрований електронний кабінет у підсистемі. Згідно даних діловодства спеціалізованого суду, відповідач отримав копію позовної заяви у підсистемі Електронний кабінет ЄСІТС. У разі, якщо він не побачив певні додатки до позовної заяви у підсистемі Електронний суд, він мав право на отримання цих додатків у електронному вигляді шляхом подання відповідної заяви до Харківського окружного адміністративного суду відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 44 КАС України.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).

Пунктами 3, 4 частини 1 статті 317 КАС України установлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи при вирішенні питання розподілу судових витрат, у зв`язку з чим дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги частково, та скасування додаткового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 року.

Керуючись ст. ст. 252, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці задовольнити частково.

Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 по справі № 520/37333/23 скасувати.

Прийняти постанову, якою заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Держмитслужби України (вул. Костюшко, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна Компанія «Партнер Плюс» (вул. Барикадна, буд. 53, м. Харків, 61098, код ЄДРПОУ 41185028) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6500,00 грн (шість тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко