Постанова

від 26.09.2024 по справі 420/36548/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/36548/23

Перша інстанція: суддя Потоцька Н.В.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Турецької І.О.,

Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024р. по справі за адміністративним позовом Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНА-2019» про припинення права на виконання будівельних робіт,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2023р. УДАБК ОМР звернулося до суду із позовом до ТОВ «ЮНА-2019», в якому просило:

- припинити право на виконання будівельних робіт, набуте на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорту від 22.03.2023 №ОД051230320253 «Нове будівництво двоповерхового житлового будинку садибного типу з мансардою за адресою: м.Одеса, вул.Саксаганського, 2-А».

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідно до положень законодавства, ним проведено комісійне обстеження нового будівництва житлового будинку за адресою: м.Одеса, Київський район, вул.Саксаганського, 2-А (кадастровий №5110136900:43:007:0023) щодо дотримання вимог містобудівного законодавства, будівельних норм, стандартів і правил.

Так, під час виїзду на місце за вищезазначеною адресою було встановлено факт здійснення будівельних робіт, а саме: влаштовано монолітний стрічковий фундамент з влаштуванням арматурних виступів та арматурної сітки.

Як вказав позивач, що згідно Реєстру будівельної діяльності наявна інформація щодо реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт на підставі будівельного паспорта за №ОД 051230320253 від 22.03.2023р. на об`єкт «Нове будівництво двоповерхового житлового будинку садибного типу з мансардою за адресою: АДРЕСА_1 ».

Також встановлено, що площа земельної ділянки (кадастровий №5110136900:43:007:0023), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на якій заплановано будівництво двоповерхового індивідуального житлового будинку з мансардою складає - 301кв.м.

Позивач зазначив, що норми ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» поширюються на планування і забудову територій населених пунктів та міжселенних територій та державному, регіональному та місцевому рівні.

Ці норми обов`язкові для органів державного управління, місцевого самоврядування, підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об`єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських населених пунктів та інших територіях.

Відповідно пункту 6.1.32 ДБН Б.2.2-12:2019 граничний розмір площі земельних ділянок, які надаються громадянам для нового житлового будівництва, має становити не менше 150м.кв для блокованої забудови і не менше 500м.кв. для індивідуальної житлової забудови.

Площа земельної ділянки позивача з кадастровим номером 5110136900:43:007:0023 становить 0,0301га, тобто її площа є меншою ніж це передбачено нормами ДБН Б.2.2-12:2019, які дозволяють здійснювати забудову земельної ділянки.

Отже, позивач вважає, що вказане нове будівництво двоповерхового житлового будинку садибного типу з мансардою на земельній ділянці загальною площею 301кв.м з кадастровим №110136900:43:007:0023 за адресою: АДРЕСА_1 здійснюється з порушеннями вимог державних будівельних норм.

Враховуючи викладене, посилаючись на ст.39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», «Положення про Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради», затвердженого рішенням ОМР від 3.11.2021р. №671-VIII, «Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт», затверджений Постановою КМУ від 13.04.2011р. №466, «Порядок взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ, закладів та організацій Одеської міської ради з питань, пов`язаних із виявленням самочинного будівництва у місті Одесі та вжиттям заходів реагування», затверджений рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.03.2018р. №135, позивач просить задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Сторони були сповіщені про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, у судове засідання з`явився представник УДАБК, а представник товариства в судове засідання не з`явився та про причини неявки не повідомив. Проте, у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги в Одеській області, судовою колегією було запропоновано представнику УДАБК про розгляд даної апеляційної скарги в порядку письмового провадження. Представник УДАБК не заперечував про розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

З урахуванням належного сповіщення сторін, судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Так, розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення скарги, скасування рішення суду та прийняття нової постанови про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявлених позовних вимог УДБК Одеської міської ради, оскільки обмеження щодо мінімальних площ земельних ділянок для нового житлового будівництва, встановлених п.6.1.32 ДБH 5.2.2- 12:2019, розповсюджуються, насамперед, на проектні рішення містобудівної та землевпорядної документації, яка використовується при наданні земельних ділянок. Застосування цієї норми при здійсненні забудови раніше сформованих земельних ділянок відповідного цільового призначення не має достатнього нормативного підґрунтя.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі та належної оцінки доказів, допустив невірне застосування норм матеріального права та порушив норми процесуального права.

За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує та приймає по справі нову постанову про задоволення позову, з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ТОВ «ЮНА-2019» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.05.2021р. за №1005561070003077628, ідентифікаційний код юридичної особи: 44371102, місцезнаходження юридичної особи: 65035, NB01:9300-8707-4837-4297 від 15.03.2023р..

Види економічної діяльності: 41.10 Організація будівництва будівель (основний, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, 64.92 Інші види кредитування, 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна, 81.22 Інша діяльність із прибирання будинків і промислових об`єктів.

ТОВ ЮНА-2019 на підставі іпотечного договору від 19 травня 2021р. було взято в іпотеку нерухоме майно у вигляді, у т.ч. сформованої земельної ділянки, загальною площею 0,5642га, кадастровий номер 5110136900:43:007:0009, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Після чого вказана сформована земельна ділянка, загальною площею 0,5642га, кадастровий номер 5110136900:43:007:0009, була розподілена на шістнадцять окремих земельних ділянок, які наново сформовані шляхом присвоєння окремих шістнадцяти кадастрових номерів, відомості про що внесені до Державного земельного кадастру.

ТОВ ЮНА-2019 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:43:007:0023, площею 0,0301га, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.06.2021р..

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер 5110136900:43:007:0023 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Вказана земельна ділянка зареєстрована на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Земельна ділянка з кадастровим номером 5110136900:43:007:0023 знаходиться відповідно до Генерального плану м.Одеса в зоні Ж-1 (Зона садибної забудови).

Відповідно до ст.31 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Порядку взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ, закладів та організацій Одеської міської ради з питань, пов`язаних із виявленням самочинного будівництва у місті Одесі та вжиттям заходів реагування», затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.03.2018р. №135 (зі змінами), головним спеціалістом інспекційного відділу №1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОМР ОСОБА_1 , проведено комісійне обстеження об`єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові на території м.Одеси, за результатами якого складено акт від 27.09.2023р..

В Акті від 27.09.2023р. зазначено: «За результатами обстеження встановлено: під час виїзду на місце за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер:5110136900:43:007:023) встановлено факт здійснення будівельних робіт, з нового будівництва житлового будинку, а саме: влаштовані монолітний стрічковий фундамент з влаштуванням арматурних виступів та сітки, що підтверджується фотофіксацією.

Згідно Реєстру будівельної діяльності наявні відомості щодо реєстрації ДАБК ОМР від 20.03.2023р. повідомлення №ОД 051230320253 про початок виконання будівельних робіт на підставі будівельного паспорта «Нове будівництво двоповерхового житлового будинку садибного типу з мансардою за адресою: АДРЕСА_1 ».

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, земельна ділянка, загальною площею 0.0301га. кадастровий номер:5110136900:43:007:0023. цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ТОВ «ЮНА-2019».

Архітектором ОСОБА_2 виготовлена схема намірів забудови земельної ділянки від 16.03.2023р. реєстраційний номер NВ01:9300-8707-4837-4297 на нове будівництво двоповерхового житлового будинку з мансардою на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер:511036900:43:007:0023), з намірами забудови -двоповерховий житловий будинок з мансардою, загальною площею 199,69кв.м, габаритними розмірами 12.59 х7.680м. Будинок віднесено до 11 ступеню вогнестійкості.

Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради будівельний паспорт на забудову земельної ділянки за вказаною адресою, не видавався.

Розглянувши наявні матеріали встановлено, що площа земельної ділянки (кадастровий номер:5110136900:43:007:0023) па якій заплановано будівництво двоповерхового індивідуального житлового будинку з мансардою складає - 301кв.м.

Однак згідно п.6.1.32 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», граничним розмір площі земельних ділянок, які надаються громадянам для нового житлового будівництва має становити не менше 150кв.м. для блокованої забудови і не менше 500кв.м. для індивідуальної житлової забудови.

ТОВ «ЮНА-2019» на підставі іпотечного договору від 19 травня 2021. було взято в іпотеку нерухоме майно у вигляді у т.ч. сформованої земельної ділянки, загальною площею 0,5642га, кадастровий номер: 5110136900:43:007:0009, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Земельна ділянка по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,5642га, кадастровий номер 5110136900:43:007:0009 була раніше надана іншій фізичні особі.

7.06.2021р. вищевказана земельна ділянка, загальною площею 0,5642га, кадастровий номер5110136900:43:007:0009, перестала існувати. Вона була розподілена на 17 окремих земельних ділянок (16 ділянок під будівництво житлових будинків. 1-ділянка- для улаштування проїзду), які наново сформовані шляхом присвоєння окремих кадастрових номерів, в тому числі 511013690043:007:0023, відомості про що внесені до Державного земельного кадастру, всупереч діючим будівельним нормам щодо їх граничних розмірів.

При цьому, формування нової земельної ділянки здійснювалось без урахування вимог діючих будівельних норм БН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудову територій», які набрали чинності 1 жовтня 2019р., у т.ч. в частині граничного розміру площі ділянки…»

З урахуванням вищевказаних обставин, встановлених за результатами обстеження на місці, Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради встановлено, що нове будівництво двоповерхового житлового будинку з мансардою на земельній ділянці загальною площею 301кв.м. з кадастровим номером: 51110136900:43:007:0023 за адресою: АДРЕСА_1 , здійснюється з порушеннями п.6.1.32 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій».

Перевіряючи наявність підстав для задоволення позовних вимог про припинення права на виконання будівельних робіт, набуте на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта від 22.03.2023 №ОД051230320253 «Нове будівництво двоповерхового житлового будинку садибного типу з мансардою за адресою: АДРЕСА_1 », судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За положеннями ч.ч.2-4 ст.373 ЦК України, право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Стаття 375 ЦК України (далі ЦК) гарантує право власника на забудову земельної ділянки. Так, за положеннями ч.1 цієї статті, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (ч.2 ст.375 ЦК України).

Згідно ч.3 ст.375 ЦК України, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Як визначено у ст.1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності»:

- будівництво - нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об`єкта будівництва;

- замовник будівництва (далі - замовник) це фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт;

- містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

У відповідності до ст.26 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Положенням ч.4 ст.26 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності»,передбачено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

В якості підстави звернення до суду з позовом про припинення права на виконання будівельних робіт позивач вказує на встановлені порушення будівельних норм і правил.

Зокрема, як вже зазначалося, Управління ДАБК посилається на те, що площа земельної ділянки 0,0301 га, є меншою ніж, це передбачено нормами ДБН Б.2.2-12:2019, які дозволяють здійснювати забудову земельної ділянки, а відтак будівництво здійснюється з порушеннями вимог пункту 6.1.32 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій».

Розмір площі ділянки, зазначений у повідомленні про початок виконання будівельних робіт, відповідачем не заперечується.

Державні будівельні стандарти є засобом реалізації державної політики у сфері нормування в будівництві.

Відповідно до абз.4 та 5 ч.1 ст.1 ЗУ «Про будівельні норми» від 5.11.2009р. №1704-VI нормування в будівництві - це діяльність із розроблення, погодження, перевірки, затвердження, внесення змін, скасування або визнання такими, що втратили чинність, будівельних норм; державні будівельні норми - нормативний акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Стаття 11 зазначеного Закону №1704-VI передбачає, що застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудування. Сфера застосування будівельних норм визначається у кожному нормативному акті з урахуванням особливостей об`єкта нормування. Будівельні норми встановлюють обов`язкові вимоги до об`єкта нормування, що застосовуються при плануванні і забудові територій, проектуванні і будівництві. Будівельні норми мають містити положення щодо забезпечення виконання основних вимог до споруд та дотримання функціональних параметрів об`єкта нормування під час його експлуатації. Державний контроль за дотриманням суб`єктами містобудування будівельних норм здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного архітектурно-будівельного контролю, виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад, структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до компетенції щодо об`єктів, визначених п.7 ч.1 ст.7 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».

Разом з тим, ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» набрали чинності з жовтня 2019р.. Цими нормами введено норму, за якою граничний розмір площі земельних ділянок, які надаються громадянам для нового житлового будівництва, має становити не менше 150кв.м. для блокованої забудови і не менше 500кв.м для індивідуальної житлової забудови. При розміщенні земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку в межах сформованої забудови площа її може бути зменшена, але не більше ніж на 20% за умов забезпечення санітарних та протипожежних вимог.

Тобто, приписи зазначеного пункту ДБН Б.2.2-12:2019 в частині мінімальних розмірів площі земельних ділянок обов`язково враховуються при наданні земельних ділянок громадянам для нового індивідуального житлового будівництва за рішенням уповноваженого на те органу. При цьому, за змістом зазначеної норми земельна ділянка, яка підлягає передачі громадянину для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) не може бути меншої ніж визначена п.6.1.32 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій».

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ЮНА-2019» на підставі іпотечного договору від 19 травня 2021р. було взято в іпотеку нерухоме майно у вигляді у т.ч. сформованої земельної ділянки, загальною площею 0,5642га, кадастровий номер:5110136900:43:007:0009, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Земельна ділянка по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,5642га, кадастровий номер 5110136900:43:007:0009 була раніше надана іншій фізичні особі.

Таким чином, 7.06.2021р. вищевказана земельна ділянка, загальною площею 0,5642га, кадастровий номер5110136900:43:007:0009, перестала існувати. Вона була розподілена на 17 окремих земельних ділянок (16 ділянок під будівництво житлових будинків. 1-ділянка- для улаштування проїзду), які заново сформовані шляхом присвоєння окремих кадастрових номерів, в тому числі 511013690043:007:0023, відомості про що внесені до Державного земельного кадастру.

При цьому, приймаючи рішення суд першої інстанції, виходив з того, що обмеження щодо мінімальних площ земельних ділянок для нового житлового будівництва, встановлених пунктом 6.1.32 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», розповсюджуються, насамперед, на проектні рішення містобудівної та землевпорядної документації, яка використовується при «наданні» земельних ділянок громадянам та не стосуються вже сформованих земельних ділянок.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

- шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

- за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

- за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Надаючи оцінку вищенаведеному, судова колегія приходить до висновку, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Граничний розмір земельної ділянки, сформованої після 1.10.2019р., для будівництва житлового індивідуального будинку має відповідати вимогам п.6.1.32 ДБН Б.2.2-12:2019.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається із матеріалів справи, що земельна ділянка, загальною площею 0,5642га. кадастровий номер 5110136900:43:007:0009 перестала існувати 7.06.2021р.. За рішення власника ТОВ «ЮНА-2019» вона була розподілена на 17 окремих земельних ділянок (16 ділянок під будівництво житлових будинків. 1-ділянка- для улаштування проїзду), які наново сформовані шляхом присвоєння окремих кадастрових номерів, в тому числі 511013690043:007:0023, відомості про що внесені до Державного земельного кадастру.

При цьому, судова колегія, вважає, що рішенням відповідача була сформована нова земельна ділянка з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), всупереч діючим будівельним нормам щодо їх граничних розмірів, оскільки формування нової земельної ділянки здійснювалось без урахування вимог діючих будівельних норм ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», які набрали чинності 1.10.2019р. у тому числі в частині граничного розміру площі ділянки для індивідуального житлового будівництва.

Суд першої інстанції у своєму судовому рішенні посилався на те, що норма ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» в частині граничного розміру площі ділянки для індивідуального житлового будівництва діє тільки під час «надання» відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування земельної ділянки із земель державної та комунальної власності.

Проте, судова колегія не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки дана норма щодо граничного розміру земельної ділянки може застосовуватися лише у випадку, якщо з правовстановлюючих документів вбачається, що земельна ділянка сформована до 1.10.2019р., тобто до набрання чинності ДБН Б.2.2-12:2019.

Також, суд першої інстанції у своєму рішенні посилався на те, що у даному випадку мова йде про забудову позивачем як юридичною особою вже належної товариству земельної ділянки, а тому норми п.6.1.32 ДБН Б.2.2-12:2019 застосуванню в даному випадку не підлягають.

Так, відповідно до ч.2 ст.8 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Згідно з п.4 ст.1 зазначеного Закону, замовник будівництва (далі - замовник) - фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт.

У відповідності до ст.11 ЗУ «Про державні будівельні норми», застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудування.

Сфера застосування будівельних норм визначається у кожному нормативному акті з урахуванням особливостей об`єкта нормування.

Будівельні норми встановлюють обов`язкові вимоги до об`єкта нормування, що застосовуються при плануванні і забудові територій, проектуванні і будівництві.

Також суд зазначає, що пунктами 1.1 та 1.2 ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.04.2019р. №104, визначено, що ці державні будівельні норми поширюються на планування і забудову територій населених пунктів та міжселенних територій на державному, регіональному та місцевому рівні. Також визначено, що ці норми обов`язкові для органів державного управління, місцевого самоврядування, підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об`єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських населених пунктів та інших територіях.

Отже, викладені вище обставини вказують на те, що містобудівне законодавство не встановлює розмежування між фізичними та юридичними особами-замовниками, як суб`єктами містобудування, що в свою чергу передбачає їх обов`язок дотримуватися вимог до забудови, визначеними з урахуванням будівельних норм.

Згідно зі ст.375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ст.39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що обов`язковими ознаками права власності на землю є володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою відповідно до закону і використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Право власника на забудову на своїй земельній ділянці здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного суду від 18.08.2023р. по справі №638/18341/17.

Щодо висновку суду першої інстанції про те, що листом Міністерства розвитку громад та територій України №7/14.4.1/13703-22 від 14 грудня 2022р. на запит ТОВ «ЮНА-2019» щодо застосування положень пункту 6.1.32 державних будівельних норм ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» при оформленні будівельних паспортів забудови земельних ділянок, розташованих на вул.Саксаганського у м.Одесі, повідомлено, що обмеження щодо мінімальних площ земельних ділянок для нового житлового будівництва, встановлених пунктом 6.1.32 ДБH 5.2.2-12:2019, розповсюджуються, насамперед, на проектні рішення містобудівної та землевпорядної документації, яка використовується при наданні земельних ділянок. Застосування цієї норми при здійсненні забудови раніше сформованих земельних ділянок відповідного цільового призначення не має достатнього нормативного підґрунтя, то судова колегія вважає, що листування між суб`єктами звернення та органами державної влади носять виключно інформативний характер та не є нормативно-правовим актом або рішенням суб`єкта владних повноважень.

Отже, враховуючи встановлені під час апеляційного розгляду обставин та фактів, судова колегія вважає, що площа земельної ділянки позивача з кадастровим номером 5110136900:43:007:0023 становить 0,0301га, тобто є меншою ніж це передбачено нормами ДБН Б.2.2-12:2019, які дозволяють здійснювати забудову земельної ділянки.

У відповідності до ч.1 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За правилами п.7 ст.36 в редакції ЗУ (№320-VIII від 9.04.2015р., №1817-VIII від 17.01.2017р., № 199-IX від 17.10.2019 р.) право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути припинено відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі:

1) подання замовником заяви про припинення права, набутого на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт;

2) отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником;

3) на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

Враховуючи вищевказане, судова колегія вважає, що нове будівництво двоповерхового житлового будинку садибного типу з мансардою на земельній ділянці загальною площею 301кв.м з кадастровим №110136900:43:007:0023 за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - здійснюється з порушеннями вимог державних будівельних норм а тому адміністративний позов підлягає задоволенню, шляхом припинення права на виконання будівельних робіт.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції не можна вважати законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311, 315, 317, 322 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024р. скасувати.

Прийняти по справі нове рішення, яким адміністративний позов Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНА-2019» про припинення права на виконання будівельних робіт задовольнити.

Припинити право на виконання будівельних робіт, набуте на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорту від 22.03.2023 №ОД051230320253 «Нове будівництво двоповерхового житлового будинку садибного типу з мансардою за адресою: м.Одеса, вул.Саксаганського, 2-А».

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту отримання.

Головуючий:Ю.М. Градовський

Судді:І.О. Турецька

Л.П. Шеметенко