Постанова

від 26.09.2024 по справі 361/4107/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи №361/4107/21

Провадження №22-ц/824/3691/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2024 м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2023 року у справі за позовом Садівничого товариства «Волна» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

В травні 2021 року Садівниче товариство «Волна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначило, що садівниче товариство «Волна» є громадською організацією, що створена на основі єдності інтересів для спільної реалізації членам товариства своїх прав і свобод.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.3 Статуту вищевказаного товариства членство у товаристві є добровільним. Прийом до членів товариства здійснюється на підставі заяви вступника, яка розглядається правлінням, і за результатом розгляду приймається рішення.

03 листопада 2018 року правління садівничого товариства «Волна» розглянуло заяву власника земельної ділянки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 та прийняло рішення, що, у свою чергу, оформлене протоколом №18, про прийняття його у члени вищевказаного садівничого товариства.

Також співвласником вищезазначеної земельної ділянки № НОМЕР_1 є ОСОБА_2 .

Згідно із п. 5.10 статуту відповідач ОСОБА_1 брав на себе зобов`язання дотримуватись вимог законодавства України, положень цього статуту, внутрішніх документів товариства, рішень загальних зборів (зборів уповноважених) та рішень, прийнятих правлінням у межах його компетенції, відшкодовувати у встановленому порядку збитки, завдані товариству тощо.

За час членства у садівничому товаристві «Волна» відповідач використав 28003,12 кВТ електроенергії на загальну суму 45090 грн 38коп., а фактично сплатив лише за 4134 кВТ на загальну суму 4134 грн 68 коп.

Разом з цим, відповідачу був наданий дозвіл на встановлення у 2018 році нового двохтарифного лічильника електроенергії.

Крім того, садівничим товариством було задоволено заяву ОСОБА_2 від 22 березня 2020 року на зняття лічильника для проведення діагностики у зв`язку із завищеними показниками.

Згідно з актом вхідного контролю від 09 квітня 2020 року №100120 комісія сервісного центру встановила, що ознак несанкціонованого втручання не має, лічильник включається, веде облік електроенергії, пломби ОТК, Держстандарту пошкоджень не мають.

До акту вхідного контролю складена таблиця 1.2 про розмір використаної електроенергії за період з 01 квітня 2019 року до 01 квітня 2020 року, відповідно до якої відповідачем використано: у квітні 2019 року 2155.594 кВТ (день) та 1102,434кВТ (ніч); у травні 2019 року 2300,099кВТ (день) та 1150.363кВт (ніч): у червні 2019 року 2261,448 кВТ (день) та 1145,376 кВТ (ніч); у липні 2019 року 1462,348кВТ (день) та 803,912 кВТ (ніч).

08 серпня 2020 року було проведено засідання правління СТ «Волна», на якому прийнято рішення зобов`язати ОСОБА_1 погасити заборгованість за спожиту електроенергію до 01 жовтня 2020 року з можливістю погашати борг частинами при умові укладення договору про погашення заборгованості. При відмові сплатити борг та укласти договір відключити земельну ділянку від електроенергії до повного погашення боргу.

Відповідачу надсилались витяг з протоколу засідання правління від 08 серпня 2020 року та акт звіряння розрахунків, які залишились без виконання, у зв`язку з чим 26 жовтня 2020 року будинок відповідача було відключено від електромережі, про що складений відповідний акт.

У лютому та березні 2021 року на адресу відповідача надсилались попередження №267 та претензія №274 з вимогою в добровільному порядку погасити суму заборгованості за спожиту електроенергію, які залишились без відповіді та задоволення.

Згідно із рішенням правління від 11 лютого 2017 року №15 тариф за спожиту електроенергію становить: день 1 грн 96 коп., ніч 0 грн 98 коп.

Згідно з даними акту звіряння розрахунків, складеного на підставі первинних документів та акту вхідного контролю від 09 квітня 2020 року №10020 відповідачем не оплачено за спожиту електроенергію: день 16313,72 кВТ у розмірі 31974 грн 89 коп. та ніч 8 350,00 кВТ у розмірі 8183 грн 00 коп., а всього 40157 грн 89 коп.

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 на свою користь суму боргу за спожиту електроенергію у розмірі 39061 грн 57 коп.; судовий збір у розмірі 2270грн та витрати на правничу допомогу.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2023 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував та не надав жодної оцінки в оскаржуваному рішенні обставинам, що мають значення для справи. Зокрема суд не звернув уваги, що в актах обстеження електролічильника ділянки №224 від 06 лютого 2020 року відсутні будь -які докази, що лічильник належить відповідачу, не зазначено тип лічильника, його заводський номер, наявність, номер та цілісність пломби. У актах навпроти прізвища голови правління ОСОБА_4 підписи не належать останньому, відсутні підписи відповідача та посадових осіб енергопостачальної організації. В акті огляду та опломбування приладу обліку електроенергії від 02 жовтня 2018 року та 28 березня 2020 року не чіткий підпис члена комісії, голови правління. В графі номер пломби зазначений, але сам лічильник не опломбовувався. Вказує, що направив електролічильник до заводу виробника, що переконатись у правильності його роботи. Відповідно до Акту вхідного контролю ТОВ «ТД «Телекарт-пром» № 10/20 від 09.04.2020 року та додатків до нього було зафіксоване велике споживання електроенергії у 2019 році протягом 4 місяців. Зазначає, що при дослідженні судом матеріалів справи, а саме квитанцій про сплату за спожиту електроенергію встановлено, що жодної суми, вказаної стороною позивача у квитанціях про сплату за спожиту електроенергію, не має. Зазначає, що згідно з квитанцією про сплату заборгованості та фіскального чека від 09.11.2018 року відповідачем за жовтень 2018 року на рахунок садівничого товариства сплачено 196 грн, тому твердження суду щодо заборгованості відповідача за жовтень 2018 року є хибним.

01 березня 2024 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки у справі ціна позову становить менше 30 розмірів прожиткового мінімуму, а дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з положеннями ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з таких підстав:

В ході розгляду справи судом було встановлено, що Садівниче товариство «Волна» є громадською організацією, що створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації членами Товариства своїх прав і свобод та діє на підставі Статуту.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.3. Статуту садівничого товариства «Волна» членство в Товаристві є добровільним, прийом до членів Товариства здійснюється на підставі заяви вступника, яка розглядається Правлінням, і за результатом розгляду приймається рішення.

Відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки АДРЕСА_1 .

01 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до голови правління садівничого товариства «Волна» із заявою про встановлення нового двохтарифного лічильника електроенергії (заводський номер №57232).

02 жовтня 2018 року комісією у складі голови правління ОСОБА_4 , члена правління від вулиці №2 Рибалок ОСОБА_7, уповноваженого від вулиці №2 Рибалок ОСОБА_8, уповноваженого від вулиці №1 Свободи ОСОБА_5 та у присутності електромонтера ОСОБА_6 , який був найнятий власником ділянки АДРЕСА_1 ОСОБА_1 для виконання робіт із встановлення лічильника, складено акт огляду та опломбування приладу обліку електроенергії.

За період з вересня 2018 року по 01 жовтня 2018 року за показаннями старого лічильника за відповідачем рахувався борг, який був останнім частково погашений, що підтверджується платіжним дорученням №270997996 від 13 листопада 2018 року.

Станом на 01 грудня 2021 року за показаннями старого лічильника за відповідачем рахувався борг у розмірі 25 грн 48 коп., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період з 11вересня 2018 року по 01 грудня 2021 року між СТ «Волна» та членом садового товариства ОСОБА_1

03 листопада 2018 року засіданням правління садового товариства «Волна» розглянуто заяву ОСОБА_1 та прийнято рішення про прийняття його в члени СТ «Волна», що підтверджується протоколом №18 від 03листопада 2018 року.

05 січня 2020 року при вибірковій звірці показників оплати за даними бухгалтерського обліку та фактично знятих на лічильниках був складений акт обстеження електролічильника власника ділянки №224 ОСОБА_1 , відповідно до якого показання електролічильника, що надавались відповідачем, становлять: день 1724,28 кВт, ніч 911 кВт, показання електролічильника, встановлені комісією, становлять: день 18401 кВт; ніч 9149 кВт.

06 лютого 2020 року була проведена контрольна перевірка та складений акт обстеження електролічильника, відповідно до якого показники використаної електроенергії становлять: день 18547 кВт, ніч 9196 кВт.

Не погоджуючись із результатами актів обстеження 22 березня 2020 року ОСОБА_2 звернулась із заявою про зняття лічильника (заводський номер №57232) для проведення його діагностики та подала заяву на встановлення тимчасового лічильника.

За результатами перевірки лічильника ТОВ «Торговий дім «Телекарт-Пром» 09 квітня 2020 року складений акт вхідного контролю №100\20, відповідно до якого лічильник функціонує у відповідності до запрограмованих параметрів; включається, веде облік електроенергії; пошкоджень не має; пломби ОТК та Держстандарту пошкоджень не мають.

До акту вхідного контролю складена таблиця 1.2 про розмір використаної електроенергії за період з 01.04.2019 року до 01.04.2020 року, згідно із якої відповідачем ОСОБА_1 використано: у квітні 2019 року 2155.594кВт (день) та 1102,434кВт (ніч); у травні 2019 року 2300,099 кВт (день) та 1150,363 кВт (ніч); у червні 2019 року 2261,448 кВт (день) та 1145,376 кВт (ніч); у липні 2019 року 1462,348 кВт (день) та 803,912 кВт (ніч); у серпні 2019 року 137,224 кВт (день) та 52,796 кВт (ніч); у вересні 2019 року 158,069кВт (день) та 49,696 кВт (ніч); у жовтні 2019 року 141,669 кВт (день) та 35,125 кВт (ніч); у листопаді 2019 року 150,386 кВт (день) та 44,707 кВт (ніч); у грудні 2019 року 140,223 кВт (день) та 42,307 кВт (ніч); у січні 2020 року 158,595 кВт (день) та 42,69кВт (ніч); у лютому 2020 року 142,905 кВт (день) та 45,629 кВт (ніч); у березні 2020 року 113,079 кВт (день) та 39,587 кВт (ніч); у квітні 2020 року 102,463 кВт (день) та 33,493 кВт (ніч).

08 серпня 2020 року проведено засідання правління СТ «Волна», на якому прийнято рішення зобов`язати ОСОБА_1 погасити заборгованість за електроенергію до 01 жовтня 2020 року з можливістю погашати борг частинами при умові укладення договору про погашення заборгованості.

На адресу відповідача надсилались лист №267 від 08 лютого 2021 року та претензія №274 від 16 березня 2021 року з вимогою погасити заборгованість за використану електроенергію.

Несплачений борг за використану електроенергію становить 39036 грн 09 коп., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків.

На підтвердження суми заборгованості позивачем надані акти звіряння; відомості оплати, платіжні доручення про сплату відповідачем сум за користування електроенергією , акти обстеження електролічильника, акт вхідного контролю.

Також судом взято до уваги долучені відповідачем до матеріалів справи квитанції про сплату електроенергії. Вказані квитанції підтверджують здійснення оплати відповідачем за використану електроенергію до\та за спірний період з 01 квітня 2019 року до 01 квітня 2020 року за двохтарифним лічильником електроенергії (заводський номер №57232), із заявою про встановлення якого звертався відповідач та щодо роботи якого виник спір.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача, зазначив, що відповідач обов`язок щодо сплати боргу за використану електроенергію не виконав, а отже є таким, який порушив (прострочив) виконання зобов`язання.

Переважна більшість доводів апеляційної скарги по своїй суті співпадають з тими доводами, які були заявлені відповідачем в суді першої інстанції, і яким суд при вирішення справи надав відповідну правову оцінку, з якою погоджується і суд апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2020 року у справі № 554/2491/17 зазначив наступне:

«Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є майже ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.»

З огляду на зазначене апеляційний суд вважає відсутніми підстави для повторного наведення тих доводів і аргументів, якими керувався суд першої інстанції при вирішенні даної справи, і з якими в повній мірі погоджується колегія суддів апеляційного суду

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що при дослідженні судом матеріалів справи, а саме квитанцій про сплату за спожиту електроенергію встановлено, що жодної суми, вказаної стороною позивача у квитанціях про сплату за спожиту електроенергію, не має, то суд зазначає таке.

Як убачається з матеріалів справи, судом першої інстанції проведено дослідження кожної наданої відповідачем квитанції та встановлено, що на спростування наявної заборгованості відповідач долучив до матеріалів справи квитанції, які підтверджують оплату за тимчасово встановленим лічильником, що не є предметом спору, а також квитанції про оплату членських внесків, добровільних внесків, вивіз сміття, плату за землю, газ тощо.

Водночас судом першої інстанції перевірено квитанції та платіжні доручення про оплату використаної електроенергії з грудня 2019 року по лютий 2020 року, яке ним здійснювалося на підставі Акту вхідного контролю №100/20 та встановлено борг за використану електроенергію у розмірі 39 036, 09 грн , що також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків.

Наступним доводом апеляційної скарги про те, що відповідачем за жовтень 2018 року на рахунок садівничого товариства сплачено 196 грн, тому твердження суду щодо заборгованості відповідача за жовтень 2018 року є хибним.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції на спростування суми заборгованості було взято до уваги та прийнято квитанцію про сплату електроенергії за жовтень 2018 року на суму 202 грн (з урахуванням поштових послуг) від 09.11.2018 року.

В даному випадку матеріали справи не містять доказів про те, що стягнення боргу за використану електроенергію відбулося з порушенням закону.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення боргу за спожиту електроенергію у розмірі 39 036, 09 грн.

За наведених підстав аргументи відповідача щодо порушення норм матеріального права під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий С.О. Журба

Судді: Т.О. Писана

К.П. Приходько