Постанова

від 17.09.2024 по справі 391/818/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2024 року м. Кропивницький

справа № 391/818/23

провадження № 22-ц/4809/374/24

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

секретар судового засідання Діманова Н. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 27.11.2023 у складі головуючого судді Ревякіної О. В.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

28.10.2023 ОСОБА_1 звернувсядо судуз позовомдо ОСОБА_2 ,в якомупросила розірвати договір суборенди земельної ділянки від 23.12.2020, та стягнути з відповідачки орендну плату в розмірі 7082,43 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі договору оренди землі від 29.12.2018, укладеного з ОСОБА_3 , є орендарем земельної ділянки площею 7,0024 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Червонослобідської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області.

23.12.2020 між сторонами у справі укладено договір суборенди вказаної земельної ділянки строком на 7 років. За умовами договору орендна плата вноситься суборендарем у грошовій формі в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки без урахування індексації.

У порушення умов договору відповідачка не сплачує орендну плату з 2021 по 2022 роки, що свідчить про системне невиконання обов`язків за договором.

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 27.11.2023 позов задоволено.

Розірвано договір суборенди земельної ділянки від 23.12.2020, кадастровий номер 3522885800:02:000:0194, площею 7,0024 га, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , дата державної реєстрації: 24.12.2020, номер запису про інше речове право: 40003704.

Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) орендну плату за договором суборенди земельної ділянки від 23.12.2020 року в розмірі 7082,43 грн та судовий збір в сумі 2844,30 грн.

Задовольняючи позов,суд першоїінстанції виходивз того,щов матеріалах справи відсутні належні докази виплати відповідачкою коштів в рахунок орендної плати за землю позивачці ОСОБА_1 .

Відповідачка не довела належними і допустимими доказами виконання умов договору суборенди земельної ділянки, укладеного з ОСОБА_2 , щодо сплати орендної плати у спосіб та строки, передбачені договором.

Суд виснував, що відповідачкою не спростовано факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо своєчасної сплати орендної плати, що є підставою для розірвання спірного договору. З огляду на те, що відповідачка не виконує взяті на себе зобов`язання за укладеним між сторонами договором, з неї на корить позивачки підлягає стягненню заборгованість з орендної плати в сумі 7082,43 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Представник відповідачки адвокат Бойко Я. Р. подала апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Відповідно до п.10 Договору суборенди, орендна плата вноситься щорічно до 20 грудня, але за згодою сторін може бути виплачена наперед за наступні періоди (під згодою сторін слід розуміти отримання орендарем орендної плати під розписку та/або на рахунок/картку відкриті в банківській установі).

1.12.2020 ОСОБА_1 власноруч написала розписку, в якій зазначила: «Я, ОСОБА_1 , взяла кошти в ОСОБА_2 за два договори суборенди земельних ділянок площею 7,0024 га кадастровий номер 3522885800:02:000:0194 та 7,0875 га кадастровий номер 3522885800:02:000:0195 в сумі 280 000 (двісті вісімдесят тисяч гривень), в разі дострокового розірвання договорів суборенди з будь-яких причин зобов`язуюсь повернути кошти в повному обсязі.» Також після тексту зазначено дату 31.12.2020 р. підпис та прізвище та ініціали позивачки.

Відповідно до власноручно написаної розписки, ОСОБА_1 підтвердила отримання коштів саме за договори суборенди, чітко вказала кадастровий номер земельних ділянок та площу орендованих земельних ділянок, в тому числі спірної земельної ділянки. Жодних інших договорів суборенди між ними не укладалось.

Представник відповідачки зазначає, що не отримувала документів, які стосуються цієї цивільної справи №391/818/23, тим самим була позбавлена можливості подати відзив на позовну заяву та повідомити суд, що ОСОБА_1 безпідставно намагається розірвати Договір суборенди б/н від 23.12.2020, а також незаконно збагатитися за рахунок стягнення нібито не отриманої орендної плати.

Враховуючи порушення судом норм процесуального права, якими передбачено право особи на інформацію про дату,час і місце розгляду справи, отримання копії позовної заяви та долучених до неї доказів, були порушені права відповідачки на судовий захист та доступ до правосуддя, що унеможливило реалізацію наданих їй процесуальних прав щодо надання відзиву на позов та доказів, якими спростовуються доводи позивачки.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Представник позивачки адвокат Бондаренко І. А. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому ставить питання про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними.

Позивачка заперечує написання нею розписки, копію якої долучено до апеляційної скарги,тому подала клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Представник відповідачки адвокат Бойко Я. Р. подала відповідь на відзив, в якому зокрема не заперечувала проти проведення судовоїпочеркознавчої експертизи оригіналу розписки, якою ОСОБА_1 підтвердила одержання нею коштів в рахунок оплати орендної плати за договором суборенди спірної земельної ділянки.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборіі застосуваннінорми правадо спірнихправовідносин судвраховує висновкищодо застосуваннявідповідних нормправа,викладені впостановах ВерховногоСуду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи єінші фактичнідані,які маютьзначення длявирішення справи,та доказина їхпідтвердження; якіправовідносини сторінвипливають ізвстановлених обставин; якаправова нормапідлягає застосуваннюдо цихправовідносин; числід позовзадовольнити абов позовівідмовити; якрозподілити міжсторонами судовівитрати; чиє підставидопустити негайневиконання судовогорішення; чиє підставидля скасуваннязаходів забезпеченняпозову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідачки адвокат Бойко Я. Р., яка підтримала доводи апеляційної скарги, представника позивачки адвокат Бондаренко І. А., яка заперечувала проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

Спірна земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,0024 га, розташована на території Червонослобідської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3522885800:02:000:0194, належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.03.2017, копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 30.03.2017 та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухому майно про реєстрацію права власності від 30.03.2017 (а.с.11-13).

29.12.2018 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі щодо саме земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 7,0024 га, розташованої на території Червонослобідської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3522885800:02:000:0194, строком на 49 років, зареєстрований 29.01.2019 (а.с.14-15,17).

Пунктом 27 вказаного договору передбачено право орендаря передавати орендовану земельну ділянку або її частину іншій особі в суборенду без отримання попередньої згоди орендодавця.

23.12.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір суборенди земельної ділянки, а саме земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 7,0024 га, розташованої на території Червонослобідської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3522885800:02:000:0194, строком на 7 років, зареєстрований 24.12.2020 (а.с.16-18).

Пунктами 8, 9 договору суборенди передбачено, що орендна плата вноситься суборендарем у грошовій формі в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки без урахування її щорічної індексації. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції. Орендна плата вноситься щорічно до 20 грудня, але за згодою сторін може бути виплачена наперед за наступні періоди.

Згідно п.24 договору суборенди орендар має право вимагати своєчасного внесення орендної плати.

Дія договору суборенди вищевказаної земельної ділянки припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором (пункт 30 Договору).

Згідно Витягу №НВ-9927640922023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 08.09.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3522885800:02:000:0194 становить 177060,80 грн (а.с.19).

П.10 договорів суборенди обумовлено, що орендна плата вноситься щорічно до 20 грудня, але за згодою сторін може бути виплачена наперед за наступні періоди (під згодою сторін слід розуміти отримання орендарем орендної плати під розписку та/або на рахунок/картку відкриті в банківській установі).

Відповідно до наявної у відповідачки розписки від 31.12.2020, написаної від імені ОСОБА_1 , остання взяла кошти у ОСОБА_2 за два договори суборенди земельних ділянок площею 7,0024 га кадастровий номер 3522885800:02:000:0194 та 7,0875 га кадастровий номер 3522885800:02:000:0195 в сумі 280000 гривень (а.с.42).

Згідно висновкуексперта зарезультатами проведеннясудової почеркознавчоїекспертизи №6123/24-23від 16.07.2024,проведеної напідставі ухвалиКропивницького апеляційногосуду від11.04.2024,рукописнийтекст,що починаєтьсясловами «РозпискаЯ,Колодіст....»і закінчуєтьсясловами «вповному обсязі. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 »,який міститьсяна лицевійстороні розпискивід 31.12.2020про отриманнякоштів всумі 280000грн.,виконаний ОСОБА_1 .Підпис,який міститьсяперед словами«Колодіст НВ» налицевій сторонірозписки від31.12.2020про отриманнякоштів всумі 280000грн.,виконаний ОСОБА_1 (а.с. 123-148).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до цієї норми правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Норми процесуального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірваннядоговору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно достатті 8 Закону України« Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Положеннями статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Разом з тим згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних із орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, дає можливість дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках,встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статей 21, 22Закону України «Про оренду землі»передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Статтею24 Закону України «Про оренду землі»визначено право орендодавця вимагати у орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Судом установлено, що 23.12.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договори суборенди земельних ділянок з кадастровими номерами 3522885800:02:000:0194 та 3522885800:02:000:0195, строком на 7 років (а.с.16-18,43).

Пунктами 8, 9 договорів суборенди визначено, що орендна плата вноситься суборендарем у грошовій формі в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки без урахування її щорічної індексації. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції. Орендна плата вноситься щорічно до 20 грудня, але за згодою сторін може бути виплачена наперед за наступні періоди.

П.10 договорів суборенди обумовлено, що орендна плата вноситься щорічно до 20 грудня, але за згодою сторін може бути виплачена наперед за наступні періоди (під згодою сторін слід розуміти отримання орендарем орендної плати під розписку та/або на рахунок/картку відкриті в банківській установі).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Справедливість це одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частинами першоютретьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

В обґрунтування доводів позову щодо підстав для розірвання договору суборенди земельної ділянки від 23.12.2020 ОСОБА_1 посилалася на те, що ОСОБА_2 систематично не сплачується орендна плата, заборгованість по орендній платі за 2021-2022 роки складає 7082,43 грн (4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки без урахування її щорічної індексації * 177060,0 грн від нормативно грошової оцінки земельної ділянки станом на 08.09.2023), яка підлягає стягненню з відповідачки.

Задовольняючи позовні вимогм ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідачкою ОСОБА_2 , яка отримала копії позовної заяви, ухвали про відкриття провадження у цій справі, була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, не було надано належнихі допустимих доказів виконання умов спірного договору суборенди та не спростовано факту систематичного порушення свого обов`язку по сплаті орендної плати.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідачка зазначила про виплату позивачці грошових коштів у розмірі 280000 грн за дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3522885800:02:000:0194 та 3522885800:02:000:0195, по договору суборенди від 23.12.2020, на підтвердження чого надано копію розписки ОСОБА_1 (а.с.42).

Порядок прийняття та оцінки доказів в суді апеляційної інстанції урегульовано положеннями частин другої, третьої статті 367 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої - третьої статті367 ЦПК України дає підстави для висновку, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею.

У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Вирішуючи питання про долучення до матеріалів справи і дослідження нових доказів, апеляційний суд врахував, що зазначений відповідачкою доказ (розписка) існував на час розгляду справи судом першої інстанції, але вона з об`єктивних причин не могла подати його до суду, оскільки не знала про розгляд цієї цивільної справи, а в матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення ОСОБА_2 про дату,час і місце розгляду справи, отримання нею копії позовної заяви та долучених до неї документів, ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження, і фотокопія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 29) не містить вказаної інформації, чому надано неправильну оцінку в оскаржуваному судовому рішенні.

Дослідивши нові докази, суд апеляційної інстанції встановив, що згідно тексту розписки від 31.12.2020, написаної від імені ОСОБА_1 , остання взяла кошти в ОСОБА_2 за два договори суборенди земельних ділянок площею 7,0024 га кадастровий номер 3522885800:02:000:0194 та 7,0875 га кадастровий номер 3522885800:02:000:0195 в сумі 280000 гривень (а.с.42).

За висновкомсудової почеркознавчоїекспертизи №6123/24-23від 16.07.2024,проведеної напідставі ухвалиКропивницького апеляційногосуду від11.04.2024,рукописний текст, що починається словами «Розписка Я, Колодіст....» і закінчується словами «в повному обсязі. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 », який міститься на лицевій стороні розписки від 31.12.2020 про отримання коштів в сумі 280 000 грн., виконаний ОСОБА_1 . Підпис, який міститься перед словами «Колодіст Н В» на лицевій стороні розписки від 31.12.2020 про отримання коштів в сумі 280 000 гр., виконаний ОСОБА_1 .

Зазначені позивачкою обставини щодо систематичного невиконання відповідачкою договору суборенди земельної ділянки та невиплати у період 2021-2022 років орендної плати спростовано належним і допустимим доказом, а саме розпискою від 31.12.2020, власноруч написаною ОСОБА_1 , що підтвердено висновком судової почеркознавчої експертизи №6123/24-23 від 16.07.2024.

Ураховуючи сплату відповідачкою на користь позивачки наперед орендної плати за договорами суборенди земельних ділянок з кадастровими номерами 3522885800:02:000:0194 та 3522885800:02:000:0195, у розмірі 280000 гривень, що відповідає п.10 спірного договору суборенди, позовні вимоги про розірвання договору суборенди земельної ділянки від 23.12.2020, кадастровий номер 3522885800:02:000:0194, площею 7,0024 га, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , дата державної реєстрації: 24.12.2020, номер запису про інше речове право: 40003704, та стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 7082,43 грн є безпідставними.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення не відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 27.11.2023 підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за їхбезпідставністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з позивачки на користь відповідачки підлягає стягненню 2844,30 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги (а.с.50,59).

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 27.11.2023 скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 пророзірвання договорусуборенди земельноїділянки тастягнення орендноїплати залишити без задоволення.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2844,30 грн сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного судунабирає законноїсили здня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О. Л. Карпенко

С. І. Мурашко