Постанова

від 24.09.2024 по справі 493/302/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5500/24

Справа № 493/302/24

Головуючий у першій інстанції Тітова Т.П.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сегеди С.М.,

з участю секретаря Ровенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства«Левчик» наухвалу Балтського районного суду Одеськоїобласті від22квітня 2024року про забезпеченняпозову, постановлену під головуванням судді Тітової Т.П., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 доприватного підприємства «Левчик»,за участю третьої особи Авангардівської селищноїради Одеськогорайону Одеськоїобласті про визнання договору оренди недійсним, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства «Левчик» (далі ПП «Левчик»), третя особа Авангардівська селищна рада Одеського району Одеської області про визнання договору оренди недійсним.

Під час розгляду справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив:

- заборонити ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на використання, передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 2,4 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0139, яка належить позивачу на праві власності;

- заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 2,4 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0139, яка належить позивачу на праві власності.

В обґрунтування заяви зазначив, що з інформаційної довідки 312346901 від 13.10.2022 року вбачається, що 21.06.2022 року державним реєстратором Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області Новаком С.С. була проведена державна реєстрація договору оренди від 21.06.2022 року відносно земельної ділянки площею 2,4 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0139, яка належить позивачу на праві власності. Зазначений договір з ПП «Левчик» позивач не укладав та не підписував.

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 23.02.2022 року визнано право оренди за ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» щодо земельної ділянки площею 2,4 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0139 на підставі договору оренди від 01.09.2007 року укладеного між позивачем та ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива».

Позивач вважає, що на підставі спірного договору оренди від 21.06.2022 року відповідач може в будь-який час приступити до використання земельної ділянки та не виключена можливість вжиття відповідачем заходів стосовно чергового розірвання існуючого спірного договору та укладання нового незаконного договору.

Ухвалою Балтського районного суду Одеськоїобласті від22квітня 2024 року заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволена частково.

Заборонено ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 2,4 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0139.

Заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 2,4 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0139.

Не погодившись з ухвалою суду, ПП «Левчик» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду в частині задоволення заяви скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволені заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначив, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не відповідають критеріям розумності, обґрунтованості, порушують баланс інтересів сторін, є неспімірними із заявленими позовними вимогами, не впливають на можливість виконання в майбутньому остаточного рішення суду по суті спору.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

В судове засідання, призначене на 24 вересня 2024 року сторони не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 90, 91-92, 93-94).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України,судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає не в повному обсязі.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи заявника щодо необхідності забезпечення позову шляхом заборони ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки, площею 2,4 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0139 та органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо вищевказаної земельної ділянки є обґрунтованими, оскільки невжиття таких заходів може мати наслідком унеможливлення виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду не в повній мірі, з огляду на таке.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений статтею 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини першої статті 150 ЦПК України.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає, що суд оцінює співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Виходячи зі змісту статей 149-153 ЦПК України, забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання можливого прийнятого за його позовом позитивного рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП «Левчик», третя особа Авангардівська селищна рада Одеського району Одеської області про визнання договору оренди недійсним, в якому просив:

- визнати недійсним договір оренди від 21.06.2022 року стосовно належної на праві власності ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 5120685000:01:002:0139, площею 2,4 га, що розташована на території Подільського району Одеської області;

- скасувати державну реєстрацію договору оренди від 21.06.2022 року стосовно належної на праві власності ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 5120685000:01:002:0139, площею 2,4 га, що розташована на території Подільського району Одеської області та припинити право оренди відповідача належної позивачу вказаної земельної ділянки.

Під час розгляду справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив:

- заборонити ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на використання, передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 2,4 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0139, яка належить позивачу на праві власності;

- заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 2,4 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0139, яка належить позивачу на праві власності.

В обґрунтування заяви зазначив, що 21.06.2022 року державним реєстратором Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області Новаком С.С. була проведена державна реєстрація договору оренди від 21.06.2022 року відносно земельної ділянки площею 2,4 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0139, яка належить позивачу на праві власності.

Зазначений договір з ПП «Левчик» позивач не укладав та не підписував.

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 23.02.2022 року визнано право оренди за ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» щодо земельної ділянки площею 2,4 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0139 на підставі договору оренди від 01.09.2007 року укладеного між позивачем та ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива».

Колегія суддів вважає, що застосований судом захід забезпечення позову шляхом заборони органам державноїреєстрації правна нерухомемайно,державним реєстраторамправ нанерухоме майно,державним реєстратораморганів місцевогосамоврядування,нотаріусам вчинятиреєстраційні діїщодо земельноїділянки площею2,4га,кадастровий номер5120685000:01:002:0139 відповідає позовним вимогам, та є співмірним з тими негативними наслідками, які можуть настати в наслідок невжиття заходів забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях, оскільки зважаючи на предмет позову, в даному випадку вжиття заходів забезпечення позову судом першої інстанції є доцільним.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо наявності підстав для застосування заходу забезпечення позову шляхом заборони ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки, площею 2,4 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0139.

Конкретний захід забезпечення позову буде відповідним позовній вимогі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17).

Обираючи вказаний засіб забезпечення позову, суд першої інстанції не прийняв до уваги особливість режиму використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не пересвідчився і не встановив: чи використовуються спірні земельні ділянки в теперішній час для вирощування сільськогосподарських культур, чи не буде обраний захід забезпечення позову фактичним втручанням в господарську діяльність та чи не спричинить така заборона негативні наслідки (наприклад, втрату чи знищення врожаю, чи інших доходів, які могли бути отримані від збору врожаю чи іншого обробітку землі тощо).

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для забезпечення позову у заявлений спосіб і з заявлених підстав, оскільки заборона користуватися спірною земельною ділянкою не тільки позбавляє підприємство на весь час вирішення спору використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору, але й перешкоджає здійсненню ним підприємницької діяльності, як юридичної особи, з якою був укладений договір оренди земельної ділянки, який на час постановлення оскаржуваної ухвали є чинним і презумпція правомірності якого у встановленому законом порядку не спростована.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2024 року у справі № 493/1518/22 (провадження № 61-6042ск23).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду в частині заборони приватному підприємству «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 2,4 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0139 скасуванню, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у застосуванні вказаного заходу забезпечення позову, в решті ухвала суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу приватного підприємства«Левчик» задовольнити частково.

Ухвалу Балтського районного суду Одеськоїобласті від22квітня 2024 року в частині заборони приватному підприємству «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 2,4 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0139 скасувати.

Прийняти в цій частині постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 у застосуванні заходу забезпечення позову, шляхом заборони приватному підприємству «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 2,4 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0139 відмовити.

В решті ухвалу суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 27 вересня 2024 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

С.М. Сегеда