Постанова

від 18.09.2024 по справі 953/2093/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/2093/23 Головуючий суддя І інстанції Тимченко А. М.

Провадження № 22-ц/818/2531/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: інших видів кредиту

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18вересня 2024року м.Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Пилипчук Н.П., Мальованого Ю.М.,

за участі секретаря судового засідання Зінченко М.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Комунальногопідприємства «ГЛУХІВСЬКИЙТЕПЛОВИЙ РАЙОН»Глухівської міськоїради адвоката ПоздняковаПетра Вікторовичана рішенняДзержинського районногосуду м.Харкова від03квітня 2024року посправі № 953/2093/23, за позовом Комунального підприємства «ГЛУХІВСЬКИЙ ТЕПЛОВИЙ РАЙОН» Глухівської міської ради в особі представника ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство «МЕГАБАНК» про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

КП «ГЛУХІВСЬКИЙ ТЕПЛОВИЙ РАЙОН» Глухівської міської ради у березні 2023 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , у якому просив стягнути з відповідача його користь 2028985,28 гривень, відшкодувати судові витрати у розмірі 95434,78 гривень, які складаються з судового збору у розмірі 30434,78 гривень і витрат на правничу допомогу у розмірі 65000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 02 червня 2022 року Правління Національного банку України, керуючись статтею 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ухвалило рішення № 261-рш/БТ «Про віднесення АТ "МЕГАБАНК" до категорії неплатоспроможних». В подальшому, на підставі рішення Правління Національного банку України від 21 липня 2022 року №?362-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МЕГАБАНК» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ( далі за текстом ФГВФО та/або Фонд) від 21 липня 2022 року № ?506 «Про початок процедури ліквідації АТ «МЕГАБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації АТ «МЕГАБАНК» строком на три роки з 22 липня 2022 року до 21 липня 2025 року включно.

В подальшому 10 серпня 2022 року КП "ГЛУХІВСЬКИЙ ТЕПЛОВИЙ РАЙОН" подало уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МЕГАБАНК» Білій І.В. заяву про визнання вимог кредитора від 01.08.2022 року з проханням визнати КП "ГЛУХІВСЬКИЙ ТЕПЛОВИЙ РАЙОН" кредитором АТ «МЕГАБАНК» щодо залишків коштів на поточному рахунку підприємства у згаданому банку, які позивач 16 червня 2022 року не зміг отримати зі свого поточного рахунку у банку внаслідок вказаної процедури ліквідації.

06 жовтня 2022 року Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від № 801 про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МЕГАБАНК та віднесені до 7 черги погашення в сумі 2029874,70 грн. на підставі балансових даних в розмірі залишків на рахунках на дату запровадження процедури ліквідації АТ «МЕГАБАНК».

Позивач зазначає, що задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, що ліквідується здійснюється виключно відповідно до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів банку за рахунок коштів, одержаних у результаті ліквідації та реалізації майна (активів) банку, у черговості, що передбачена частиною першою статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»".

У позові позивач наголошує про те, що, з огляду на відповідь уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «МЕГАБАНК» Позивач дійшов до висновку про майже нереальність отримання (повернення) коштів, що знаходилися на рахунку АТ «МЕГАБАНК» в 7-й черзі погашення процедури ліквідації. Тому вважає, що єдиним можливим шляхом захисту прав і майнових інтересів Позивача є притягнення до цивільно-правової відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" для пов`язаної з банком особи, шляхом стягнення з неї грошових коштів у розмірі кредиторських вимог до банку, а саме відповідача ОСОБА_2 .

Позивач вважає, що відповідач порушив вимоги законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, щодо здійснення ризикових операцій, що загрожують інтересам вкладників або інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності, а тому несе за це цивільно-правову відповідальність за завдану з його вини банку шкоду своїм майном (ч. 6 ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Відповідно до ч. 1 ст. 52 зазначеного вище Закону відповідач є пов`язаними з банком особою, оскільки він є найбільшим опосередкованим власником істотної участі Банку, єдиною особою, яка має сукупну участь в банку у розмірі понад 60%.

Згідно ч. 4 ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Обставини, які передували та були підставою Національному банку України для віднесення Акціонерного Товариства "МЕГАБАНК" до категорії неплатоспроможних, та встановлюють вину відповідача у завданні позивачу збитків (неповернення коштів з рахунку), тобто, причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) та негативними наслідками підтверджується рішенням Правління Національного банку України № 261-рш/БТ від 02.06.2022, листом АТ "МЕГАБАНК" від 16 травня 2022 року N? 24-2000.

Позивачем у позові наголошено, що погіршення значень вищезазначених нормативів АТ "МЕГАБАНК" не пов`язано з російською військовою агресією проти України, оскільки фактично відбулося внаслідок визнання та врахування у статистичній звітності АТ "МЕГАБАНК" рішень Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем (далі - Комітет з питань нагляду) від 07 квітня 2022 року та від 16 травня 2022 року про визнання семи пов`язаних з АТ "МЕГАБАНК" осіб. А саме: шляхом надання у період з 01 листопада 2021 року до 01 лютого 2022 року АТ "МЕГАБАНК" кредитних коштів шести юридичним особам на придбання непрофільних активів АТ"МЕГАБАНК" та надання АТ "МЕГАБАНК" кредиту одній юридичній особі під заставу майна, яке належить пов`язаним з АТ "МЕГАБАНК" особам, який в результаті проведення операцій за оплатою фінансових інструментів протягом одного дня був використаний на погашення Заборгованості перед АТ "МЕГАБАНК" іншими пов`язаними з АТ "МЕГАБАНК" особами.

3 огляду на рішенням Правління Національного банку України N?261-рш/БТ , рішення Правління Національного банку України від 21 липня 2022 року N?362-рш, № 54-рш/БТ, положення Закону України "Про банки і банківську діяльність" позивач просив задовольнити його позовні вимоги.

Відповідач позов не визнав, за його безпідставністю.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2024 року у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «ГЛУХІВСЬКИЙ ТЕПЛОВИЙ РАЙОН» Глухівської міської ради про стягнення коштів відмовлено.

Позивач не погодився з відмовою у позові та у апеляційній скарзі просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2024 року повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі та відшкодувати понесені судові витрати.

На обґрунтуванняскарги вказано,що судпершої інстанціїухвалою відухвалою від27вересня 2023року зпосиланням нате,що клопотанняпро витребуваннядокументів щодорезультатів позаплановоїінспекційної перевіркибанку,не міститьналежного обґрунтуваннящодо необхідностівитребування запитуваноїінформації зурахуванням предметута підставпозову,не зазначеноякі самеобставини таяким чиномможуть підтвердитивитребувані докази,та якевони матимутьзначення дляправильного вирішеннясправи,що входитьв предметдоказування уданій справі,-помилково відмовиву задоволенізазначеного клопотаннята позбавивпозивача процесуальноїможливості довестипідстави позовнихвимог. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що саме підставою для прийняття рішення Правлінням Національного банку України БТ «Про віднесення АТ "МЕГАБАНК" до категорії неплатоспроможних» №261-рш/БТ від 02 червня 2022 року слугували документи зазначені у цьому рішенні, у витребуванні яких суд помилково відмовив позивачу.

Також ускарзі вказано,що усудах розглядаютьсяінші справи:№ 640/12723/22 про визнання протиправним та скасувати Рішення № 261- рш/БТ Правління Національного банку України від 02 червня 2022 року «Про віднесення АТ "МЕГАБАНК" до категорії неплатоспроможних», № 520/986/22 про оскарження прийнятого Правлінням Національного банк України рішення від 03 лютого 2022 року № 54-рш/БТ "Про віднесення АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "МЕГАБАНК" до категорії проблемних", які пов`язані з цією справою №953/2093/23 (предметом оскарження у згаданих справах є підстави подання і обґрунтування позовних вимог по даній справі). Тому на думку апелянта об`єктивно не було можливо до набрання законної сили судовими рішеннями по згаданих справах №520/986/22 і №640/12723/22 ухвалювати рішення по цій справі, внаслідок чого провадження у справі необхідно було суду зупинити відповідно до п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України.

Зазначено, що інтереси банку, які захищені положеннями частини п`ятої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виключним правом Фонду звертатися з позовами до пов`язаних з банком осіб на підставі частини шостої статті 58 згаданого Закону України з метою відшкодування шкоди, завданої саме банку, не позбавляють позивача захищати своє право у обраний по даній справі спосіб: за приписами частини третьої статті 96 ЦК України та частин третьої-п`ятої статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також загальними нормами статей 22, 1166 ЦК України. Обмеження права позивача на звернення з позовом до власника істотної участі у банку чи контролера банку через неналежність позивача та відсутність у нього права на звернення до суду з цим позовом є перешкодою у доступі до правосуддя за захистом прав на відшкодування збитків.

Також вказано, що відповідач ОСОБА_2 , як контролер, власник істотної участі Банку, який є пов`язаною з банком особою відповідно до ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», несе відповідальність за зобов`язаннями Банку, незважаючи на те, що договірні відносини виникли між банком та клієнтом, так як саме власник істотної участі відповідальний за вжиття своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку, і саме він, а не клієнт банку, повинен нести будь- які негативні наслідки від визнання банку неплатоспроможним. В протилежному випадку позивач зазнає грубого порушення його права власності, що має наслідком позбавлення його власних грошових коштів, які були на рахунку в Банку.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Лащенко О.М. просить залишити апеляційну скаргу Комунального підприємства «Глухівський тепловий район» Глухівської міської ради без задоволення, а Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2024 року у справі № 953/2093/23 без змін.

На обґрунтування були наведені наступні мотиви.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до змісту клопотання позивача про витребування доказів, воно не містить належного обґрунтування щодо необхідності витребування запитуваної інформації з урахуванням предмету та підстав позову, не зазначено які саме обставини та яким чином можуть підтвердити ці докази, та яке вони матимуть значення для правильного вирішення справи, що входить в предмет доказування у даній справі. Судом на законних підставах відмовлено в задоволенні вказаного клопотання, в апеляційній же скарзі не спростовано законність висновків суду першої інстанції.

Стосовно посилання в апеляційній скарзі підставу для скасування оскаржуваного рішення в зв`язку з незадоволенням клопотання про зупинення провадження у справі, слід відмітити, що ухвала суду від 13.12.2023 року про відмову в задоволенні вказаного клопотання, не було оскаржена позивачем, а тому вказані доводи касаційної скарги не можуть прийматися судом до уваги.

Разом зтим,правовідносини уданій справівиникли щодоцивільно-правовоївідповідальності відповідачаза завданушкоду позивачу.Оскільки міжсторонами відсутнідоговірні зобов`язання,тому змістправовідносин полягаєу недоговірнійцивільно-правовійвідповідальності відповідача. До предмету доказування у даній справі входять обставини, які підтверджують наявність завданої КП «ГЛУХІВСЬКИЙ ТЕПЛОВИЙ РАЙОН» шкоди у розмірі 2028985,28 грн; протиправну поведінку ОСОБА_2 ; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою ОСОБА_2 ; вину ОСОБА_2 .

Судом першої інстанції в судовому засіданні частково досліджено Рішення Правління Національного банку України №261-рш/БТ від 02.06.2022р, а саме в частині необхідній для розгляду клопотання про зупинення провадження.

В зв`язку з чим, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що оскарження зазначеного Рішення №261-рш/БТ не зумовлює об`єктивної неможливості розгляду даної справи № 953/2093/23.

Вважає законними висновки суду про те, що у таких спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у спірних правовідносинах.

Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

З фактунеплатоспроможності банкувипливає,що майнабанку можене вистачитидля розрахункузі всімакредиторами.За такихумов відповіднодо частинипершої статті26Закону України«Про системугарантування вкладівфізичних осіб»держава гарантуєокремій категоріїкредиторів (вкладників,визначення яких наведено у пункті 4 статті 2 цього Закону) відшкодування коштів за їхніми вкладами.

Стосовно ж решти вимог кредиторів (включаючи вимоги вкладників у сумі понад розмір гарантованого державою відшкодування), з огляду на можливу недостатність коштів неплатоспроможного банку, встановлюється черговість їх задоволення, статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Фонд має право звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану банку, зазначених у частинах п`ятій та десятій цієї статті, з вимогами та позовами про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку, у разі наявності вимог кредиторів, зазначених у пунктах 1-8 цієї частини, крім вимог за субординованим боргом та вимог кредиторів, які є пов`язаними з банком особами.

Фонд має право звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану кредиторам, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення процедури ліквідації, - у випадку припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", як юридичної особи.

Позачергове задоволення вимог окремих кредиторів (зокрема, вкладників) неплатоспроможного банку здатне призвести до неможливості задоволення вимог інших кредиторів цієї ж або вищої черги, воно порушувало би баланс інтересів кредиторів банку і не відповідало б Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Отже, введення у банку тимчасової адміністрації та/або ліквідації унеможливлює задоволення вимог кредиторів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Близькі за змістом висновки викладені в численних постановах Верховного Суду України, Верховного Суду та підтверджені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18, пункт 57) та від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (Провадження № 14- 122цс20, пункт 93)

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» жодним чином не виключає можливість притягнення власника істотної участі банку до відповідальності у порядку, визначеному статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Водночас Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц зробила висновок, що зазначеною статтею передбачена відповідальність пов`язаних осіб банку перед банком, а не перед його кредиторами.

При цьому відповідно до частини шостої статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном; якщо внаслідок дій або бездіяльності пов`язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду. Законом не встановлено підстав та процедур притягнення учасників банку до відповідальності у процедурі виведення банку з ринку інакше, ніж за частиною шостої цієї статті, оскільки саме у процедурі виведення банку з ринку здійснюється встановлення усіх активів та пасивів банку. Зазначена відповідальність реалізується лише через відшкодування шкоди, спричиненої банку, тобто відповідно до частини шостої статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Крім того, ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено спеціального суб`єкта, який має право звернення з вимогами до власників істотної участі, таким суб`єктом є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, при цьому таке звернення можливе лише після встановлення того, що майна банку виявилося недостатньо для здійснення погашення вимог кредиторів, а така обставина може бути встановлена лише після закінчення ліквідаційної процедури.

У разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду.

Передбачене ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» покладення відповідальності на власників істотної участі банку у випадку визнання його неплатоспроможним не є автоматичним. Така відповідальність має бути застосована до власників істотної участі лише за наявності їх вини у настанні неплатоспроможності банку.

Проте відповідальність особи у вигляді обов`язку відшкодувати шкоду наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад цивільного правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправної поведінки, причинного зв`язку між поведінкою і шкодою, вини.

Такий елемент, як наявність шкоди, полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача шкоди полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Вина є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Таким чином, вимагаючи відшкодування шкоди з власників істотної участі банку та/ або їх керівників, позивачу потрібно насамперед довести факт завдання йому шкоди завдавачами такої шкоди, розмір зазначеної шкоди, докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань власниками істотної участі та заподіяною шкодою.

Відповідач ОСОБА_2 не є особою винною у віднесенні банку до категорії неплатоспроможних, його можлива вина ніким не доведена та не встановлена.

З аналізу наведених норм спеціального закону випливає, що позивачем у разі ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку може виступати не кредитор банку, а Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, що врегульовано ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та п. 6.15. Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.07.2012 р. №2.

Окремо, ОСОБА_2 зазначає, що є неналежним Відповідачем по цій справі.

Вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2ст.367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно до ст. 367 ЦПК України колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, розглянула апеляційну скаргу за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про судове засідання і про його відкладення з поважних причин до суду, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно з положеннямист.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам ухвала суду відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав такі мотиви свого рішення.

Позивачем наведено у позовній заяві та в подальшому не оспорювалося, що вимоги кредитора КП "ГЛУХІВСЬКИЙ ТЕПЛОВИЙ РАЙОН" Глухівської міської ради (код ЄДРПОУ 31264398) були акцептовані виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та віднесені до 7 черги погашення в сумі 2,029,874.70 грн. на підставі балансових даних в розмірі залишків на рахунках на дату запровадження процедури ліквідації АТ «МЕГАБАНК».

У спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»установлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Згідно з пунктом 16статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6статті 2 цього Законуліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Статтею 36вказаногоЗакону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п`ятоїстатті 36ЗаконуУкраїни«Про системугарантуваннявкладівфізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

З факту неплатоспроможності банку випливає, що майна банку може не вистачити для розрахунку зі всіма кредиторами. За таких умов відповідно дочастини першоїстатті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»держава гарантує окремій категорії кредиторів (вкладників, визначення яких наведено у пункті 4статті 2 цього Закону) відшкодування коштів за їхніми вкладами.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 29 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»Фонд набуває прав кредитора банку, зокрема, на загальну суму, що підлягає відшкодуванню вкладникам банку.

Стосовно ж решти вимог кредиторів (включаючи вимоги вкладників у сумі понад розмір гарантованого державою відшкодування), з огляду на можливу недостатність коштів неплатоспроможного банку, законодавець вирішує, які саме категорії кредиторів потребують переважного захисту. Для цього встановлюється черговість їх задоволення.

Така черговість встановленастаттею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Частиною 1 статті 52 статтею 52ЗаконуУкраїни«Про системугарантуваннявкладівфізичних осіб» передбачено,що кошти,одержані врезультаті ліквідаціїта продажумайна (активів)банку,інвестування тимчасововільних коштівбанку вдержавні цінніпапери,спрямовуються Фондомна задоволеннявимог кредиторівза умовидостатності коштівдля забезпеченняпроцедури ліквідаціїв такійчерговості, зокрема: 7) вимоги інших вкладників, які не є пов`язаними з банком особами, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов`язаними з банком особами.

Фонд має право звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану банку, зазначених участинах п`ятійтадесятійцієї статті, з вимогами та позовами про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку, у разі наявності вимог кредиторів, зазначених упунктах 1-8цієї частини, крім вимог за субординованим боргом та вимог кредиторів, які є пов`язаними з банком особами.

Фонд має право звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану кредиторам, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення процедури ліквідації, - у випадку припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначенихчастиною другоюстатті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", як юридичної особи.

Позачергове задоволення вимог окремих кредиторів (зокрема, вкладників) неплатоспроможного банку здатне призвести до неможливості задоволення вимог інших кредиторів цієї ж або вищої черги, воно порушувало би баланс інтересів кредиторів банку і не відповідало бЗакону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Отже, введення у банку тимчасової адміністрації та/або ліквідації унеможливлює задоволення вимог кредиторів у будь-який інший спосіб, аніж це передбаченоЗаконом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Близькі за змістом висновки викладені в численних постановах Верховного Суду України, Верховного Суду та підтвердженіу постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18, пункт 57) та від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (Провадження № 14-122цс20, пункт 93)

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»жодним чином не виключає можливість притягнення власника істотної участі банку до відповідальності у порядку, визначеномустаттею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Так, відповідно до частин третьої - п`ятоїстатті 58 цього Законуучасники банку відповідають за зобов`язаннями банку згідно із законами України та статутом банку; власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку; пов`язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів НБУ, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Водночас Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц звернула увагу, що зазначеною статтею передбачена відповідальність пов`язаних осіб банку перед банком, а не перед його кредиторами.

При цьому відповідно до частини шостоїстатті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном; якщо внаслідок дій або бездіяльності пов`язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду. Законом не встановлено підстав та процедур притягнення учасників банку до відповідальності у процедурі виведення банку з ринку інакше, ніж за частиною шостої цієї статті, оскільки саме у процедурі виведення банку з ринку здійснюється встановлення усіх активів та пасивів банку. Зазначена відповідальність реалізується лише через відшкодування шкоди,спричиненої банку, тобто відповідно до частини шостоїстатті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Крім того, ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено спеціального суб`єкта, який має право звернення з вимогами до власників істотної участі, таким суб`єктом є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, при цьому таке звернення можливе лише після встановлення того, що майна банку виявилося недостатньо для здійснення погашення вимог кредиторів, а така обставина може бути встановлена лише після закінчення ліквідаційної процедури.

У разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду.

Передбачене ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» покладення відповідальності на власників істотної участі банку у випадку визнання його неплатоспроможним не є автоматичним. Така відповідальність має бути застосована до власників істотної участі лише за наявності їх вини у настанні неплатоспроможності банку.

Проте відповідальність особи у вигляді обов`язку відшкодувати шкоду наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад цивільного правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправної поведінки, причинного зв`язку між поведінкою і шкодою, вини.

Позивачем у разі ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку може виступати не кредитор банку, а Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, що врегульовано ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та п. 6.15. Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.07.2012 р. №2.

Отже, відповідно до висновків викладених Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 28.09.2021 р. в справі № 761/45721/16-ц, судом проведено аналіз норм закріплених в ст.ст. 2, 8, 22, 80, 91, 92, 190, 191, 619, 1166, 1192 ЦК України, ст. 54 ГПК України, ст.ст. 61, 64, 82 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 14, 19, 52, 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 2, 26, 29,36 38, 46, 54, розділ VІІІ Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим зроблено висновок, що оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення на його користь коштів як збитків, завданих, на його думку, неправомірними діями відповідача по відношенню до банку, то з урахуванням положень ст. 2 ЦПК України, права позивача не підлягають захисту, оскільки такими діями з боку відповідача збитки можуть бути завдані саме банку, а не позивачу, як вкладнику цього банку.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, враховуючи висновки, які викладеніВеликою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.09.2021 р. в справі № 761/45721/16-ц,оскільки позивач не довів порушення з боку відповідача саме його права чи безпосереднього інтересу, а тому він є неналежними позивачем за заявленими ним в даній справі вимогами, у зв`язку з чим суд відмовляєКП "ГЛУХІВСЬКИЙ ТЕПЛОВИЙ РАЙОН" Глухівської міської ради в особі представника Позднякова Петра Вікторовича в задоволенні позову до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство «МЕГАБАНК» про стягнення коштів .

Крім того, Велика Палата Верховного Суду, в Постанові на яку суд послався вище по тексту, погоджується з доводами про те, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» жодним чином не виключає можливість притягнення власника істотної участі банку до відповідальності у порядку, визначеному статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Але, проаналізувавши в комплексі всі положення вказаної статті Закону, Велика Палата Верховного Суду, не вирішуючи питання про виконання чи порушення відповідачем обов`язків, покладених на нього законом, зокрема статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», оскільки таке вирішення було би виходом за межі розглядуваної справи, зазначила, що зазначене питання має бути вирішене в межах іншої справи за позовом належного позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29 грудня 2020 року між Комунальним підприємством "ГЛУХІВСЬКИЙ ТЕПЛОВИЙ РАЙОН" Глухівської міської ради та Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» укладений Договір № 40.51.0000000079 банківських рахунків (далі за текстом Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору Банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунки, відкриті Клієнтові (КП "ГЛУХІВСЬКИЙ ТЕПЛОВИЙ РАЙОН") грошові кошти , що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування та видачу відповідних сум з рахунків, надавати послуги по підключенню системи та здійснювати операції за рахунками на підставі розпоряджень Клієнта, які передаються до Банку за погодженим каналом доступу без відвідання Банку, включаючи послуги по автоматизації, підготовки та оформлення ЕРД, їх ідентифікації за допомогою ЕЦП і передачі в Банк за допомогою Системи, а також проведення інших операцій за рахунками відповідно до законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України.

За даним договором АТ «МЕГАБАНК» відкрив КП "ГЛУХІВСЬКИЙ ТЕПЛОВИЙ РАЙОН" рахунок: № ? НОМЕР_1 в гривнях.

Відповідно до виписки по особовому рахунку № ? НОМЕР_1 на зазначеному рахунку КП "ГЛУХІВСЬКИЙ ТЕПЛОВИЙ РАЙОН" за період з 01.05.2022 по 31.05.2022, були накопичені грошові кошти, станом на 31 травня 2022 року у розмірі 2028985,28 гривень.

16 червня 2022 року, КП "ГЛУХІВСЬКИЙ ТЕПЛОВИЙ РАЙОН" звернулося до Відділення «Глухівське №1» AT «МЕГАБАНК» з Вимогою про розірвання договору №?40.51.0000000079 від 29.12.2020 та повернення коштів.

Відповідно до Рішення Правління Національного банку України, від 02 червня 2022 року № 261-рш/БТ «Про віднесення АТ "МЕГАБАНК" до категорії неплатоспроможних», зазначений банк віднесено до категорії неплатоспроможних.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 21 липня 2022 року № 362-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МЕГАБАНК» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі за текстом ФГВФО та/або Фонд) від 21 липня 2022 року № 506 «Про початок процедури ліквідації АТ «МЕГАБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації АТ «МЕГАБАНК» строком на три роки з 22 липня 2022 року до 21 липня 2025 року включно.

На підставі рішення Правління Національного Банку України від 21 липня 2022 року № 362-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «МЕГАБАНК», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 21 липня 2022 року № 520, яким визначено, що формування реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Мегабанк» здійснюватиметься на підставі балансових даних в розмірі залишків на рахунках контрагентів на дату запровадження процедури ліквідації АТ «Мегабанк».

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 06 жовтня 2022 року № 801 про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МЕГАБАНК», сформований на підставі балансових даних.

10 серпня 2022 року КП "ГЛУХІВСЬКИЙ ТЕПЛОВИЙ РАЙОН" подало уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МЕГАБАНК» Білій І.В. заяву про визнання вимог кредитора від 01.08.2022 року з проханням визнати КП "ГЛУХІВСЬКИЙ ТЕПЛОВИЙ РАЙОН" кредитором АТ «МЕГАБАНК» щодо залишків коштів на поточному рахунку підприємства.

Відповідно до листа Виконавчої дирекції Фонду від 15.02.2023 вих.N?2596, за підписом Білої І. у відповідь на Заяву представника КП "ГЛУХІВСЬКИЙ ТЕПЛОВИЙ РАЙОН" від 10.08.2022, останнього повідомлено про те, що 25 липня 2022 виконавчою дирекцією прийнято рішення від № 801 про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МЕГАБАНК». Вимоги кредитора КП "ГЛУХІВСЬКИЙ ТЕПЛОВИЙ РАЙОН" Глухівської міської ради (код ЄДРПОУ 31264398) були акцептовані та віднесені до 7 черги погашення в сумі 2,029,874.70 грн. на підставі балансових даних в розмірі залишків на рахунках на дату запровадження процедури ліквідації АТ «МЕГАБАНК».

Згідно офіційної відкритої інформації, розміщеної на сайті Національного банку України, яка є загальнодоступною, Відомості про остаточних ключових учасників у структурі власності банку АТ «Мегабанк» ОСОБА_2 станом на 01.01.2022 є власником істотної участі банку, єдиною особою, яка має сукупну участь в банку у розмірі 60,74 відсотків.

Відповідно дост.12,81ЦПК Україницивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожнасторона повиннадовести обставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.89ЦПК Українисуд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Жоднідокази немають длясуду заздалегідьвстановленої сили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач всупереч вказаному процесуальному обов`язку не надав належним і допустимих доказів, що внаслідок дій чи бездіяльності відповідача йому була завдано шкоди. У доводах скарги відсутні покликання на докази, які доводять, що внаслідок дій чи бездіяльності відповідача грошові кошти позивача виявилися заблокованими на рахунках банку, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю спричинив до банкрутства банку. Покликання у доводах скарги на неможливість довести підстави позову внаслідок того, що не сприяв позивачу у витребуванні необхідних для цього доказів з НБУ, або внаслідок набрання чинності судових рішень по іншім справам, якими встановлені преюдиціальні обставини відповідальності ОСОБА_2 , - є безпідставними.

Судом безспірно встановлено, що вимоги кредитора КП "ГЛУХІВСЬКИЙ ТЕПЛОВИЙ РАЙОН" Глухівської міської ради (код ЄДРПОУ 31264398) були акцептовані виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та віднесені до 7 черги погашення в сумі 2,029,874.70 грн. на підставі балансових даних в розмірі залишків на рахунках на дату запровадження процедури ліквідації АТ «МЕГАБАНК», що відповідає ч. 1 статті 52 статті 52Закону України«Про системугарантування вкладівфізичних осіб».

При цьому суд першої інстанції відповідно до встановлених на підставі наявних у справі доказах обставин справи застосував вказані норми матеріального права про те, що у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними по відношенню до інших способів захисту кредиторів.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»установлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Згідно з пунктом 16статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Введення у банку тимчасової адміністрації та/або ліквідації унеможливлює задоволення вимог кредиторів у будь-який інший спосіб, аніж це передбаченоЗаконом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Близькі за змістом висновки викладені в численних постановах Верховного Суду України, Верховного Суду та підтвердженіу постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18, пункт 57) та від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (Провадження № 14-122цс20, пункт 93)

Статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено спеціального суб`єкта, який має право звернення з вимогами до власників істотної участі, таким суб`єктом є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, при цьому таке звернення можливе лише після встановлення того, що майна банку виявилося недостатньо для здійснення погашення вимог кредиторів, а така обставина може бути встановлена лише після закінчення ліквідаційної процедури. Відповідних доказів у даній справі, або преюдиціальних для цієї справи обставин у справах, на які покликається апелянт у доводах скарги, - не встановлено.

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»жодним чином не виключає можливість притягнення власника істотної участі банку до відповідальності у порядку, визначеномустаттею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Так, відповідно до частин третьої - п`ятоїстатті 58 цього Законуучасники банку відповідають за зобов`язаннями банку згідно із законами України та статутом банку; власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку; пов`язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів НБУ, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Водночас Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц звернула увагу, що зазначеною статтею передбачена відповідальність пов`язаних осіб банку перед банком, а не перед його кредиторами.

Наведене свідчить, що доводи скарги не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та висновків суду не спростовували.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367,375,381,382, 389 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника Комунального підприємства «ГЛУХІВСЬКИЙ ТЕПЛОВИЙ РАЙОН» Глухівської міської ради адвоката Позднякова Петра Вікторовича залишити без задоволення.

Рішення Дзержинськогорайонного судум.Харкова від03квітня 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складений 27 вересня 2024 року.

Головуючий суддя В.Б.Яцина

Судді колегії Ю.М.Мальований

Н.П.Пилипчук