Постанова
від 24.09.2024 по справі 910/9668/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2024 р. Справа№ 910/9668/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.

та представників сторін:

позивача - Коваль В.В.;

відповідача - Подольський В.О.

третьої особи-1 - не з`явилися;

третьої особи-2 - не з`явилися.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2024

у справі №910/9668/23 (суддя - Паламар П.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Укрмонтажспецкомплект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані"

за участі третіх осіб: 1. Адвокатське бюро "Спенсер" Валентина Загарія";

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Селенг Інкам"

про визнання договорів недійсними та стягнення грошових коштів.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Укрмонтажспецкомплект" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" про визнання недійсними договорів поворотної фінансової допомоги №Ф1/22 від 05.12.2022, №Ф2/22 від 06.12.2022, №Ф3/22 від 12.12.2022 та №Ф4/22 від 15.12.2022, укладених між сторонами, та стягнення 1695000,00 грн безпідставно набутих коштів (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 13.12.2023).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначені договори є фіктивними, відповідно до ст. 234 ЦК України, оскільки були вчинені без наміру створення правових наслідків, а надані кошти виводилися з товариства шляхом перерахування їх на рахунки пов`язаних з відповідачем осіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2023 відкрито провадження у справі №910/9668/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 у справі №910/9668/23 позов Приватного акціонерного товариства "Укрмонтажспецкомплект" задоволено повністю.

08.04.2024 Приватне акціонерне товариство "Укрмонтажспецкомплект" подало до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, згідно якої просило стягнути з відповідача 316000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 у справі №910/9668/23 стягнуто з відповідача на користь позивача 100000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нові, якими відмовити у задоволенні позовних вимог та в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Основними доводами апеляційної скарги є:

- на виконання спірних договорів сторонами вчинено всі необхідні дії спрямовані на досягнення правових наслідків, які передбачені умовами договору. Зокрема, відповідачем була надана позивачу фінансова допомога, яка в подальшому була повернута позивачем. Спірні договори фінансової допомоги і правочини укладені між позивачем та третіми особами, за якими позивач перераховував кошти за отримані послуги, не пов`язані між собою;

- оскільки на виконання спірних договорів були перераховані грошові кошти, договори поворотної фінансової допомоги не можуть бути визнані фіктивними, що узгоджується з позицією Верховного Суду наведеною в постановах від 13.09.2023 у справі №522/21486/18, від 31.03.2021 у справі №201/2832/19, від 19.11.2019 у справі №924/1014/18. Відтак, при ухваленні оскаржуваного рішення судом було помилково застосовано положення ст. 234 ЦК України;

- рішення у справі №910/8244/23 не має преюдиційного характеру в даній справі, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" не було учасником вказаної справи;

- судом порушено загальні стандарти доказування в господарському процесі, оскільки встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (покликається на постанови Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №908/1879/17, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17);

- заявлений позивачем (316000,00 грн) та задоволений судом (100000,00 грн) розмір витрат на професійну правничу допомогу є значно завищеним зважаючи на слідуюче: справа не є складною; під час розгляду спору проведено незначну кількість судових засідань; підготовка до судових засідань є складовими підготовки заяв по суті спору; недоведеність заявником обґрунтованості та пропорційності розміру витрат до предмета спору.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 апеляційну скаргу у справі №910/9668/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Скрипка І.М. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Гончаров С.А., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9668/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

23.05.2024 матеріали справи №910/9668/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/9668/23 та призначено її до розгляду на 29.07.2024.

12.06.2024 до суду від Приватного акціонерного товариства "Укрмонтажспецкомплект" надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить суд залишити оскаржувані рішення без змін.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу позивач відмічає наступне:

- Приватне акціонерне товариство "Укрмонтажспецкомплект" є власником (більше 29 років) нерухомого майна - цілісного майнового комплексу, загальною площею 11335,7 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, провулок Хоткевича Гната, буд. 8, площею 7356,9 кв.м. та вул. Стельмаха Михайла, буд. 10а, площею 3978,8 кв.м. Основним видом діяльності підприємства є надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна. Поряд з цим після укладення представником товариства (звільненим головою правління) ОСОБА_2 з підконтрольним ОСОБА_1 . Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" договорів поворотної фінансової допомоги №Ф1/22 від 05.12.2022 та №Ф2/22 від 06.12.2022, за якими останнє зобов`язалося перерахувати позику в розмірі 1400000,00 грн, було створено для підприємства позивача такі умови, за яких було неможливо повернути отримані в борг грошові кошти. Зокрема, 08.12.2022 між представником товариства ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нео Лайф Компані" в особі представника за довіреністю ОСОБА_1 укладено договір оренди за яким належне позивачу нерухоме майно загальною площею 11000,00 грн передано в оренду на 10 років за ціною 5833,33 грн/місяць. В результаті укладення вказаного договору оренди позивач позбавився прибутку від єдиного джерела - здачі в оренду власного нерухомого майна, відповідно здійснювати розрахунок за договорами фінансової допомоги позивачу вже було ні з чого (зниження вартості оренди встановлено у справі №910/8244/23). Разом з цим, в подальшому, 12.12.2022 та 15.12.2022 між Приватним акціонерним товариством "Укрмонтажспецкомплект" в особі колишнього голови правління ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" в особі ОСОБА_1 укладено договори фінансової допомоги №Ф3/22 та №Ф4/22, згідно яких відповідач зобов`язався перерахувати позивачу фінансову допомогу у загальному розмірі 650000,00 грн. Позивач стверджує, що вказані правочини фінансової допомоги є фіктивними, спрямовані на завдання йому шкоди та доведення до банкрутства;

- в дійсності відповідач не надав позивачу фінансової допомоги в розмірі 1695000,00 грн, а створив видимість для стороннього спостерігача надання такої допомоги. Так, заборгованість за оспорюваними договорами була штучно збільшена шляхом щоденного (протягом 10 днів) циклічного виконання наступних транзакцій: поповнення рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" на 200000,00 грн його директором ОСОБА_1 (готівкою) та одноразово Товариством з обмеженою відповідальністю "Нео Лайф Компані"; перерахування цих 200000,00 грн на рахунок Приватного акціонерного товариства "Укрмонтажспецкомплект"; перерахування цих 200000,00 грн Приватним акціонерним товариством "Укрмонтажспецкомплект" на рахунки Адвокатського бюро "Спенсер" Валентина Загарія" з призначенням платежу «за правничу допомогу» та Товариства з обмеженою відповідальністю "Селенг Інкам" з призначенням платежу «консультаційні послуги» для подальшого повернення на рахунок (готівкового поповнення рахунку) Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" через низку пов`язаних осіб: ОСОБА_1 , його матір ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Нео Лайф Компані", ОСОБА_5 та ОСОБА_6 й так по колу до досягнення заборгованості за оспорюваними договорами у сумі 1695000,00 грн;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" не було спроможне надати фінансову допомогу позивачу, що вбачається з фінансової звітності компанії за 2022 рік (на кінець 2022 року діяльність відповідача була збитковою - інші поточні зобов`язання мали від`ємне значення -4337400,00 грн), а також банківської виписки згідно якої слідує, що відповідач не мав власних грошових коштів для надання фінансової грошової допомоги (вхідний залишок стабільно дорівнював нулю);

- Приватне акціонерне товариство "Укрмонтажспецкомплект" не мало можливості повернути фінансову допомогу в розмірі 1695000,00 грн у передбачені договорами строки (за договорами №№Ф1/22 від 05.12.2022, Ф2/22 від 06.12.2022, Ф3/22 від 12.12.2022 до 16.01.2023, за договором №Ф4/22 від 15.12.2022 до 15.01.2023), оскільки було позбавлене єдиного джерела прибутків, у зв`язку з укладенням колишнім головою правління позивача 08.12.2022 договору оренди нерухомого майна з Товариством з обмеженою відповідальністю "Нео Лайф Компані";

- позивачем доведено пов`язаність осіб, що приймали участь у наведеній вище схемі «проводок» фінансової допомоги за оспорюваними договорами;

- пов`язаність осіб, що здійснювали фіктивні транзакції за оспорюваними договорами, як і з`ясування передумов та обставин, що відбувалися паралельно з укладенням договорів фінансової допомоги входить до предмета доказування у даній справі, тому суд першої інстанції правомірно застосував положення ч. 4 ст. 75 ГПК України по відношенню до справи №910/8244/23;

- відповідачем не надано доказів на підтвердження невідповідності понесених позивачем витрат на правничу допомогу фактично наданим послугам.

Крім того у відзиві на апеляційну скаргу позивач повідомив суд, що попередній розрахунок суми судових витрат, які він поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи в апеляційній інстанції становить 50000,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 задоволено заяву суддів Скрипки І.М., Хрипуна О.О. та Гончарова С.А. про самовідвід у справі №910/9668/23 та передано її матеріали для здійснення повторного автоматизованого розподілу.

На підставі вказаної ухвали та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/298/24 від 30.07.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/9668/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" у справі №910/9668/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 справу №910/9668/23 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду та призначено до розгляду на 24.09.2024.

У призначене засідання суду 24.09.2024 з`явилися представники позивача та відповідача, натомість представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторін, зважаючи на належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, а також на строки розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" за відсутності представників третіх осіб за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.

Представники сторін надали пояснення по суті спору. Представник відповідач підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати оскаржувані рішення, відмовити в задоволенні позову та заяві про ухвалення додаткового рішення. Представниця позивача заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила залишити без змін оскаржувані рішення місцевого господарського суду, як такі, що ухвалені при повному дослідженні всіх обставин справи та у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як слідує з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідно до статуту Приватного акціонерного товариства «Укрмонтажспецкомплект» товариство засноване на основі установчого договору від 19.12.1994, рішення загальних зборів організації орендарів (протокол №15 від 17.11.1994), протоколу №9 про перетворення Орендного підприємства «Укрмонтажспецкомплект» у Закрите акціонерне товариство «Укрмонтажспецкомплект» та в Акціонерне товариство «Укрмонтажспецкомплект» згідно з рішенням установчих зборів, що оформлено протоколом №1 від 21.12.1994.

Приватне акціонерне товариство «Укрмонтажспецкомплект» є суб`єктом господарювання, основним видом діяльності якого є надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна - цілісного майнового комплексу загальною площею 11335,7 кв. м, розташованого за адресами: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу державного майна.

Згідно з п. п. 6.1, 9.1, 9.2, 9.3.4 - 9.3.6 статуту Приватного акціонерного товариства "Укрмонтажспецкомплект", органами управління товариства є: загальні збори акціонерів, наглядова рада, правління та ревізійна комісія. Правління здійснює управління поточною діяльністю товариства і є його виконавчим органом, до його компетенції належить вирішення всіх питань, пов`язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради. Голова правління та члени правління обираються наглядовою радою товариства. Голова правління організовує роботу правління, скликає засідання, забезпечує ведення протоколів засідання та має право без довіреності діяти від імені товариства, відповідно до рішень правління, у тому числі представляти інтереси товариства, вчиняти від його імені правочини.

З 01.02.2007 посаду голови правління товариства обіймав ОСОБА_2 . Повноваження голови правління ОСОБА_2 припинені рішенням позачергових дистанційних зборів акціонерів товариства, що оформлені протоколом від 17.03.2023 та відповідно до наказу голови правління Приватного акціонерного товариства «Укрмонтажспецкомплект» №17/03-2 від 17.03.2023 про звільнення ОСОБА_2 ..

З 17.03.2023 головою правління товариства є ОСОБА_7 .

Посаду фінансового директора товариства, відповідно до наказу №3-к від 19.01.2021, з 20.01.2021 по 01.12.2022 обіймала ОСОБА_3 , яка також є одним із акціонерів товариства.

У вересні 2022 року голова Наглядової Ради ОСОБА_8 повідомив голові правління товариства та акціонерам про необхідність скликання та проведення загальних зборів з метою вирішення нагальних питань, а саме: щодо затвердження результатів діяльності товариства у 2018, 2019, 2020 та 2021 роках, щодо обрання нового складу Наглядової ради товариства, обрання голови Правління товариства та затвердження нової редакції статуту товариства.

Враховуючи те, що діючий на той час склад Наглядової ради товариства не мав кворуму для прийняття рішення щодо скликання та проведення загальних зборів акціонерів товариства, з причини смерті двох членів Наглядової ради, акціонери Приватного акціонерного товариства «Укрмонтажспецкомплект» ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виступили ініціаторами проведення загальних зборів акціонерів.

01.11.2022 Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України" (далі - Депозитарій) на виконання умов договору №153 про надання послуг із дистанційного проведення загальних зборів від 29.10.2022, укладеного між ним та ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , направило через депозитарну систему України повідомлення акціонерам Приватного акціонерного товариства "Укрмонтажспецкомплект" про дистанційне проведення позачергових загальних зборів акціонерів цього товариства 02.12.2022, про скликання й проведення цих зборів були обізнані колишній голова правління Приватного акціонерного товариства "Укрмонтажспецкомплект" ОСОБА_2 й інші акціонери і посадові особи товариства.

22.11.2022 колишній голова правління Приватного акціонерного товариства "Укрмонтажспецкомплект" ОСОБА_2 направив Депозитарію заяву, в якій заперечив факт отримання ним 03.10.2022 вимоги акціонерів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про скликання й проведення загальних зборів акціонерів цього товариства.

24.11.2022 Депозитарій прийняв рішення про призупинення надання послуг згідно з договором від 29.10.2022 №153 через сумніви у достовірності документів, наданих акціонерами для його укладення. Збори акціонерів Приватного акціонерного товариства "Укрмонтажспецкомплект", проведення яких було заплановано на 02.12.2022, та на яких, серед іншого, мало бути вирішено питання про припинення повноважень голови правління товариства ОСОБА_2 , не відбулися.

За твердженнями позивача, з середини жовтня 2022 року голова правління ОСОБА_2 , будучи обізнаним про майбутнє звільнення та діючи недобросовісно та нерозумно, вступив у домовленість з фінансовим директором/акціонером товариства - ОСОБА_3 , та акціонером товариства - ОСОБА_1 , які в свою чергу, чітко усвідомлювали, що підконтрольний їм голова правління буде звільнений, оскільки їх голосів не вистачить на зборах для втримання його на посаді, організували схему збагачення за рахунок завдання фінансових збитків товариству, переведення прибутків товариства на підконтрольну юридичну особу, зокрема, шляхом передачі в оренду належного товариству майнового комплексу за заниженими цінами афілійованій юридичній особі, та подальшого доведення до банкрутства Приватного акціонерного товариства "Укрмонтажспецкомплект" шляхом створення штучної заборгованості за договорами фінансової допомоги, розрахунок за якими в силу укладеного договору оренди був неможливим, тим самим штучно створивши умови отримання контролю над підприємством.

Так, 08.12.2022 головою правління товариства ОСОБА_2 від імені Приватного акціонерного товариства «Укрмонтажспецкомплект», як орендодавцем, було укладено із Товариством з обмеженою відповідальністю «Нео Лайф Компані» в особі представника ОСОБА_1 договір оренди нерухомого майна, предметом якого була частина майнового комплексу загальною площею 11335,7 кв.м., а саме: частина нежитлової будівлі площею 3934,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; частина нежитлової будівлі площею 7337,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Також протягом грудня 2022 року між Приватним акціонерним товариством «Укрмонтажспецкомплект» в особі голови правління ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" в особі директора ОСОБА_1 укладено чотири договори поворотної фінансової допомоги №№Ф1/22 від 05.12.2022, Ф2/22 від 06.12.2022, Ф3/22 від 12.12.2022 та Ф4/22 від 15.12.2022.

За умовами договору №Ф1/22 від 05.12.2022 відповідач (позикодавець) зобов`язався надати позивачу (позичальнику) грошові кошти строком до 16.01.2023, а позивач - повернути одержані кошти в установлений строк. Загальна орієнтовна сума договору становить 700000 грн.

За умовами договору №Ф2/22 від 06.12.2022 відповідач (позикодавець) зобов`язався надати позивачу (позичальнику) грошові кошти строком до 16.01.2023, а позивач - повернути одержані кошти в установлений строк. Загальна орієнтовна сума договору становить 700000 грн.

За умовами договору №Ф3/22 від 12.12.2022 відповідач (позикодавець) зобов`язався надати позивачу (позичальнику) грошові кошти строком до 16.01.2023, а позивач - повернути одержані кошти в установлений строк. Загальна орієнтовна сума договору становить 150000 грн.

За умовами договору №Ф4/22 від 15.12.2022 відповідач (позикодавець) зобов`язався надати позивачу (позичальнику) грошові кошти строком до 15.01.2023, а позивач - повернути одержані кошти в установлений строк. Загальна орієнтовна сума договору становить 500000 грн.

Відповідно до умов п. 3.1. договорів позикодавець зобов`язаний впродовж 14 календарних днів з моменту підписання договорів надати позичальнику грошові кошти у безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника. Позика може бути надана як на всю суму договору одноразово так і періодичними траншами у сумах згідно домовленості сторін.

На момент укладення спірних договорів ОСОБА_1 був акціонером Приватного акціонерного товариства "Укрмонтажспецкомплект", якому належало 20% акцій, а посаду фінансового директора цього товариства з 20.01.2021 по 01.12.2022 (відповідно до наказів від 19.01.2021 №3-к та від 01.12.2022 №36-к) обіймала його мати ОСОБА_3 , яка також є одним із акціонерів товариства з часткою в статутному капіталі 9,9152%.

Також ОСОБА_1 є керівником, засновником та єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані".

На переконання позивача, зазначені договори фінансової допомоги укладені виключно з метою формування штучної заборгованості, без реального надання грошових коштів та направлення останніх на розвиток підприємництва. Єдиною ціллю вказаних правочинів було довести Приватне акціонерне товариство «Укрмонтажспецкомплект» до банкрутства.

Доказом наведеного є звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Нео Лайф Компані» (засновником та директором якого є ОСОБА_1 ) в лютому 2023 року до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Укрмонтажспецкомплект». Втім, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 у справі №910/2056/23 відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Укрмонтажспецкомплект», з огляду на відсутність доказів щодо безспірності вимог кредитора.

Водночас в подальшому, 19.05.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" подало до Господарського суду міста Києва заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Укрмонтажспецкомплект» з підстав наявності непогашеної заборгованості за договорами фінансової допомоги в загальному розмірі 1695000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/7935/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання.

05.09.2023 з метою недопущення негативних наслідків спричинених початком процедури банкрутства Приватне акціонерне товариство «Укрмонтажспецкомплект» перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" грошові кошти в сумі 1695000,00 грн.

За наведеного позивач стверджує, що колишній голова правління товариства ОСОБА_2 знаючи про майбутнє звільнення, уклав спірні договори у домовленості з міноритарними акціонерами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 всупереч інтересам товариства та на шкоду їм, оскільки отримані за договорами грошові кошти Приватне акціонерне товариство «Укрмонтажспецкомплект» не використало в своїй господарській діяльності, не спрямувало на її розвиток, придбання товарно-матеріальних цінностей, не отримало прибутку тощо, а в день отримання грошових коштів відразу спрямовувало їх на оплату юридичних та консультативних послуг іншим пов`язаним юридичним особам - Адвокатському бюро "Спенсер" Валентина Загарія" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Селенг Інкам". Зокрема, грошові кошти в загальному розмірі 1400000,00 грн по рахунку Приватного акціонерного товариства «Укрмонтажспецкомплект» пройшли «транзитом», тобто в день зарахування траншу (в більшості випадків розмір становив 200000,00 грн) останній цього ж дня направлявся:

- Адвокатському бюро "Спенсер" Валентина Загарія" з призначенням платежу «за надання правничої допомоги, згідно договору №19/05-2020 від 19.05.2020», засновником якого з часткою в статутному капіталі 100% виступає ОСОБА_5 , він же керівник Приватного підприємства "Спенсер" з яким 08.12.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нео Лайф Компані" укладено договір суборенди частини майнового комплексу, належного позивачу;

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Селенг Інкам" засновником якого з часткою в статутному капіталі 100% є ОСОБА_4 рідна сестра ОСОБА_3 , яка водночас є акціонером Приватного акціонерного товариства «Укрмонтажспецкомплект» з часткою в статутному капіталі 29,9152%, з призначенням платежу «за надання консультаційних послуг, згідно договору №1 від 23.12.2021.

Також позивач зазначав, що договори поворотної фінансової допомоги укладені від його імені головою правління ОСОБА_2 з порушенням вимог ст. ст. 70, 71 Закону України "Про акціонерні товариства" за відсутності погодження наглядової ради (загальних зборів акціонерів) товариства.

Посилаючись на те, що зазначені договори є фіктивними, оскільки були вчинені без наміру створення правових наслідків, матеріальна допомога надана не була, кошти виводились водночас шляхом перерахування їх на рахунки пов`язаних з відповідачем осіб, позивач звернувся до суду з даним позовом згідно якого просив визнати недійсними спірні правочини на підставі ст. 234 ЦК України та стягнути з відповідача 1695000,00 грн одержаних відповідачем за цими договорами.

Відповідач, в свою чергу, заперечував проти позовних вимог відмічаючи, що сторони вчинили всі необхідні дії спрямовані на досягнення правових наслідків, які обумовлені договорами, тому оскаржувані правочини не можуть бути кваліфіковані як фіктивні. Крім того Товариство з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" вказувало, що договори поворотної фінансової допомоги не є значними правочинами, а тому до них не застосовуються приписи ч. ч. 2, 4 ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства»; діючим законодавством передбачено, що укладений договір з порушенням вимог ст. 71 Закону України «Про акціонерні товариства» - може бути визнаний недійсним судом за позовом акціонера товариства, а не самого товариства, в даному випадку - Приватного акціонерного товариства «Укрмонтажспецкомплект».

За результатами розгляду спору суд першої інстанції встановивши, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані", Товариство з обмеженою відповідальністю "Нео Лайф Компані", Адвокатське бюро "Спенсер" Валентина Загарія" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Селенг Інкам" на час вчинення спірних правочинів були пов`язані між собою особами, а спірні договори були укладені без наміру надання позивачеві обумовленої ними фінансової допомоги та не мали мети використання у господарській діяльності позивача, спрямованій на його розвиток, оскільки кошти в день зарахування виводилися на рахунки інших осіб за послуги, які не мали економічної мети, дійшов висновку, що договори фінансової допомоги є фіктивними та підлягають визнанню недійсними на підставі ст. 234 ЦК України. При цьому, враховуючи, що позивачем перераховано на користь відповідача грошові кошти за договорами в розмірі 1695000,00 грн, суд на підставі ст. ст. 216, 1212 ЦК України стягнув з відповідача на користь позивача безпідставно набуті кошти в розмірі 1695000,00 грн.

З наведеними висновками місцевого господарського суду в їх сукупності погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст. ст. 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Крім того, управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст. 97 ЦК України). За системним аналізом норм ЦК України (ст. ст. 99, 145, 147), ГК України (ст. 89), Закону України «Про акціонерні товариства» виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов`язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

З огляду на вищезазначене, дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу товариства, коли цей орган вступає в правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками товариства корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі товариства, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства.

З огляду на таке, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, ч. 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

При цьому ч. 4 ст. 92 ЦК України передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Таким чином, закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов`язок відшкодувати завдані товариству збитки.

Однак закон ураховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Частина 3 статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (ст. ст. 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Разом із тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин - бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Закон не установлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах із юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (ст. 12 ЦК України) висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема чи виконала третя особа свої обов`язки за договором, у який спосіб, як у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч. ч. 1 та 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.

Частинами 1, 2 статті 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме собою невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання договору недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає її зовнішньому прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину (такі правові висновки сформулювала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц).

Отже, при кваліфікації оспорюваного правочину як фіктивного судам необхідно встановити факт його вчинення для годиться (про людське око) обома сторонами, позаяк якщо одна зі сторін діяла лише для годиться, а інша намагалася досягти правового результату - такий правочин не можна визнати фіктивним.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином.

У справі, яка переглядається, Приватне акціонерне товариство «Укрмонтажспецкомплект» визначило підставою для визнання недійсними оспорюваних правочинів їх фіктивність, а також послалося на порушення учасниками спірних правовідносин ст. ст. 203, 215, 234 ЦК України.

Судова колегія зауважує, що для з`ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №911/5358/14).

При розгляді позову про визнання правочину недійсним необхідним є надання оцінки діям сторін договору також в контексті критеріїв добросовісності, справедливості і недопустимості зловживання правами.

За загальним правилом, правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

При укладенні договору сторони мають переслідувати легітимну мету. Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети її здійснення. Вказані висновки викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2022 у справі №918/1174/20 (918/559/21).

Як було зазначено вище, 05.12.2022 та 06.12.2022 між Приватним акціонерним товариством «Укрмонтажспецкомплект» в особі голови правління ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" в особі директора ОСОБА_1 укладено договори фінансової допомоги №Ф1/22 та №Ф2/22 за якими останнє зобов`язалося перерахувати позивачу позику в розмірі 1400000,00 грн.

Укладаючи спірні договори колишній голова правління ОСОБА_2 був обізнаний про заплановані на 02.12.2022 позачергові загальні збори акціонерів Приватного акціонерного товариства "Укрмонтажспецкомплект", на яких, серед іншого, мало бути вирішено питання про припинення його повноважень, що підтверджується направленою останнім заявою від 22.11.2022 до Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України".

В той же час, після виникнення фінансової заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані", 08.12.2022 голова правління ОСОБА_2 укладає з Товариством з обмеженою відповідальністю "Нео Лайф Компані" договір оренди нерухомого майна №534, згідно якого передає в оренду частину майнового комплексу площею 11272 кв.м. (загальна площа нерухомого майна, яке перебуває у власності позивача становить 11335,7 кв.м.) з орендною платою в розмірі 5833,33 грн.

Таким чином, за договором оренди №534 колишній голова правління Приватного акціонерного товариства "Укрмонтажспецкомплект" передав весь майновий комплекс (за виключенням 63,7 кв.м.) належний товариству, за ціною 5833,33 грн/місяць наслідком чого, відповідно, стало позбавлення Приватного акціонерного товариства "Укрмонтажспецкомплект" права користування майном на десять років, а відтак і повністю прибутків від основного виду його господарської діяльності (надання в оренду власного нерухомого майна).

Занижена вартість оренди згідно наведеного договору встановлена в рішенні Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі №910/8244/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023, яке в силу ст. 75 ГПК України, є преюдиційним при вирішенні даного спору.

В подальшому, 12.12.2022 та 15.12.2022 між Приватним акціонерним товариством «Укрмонтажспецкомплект» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" укладено ще два договори фінансової допомоги №Ф3/22 та №Ф4/22 за якими останнє зобов`язалося перерахувати позивачу позику в розмірі 650000,00 грн.

З метою з`ясування реальності руху грошових коштів, тобто факту передачі коштів за договорами фінансової допомоги, місцевим судом було досліджено наявні в матеріалах справи виписки по рахунках Приватного акціонерного товариства "Укрмонтажспецкомплект", Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео Лайф Компані", Товариства з обмеженою відповідальністю "Селенг Інкам", Адвокатського бюро "Спенсер" Валентина Загарія" та ОСОБА_5 (надані позивачем та витребувані судом) на підтвердження отримання позивачем коштів за договорами.

З банківських виписок з рахунків позивача, відповідача та третіх осіб за період 2022-2023 років вбачається, що на виконання вищезгаданих договорів про надання поворотної фінансової допомоги на рахунок позивача відповідачем було перераховано загалом 1695000 грн.

Згідно зведених даних з банківських виписок учасників спору вбачається наступний рух грошових коштів:

- 07.12.2022 ОСОБА_1 перерахував на рахунок відповідача 302000 грн, відповідач перерахував на рахунок позивача 301440 грн з призначенням платежу "надання поворотної фінансової допомоги згідно договору №Ф1/22 від 5.12.2022", позивач перерахував 200000 грн Адвокатському бюро "Спенсер" Валентина Загарія" з призначенням платежу "за надання правничої допомоги, згідно договору №19/05-2020 від 19.05.2020" та 100000 грн Товариству з обмеженою відповідальністю "Селенг Інкам" з призначенням платежу "за надання консультаційних послуг, згідно договору №1 від 23.12.2021".

Цього ж дня Товариство з обмеженою відповідальністю "Селенг Інкам" перерахувало ОСОБА_4 100000 грн з призначенням платежу "за надання поворотної фінансової допомоги, згідно договору б/н від 05.12.2022". Адвокатське бюро "Спенсер" Валентина Загарія" перерахувало 200000 грн ОСОБА_5 з призначенням платежу "повернення фінансової допомоги згідно договору №Ф1 від 03.12.2021", ОСОБА_5 зняв 100000 грн готівкою та 100000 грн переказав на поточний рахунок ОСОБА_6 ;

- 08.12.2022 ОСОБА_1 перерахував на рахунок відповідача 200000 грн, відповідач перерахував на рахунок позивача 200000 грн з призначенням платежу "надання поворотної фінансової допомоги згідно договору №Ф1/22 від 05.12.2022", позивач перерахував 200000 грн третій особі-1 з призначенням платежу "за надання правничої допомоги, згідно договору №19/05-2020 від 19.05. 2020".

Цього ж дня Адвокатське бюро "Спенсер" Валентина Загарія" перерахувало 200000 грн ОСОБА_5 з призначенням платежу "надання поворотної фінансової допомоги згідно договору №Ф1 від 22.11.2022", ОСОБА_5 зняв 100000 грн готівкою та 100000 грн переказав на поточний рахунок ОСОБА_6 ;

- 09.12.2022 ОСОБА_1 перерахував на рахунок відповідача 200000 грн, відповідач перерахував на рахунок позивача 200000 грн з призначенням платежу "надання поворотної фінансової допомоги згідно договору №Ф1/22 від 05.122022", позивач перерахував 200000 грн третій особі-1 з призначенням платежу "за надання правничої допомоги, згідно договору №19/05-2020 від 19.05.2020".

- 12.12.2022 ОСОБА_1 перерахував на рахунок відповідача 200000 грн, відповідач перерахував на рахунок позивача 200000 грн з призначенням платежу "надання поворотної фінансової допомоги згідно договору №Ф2/22 від 06.12.2022", позивач перерахував 200000 грн третій особі-1 з призначенням платежу "за надання правничої допомоги, згідно договору №19/05-2020 від 19.05.2020".

- 13.12.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нео Лайф Компані" перерахувало на рахунок відповідача 81000 грн, ОСОБА_1 перерахував на рахунок відповідача 205000 грн, відповідач перерахував на рахунок позивача 200000 грн з призначенням платежу "надання поворотної фінансової допомоги згідно договору №Ф2/22 від 06.12.2022" та 81000 грн з призначенням платежу "надання поворотної фінансової допомоги згідно договору №Ф3/22 від 12.12.2022", позивач перерахував 200000 грн третій особі-1 з призначенням платежу "за надання правничої допомоги, згідно договору №19/05-2020 від 19.05.2020".

- 14.12.2022 ОСОБА_1 перерахував на рахунок відповідача 200000 грн, відповідач перерахував на рахунок позивача 200000 грн з призначенням платежу "надання поворотної фінансової допомоги згідно договору №Ф2/22 від 06.12.2022" та 5000 грн з призначенням платежу "надання поворотної фінансової допомоги згідно договору №Ф3/22 від 12.12.2022", позивач перерахував 200000 грн третій особі-1 з призначенням платежу "за надання правничої допомоги, згідно договору №19/05-2020 від 19.05.2020".

- 15.12.2022 ОСОБА_1 перерахував на рахунок відповідача 200000 грн, відповідач перерахував на рахунок позивача 100000 грн з призначенням платежу "надання поворотної фінансової допомоги згідно договору №Ф2/22 від 06.12.2022", позивач перерахував 200000 грн третій особі-1 з призначенням платежу "за надання правничої допомоги, згідно договору №19/05-2020 від 19.05.2020";

- 21.12.2022 позивач перерахував відповідачу 1440 грн з призначенням платежу «повернення надмірно сплачених коштів по договору №Ф1/22 від 05.122022";

- 29.12.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нео Лайф Компані" перерахувало на рахунок відповідача 45000 грн, відповідач перерахував на рахунок позивача 45000 грн з призначенням платежу "надання поворотної фінансової допомоги згідно договору №Ф4/22 від 15.12.2022" та 64000 грн з призначенням платежу "надання поворотної фінансової допомоги згідно договору №Ф3/22 від 12.12.2022";

- 05.01.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нео Лайф Компані" перерахувало на рахунок відповідача 100000 грн, відповідач 06.01.2023 перерахував на рахунок позивача 100000 грн з призначенням платежу "надання поворотної фінансової допомоги згідно договору №Ф4/22 від 15.12.2022".

З наведеного слідує, що кошти, які перераховувалися відповідачем за оспорюваними договорами не акумулювалися на рахунках позивача, а в день їх надходження перераховувалися на рахунки третіх осіб.

Тобто, грошові кошти отримані в позику Приватне акціонерне товариство "Укрмонтажспецкомплект" не спрямувало на формування резервного капіталу, сплату податків чи інших обов`язкових платежів, а в день їх отримання відразу перераховувало на оплату юридичних та консультаційних послуг.

Наведеним вище спростовуються доводи скаржника про вчинення відповідачем дій щодо передачі коштів за оспорюваними договорами в розмірі 1695000 грн, адже в дійсності позивачу траншами перераховувалась сума в розмірі 200000 грн, яка в той же день переводилась на рахунки третіх осіб з метою штучного нарощування суми 1695000 грн задля створення зовнішнього прояву виконання відповідачем зобов`язань за договорами фінансової допомоги.

Водночас слід зауважити, що в матеріалах справи відсутні копії договорів, а також первинні документи, які б вказували на реальність господарських правовідносин між Приватним акціонерним товариством "Укрмонтажспецкомплект" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Селенг Інкам", Адвокатським бюро "Спенсер" Валентина Загарія" щодо надання юридичних та консультаційних послуг.

Під час розгляду справи Господарський суд міста Києва ухвалами від 20.09.2023 та 31.10.2023 витребовував у Адвокатського бюро "Спенсер" Валентина Загарія" договір №19/05-2020 про надання правничої допомоги від 19.05.2020 та у Товариства з обмеженою відповідальністю "Селенг Інкам" договір №1 від 23.12.2021 про надання консультаційних послуг з усіма додатками, додатковими угодами до них, а також документи, в яких відображені замовлення позивача на надання конкретного виду правничої/консультаційної допомоги/послуги та документи в підтвердження наданих послуг, як-то, акти наданих послуг, звіти, рахунки-фактури тощо.

Проте, ні в суді першої, ні апеляційної інстанцій треті особи не надали суду відповідних договорів та документів, які б підтверджували надання послуг за вказаними договорами. Хоча відповідач стверджує, що фінансова допомога надавалася позивачу саме з метою сплати останнім отриманих від третіх осіб послуг.

Визначена приписами ст. 204 ЦК України презумпція правомірності укладених між сторонами правочинів не спростовує обов`язку третіх осіб, на рахунки яких було перераховано надану відповідачем фінансову допомогу, отримання якої оспорюється позивачем, надати на вимогу суду сукупність усіх необхідних доказів щодо дійсності наданих послуг.

Тобто, не досліджуючи дійсність відповідних правочинів, що виходить за межі предмета розгляду даного спору, господарський суд вирішуючи питання реальності отримання позивачем грошових коштів за спірними договорами фінансової допомоги, може надати правову оцінку дійсності таких зобов`язань (щодо оплати отриманих юридичних та консультаційних послуг) на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують необхідність їх надання.

У відповідності до положень ч. 10 ст. 81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Враховуючи наведені вище обставини щодо передачі в оренду позивачем майже всього нерухомого майна, відсутність судових спорів учасником яких був би позивач, можна дійти висновку про відсутність економічної мети в отриманні від Адвокатського бюро «Спенсер» Валентина Загарії» правничої допомоги у грудні 2022 року на суму 1600000 грн, оскільки об`єм договірної роботи був мінімальним (у зв`язку з укладенням договору оренди №534), законодавство України в сфері здачі в оренду нерухомого майна не змінювалось, а господарська діяльність позивача у спірний період була зупинена.

Те ж саме стосується Товариства з обмеженою відповідальністю "Селенг Інкам", яке у грудні 2022 року надало позивачу консультаційні послуги на 100000 грн, однак з яких питань надавались консультації невідомо.

За наведеного, беручи до уваги неподання третіми особами доказів, що підтверджують реальність господарських операцій проведених у грудні 2022 року за договорами №19/05-2020 від 19.05.2020 про надання правничої допомоги та №1 від 23.12.2021 про надання консультаційних послуг, можливо констатувати, що ані Адвокатське бюро «Спенсер» Валентина Загарії», ані Товариство з обмеженою відповідальністю "Селенг Інкам" не надавало позивачу юридичні/консультаційні послуги. Відтак перерахування Приватним акціонерним товариством "Укрмонтажспецкомплект" грошових коштів у грудні 2022 року на рахунки Адвокатського бюро «Спенсер» Валентина Загарії» з призначенням платежу «за правничу допомогу» та Товариства з обмеженою відповідальністю "Селенг Інкам" з призначенням платежу «за консультаційні послуги» носять штучний характер.

При дослідженні питання з якою метою укладалися спірні правочини фінансової допомоги колегія суддів встановила, що матеріалами справи не доводиться ні фінансова спроможність Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" щодо надання відповідної позики на суму 1695000 грн, ні фінансова спроможність Приватного акціонерного товариства "Укрмонтажспецкомплект" на повернення відповідних коштів.

Так, згідно наявної в матеріалах справи фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Лайф Компані» на кінець 2022 року діяльність відповідача характеризувалася як збиткова (нерозподілений прибуток - -1600, інші поточні зобов`язання - -4337400 грн), а з аналізу банківської виписки наданої Публічним акціонерним товариством «Акордбанк» по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" вбачається, що відповідач не мав власних грошових коштів для надання фінансової допомоги позивачу (вихідний залишок по рахунку дорівнював нулю). Для перерахування грошових коштів позивачу відповідач взяв у позику грошові кошти в Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео Лайф Компані" та ОСОБА_1 .

Щодо неспроможності Приватного акціонерного товариства "Укрмонтажспецкомплект" на повернення отриманої за договорами фінансової допомоги, слід відмітити, що голова правління товариства ОСОБА_2 уклав спірні договори на загальну суму 1695000 грн зі строком повернення грошових коштів менше 30 днів від моменту зарахування такої допомоги на банківський рахунок позивача. Однак, ні в місячний термін, не в довгостроковій перспективі Приватне акціонерне товариство "Укрмонтажспецкомплект" не було спроможне виконати такі боргові зобов`язання, оскільки було позбавлене єдиного джерела прибутків, у зв`язку з укладанням колишнім головою правління позивача 08.12.2022 договору оренди нерухомого майна №534 з Товариством з обмеженою відповдіальністю «Нео Лайф Компані».

Під час розгляду справи №910/8244/23 суди встановивши, що оскаржуваний договір укладено головою правління позивача ОСОБА_2 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нео Лайф Компані», в якому засновниками є акціонери позивача, котрим спільно станом на момент вчинення оскаржуваного договору належало 107539 акцій, що становить 29,9152% частки статутного капіталу позивача, дійшли висновку, що для позивача наступили негативні наслідки у вигляді позбавлення єдиного джерела отримання прибутку, звільнення усіх працівників, за виключенням голови правління, неможливості розрахунку за зобов`язаннями, у тому числі перед державою, як наслідок настання його неплатоспроможності, що свідчить про наявність умислу, домовленості представників сторін під час укладення договору щодо переслідування власних інтересів всупереч інтересів позивача.

Як було відмічено, справа №910/8244/23 є преюдиційною по відношенню до даної справи. При цьому твердження скаржника стосовно протилежного є хибними, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17).

Отже, за змістом даної норми, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Такі рішення судів не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і в даній справі, не можуть їм суперечити. А тому, враховуючи встановлення судами у справі №910/8244/23 обставин протиправності дій колишнього голови правління Приватного акціонерного товариства "Укрмонтажспецкомплект" ОСОБА_2 та директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Нео Лайф Компані» ОСОБА_1 щодо укладення договору оренди №534 та договорів суборенди (наявність умислу, домовленості представників сторін під час укладення договору щодо переслідування власних інтересів всупереч інтересів позивача.), вказані обставини не доказуються під час розгляду даного спору.

За твердженнями позивача, особи, які були задіяні під час фінансових операцій стосовно отримання грошових коштів за спірними договорами, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані", Товариство з обмеженою відповідальністю "Нео Лайф Компані", Товариство з обмеженою відповідальністю "Селенг Інкам", Адвокатське бюро "Спенсер" Валентина Загарія" та ОСОБА_5 є пов`язаними.

Досліджуючи наведене колегія суддів встановила, що ОСОБА_1 є: директором та власником (100% частки у сатутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Лайф Компані»; згідно даних SMIDA - акціонер Приватного акціонерного товариства «Укрмонтажспецкомплект» (на день укладення договорів фінансової допомоги йому належало 20% від загальної кількості акцій позивача); власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Нео Лайф Компані» та підписантом в інтересах цієї компанії договору оренди з позивачем за яким позивач повністю втратив прибуток від основного виду діяльності - здавання в оренду власного нерухомого майна.

ОСОБА_3 : мати ОСОБА_1 ; згідно даних SMIDA - акціонер Приватного акціонерного товариства «Укрмонтажспецкомплект» (на день укладення договорів фінансової допомоги їй належало 9,9152% від загальної кількості акцій позивача); директор та власник (100% частки у статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю «Нео Лайф Компані» з яким Приватне акціонерне товариство «Укрмонтажспецкомплект» уклало договір оренди, внаслідок чого повністю позбулося прибутку від основного виду діяльності - здавання в оренду власного нерухомого майна та відповідно, можливості розрахуватися з відповідачем за заборгованістю, що виникла на підставі договорів фінансової допомоги.

ОСОБА_4 : директор та власник (100% частки у статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю «Селенг Інкам» на яке також перераховувалися кошти отримані позивачем за договорами фінансової допомоги з призначенням платежу «консультаційні послуги, згідно договору №1 від 23.12.2021»; згідно даних SMIDA - з І кварталу 2023 року є акціонером Приватного акціонерного товариства «Укрмонтажспецкомплект» (19,9152% акцій), з аналізу даних SMIDA вбачається, що акції ОСОБА_4 набула від ОСОБА_3 та ОСОБА_1

ОСОБА_5 : власник (100% корпоративних прав) та директор Адвокатського бюро «Спенсер» Валентина Загарія», на яке також перераховувалися кошти отримані позивачем за договорами фінансової допомоги з призначенням платежу «правнича допомога, згідно договору №19/05-2020 від 19.05.2020». Також дана юридична особа є безпосередньо пов`язаною з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нео Лайф Компані», власником якого є ОСОБА_1 , оскільки 08.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нео Лайф Компані» та Приватним підприємством «Спенсер» (директором якого є ОСОБА_5 (власником 100% корпоративних прав є ОСОБА_6 ) укладено договір суборенди нерухомого майна, предметом якого виступив майновий комплекс належний Приватному акціонерному товариству «Укрмонтажспецкомплект» площею 5000 кв.м. з щомісячною ціною в розмірі 5000 грн.

З урахуванням викладеного є обґрунтованими твердження позивача про пов`язаність наведених осіб, тоді як іншими учасниками справи не доведено протилежного.

Північний апеляційний господарський суд вважає, що сукупність встановлених обставин доводить той факт, що при укладенні спірних договорів фінансової допомоги воля сторін не відповідала зовнішньому прояву, оскаржувані договори не були укладені з метою надання позивачу реальної поворотної фінансової допомоги (що підтверджується як відсутністю у відповідача фінансової спроможності, так і підприємницькою необхідністю позивача), єдиною їх ціллю було створення штучної заборгованості позивача перед відповідачем у розмірі достатньому для порушення провадження у справі про банкрутство (23.05.2023 місцевий господарський суд відкрив провадження у справі №910/7935/23 про банкрутство позивача за заявою відповідача) та відповідно, отримання контролю над діяльністю та нерухомим майном позивача. Тобто, оспорювані правочини створені «про людське око» з метою створення для третіх осіб ілюзії надання та не повернення позивачем позики.

Враховуючи зазначене, за відсутності підтвердженого відповідачем факту передачі грошових коштів у сумі 1695000,00 грн, економічної мети в укладенні спірних договорів, намірів у сторін створити юридичні наслідки на момент їх вчинення, що є порушенням ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсним вказаних договорів поворотної фінансової допомоги на підставі ст. ст. 215, 234 ЦК України.

Аргументи скаржника щодо неправильного застосування судом першої інстанції ст. 234 ЦК України, оскільки він стверджує про неможливість визнання спірних договорів фіктивними, з огляду на перерахування відповідачем грошових коштів за договорами, і його посилання на не врахування судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №522/21486/18, від 31.03.2021 у справі №201/2832/19 та від 19.11.2019 у справі №924/1014/18, не знайшли підтвердження, оскільки у даній справі судом встановлено, що фактично відповідач не надав позивачу фінансову допомогу в розмірі 1695000 грн, а створив видимість для стороннього спостерігача надання такої допомоги.

Також колегія суддів не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповдіальністю "Скай Лайф Компані" щодо порушення судом першої інстанції загальних принципів та стандартів доказування в господарському процесі з таких підстав.

Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Тягар доведення недопустимості доказу покладено на особу, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (постанови Верховного Суду від 20.09.2022 у справі №910/3493/21, від 16.03.2021 у справі №905/1232/19, від 02.03.2021 у справі №922/2319/20, від 16.02.2021 у справі №913/502/19, від 13.08.2020 у справі №916/1168/17).

Положення ст. ст. 73, 75, 77, 79 ГПК України містять визначення доказів, підстави звільнення від доказування, допустимості та вірогідності доказів.

Зокрема, ст. 77 цього ж Кодексу передбачає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Зібрані у справі докази в їх сукупності про час та порядок укладення і виконання оспорюваних правочинів безсумнівно свідчать, що останні були укладені без наміру надання позивачеві обумовленої ними фінансової допомоги, не мали мети використання у господарській діяльності позивача, спрямованій на його розвиток, придбання необхідних для цього товарів, робіт, послуг, набуття додаткових благ, отримання прибутку тощо, що вірно відзначив суд першої інстанції у своєму рішенні.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка може переважити доводи протилежної сторони судового пронесу.

Тлумачення змісту наведеної статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

З урахуванням стандарту вірогідності доказів суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що докази надані позивачем в підтвердження позовних вимог, є більш вірогідними, ніж голослівні заперечення відповідача не підкріплені жодними доказами.

При цьому у наведених скаржником у апеляційній скарзі постановах суду касаційної інстанції (від 04.03.2021 у справі №908/1879/17, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17) приписи ст. ст. 73, 75, 77, 79 ГПК України застосовувалися з урахуванням встановлених обставин справи в кожному конкретному випадку. До того ж, вирішуючи спір у подібних правовідносинах, суд може дійти різних висновків за результатами вирішення спору в залежності від встановлених ним обставин справи, поданих сторонами та оцінених судом доказів, залежно від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення.

Оцінюючи аргументи позивача стосовно того, що договори фінансової допомоги по своїй суті є значними правочинами та правочинами із заінтересованістю, однак укладені з порушенням порядку визначеним Законом України «Про акціонерні товариства» за відсутності погодження наглядової ради, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 ЦК України вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства.

До компетенції наглядової ради належить вирішення питань, передбачених цим Законом, статутом, а також переданих на вирішення наглядової ради загальними зборами. До виключної компетенції наглядової ради належить, зокрема, прийняття рішення про вчинення значних правочинів у випадках, передбачених частиною першою статті 70 цього Закону (п. 18 ч. 2 ст. 52 Закону України "Про акціонерні товариства").

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" значний правочин - правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності.

Положеннями ч. 1 ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою.

Згідно з п. 7.2. статуту Приватного акціонерного товариства «Укрмонтажспецкомплект» загальні збори (акціонерів) мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції правління товариства.

Відповідно до пп. 8.4.16 статуту позивача до виключної компетенції наглядової ради товариства, серед іншого, належить питання прийняття рішення про вчинення значних правочинів, у випадках якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Ухвалення рішення, щодо укладення значних правочинів головою правління (правлінням) товариства, статутом не передбачено.

Відповідно до фінансового звіту Приватного акціонерного товариства "Укрмонтажспецкомплект" станом на 31.12.2021 вартість активів позивача складає 7086400 грн, з яких 10% - це 708640 грн. Сукупна ж вартість усіх оспорюваних договорів становила 1695000 грн.

Частиною 5 статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства" установлено, що забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від передбаченого цим Законом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.

З огляду на те, що спірні договори поворотної фінансової договори ідентичні за змістом та укладені між тими самими сторонами, різняться тільки орієнтовними сумами, варто дійти висновку, що оспорювані договори навмисно поділені з метою уникнення від передбаченого Законом України "Про акціонерні товариства" порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.

Оскільки предмет договорів фінансової допомоги сукупно перевищує 10% вартості активів за даними останньої фінансової звітності позивача, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства" його укладанню мало передувати рішення наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Укрмонтажспецкомплект" про надання згоди на вчинення значного правочину. Однак, відповідне рішення загальними зборами акціонерів ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" не ухвалювалось.

Ураховуючи викладене, судом установлено порушення порядку укладення договорів фінансової допомоги, які є значними, однак укладені без погодження із наглядовою радою Приватного акціонерного товариства "Укрмонтажспецкомплект".

Статтею 72 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачені наслідки вчинення значного правочину з порушенням порядку прийняття рішення про його вчинення, згідно якої значний правочин, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки акціонерного товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення. Подальше схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки акціонерного товариства з моменту вчинення цього правочину.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (ч. 1 ст. 241 ЦК України).

Поряд з цим, якщо ж схвалення не відбудеться, то зазначений правочин правових наслідків для того, кого представляють, не тягне і має бути визнаний недійсним відповідно до ч. 1 ст. 241, ст. ст. 239, 215 ЦК України.

Як було зазначено, спірні договори укладено та підписано від імені Приватного акціонерного товариства «Укрмонтажспецкомплект» головою правління ОСОБА_10 .

Проте, 17.03.2023 позачерговими дистанційними загальними зборами акціонерів Приватного акціонерного товариства «Укрмонтажспецкомплект», серед іншого, прийнято рішення, зокрема, про припинення повноважень голови правління ОСОБА_2 та обрання головою правління ОСОБА_7 та відмову у схваленні оскаржуваних договорів фінансової допомоги (питання 27 порядку денного), які оформлені протоколом без номеру, підписи голови та секретаря, на якому 17.03.2023 посвідчені Ісаєнко О.В, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Також 17.03.2023 новообраним головою правління позивача на виконання рішення позачергових загальних зборів, оформлених протоколом від 17.03.2023, прийнято наказ №17/03-2 про звільнення ОСОБА_2 з посади голови правління.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що, для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно, по-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.

Матеріали справи не містять даних, що Приватне акціонерне товариство «Укрмонтажспецкомплект» вчинило дії, що свідчать про схвалення спірних договорів. Натомість, надані позивачем докази вказують на не схвалення оскаржуваних договорів фінансової допомоги, оскільки рішенням позачергових загальних зборів відмовлено у схваленні договорів та припинено повноваження голови правління ОСОБА_2 Сплата ж позивачем на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 1695000 грн за договорами фінансової допомоги не вказує на схвалення спірних правочинів, позаяк відповідна проплата здійснена під загрозою початку процедури банкрутства Приватного акціонерного товариства «Укрмонтажспецкомплект» (ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Укрмонтажспецкомплект» за заявою Товариства з обмеженою відповдіальністю "Скай Лайф Компані").

Водночас колегія суддів зауважує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай Лайф Компані» було обізнано про наявність обмежень щодо укладення значного правочину, оскільки власник відповідача ОСОБА_1 є акціонером позивача (йому належало 20% акцій).

За таких обставин, оскільки Приватне акціонерне товариство «Укрмонтажспецкомплект» не схвалило укладені між сторонами спірні договори фінансової допомоги, вказані договори не призводять до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обов`язків Приватного акціонерного товариства "Укрмонтажспецкомплект", що є додатковою підставою для визнання їх недійсними.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Оскільки судом встановлено наявність підстав для визнання спірних договорів недійсними, грошові кошти перераховані позивачем на рахунок відповідача в розмірі 1695000 грн (згідно платіжних інструкцій №№4, 5 від 05.09.2023) є такими, що набуті безпідставно.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Враховуючи, що спірні договори визнано судом недійсними, кошти у розмірі 1695000 грн одержані відповідачем безпідставно, вимога позивача про стягнення з відповідача 1695000 грн безпідставно набутих коштів правомірно задоволена місцевим господарським судом.

З урахуванням викладеного, наведені відповідачем в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, що виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача в частині оскарження рішення суду від 03.04.2024.

В свою чергу, доводи викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу є документально обґрунтованими та підтверджують висновки суду першої інстанції щодо правомірності позовних вимог.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 у справі №910/9668/23 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для його зміни чи скасування, в розумінні приписів ст. 277 ГПК України, не вбачається. Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків місцевого господарського суду не спростовують, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" у вказаній частині.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Щодо оскарження додаткового рішення

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як слідує з матеріалів справи, 08.04.2024 Приватне акціонерне товариство "Укрмонтажспецкомплект" подало до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, згідно якої просило стягнути з відповідача 316000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.

Ухвалюючи дане рішення місцевий господарський суд, врахувавши предмет спору, складність справи, обсяг наданих послуг, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також беручи до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених судових витрат, дійшов висновку, що обґрунтованими до стягнення є витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 100000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим у ч. 5 зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

Отже, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N19336/04, п. 269).

Таку правову позицію викладено і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.11.2020 по справі №922/2869/19, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення

Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

Обґрунтованість та співмірність понесених витрат на професійну правничу допомогу слід досліджувати з урахуванням ч. 3 ст. 13 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №922/2875/18, від 19.08.2021 у справі №910/11547/19 та від 20.07.2021 у справі №922/2604/20.

За змістом ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною 3 статті 237 ЦК України унормовано, що однією з підстав виникнення представництва є договір.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону №5076-VI).

Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Частинами 2 та 2 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Північний апеляційний господарський суд також звертається до правової позиції, зазначеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21. Так, Велика Палата зазначила про те, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Як слідує з матеріалів справи, правову допомогу Приватному акціонерному товариству «Укрмонтажспецкомплект» вході розгляду даної справи судом першої інстанції надавало Адвокатське об`єднання «Василевич, Пекар і партнери» на підставі договору про надання правничої допомоги №05/06 від 05.06.2023.

За умовами договору виконавець зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до п. 3.1 договору конкретний вид та обсяг послуг за цим договором узгоджується сторонами та закріплюється в окремому документі (завдання), що підписується обома сторонами та є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктами 4.1., 4.2. договору унормовано, що за надані послуги клієнт сплачує виконавцю гонорар. Розмір гонорару за надані послуги визначається: - виходячи з фактично витраченого часу та погодинних ставок спеціалістів виконавця (без врахування додаткових витрат тощо), та/або - виходячи з фіксованої вартості за визначений об`єм послуг (без врахування додаткових витрат тощо).

Спосіб розрахунку гонорару (погодинний чи фіксований) та розмір гонорару виконавця визначається сторонами в завданні.

Клієнт зобов`язаний сплатити гонорар за надані послуги, протягом 10 календарних днів з моменту отримання акту приймання-передачі наданих послуг, якщо інше не визначено сторонами в конкретному завданні (п. 4.7 договору).

Завданням №05/06 від 05.06.2023 до договору про надання правничої допомоги від 15.05.2023 узгоджено, що в рамках цього завдання виконавець зобов`язується надати клієнту послуги щодо складання, підписання та пред`явлення до Господарського суду міста Києва позову про визнання недійсним договорів фінансової правової допомоги №Ф1/22 від 05.12.2022, №Ф2/22 від 06.12.2022, №Ф3/22 від 12.12.2022 та №Ф4/22 від 15.12.2022, укладених між Приватним акціонерним товариством «Укрмонтажспецкомплект» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані", представництва інтересів клієнта в суді з обсягом прав та повноважень, визначених п. 1.2 договору в тому числі складення, підписання та подання усіх необхідних процесуальних документів, участь в судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи, а клієнт зобов`язується оплатити надані виконавцем послуги.

Пунктом 2.1 завдання №05/06 погоджено, що за надані за цим договором послуги клієнт сплачує виконавцю гонорар. Розмір гонорару виконавця згідно з цим завданням складається з узгодженої між клієнтом і виконавцем суми у розмірі 280000,00 грн за надання послуг, вказаних в п. 1.1 завдання, крім участі в судових засіданнях та ознайомлення з матеріалами справи.

Ставка за участь спеціаліста в одному судовому засіданні - 5000 грн, за ознайомлення з матеріалами справи - 3000 грн.

Клієнт сплачує виконавцю гонорар протягом 4 місяців з моменту прийняття судом першої інстанції рішення за результатами розгляду справи (п. 2.1 завдання).

05.04.2024 між сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг, згідно якого гонорар за надані послуги склав 316000,00 грн.

Так, згідно акту приймання-передачі наданих послуг вбачається, що за період з 05.06.2023 по 03.04.2023 виконавцем були надані наступні послуги:

- надання правової допомоги шляхом складання позовної заяви та заяви про залучення третіх осіб. Підготовка додатків до позовної заяви, формування поштового відправлення, заповнення опису вкладення до цінного листа і направлення її засобами поштового зв`язку відповідачу та подача до суду;

- надання правової допомоги шляхом складання клопотання про витребування доказів та подача його до суду;

- надання правової допомоги шляхом складання заяви про зміну предмету позову та заяви про продовження строку підготовчого провадження з подальшим їх поданням до суду;

- надання правової допомоги шляхом аналізу відзиву та складання відповіді на відзив, формування поштових відправлень, заповнення описів вкладення до цінних листів і направлення їх засобами поштового зв`язку відповідачу та до суду;

- надання правової допомоги шляхом складання клопотання про витребування доказів та клопотання про приєднання доказів з подальшим поданням їх до суду;

- надання правової допомоги шляхом складання письмових пояснень (в загальному розмірі 280000 грн);

- надання правової допомоги шляхом ознайомлення з матеріалами справи - 3000 грн;

- надання правової допомоги шляхом здійснення представництва клієнтів в 6 судових засіданнях в приміщенні Господарського суду міста Києва - 30000 грн.

В акті приймання-передачі наданих послуг сторони також зазначили, що клієнт до виконавця не має жодних претензій (в тому числі по об`єму, якості та строкам наданих послуг).

Зазначена вище інформація щодо наданих послуг відображена також і в детальному описі послуг від 08.04.2024.

Північний апеляційний господарський суд зазначає про те, що наведена в акті та детальному описі послуг інформація щодо наданих адвокатським об`єднанням позивачу послуг підтверджується матеріалами справи, зокрема, представниками позивача було подано зазначені процесуальні документи, здійснено ознайомлення з матеріалами справи, а також адвокат Василевич Д.С., Пекар А.О. та Коваль В.В брали участь у судових засіданнях.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу Адвокатським об`єднанням «Василевич, Пекар і партнери» зазначених в акті послуг.

Заперечуючи проти заяви позивача про відшкодування витрат на правову допомогу Товариство з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" вказує, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу є значно завищеним зважаючи на слідуюче: справа не є складною; під час розгляду спору проведено незначну кількість судових засідань; підготовка до судових засідань є складовими підготовки заяв по суті спору; недоведеність заявником обґрунтованості та пропорційності розміру витрат до предмета спору.

Північний апеляційний господарський суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

Верховний Суд неодноразово викладав висновок щодо питання застосування положень ч. 4 ст. 126 ГПК України, з врахуванням критеріїв, що застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Досліджуючи обґрунтованість та пропорційність розміру заявлених до стягнення позивачем витрат на професійну правничу допомогу через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно їх неспівмірності, фактичності та неминучості їх надання, з огляду на наступне.

Вбачається, що у провадженні господарських судів перебувало декілька справ за позовом Приватного акціонерного товариства «Укрмонтажспецкомплект» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео Лайф Компані", Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані", (№№910/8244/23, 910/11597/23) про визнання недійсними договорів укладених колишнім головою правління ОСОБА_2

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, Адвокатське об`єднання «Василевич, Пекар і партнери» представляло інтереси Приватного акціонерного товариства «Укрмонтажспецкомплект» також і в справах №910/8244/23 та №910/11597/23. А відтак, позиція адвокатів Адвокатського об`єднання «Василевич, Пекар і партнери» щодо спірних правовідносин є сталою.

Зважаючи на це слід відмітити, що для вивчення та правового аналізу документації, первинних документів, законодавства, судової практики, підготовки позовної заяви не вимагається значних затрат часу та зусиль (з огляду на їх неодноразове подання щодо визнання недійсними договорів укладених колишнім головою правління ОСОБА_2 з перевищенням повноважень). Разом з тим послуга щодо аналізу відзиву на позовну заяву поглинаються такою послугою як підготовка відповіді на відзив. Також колегія суддів вважає необґрунтованим розмір витрат заявлений позивачем на ознайомлення з матеріалами справи в сумі 3000 грн, оскільки переважна більшість документів, які містяться в матеріалах справи, подана позивачем, а документи, які подавались відповідачем направлялись на адресу позивача, а відтак заявлений розмір витрат на ознайомлення з матеріалами справи є неспівмірним з наданою адвокатом послугою.

Також колегія суддів зазначає, що такі види послуг як формування поштових відправлень, заповнення описів вкладення до цінних листів і направлення їх засобами поштового зв`язку не потребують спеціальних знань у галузі права та не можуть бути віднесенні до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому витрати на здійснення вказаних робіт не можуть бути відшкодовані, як витрати на професійну правничу допомогу. Більше того умовами договору про надання правничої допомоги від 15.05.2023 передбачено, що гонорар виконавця не включає в себе додаткові витрати, які можуть бути понесені виконавцем у зв`язку з виконанням договору. Клієнт зобов`язується компенсувати виконавцю всі додаткові витрати (п. 4.4 договору).

З огляду на викладене, заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правову допомогу за наведені вище послуги в сумі 280000 грн є необґрунтованими, не відповідають критерію дійсності, розумності та реальності.

Разом з тим суд вважає, що участь адвокатів Адвокатського об`єднання «Василевич, Пекар і партнери» в судових засіданнях є дійсними та необхідними послугами у цій справі, підтверджені належними доказами, а відтак є розумним та обґрунтованим розрахунок цих послуг на суму 30000,00 грн.

При цьому слід зазначити, що тривалість участі у судовому засіданні не може бути наперед відомою учасникам справи та короткий час такого засідання не може слугувати підставою для покладення судом таких витрат на сторону, яка заявила про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (такі підстави визначені лише у ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України).

Північний апеляційний господарський суд наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

З огляду на зазначене, вирішуючи питання про стягнення судових витрат за надання правової допомоги, з урахуванням критеріїв розумності і реальності таких витрат, їх співмірності зі складністю справи та виконаною адвокатами роботою (наданими послугами), наданих стороною доказів на підтвердження таких витрат, та зважаючи на заперечення відповідача щодо розподілу таких витрат, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення заяви позивача та наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення Приватним акціонерним товариством «Укрмонтажспецкомплект» розміру витрат на професійну правничу допомогу до 100000,00 грн.

Проаналізувавши вищенаведене правове регулювання спірних правовідносин щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, зміст оскаржуваного судового рішення, а також доводи скаржника, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу врахував всі обставини надання правової допомоги, їх характер та доцільність, і клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" про необґрунтованість таких витрат. Суд першої інстанції не порушив процесуального законодавства, зокрема положень ст. ст. 2, 13, 74, 86, ч. ч. 3, 4, 5 ст. 126, ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, якими визначено порядок оцінки доказів, якими підтверджується розмір витрат на правничу допомогу адвоката.

У контексті доводів апеляційної скарги та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача в частині оскарження додаткового рішення суду є необґрунтованими.

З огляду на викладене вище колегія суддів вважає відсутніми правові підстави для скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 у справі №910/9668/23 з мотивів, наведених Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" в апеляційній скарзі. А тому апеляційна скарга відповідача і в цій частині не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 у справі №910/9668/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 27.09.2024.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	24.09.2024
Оприлюднено	01.10.2024
Номер документу	121920948
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Визнання договорів (правочинів) недійсними банківської діяльності кредитування забезпечення виконання зобов’язання

Паламар П.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 24.09.2024 по справі 910/9668/23ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —910/9668/23

Постанова від 24.09.2024

Постанова
від 24.09.2024 по справі 910/9668/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД