Постанова

від 24.09.2024 по справі 906/562/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року Справа № 906/562/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників:

позивача Невисевич М.В.

відповідача Слівінський С.М., ФОП Сачук С.М.

розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сачука Сергія Михайловича на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2021 у справі №906/562/20 (ухвалене суддею Сікорською Н.А., повний текст складено 21.12.2021)

за позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок"

до відповідача Фізичної особи-підприємця Сачука Сергія Михайловича

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:

- Комунального підприємства "Міський ринок" Коростишівської міської ради;

- Коростишівської міської ради Коростишівського району Житомирської області

про зобов`язання звільнити торгівельний майданчик та стягнення неустойки у розмірі 58320,00 грн (згідно заяви від 28.09.2021 про збільшення розміру позовних вимог)

ВСТАНОВИВ:

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.12.2021 у справі №906/562/20 задоволено позов Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" до Фізичної особи-підприємця Сачука Сергія Михайловича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Комунального підприємства "Міський ринок" Коростишівської міської ради та Коростишівської міської ради Коростишівського району Житомирської області.

Зобов`язано Фізичну особу-підприємця Сачука Сергія Михайловича звільнити торгівельні майданчики №18 та №25, місцезнаходження яких зазначене на плані розміщення торговельних місць ринку, шляхом вивезення кіоску за межі підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок". Стягнуто з відповідача на користь позивача - 58320,00 грн неустойки; 2102,00 грн судового збору.

Вказане рішення мотивоване тим, що не повернувши позивачу торгівельні місця, які були передані відповідачу за договором оренди та розмістивши на них свій кіоск, відповідач фактично користується послугами, які включені у вартість орендної плати за користування торгівельними місцями, в зв`язку з чим вимоги позивача про зобов`язання відповідача звільнити торгівельні майданчики №18 та №25, шляхом вивезення кіоску за межі підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок", підлягають задоволенню в повному обсязі. Також зазначив, що відповідач не виконав обов`язку щодо переміщення кіосків та не повернув позивачу торгівельні місця у встановлений пунктом 4.8.3 договору оренди строк. Враховуючи, що обов`язок з повернення орендованого майна як законом так і договором був покладений саме на орендаря (відповідача), останній під час розгляду справи не надав доказів того, що він повернув об`єкт оренди або вживав заходів з повернення об`єкта оренди орендодавцю, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про правомірність заявлення позивачем вимог про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час користування торгівельними майданчиками за період з 01.04.2018 по 01.09.2021 у розмірі 58 320,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 11.01.2022 Фізична особа-підприємець Сачук Сергій Михайлович - звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (вх.№129/22), у якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2021 у справі №906/562/20, постановивши нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі за безпідставністю; винести окрему ухвалу відносно судді Господарського суду Житомирської області - Сікорської Н.А. за винесення завідомо неправосудного рішення, потурання незаконній діяльності позивача та у невиконанні такою особою судового рішення, що набрало законної сили, яку направити до дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя; судові витрати покласти на позивача.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- позивач, зловживаючи тією обставиною, що між сторонами договору оренди не укладались приймально-здавальні документи ані при передачі, ані при поверненні з оренди, звернувся до суду з позовом про стягнення 58 320,00 грн неустойки за неповернення (не звільнення) об`єктів оренди (торгівельних місць) за період 01.04.2018 -01.09.2021. Додатково просив суд, зобов`язати відповідача звільнити торгівельні майданчики шляхом їх вивезення з території, називаючи таку територію належною йому;

- суд першої інстанції не встановивши дійсних обставин справи, виніс рішення, яким задовольнив позов;

- суд, розглядаючи справу предметом, якої є стягнення неустойки за договором оренди, повинен достеменно на підставі належних та допустимих доказів встановити чи має місце реальне продовження користування орендарем об`єктом оренди в певний період після припинення дії відповідного договору та чи наявний в нього умисел на таке неповернення;

- у даній справі, суд порушивши правила оцінки доказів з позиції їх достатності, належності та допустимості, в основу рішення поклав саме лише не доведення відповідачем повернення (звільнення) торгівельних місць, не вимагаючи жодних доказів продовження їх використання у позивача;

- суду було достеменно відомо, що об`єктами оренди за договором виступили дві жодним чином не індивідуалізовані площі у 6,75 кв.м. кожна (інвентаризаційний опис №3 від 2003р. самого позивача) асфальтобетонного покриття - об`єкту благоустрою земельної ділянки запасу Коростишівської міської ради загальною площею 1,2 га. А сам позивач не має відносно асфальтобетонного покриття жодних майнових прав, однак здійснюючи його самовільне захоплення, укладає відносно нього договори оренди;

- поза увагою суду залишилась і та обставина, що відповідач у 2016 році припинив свою господарську діяльність і поновив її лише у 2019 році. Відтак не міг продовжувати використання торгівельних місць у своїй господарській діяльності з роздрібної торгівлі. Одразу після винесення рішення судом у справі №295/6827/16ц від 03.04.2018 перемістив належні відповідачу конструкції на інше місце жодним чином не індивідуалізованої площі в 1,2 га асфальтобетонного покриття з дозволу його власника - Коростишівської міської ради. А в грудні 2019 року з таким власником уклав договір оренди такого об`єкту благоустрою. Це доводить і те, що самим договором оренди передбачено, що позивач сам переміщає торгівельні конструкції орендаря у випадку не звільнення торгівельного місця протягом семи днів після припинення дії договору (пункт 4.2.5) і якби відповідач дійсно цього не зробив, вони були б переміщені позивачем.

- відповідач, за відсутності договірної необхідності сторін у документальному оформленні ними приймання-передачі об`єктів оренди, наперед позбавлений можливості документально підтвердити повернення майна орендарю, що мало місце більше 5 років тому, єдиним належним та допустимим доказом при зворотньому, і був би такий акт, аналогічно як розписка про одержання;

- суд не вимагав від позивача жодного доказу, начебто, реального користування об`єктами оренди. Єдиним власником території ринку (площі асфальтобетонного покриття в 1,2га) за адресою вул.Шевченко, 40 в м.Коростишеві) є Коростишівська міська рада, яка обліковує торгівельні площі (асфальтобетонне покриття) ринку на своєму балансі та є їх комунальним власником, що встановлено судовими рішеннями всіх інстанцій у справі №906/41/19. Орган місцевого самоврядування в 2018 році звернувся з позовом до суду (справа 906/1060/18) про заборону незаконної діяльності позивача та його засновника, а також про звільнення останніми самовільно захопленої земельної ділянки, оскільки такі дії заважають наданню послуг ринку населенню комунальним підприємством, а також, завдають щорічних мільйонних збитків місцевому бюджету На початку 2017 року розроблено нову карту схему міського ринку м. Коростишева, з метою санітарної та протипожежної безпеки здійснено фактичне перепланування території. Постановою апеляційного господарського суду від 02.09.2021 зобов`язано позивача звільнити земельну ділянку, на якій знаходиться асфальтобетонне покриття, площею 10 200 кв.м., за адресою: Житомирська область, місто Коростишів, вулиця Шевченко, 40, що використовується позивачем для організації ведення торговельної діяльності за відсутності належним чином оформлених документів на землю. Таким чином, на момент винесення оскаржуваного рішення у даній справі, суду було відомо, що територія по вул. Шевченко, 40 використовуються позивачем абсолютно незаконно та те, що асфальтобетонне покриття площею 1,2га (частина якої є предметом в даній справі) не входить до цілісного майнового комплексу позивача (справа №906/41/19), відтак така територія не є територією ПКР "Кооперативний ринок";

- суду було достеменно відомо, що договір укладено 31.12.2013, а Правила торгівлі та Карта схема, які наразі скасовані, прийняті тільки у 2014 році і таким договором оренди місцезнаходження об`єктів оренди апріорі не могло бути передбачено;

- попередній розрахунок судових витрат складає 5000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2022 рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2021 у справі №906/562/20 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 21.08.2024 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сачука Сергія Михайловича задоволено, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2022 у справі №906/562/20 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскільки матеріали справи не містять належних доказів вручення ФОП Сачуку Сергію Михайловичу ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду в суді апеляційної інстанції, судом апеляційної інстанції обмежено право підприємця на доступ до суду, яке закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, та допущено порушення положень Господарського процесуального кодексу щодо належного повідомлення учасників спору про дату, час і місце розгляду справи, що є безумовною підставою для скасування постанови апеляційного суду.

03.09.2024 матеріали справи №906/562/20 надійшли до суду апеляційної суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 розгляд апеляційної скарги призначено на "24" вересня 2024 р. об 10:30 год.

24.09.2024 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання, в якому просить поновити строк на подання доказів, оскільки такі докази не існували при розгляді справи в суді першої інстанції та при поданні апеляційної скарги, а саме судові рішення.

В судовому засіданні 24.09.2024 представник скаржника та скаржник підтримали доводи апеляційної скарги. Представник скаржника зазначив, що суду будуть надані докази судових витрат на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні 24.09.2024 у режимі відеоконференції представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги.

В судове засідання інші учасники справи не з`явилися. Про місце, час і дату судового засідання повідомлялися належним чином, причини неявки не повідомили.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю інших учасників справи.

Щодо поданого клопотання відповідача про долучення нових доказів, а саме судових рішень, яких не існувало при розгляді справи в суді першої інстанції та при поданні апеляційної скарги, то суд звертає увагу, що судові рішення у розумінні Господарського процесуального кодексу України не є доказами, а тому колегія суддів не розглядає клопотання відповідача про поновлення строку на подання доказів.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняття оскаржуваного рішення суду, зазначає наступне.

Судом встановлено, що Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок", відповідно до пункту 1.1 статуту, є підприємством Коростишівської районної спілки споживчих товариств, яка є його засновником та власником майна, що передано Підприємству Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок", як внесок до статутного фонду згідно інвентаризаційного опису № 1, торгівельні майданчики та інше майно.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.3 пункту 2.3 статуту одним з предметів діяльності підприємства є організація і надання ринкових послуг населенню, організаціям, підприємствам, що здійснюють торгівлю на ринку, надання послуг та надання в оренду основних засобів та торгових місць на ринку.

В своїй діяльності Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" керується статутом та Правилами торгівлі на Підприємстві Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок", затвердженими сесією Коростишівської міської ради за № 762 від 03.04.2014.

Відповідно до пункту 19 Правил торгівлі, адміністрація ринку при наданні продавцям торгівельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій зазначається термін угоди, асортимент товарів, що реалізуються, розташування місця, умови оренди торгового місця, розмір та порядок оплати за оренду майна.

Пунктом 4.3 статуту підприємства передбачено, що підприємство користується майном, переданим райспоживспілкою як внесок до статутного фонду і має право здавати в оренду, надавати за плату в тимчасове користування будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, торгівельні місця, торгівельні майданчики тощо.

Між Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (орендодавець) та Приватним підприємцем Сачуком Сергієм Михайловичем (орендар) 31.12.2013 укладено договір оренди №134, за умовами якого предметом договору є торгівельні майданчики №18, №25 загальною площею 6,75, 6,75 кв.м, місцезнаходження яких зазначено на плані розміщення торгівельних місць на ринку (далі - об`єкт оренди).

Карта - схема розміщення торгових місць на ринку розроблена відповідно до пункту 7 Правил торгівлі на ринку, які затверджені для Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" рішенням Коростишівської міської ради №762 від 03.04.2014, на підставі наказу Мінекономіки, МВС, ДПА, Держстандарту України № 57/188/84/105 від 25.02.2002.

Згідно з пунктом 2.1 договору орендар набуває права користування об`єктом оренди з дати початку дії договору, відповідно до пункту 6 договору.

Орендна плата становить 364,50 грн за кожний торгівельний майданчик на місяць та вноситься орендарем на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця до 10 числа місяця, за який проводиться оплата (пункт 3.1 договору).

У розділі 6 договору передбачено строк дії, порядок зміни та розірвання договору.

Як визначено пунктом 6.1 договору, договір укладено на 1 рік і діє з 01.01.2014 по 31.12.2014.

За умовами пункту 4.3 договору орендар зобов`язується у визначений цим договором термін прийняти об`єкт оренди у тимчасове платне користування та дотримуватися режиму роботи ринку.

Використовувати об`єкт оренди за його цільовим призначенням відповідно до пункту 1.3 договору, не використовувати торговельне місце як складське приміщення.

Своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, а також відповідно до пункту 3.3 договору щоденно оплачувати контролеру-касиру ринку вартість за користування додатковою площею ринку.

Пунктом 4.3.8 договору визначено, що орендар зобов`язується у разі припинення або розірвання договору у семиденний термін звільнити об`єкт оренди та повернути його орендодавцеві у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди з вини орендаря.

Договір укладено на 1 рік і діє з 01.01.2014 до 31.12.2014 включно (пункт 6.1 договору).

Згідно із пунктом 6.2 договору орендодавець гарантує, що на дату укладення договору об`єкт оренди може бути вільно переданий орендарю, об`єкт оренди не перебуває у спорі, не знаходиться в податковій заставі, жодних прав та претензій у третіх осіб щодо нього немає.

Відповідно до пункту 7.3 договору взаємовідносини, що не врегульовані договором, регулюються законодавством України.

Оскільки орендар після закінчення строку дії договору оренди не звільнив орендовані торгівельні площі, Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" звернулося до Богунського районного суду м. Житомира з позовом про стягнення з ОСОБА_1 неустойки за неповернення орендованого майна за період з 01.01.2015 по 01.04.2018.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира у справі №295/6827/16-ц від 03.04.2018, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Житомирської області від 29.05.2018, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" 56 862,00 грн неустойки за договором оренди №134 від 31.12.2013.

Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" направило приватному підприємцю лист №45 від 14.02.2019, в якому повідомило про необхідність виконання рішення суду у справі №295/6827/16-ц та нарахування неустойки за користування торгівельними майданчиками №18, №25.

Також позивач направив на адресу відповідача лист від №180 від 04.11.2019 про наявність заборгованості та про звільнення кіоску від товарів та пропонував відповідачу укласти договір на торгівельні майданчики №18, № 25 і використовувати їх в законний спосіб.

01.04.2020 комісією у складі працівників Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" складено акт, в якому вказано, що на торгівельних майданчиках №18 та №25 площею 6,75 кв.м та 6,75 кв.м розміщений кіоск ФОП Сачука С.М., який використовується ним в господарській діяльності без договору оренди. В нижній частині документа наявний рукописний напис: "Власник кіоску від підпису відмовився 01.04.2020".

Враховуючи викладені обставини, Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" звернулося до Фізичної особи-підприємця Сачука С.М. з позовною заявою про зобов`язання останнього звільнити торгівельні майданчики №18 та №25 від кіоску шляхом вивезення його за межі Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" та стягнення з відповідача неустойки за період з 01.04.2018 по 01.09.2021 у розмірі 58 320,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

В силу ч. ч. 1, 4 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

За умовами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В силу ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконуються умови договору оренди №134 від 31.12.2013 в частині своєчасної та повної оплати орендних платежів відмовився від цього договору, відповідач всупереч п.4.3.8 договору та ч.1 ст.785 ЦК України не повернув об`єкт оренди після припинення договору, що стало підставою для нарахування йому неустойки.

В той же час, в силу приписів ч. 1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

З огляду на заявлений період нарахування штрафу (01.04.2018-01.05.2020), суд вважає, що в предмет доказування в цій справі входить наявність у Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" речових прав на об`єкт оренди у вказаний період.

Судом вище встановлено, що рішенням 66 сесії 7 скликання Коростишівської міської ради від 18.12.2018 №602 прийнято на баланс Коростишівської міської ради об`єкт благоустрою території у вигляді твердого замощення земельної ділянки асфальто-бетонним покриттям загальною площею 10 200 кв. м., який розташований за адресою: вул.Шевченка, 40, м.Коростишів, з ринковою вартістю 214 672 грн (а.с. 140, т. 1).

Рішенням 73 сесії 7 скликання Коростишівської міської ради №721, від 23.04.2019, об`єкт благоустрою території у вигляді твердого замощення земельної ділянки асфальто-бетонним покриттям загальною площею 10 200 кв. м., вартістю 214 672 грн, що розташований за адресою: вул. Шевченка, 40, м. Коростишів, передано в оперативне управління КП "Міський ринок" (а.с. 146, т. 1).

Суд зауважує, що в провадженні господарських судів перебувала справа №906/41/19 за позовом Коростишівської районної спілки споживчих товариств до Коростишівської міської ради про скасування рішення Коростишівської міської ради від 18.12.2018 №602.

При цьому, рішенням Господарського суду Житомирської області від 12.03.2019 у справі №906/41/19, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 та постановою Верховного Суду від 24.09.2019, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Під час розгляду справи судами було встановлено, що земельна ділянка за адресою: м. Коростишів, вул. Шевченка, 40 станом на 24.01.2019 перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Коростишева і віднесена до земель запасу, що також підтвердив відповідач довідкою від 24.01.2019 №03-32/92 та не спростовує позивач. Правовстановлюючих документів на підтвердження права власності чи права користування зазначеною земельною ділянкою позивач не надав. Позивач також не надав доказів на підтвердження будівництва ним асфальтобетонного покриття за цією адресою. У зв`язку із викладеним, позивач не довів порушення його права внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Також, господарськими судами розглядалася справа №906/1060/18 за позовом Коростишівської міської ради до Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок та Коростишівської районної спілки споживчих товариств, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунального підприємства "Міський ринок" Коростишівської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та заборону здійснювати незаконну діяльність ринку на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.06.2020 у справі №906/1060/18 в позові відмовлено повністю.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 у справі №906/1060/18, вказане рішення суду скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено частково, а саме зобов`язано відповідачів звільнити земельну ділянку, на якій знаходиться асфальтобетонне покриття, площею 10 200 кв.м., за адресою: Житомирська область, місто Коростишів, вулиця Шевченко, 40, що використовується відповідачами для організації ведення торговельної діяльності за відсутності належним чином оформлених документів на землю. В іншій частині позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи спірні правовідносини у вказаній постанові встановив, зокрема таке:

"… згідно рішення від 23.04.2019 №721 сімдесят третьої сесії VII скликання Коростишівської міської ради, про передачу в оперативне управління КП "Міський ринок" комунального майна, вирішено передати в оперативне управління КП "Міський ринок" об`єкт благоустрою території у вигляді твердого замощення земельної ділянки асфальто-бетонним покриттям загальною площею 10200 кв.м, вартістю 214672,00 грн, що розташований за адресою вул. Шевченка, 40 в м. Коростишів (а.с. 237 у т.2).

За даними акту приймання-передачі об`єкта благоустрою, затвердженого міським головою м. Коростишева 10 травня 2019 року, Коростишівська міська рада передає, а КП "Міський ринок" приймає об`єкт благоустрою території у вигляді твердого замощення земельної ділянки асфальто-бетонним покриттям (інвентарний номер 101300044) загальною площею 10200 кв.м первинною та залишковою вартістю 214672 грн, 1985 року випуску (побудови) (т. 2, а.с.239).

Встановленим є те, що спірна земельна ділянка за адресою: Житомирська область, Коростишівський район, м. Коростишів, вул. Шевченка, 40 є комунальною власністю і відповідно до ст. 12 ЗК України перебуває у розпорядженні Коростишівської міської ради.

Також, встановленим є право власності відповідачів на цілісний майновий комплекс за адресою Житомирська область, Коростишівський район, м. Коростишів, вул. Шевченко, 40 (справа №906/609/15). Отже, у Коростишівської райспоживспілки, як власника майнового комплексу кооперативного ринку, починаючи з 29.12.2003 виникло гарантоване державою право одержати земельну ділянку необхідну для розміщення цілісного майнового комплексу та для його обслуговування у користування на праві оренди без проведення земельних торгів (ч. 2 ст. 124 та ч. 2 ст. 134 ЗК України 2001).

Разом з тим, матеріали справи не містять розробленого та затвердженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в т.ч. під цілісним майновим комплексом. В судовому засіданні апеляційної інстанції 31.08.2021 та 02.09.2021 представник відповідачів пояснив суду, що на даний час проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована по вул. Шевченка, 40 в межах міста Коростишева для обслуговування майнового комплексу готовий на 85-90 %.

В даному випадку має місце користування відповідачами земельною ділянкою без належним чином оформлених документів на спірну земельну ділянку.

… наявність твердого замощення земельної ділянки асфальто-бетонним покриттям за адресою вул. Шевченка, 40 в м. Коростишів підтверджується в т.ч. висновком експерта №285/07-2021 від 05.07.2021 де зазначено, що площа асфальтобетонного покриття, яку можливо визначити за результатами натурного обстеження становить 7641 кв.м. Дана площа включає ділянки під проїздами та проходами, а також асфальтобетонне покриття на якому влаштовані металеві кіоски (ятки), контейнери, павільйони та навіси. Разом із тим на досліджуваній території наявні металевих кіосків (ятків), контейнери та павільйони під якими технічно не можливо встановити наявність/відсутність асфальтобетонного покриття".

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання звільнити земельну ділянку у справі №906/1060/18 суд виходив з того, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю, а матеріали справи не містять розробленого та затвердженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачам, чим останні порушують право позивача.

Колегія суддів звертається до постанови Верховного Суду від 10.10.2023 у справі №907/969/22, в якій викладено наступний висновок:

"Водночас ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Важливим є те, що обставини, встановлені у справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факту.

Питання факту це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування). Юридична ж кваліфікація фактичних обставин здійснюється через співвіднесення певної обставини з певними юридичними нормами. Отже, юридичний факт - це передбачена нормами права конкретна життєва обставина (дія, подія), котра є підставою для настання певних юридичних наслідків. Життєвий факт набуває ознак юридичного внаслідок юридичної кваліфікації, правозастосування. Таким чином, юридичний (правовий) факт - це той же самий життєвий факт, але в контексті наявності його правової регламентації.

Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

…Верховний Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів. У свою чергу відмінність підстав позовів, що були заявлені раніше, від підстав позову у справі, що розглядається (як встановлено місцевим господарським судом), за однакової кваліфікації дій в частині розгляду питання про дотримання орендарем умов договору, піддає сумніву правильність та стабільність висновків судів у раніше розглядуваних справах та самих судових актів, які набрали законної сили, у зв`язку з чим відповідна протилежна оцінка обставин повинна бути тією мірою обґрунтована, в якій вона б не ставила під сумнів висновків, зроблених у інших справах, за аналогічними позовами між відповідними учасниками справи.

Разом з тим надання іншої оцінки певним обставинам під час розгляду справи №907/969/22, які оцінювались при розгляді справи № 907/584/21 між тими ж сторонами спору, ставить під сумнів правильність та однозначність зроблених судами висновків у відповідному попередньому судовому рішенні. Оскільки судове рішення (у іншій справі) набрало законної сили і є обов`язковим для виконання, у зв`язку з чим правильність зроблених у них висновків презюмується, суд не може надавати протилежну оцінку таким обставинам у справі, що переглядається, обмежившись лише формальним посиланням на відсутність преюдиційних обставин для розгляду конкретної справи в розумінні положень ст. 75 ГПК України, не навівши достатньо переконливих підстав для неврахування висновків, зроблених за результатами дослідження обставин, зокрема, у справі № 907/584/21".

Отже, враховуючи докази наявні в справі №906/562/20, а також обставини, котрі встановлені судовими рішеннями у справах №906/41/19 та №906/1060/18, починаючи з 18.12.2018 (прийняття на баланс міської ради земельної ділянки за адресою: м. Коростишів, вул. Шевченка, 40 із асфальто-бетонним покриттям) така земельна ділянка перебуває в комунальній власності, а пізніше передана в оперативне управління КП "Міський ринок".

Тому, позивач з 18.12.2018 не мав будь-яких речових на вказану земельну ділянку, в тому числі користування та розпоряджання, а відповідно не має права вимагати звільнення її частини та нараховувати неустойку у розмірі подвійної плати.

При цьому, судом апеляційної інстанції звертається увага на те, що торгові місця (майданчики), які свого часу були предметом оренди за договором оренди №134 від 31.12.2013 та земельна ділянка з асфальто-бетонним покриттям, є нерозривно пов`язані між собою, оскільки фізично об`єкт оренди розміщений на земельній ділянці з об`єктом благоустрою (асфальто-бетонним покриттям).

Таким чином, за відсутності в позивача будь-яких прав на земельну ділянку за адресою: м. Коростишів, вул. Шевченка, 40, позовні вимоги про звільнення земельної ділянки, а також нарахування неустойки є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при розгляді спорів щодо стягнення неустойки на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України є необхідним установлення судами факту утримання орендованого майна у володінні орендаря, факту перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди, факту відсутності або наявності умислу у орендаря на ухилення від повернення об`єкта оренди.

Так, позивачем не подано жодного доказу на підтвердження утримання орендованого майна у володінні орендаря, факту перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди, факту відсутності або наявності умислу у орендаря на ухилення від повернення об`єкта оренди.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

В той же час, колегія суддів апеляційного господарського суду за результатом розгляду апеляційної скарги відповідача, не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали, прохання про яку міститься в апеляційній скарзі відповідача.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У п.п. 1-3 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є не з`ясування обставин, що мають значення для справи (п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сачука Сергія Михайловича слід задоволити, а рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2021 у справі №906/562/20 - скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає судовий збір за розгляд апеляційної скарги та касаційної скарги відповідача на позивача.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 277, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сачука Сергія Михайловича на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2021 у справі №906/562/20 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2021 у справі №906/562/20 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

3. Стягнути з Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок"(12501, Житомирська область, Коростишівський район, місто Коростишів, вулиця Шевченка, будинок 40, код 31843604) на користь Фізичної особи-підприємця Сачука Сергія Михайловича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 3153,00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги, 8408,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.

4. Господарському суду Житомирської області видати наказ на виконання цієї постанови.

5. Справу №906/562/20 надіслати Господарському суду Житомирської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "25" вересня 2024 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.