Ухвала

від 27.09.2024 по справі 904/6620/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про вжиття заходів забезпечення позову

27.09.2024 м.Дніпро Справа № 904/6620/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. - доповідач,

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередко А.Є.,

без участі сторін та без проведення судового засідання,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Платіс Україна" про вжиття заходів забезпечення позову

у справі № 904/6620/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Платіс Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЗ", м. Дніпро

про стягнення 932 813,03 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Платіс Україна" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЗ" суму основного боргу 663 000,00грн, штраф в розмірі 30% на суму 198 900,00грн, пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань на суму 62 267,51 грн та інфляційне збільшення на суму 8 645,52грн. Судові витрати та витрати на правничу допомогу у розмірі 68 000,00 грн просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №180423 щодо оплати наданих послуг.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Платіс Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЗ" про стягнення 932 813,03 грн задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Платіс Україна" 663 000,00 грн заборгованості, 198 900,00 грн штрафу, 62 267,51 грн пені, 8 645,52 грн інфляційних втрат, 13 992,21 грн судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСЗ", в якій просить: поновити строк на апеляційне оскарження; скасувати рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Одночасно у змісті скарги та окремим додатком подано клопотання про поновлення строку на його оскарження, яке обґрунтовано необізнаністю із наявним рішенням, невиконанням господарським судом процесуальних обов`язків з повідомлення відповідача щодо розгляду справи, обізнаністю з наявним рішенням із Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 25.06.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/6620/23 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

03.07.2024 матеріали справи №904/6620/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2024 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху через неподання у повному обсязі доказів направлення скарги позивачу (а саме не наданий фіскальний чек/поштова накладна), визнання неповажними підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду, після розгляду відповідного клопотання апелянта. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Вказану ухвалу доставлено до електронного кабінету відповідача 09.07.2024 о 19:40 годині, тому вона вважається врученою останньому 10.07.2024.

Відтак, недоліки скарги мали бути усунені останнім до 15.07.2024.

10.07.2024 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 08.07.2024 надійшла заява про усунення недоліків скарги, до якої додано поштову накладну від 17.06.2024, яка підтверджує направлення скарги позивачу, надано нове клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Ухвалою від 18.07.2024 апелянту поновлений строк на подачу скарги; відкрито апеляційне провадження у справі; судове засідання призначено на 29.10.2024; зупинено дію рішення на час апеляційного розгляду; сторонам встановлений строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.

14.08.2024 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, В якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ДСЗ» (код: 34914426, адреса: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Барикадна, будинок 9, приміщення 7) і перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах (крім коштів на рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), у межах суми стягнення 932 813,03 грн.

Заява мотивована тим, що боржником ТОВ «ДСЗ» станом на дату набрання законної сили судовим рішення останнє не було виконане у добровільному порядку, внаслідок чого господарським судом видано наказ від 23.04.2024 по справі № 904/6620/23 про стягнення вказаних коштів, який в межах виконавчого провадження ВП № 74888268 виконано не було, у зв`язку із відсутністю майна та коштів на банківських рахунках боржника. Натомість, відповідач у травні 2024 року заключає договори про виконання робіт та очікує на перерахунок коштів. Однак, з метою уникнення виконання рішення суду по справі № 904/6620/23 через три місяці після прийняття рішення Відповідач подає апеляційну скаргу, яку позивач вважає необґрунтованою, тому що фактично апелянт не заперечує факт виконання Позивач умов Договору №180423, а наводить тлумачення та цитує норми законодавства, які в більшості зводяться до незгоди Відповідача із нарахованими штрафними санкціями, які він вважає необхідним зменшити через запровадження в України воєнного стану. Позивач вважає, що така апеляційна скарга була подана формально, з метою уникнення виконання рішення суду.

У період з 05.08.2024 по 30.08.2024 колегія суддів, і зокрема, суддя-доповідач перебували у відпустці.

19.09.2024 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з відрядженням судді Верхогляд Т.А.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2024, заяву про забезпечення позову в межах справи №904/6620/23 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.

Апеляційний господарський суд, дослідивши аргументи, наведені у заяві, та оцінивши долучені до неї докази, вважає, що заява підлягає задоволенню, та у справі слід вжити заходів забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів Позивача від можливих недобросовісних дій Відповідача з тим, щоб забезпечити Позивачеві реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь Позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача, в разі задоволення позову, та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Предметом позову у даній справі є вимога майнового характеру про стягнення з Відповідача грошових коштів у розмірі 932 813,03 грн.

Рішенням у цій справі позов задоволено, при цьому, рішення набуло законної сили, оскільки відповідач (апелянт) пропустив строк на апеляційне оскарження судового акта, в подальшому цей строк поновлений, внаслідок чого на час апеляційного розгляду зупинено дію рішення суду.

Оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом Позивача про стягнення 932 813,03 грн., у разі відмови в задоволенні скарги відповідача, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме Відповідач необхідну суму грошових коштів, тому, на думку апеляційного суду, застосування заходу забезпечення позову, безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Адекватність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти Відповідача у межах майнової вимоги полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі залишення рішення без змін, за яким позов задоволено.

Таким чином, суд вважає, що заходи забезпечення позову, які просить вжити Позивач, відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.

Суд бере до уваги, що можливість Відповідача у будь-який момент розпорядитися наявними на його рахунках грошовими коштами, є беззаперечною, а тому таке розпорядження в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде залишено без змін на користь Позивача.

За вказаних умов вимога про надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).

Також, суд бере до уваги, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті, з метою зупинення можливого вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

З огляду на викладені в заяві обставини, враховуючи предмет позову у справі та визначені ч. 1 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, суд вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову підлягає задоволенню.

У даному випадку, на момент постановлення ухвали, суд не вбачає підстав для застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відсутні докази того, що відповідні заходи можуть призвести до негативних наслідків для Відповідача чи інших осіб.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 233 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Платіс Україна" про забезпечення позову - задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ДСЗ» (ідентифікаційний код 34914426, адреса: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Барикадна, будинок 9, приміщення 7) і перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах (крім коштів на рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), у межах суми стягнення 932 813,03 грн.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Платіс Україна" (адреса: 04074, м. Київ, вул. Новозабарська, буд. 2/6, ідентифікаційний код 42601636)

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДСЗ» (ідентифікаційний код 34914426, адреса: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Барикадна, будинок 9, приміщення 7)

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення 27.09.2024.

Ухвала є виконавчим документом і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Строк пред`явлення ухвали про забезпечення позову до виконання становить три роки - до 27.09.2027.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 ГПК України ухвала підлягає негайному виконанню незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в строк та порядку, встановленому статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя А.Є. Чередко

Суддя Ю.Б. Парусніков