Рішення

від 17.09.2024 по справі 904/1306/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" вересня 2024 р. Cправа № 904/1306/24

за позовом: Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області в особі начальника Олександра Коломійцева (вул. Воскресенська, № 24, м. Дніпро, 49600)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК "Автострада" (вул. Праведників світу, 4-а, каб. 313, м. Вінниця, 21036)

про стягнення штрафних санкцій на суму 5 403 563,84 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Надтока Т.О.

за участю представників сторін:

позивача: Ярмош В.О.

відповідача: Кургаєв Д.М.

В С Т А Н О В И В :

16.04.2024 за підсудністю з Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області в особі начальника Олександра Коломійцева до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК "Автострада" про стягнення штрафних санкцій на суму 5 403 563,84 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 904/1306/24 розподілено судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 22.04.2024 позовну заяву служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області в особі начальника Олександра Коломійцева до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК "Автострада" про стягнення штрафних санкцій на суму 5 403 563,84 грн - залишено без руху. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

01.05.2024 представником позивача подано заяву про усунення недоліків до позовної заяви (вх. № канц. 447/24), яка визнана судом, що подана як така в строк встановлений ухвалою суду від 22.04.2024.

Ухвалою суду від 06.05.2024 відкрито провадження у справі 904/1306/24. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 30.05.2024.

21.05.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх № канц. 01-34/3281/24 від 21.05.2024), який долучений судом до матеріалів справи.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник відповідача.

Представник позивача не з`явився, при цьому від останнього надійшло клопотання (вх. № канц. 01-34/5587/24 від 29.05.2024) про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із зайнятістю уповноваженого представника в іншому у судовому засіданні.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про задоволення клопотання представника позивача та відкладення підготовчого провадження, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 30.05.2024 повідомлено учасників судового процесу про підготовче судове засідання, що відбудеться 25.06.2024.

За результатами проведеного судового засідання 25.06.2024 суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду справи по суті на 01.08.2024, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

29.07.2024 від представника позивача надійшли додаткові пояснення по суті спору (вх. № канц. 01-34/7698/24 від 29.07.2024), які долучені судом до матеріалів справи.

За результатами проведеного судового засідання 01.08.2024 суд дійшов висновку про відкладення судового розгляду справи по суті на 11.09.2024, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

За результатами проведеного судового засідання 11.09.2024 суд дійшов висновку про оголошення перерви в розгляді справи до 17.09.2024, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену дату судом в судове засідання з`явились представник позивача та представник відповідача.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача та представник відповідача.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

17.09.2024 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначається, що ГК «Автострада» в порушення умов договору у визначені строки до 03.11.2023 не підтвердило використання коштів авансу та не повернуло суми попередньої оплати; а в рахунок погашення сум авансу підрядником наданий акт виконаних робіт від 24.11.2023 на суму 531 911 141,60 грн. У зв`язку з чим позивач вважає, що відповідач відповідно до п.12.11. договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1 від 19.07.2023) повинен сплатити на його користь штрафні санкції пеню в розмірі облікової ставки НБУ із застосуванням коефіцієнту 1,2 в розмірі 5 403 563,84 грн.

Як зазначалося вище, ГК «Автострада» (відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечував та вказав на те, що умовами договору не передбачено необхідність та обов`язок виконавця надавати замовнику підтвердження використання авансу, відповідно й не встановлено механізму і строків такого підтвердження. Натомість п.12.11. цього договору встановлено граничний розмір та строк використання авансу та погашення використаного авансу на підставі визначених документів. На переконання відповідача поняття «використання авансу» та «погашення авансу» не є тотожними, а умовами договору не встановлено строків використання авансу, а встановлені строки погашення авансу протягом на підставі «Актів здачі приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт» та «Актів приймання виконаних будівельних робіт за укрупненими показниками вартості» (форма КБ-2в(УПВ) додаток 31.1 до Настанови п. 6.1)) та «Довідкою про вартість виконаних робіт та витрат» (форма КБ-З Додаток 37 до Настанови п. 6.1), підписаних уповноваженими представниками Сторін. Також, договором передбачена відповідальність виконавця за невикористання у встановлений строк авансу, натомість відсутня відповідальність за порушення строків непогашення використаного авансу.

Так, відповідачем наголошується, що згідно із п. 12.11 Договору (з урахуванням доповнень викладених в додатковій угоді №1 від 19.07.2023) передбачене можливе здійснення попередньої оплати (авансу) відповідно до Постанови КМУ від 06.06.2023 р. №566. Попередня оплата здійснюється за рішенням головного розпорядника коштів. Попередня оплата здійснюється на підставі до Постанови КМУ від 06.06.2023 р. № 566, Наказу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 14.07.2023 № Н-306/08-02 в межах, що не перевищує 90 % від річної вартості робіт, в межах ліміту бюджетних асигнувань за КЕКВ 3210, встановленого планом використання бюджетних коштів за КПКВК 3111340, на строк не більше трьох місяців. Використаний аванс погашається на підставі «Актів здачі приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт» та «Актів приймання виконаних будівельних робіт за укрупненими показниками вартості» (форма КБ-2в (УПВ) додаток 31.1 до Настанови п. 6.1)) та «Довідкою про вартість виконаних робіт та витрат» (форма КБ-З Додаток 37 до Настанови п. 6.1), підписаних уповноваженими представниками Сторін. По закінченню зазначеного терміну невикористані суми авансу повертаються Замовнику з подальшим перерахуванням до відповідного бюджету, з нарахуванням річної відсоткової плати на рівні облікової ставки НБУ із застосуванням коефіцієнту 1,2. За доводами відповідача положення договору, не містить в собі виключних положень щодо зобов`язань Відповідача, зокрема в частині «протягом 3 місяців з дня надходження коштів надати підтвердження їх використання», а лише містить зобов`язання відповідача фактично використати його відповідно до умов договору, зокрема на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій та інших матеріалів.

За твердженням відповідача, ним був своєчасно та за цільовим призначенням використаний отриманий від позивача аванс.

Позивачем додано до суду додаткові пояснення, зі змісту яких слідує, що Підрядником порушено саме строки погашення використаного авансу перед Замовником, порядок якого чітко визначений умовами Договору (п.12.11, з урахуванням змін визначених ДУ №1 від 19.07.2023) та регулюється відповідними підзаконними актами. Таким чином, з урахуванням вищевказаних умов договору та норм чинного законодавства, Підрядником порушено визначені строки (до 03.11.2023) та в установленому порядку не підтверджено використання коштів отриманої суми авансу у визначений термін, що і стало підставою для звернення Служби до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про відмову в позові з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини другої статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином до умов договору та вимог цього Кодексу. Інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої, третьої статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 4 статті 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

За умовами укладеного сторонами договору замовник здійснює попередню оплату в розмірі до 90% вартості робіт з будівництва, шляхом перерахування бюджетних коштів на не бюджетний рахунок підрядника, відкритий в органах Держказначейства.

Згідно із п. 12.11 Договору (з урахуванням доповнень викладених в додатковій угоді №1 від 19.07.2023) передбачене можливе здійснення попередньої оплати (авансу) відповідно до Постанови КМУ від 06.06.2023 р. №566. Попередня оплата здійснюється за рішенням головного розпорядника коштів. Попередня оплата здійснюється на підставі до Постанови КМУ від 06.06.2023 р. № 566, Наказу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 14.07.2023 № Н-306/08-02 в межах, що не перевищує 90 % від річної вартості робіт, в межах ліміту бюджетних асигнувань за КЕКВ 3210, встановленого планом використання бюджетних коштів за КПКВК 3111340, на строк не більше трьох місяців. Використаний аванс погашається на підставі «Актів здачі приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт» та «Актів приймання виконаних будівельних робіт за укрупненими показниками вартості» (форма КБ-2в (УПВ) додаток 31.1 до Настанови п. 6.1)) та «Довідкою про вартість виконаних робіт та витрат» (форма КБ-З Додаток 37 до Настанови п. 6.1), підписаних уповноваженими представниками Сторін. По закінченню зазначеного терміну невикористані суми авансу повертаються Замовнику з подальшим перерахуванням до відповідного бюджету, з нарахуванням річної відсоткової плати на рівні облікової ставки НБУ із застосуванням коефіцієнту 1,2.

Таким чином, укладений сторонами договір передбачає обов`язок повернення попередньої оплати у разі її невикористання у встановлені договором строки.

Підставою для повернення попередньої оплати сторони визначили невиконання підрядником зобов`язань у розмірі одержаної від замовника попередньої оплати, при цьому використання авансу «погашення» підтверджується - «Актами здачі приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт» та «Актами приймання виконаних будівельних робіт за укрупненими показниками вартості» (форма КБ-2в (УПВ) додаток 31.1 до Настанови п. 6.1)) та «Довідкою про вартість виконаних робіт та витрат» (форма КБ-З Додаток 37 до Настанови п. 6.1), підписаних уповноваженими представниками Сторін.

Аргументуючи наявність підстав для повернення відповідачем позивачу частини невикористаної попередньої оплати, останній стверджує про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині підтвердження відповідачем (підрядником) використання частини попередньої оплати.

Поряд з цим, на переконання відповідача єдиними належними доказами на підтвердження використання вказаних грошових коштів є підписані сторонами акти форми КБ-2в та довідки форми КБ-3, які надіслані позивачу 03.11.2023.

Щодо належних доказів на підтвердження використання попередньої оплати (авансу).

Як уже вказувалось судом, згідно із п. 12.11 Договору (з урахуванням доповнень викладених в додатковій угоді №1 від 19.07.2023) передбачене можливе здійснення попередньої оплати (авансу) відповідно до Постанови КМУ від 06.06.2023 р. №566. Попередня оплата здійснюється за рішенням головного розпорядника коштів. Попередня оплата здійснюється на підставі до Постанови КМУ від 06.06.2023 р. № 566, Наказу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 14.07.2023 № Н-306/08-02 в межах, що не перевищує 90 % від річної вартості робіт, в межах ліміту бюджетних асигнувань за КЕКВ 3210, встановленого планом використання бюджетних коштів за КПКВК 3111340, на строк не більше трьох місяців. Використаний аванс погашається на підставі «Актів здачі приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт» та «Актів приймання виконаних будівельних робіт за укрупненими показниками вартості» (форма КБ-2в (УПВ) додаток 31.1 до Настанови п. 6.1)) та «Довідкою про вартість виконаних робіт та витрат» (форма КБ-З Додаток 37 до Настанови п. 6.1), підписаних уповноваженими представниками Сторін. По закінченню зазначеного терміну невикористані суми авансу повертаються Замовнику з подальшим перерахуванням до відповідного бюджету, з нарахуванням річної відсоткової плати на рівні облікової ставки НБУ із застосуванням коефіцієнту 1,2.

Тобто сторони у договорі чітко визначили вимоги щодо документів, на підставі яких замовник здійснює контроль за використанням підрядником отриманих від замовника авансових платежів за договором, зазначивши, що такими документами є акт приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3, тобто документи, які складаються для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи та відповідно в яких зафіксовано виконання підрядником зобов`язань у розмірі одержаної від замовника попередньої оплати.

Як слідує з матеріалів справи 03.11.2023 відповідач надіслав позивачу виконавчу документацію, акти форми №КБ-2в та довідки форми №КБ-3, які у тому числі стосуються виконання робіт у розмірі одержаної від замовника передоплати на суму 531 911 141,60 грн, що є різницею між попередньою оплатою у розмірі 513 620 000,00 грн та виконаними роботами за довідкою форми №КБ-3 за листопад 2023 у сумі 18 291 141,60 грн.

Судом встановлено, що дана документація була направлена позивачу засобами електронного зв`язку з огляду на що суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" обов`язковий реквізит електронного документа - обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

За приписами ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги". Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Згідно з п. 13, 27 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис; при цьому кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Поняття електронного доказу наведено в ст. 96 ГПК України, за змістом якої електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі.

В ухваленому 30.01.2019 Комітетом міністрів Ради Європи керівництві "Електронні докази в цивільному та адміністративному процесі" зазначено, що електронні повідомлення (електронна пошта) є типовим прикладом електронних доказів, оскільки вони походять з електронного пристрою (комп`ютера або пристрою, схожого на комп`ютер) і містять відповідні метадані.

На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом (п. 68 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі №914/1003/21).

Поняття електронного документа та електронного доказу не є тотожними, оскільки поняття електронного доказу є значно ширшим, та, окрім власне електронних документів, оформлених відповідно до ст. 5, 6 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг", включає в себе будь-яку інформацію в цифровій формі, що має значення для розгляду справи, в тому числі повідомлення, відправлені електронною поштою або іншими засобами електронного зв`язку (п. 52 постанови Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/5408/21).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст. 7 ЦК України (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20, від 03.08.2022 у справі №910/5408/21).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 надала такі висновки щодо застосування норм права: "Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі."

З наведених вище висновків слідує, що листування електронною поштою між приватними особами в процесі виконання своїх зобов`язань за правочином допускається, натомість суду з урахуванням конкретних обставин справи необхідно встановити чи дає змогу таке листування ідентифікувати їх учасників та зміст їх перемовин.

Крім того, судом встановлено, що супровідним листом відповідача за вих. № 3424 від 03.11.2023 позивачеві були надані відповідні первинні документи, а саме: «Акт приймання виконаних будівельних робіт за укрупненими показниками вартості» (форма КБ-2в(УПВ) додаток 31.1 до Настанови п. 6.1)) та «Довідку про вартість виконаних робіт та витрат» (форма КБ-З Додаток 37 до Настанови п. 6.1).

Поряд з цим, відповідний лист було вручено позивачеві 06.11.2023 наручно, що не заперечується позивачем.

За відповідним актом позивачу передавались роботи: проектно-вишукувальні роботи; земляні роботи та укладання труби склопластикової в комплекті: склопластикова ковзна муфта, склопластикові відводи з муфтою в комплекті, склопластикова муфта, склопластикова муфта для вмурування, склопластиковий патрубок фланець гладкий, кінець з муфтою в комплекті, набір металевих фіксаторів для монтажу ковзної муфти, лубрикант. СРК N800 5\5.000 РМ6 діам. 800. Загальна вартість робіт, які передавались за наведеним Актом, становила 531 911 141, 60 грн.

Суд зауважує, що позивачу відповідні первинні документи були подані 06.11.2023, тобто в перший же робочий день за спливом строку (для використання авансу), визначеного у пункті 12.11 Договору в редакції додаткової угоди №1 від 19.07.2023 (03.11.2023 р. - останній день строку, передбаченого п. 12.11 Договору, 04.11 та 05.11.2023 р. - вихідні - субота та неділя відповідно).

Тобто, за доводами та на переконання суду зі змісту поданих первинних документів, а саме, вищевказаного Акту вбачається, що відповідний одержаний відповідачем аванс у розмірі 513 620 000,00 грн було використано повністю та у передбачений договором строк, оскільки як уже встановлено судом у договорі сторони чітко визначили вимоги щодо документів, на підставі яких замовник здійснює контроль за використанням підрядником отриманих від замовника авансових платежів за договором, зазначивши, що такими документами є акт приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 які підписані сторонами, тобто документи, які складаються для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи, та відповідно в яких зафіксовано виконання підрядником зобов`язань у розмірі одержаної від замовника попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не заперечував факт відправлення електронного листа з відповідною документацією та його надходження до нього. Водночас він зазначав про факт порушення строку погашення використаного авансу, оскільки, акти форми №КБ-2в та довідки форми №КБ-3 були підписані 24.11.2023.

Судом встановлено обставини своєчасного подання підрядником (відповідачем) виконавчої документації, актів форми №КБ-2в та довідок форми №КБ-3, при цьому наявність їх підписання 24.11.2023 зі сторони позивача в даному випадку судом розцінюються критично, та такими діями що порушені зі сторони позивача, оскільки відповідно до п. 13.3 Договору Замовник протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання документів, зазначених у п. 13.2 цього Договору повертає Підряднику підписаний екземпляр або надає йому письмову мотивовану відмову від приймання виконаних робіт, тобто позивачем було допущене прострочення виконання зобов`язань, передбачених п. 13.3 Договору.

За доводами суду відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акту.

У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника (такі висновки наведені в постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №917/1489/18, від 18.07.2019 у справі №910/6491/18, від 19.06.2019 у справі №910/11191/18).

Суд дійшов висновку про те, що позивач не надав суду належних доказів не використання авансу в строк встановлений договором.

Таким чином, відповідачем надано відповідні докази стосовно своєчасного та цільового використання ним отриманого від позивача авансу саме відповідно до умов договору № Б-В-1 від 19.07.2023.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст.509 ЦК України). Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526) Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст.611).

Як зазначалося судом вище, умовами додаткової угоди №1 від 23.07.2023 до договору передбачена відповідальність виконавця за порушення строків погашення авансу у вигляді повернення замовнику невикористані суми авансу з подальшим перерахуванням до відповідного бюджету, з нарахуванням річної відсоткової плати на рівні облікової ставки НБУ із застосуванням коефіцієнту 1,2. Позивач наполягає на обґрунтованості своїх позовних вимог про стягнення з відповідача пені на рівні облікової ставки НБУ із застосуванням коефіцієнту 1,2.

Достатньою підставою для застосування такого виду відповідальністю за цим договором є одночасна наявність двох факторів невикористання суми авансу (тобто не спрямування її на оплату закупівлі товарів , робіт та послуг, необхідних для виконання обов`язків за договором) та таке невикористання авансу у строки, передбачені умовами договору. За відсутності одного із цих факторів така відповідальність не наступає. Враховуючи вищевикладені обставини справи та приписи чинного законодавства України, суд критично оцінює твердження позивача стосовно обґрунтованості позовних вимог, а відтак в позові слід відмовити.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Поряд із цим суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак, не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Понесені судові витрати залишити за позивачем.

3. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати на електронні адреси представника позивача - info.dp@restoration.gov.ua, відповідача - office@autostrada.com.ua. та до Електронного кабінету ЄСІТС.

Повне рішення складено 27 вересня 2024 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи