Ухвала

від 25.09.2024 по справі 914/180/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25.09.2024 Справа № 914/180/23

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Рима Т. Я. за участю секретаря судових засідань Титли О. І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області (надалі Прокурор),до відповідача 1:Львівської міської ради (надалі Львівська МР або Відповідач-1),до відповідача 2:Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Львів-автокар" (надалі ОК "ГБК "Львів-автокар" або Відповідач-2),про:визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації прав.У судовому засіданні взяли участь представники:прокуратури:Леонтьєва Н. Т.,відповідача 1:не з`явились,відповідача 2:Юнко М. В.I.ПРОЦЕДУРИ.

1.Прокурор звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Відповідачів про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації прав.

2.Ухвалою від 16.01.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.

3.Позовні вимоги обґрунтовано таким:

3.1.Рясне-Руська сільська рада Яворівського району Львівської області (надалі Рясне-Руська СР) надала ОК "ГБК "Львів-автокар" у власність для будівництва та обслуговування гаражів земельну ділянку без наявності затвердженої містобудівної документації, як того вимагає законодавство. Крім того, було порушено приписи статті 41 Земельного кодексу України, яка передбачає надання гаражним будівельним кооперативам земельних ділянок лише для гаражного будівництва і лише з цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови. Однак Рясне-Руська СР передала у власність Кооперативу землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

3.2.Звернення ОК «ГБК «Львів-автокар», як і оспорювані рішення Рясне-Руської СР, не містять жодних даних щодо необхідності забезпечення 3 членів кооперативу умовами для зберігання транспортних засобів на земельних ділянках площею 0,983 га. Відсутня документація зі землеустрою, яка мала би містити належне обґрунтування (розрахунок) щодо необхідності виділення членам кооперативу відповідних земельних ділянок відповідної площі.

3.3.Прокурор не порушив визначеного статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядку подання позову в інтересах держави, адже Львівська МР є відповідачем у справі, а не позивачем. Натомість обов`язок повідомляти про звернення прокурора до суду з позовом стосується лише позивача.

3.4.Прокурор визначив себе позивачем, а Львівську МР Відповідачем. При цьому він керувався тим, що спірні рішення ухвалювала Рясне-Руська СР, правонаступником якої є власне Львівська МР. Прокурор зазначає, що повноваження Рясне-Руської СР закінчилися 29.11.2020 на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області", Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Ухвалою Львівської МР від 29.12.2020 № 7 "Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради".

4.Отже, предметом позову є

4.1.Визнання недійсним рішення Рясне-Руської СР № 4836 від 12.11.2020 "Про передачу у власність ОК "ГБК "Львів-автокар" земельної ділянки".

4.2.Скасування державної реєстрації права власності ОК "ГБК "Львів-автокар" на земельну ділянку за кадастровим номером 4610137500:11:016:0081 площею 0,0983 га.

5.Підставою позову є невідповідність рішення Рясне-Руської СР № 4836 від 12.11.2020 "Про передачу у власність ОК "ГБК "Львів-автокар" земельної ділянки" вимогам законодавства, у тому числі статті 41 Земельного кодексу України.

II.КЛОПОТАННЯ.

Позиція заявника клопотання.

6.Відповідач-2 подав клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з таким:

6.1.Відсутній спір у справі, оскільки позивач і відповідач збігаються (пункт 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України).

6.2.Львівська МР не є правонаступником Рясне-Руської СР (пункт 6 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України). При цьому ОК "ГБК "Львів-автокар" посилається на постанову Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду № 640/15962/20 від 15.08.2023, в якій суд відхилив доводи скаржника про необхідність заміни Рясне-Руської СР на Львівську МР.

7.Крім того, Відповідач-2 подав клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з відсутністю підстав для представництва прокурором інтересів держави. Зокрема, відповідно до статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" органом, уповноваженим державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах, є Департамент містобудування Львівської міської ради. Натомість прокурор пред`явив позов самостійно, не зазначивши уповноваженого органу, позбавивши його можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави. Отже, прокурором не дотримано порядку здійснення представництва, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та не підтверджено підстав представництва.

Заперечення Прокурора.

8.Прокурор заперечив підстави для закриття провадження на підставі пункту 6 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Рясне-Руська СР на даний час не зареєстрована, а тому не може здійснювати свої повноваження, які в силу закону не можуть припинитись. Правонаступником прав та обов`язків Рясне-Руської СР ухвалою Львівської міської ради № 6 від 29.112.2020 "Про функціонування Львівської міської територіальної громади" визначено Львівську МР. Прокурор вважає необґрунтованим покликання Відповідача-2 на висновки судів адміністративної юрисдикції у справі № 640/15962/20 щодо відсутності факту правонаступництва Львівською МР прав та обов`язків Рясне-Руської СР, оскільки спірні правовідносини в адміністративній справі не є тотожними із цією господарською справою.

9.Прокурор заперечив підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, указавши на правомірність подання ним позову самостійно в інтересах держави для усунення помилки, допущеної органом місцевого самоврядування при здійсненні функцій у земельних відносинах, із визначенням такого органу відповідачем у справі. Тому твердження про збіг в одній особі позивача та відповідача, а також відсутність спору, не відповідають ні фактичним обставинам справи, ні матеріальному та процесуальному законодавству.

10.Прокурор заперечив заяву про залишення позову без розгляду, оскільки самостійне звернення прокурора з позовом не зобов`язує його дотриматись порядку здійснення представництва, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Позиція Львівської МР.

11. Львівська МР не надала письмових пояснень стосовно заявлених Відповідачем-2 клопотань.

III.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

Щодо закриття провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

12.Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

13.Предмет спору це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовані спірні питання.

14.Відповідач-2 посилається на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19. З цього приводу суд звертає увагу ОК "ГБК "Львів-автокар" на пункти 7.6-7.9 цієї постанови:

« 7.6. У цій справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області).

7.7. Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

7.8. Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13.11.2019 року у справі № 826/3115/17.

7.9. Разом з тим позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (див. пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 року у справі № 910/1809/18)».

15.За результатами розгляду справи № 922/1830/19 Велика Палата Верховного Суду не закрила провадження у справі (про що клопоче Відповідач-2 у цій справі), а відмовила у задоволенні відповідної позовної вимоги прокурора до ГУ Держземагентства у Харківській області.

16.Частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

17.Зважаючи на вказане, Господарський суд Львівської області, застосовуючи до спірних правовідносин висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, не вбачає підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

18.Велика Палата Верховного Суду Постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зазначила, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача. Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

19.Отже, звернення прокурора в інтересах держави з позовом до органу місцевого самоврядування, який ухвалив оскаржуване рішення, є правомірним та не має наслідком закриття провадження у справі відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

20.Більше того, суд звертає увагу на те, що у справі № 914/180/23 заявлено дві позовні вимоги: про визнання недійсним рішення та про скасування державної реєстрації прав, здійсненої на підставі такого рішення. Якщо перша позовна вимога стосується Відповідача-1, то друга позовна вимога Відповідача-2 (який не є державою). Можливе закриття провадження у справі в цілому призвело б до неможливості вирішення спору стосовно другої позовної вимоги.

Щодо закриття провадження на підставі пункту 6 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

21.Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо припинено юридичну особу, яка була однією зі сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

22.Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» (далі Розпорядження № 718-р) Рясне-Руську СР включено до складу Львівської ОТГ з адміністративним центром у місті Львові.

23.Ухвалою Львівської МР від 29.12.2020 № 6 "Про функціонування Львівської міської територіальної громади" (том 1, а. с. 99-101), керуючись, серед іншого, Розпорядженням № 718-р, визнано Львівську МР правонаступником всього майна, прав та обов`язків Рясне-Руської територіальної громади.

24.Ухвалою ЛМР від 29.12.2020 № 7 "Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради" (том 1, а. с. 102-116), враховуючи Розпорядження № 718-р та інші нормативно-правові акти, Рясне-Руську СР припинено шляхом приєднання до Львівської МР.

25.Рішенням від 23.12.2021 у справі № 640/15962/20 Окружний адміністративний суд міста Києва визнав протиправним та скасував Розпорядження № 718-р у частині включення Рясне-Руської СР до складу Львівської ОТГ з адміністративним центром у місті Львові. Постановою від 27.05.2022 Шостий апеляційний адміністративний суд залишив без змін це рішення (том 2, а. с. 36-41). Постановою від 15.08.2023 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду скасував зазначені вище судові рішення судів попередніх інстанцій, справу № 640/15962/20 скерував до Київського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

26.Ухвалою від 16.01.2024 Київський окружний адміністративний суд закрив провадження у справі, оскільки у справі відсутній правосуб`єктний позивач у зв`язку з припиненням Рясне-Руської СР як юридичної особи. Постановою від 18.07.2024 Шостий апеляційний адміністративний суд залишив без змін ухвалу від 16.01.2024.

27.Відповідач-2 у письмових поясненнях до заяви про закриття провадження зазначив, що оскільки суди адміністративної юрисдикції встановили відсутність підстав для заміни Рясне-Руської СР на правонаступника Львівську МР, провадження у справі 914/180/23 також підлягає закриттю.

28.Суд не погоджується з такими доводами Відповідача-2 з огляду на таке.

29.За результатами розгляду справи № 640/15962/20 суди дійшли висновку про відсутність достатніх процесуальних підстав для заміни сторони позивача на новоутворений орган місцевого самоврядування в процесі добровільного об`єднання територіальних громад, адже фактично позивач у таких правовідносинах оскаржує свою ліквідацію як органу місцевого самоврядування шляхом включення до складу новоутвореної ради (територіальної громади).

30.У справі № 914/180/23 питання процесуального правонаступництва не постає. Прокурор як позивач у цій справі самостійно визначає тих осіб (відповідачів), які на його думку порушують відповідні права та інтереси. Питання матеріального правонаступництва є предметом дослідження в ході розгляду справи по суті.

31.Отже, відсутні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 6 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо залишення позову без розгляду.

32.Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у 2 випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

33.Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту. Конституція України та Закон України «Про прокуратуру» надають прокурору повноваження з представництва не тільки загальнодержавних інтересів, але й локальних інтересів держави (див. пункти 33, 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17). Зважаючи на вказане, Прокурор управі звертатися з позовною заявою про захист інтересів територіальної громади частини Українського народу.

34.Первинним суб`єктом місцевого самоврядування та суб`єктом права комунальної власності є територіальна громада. З огляду на те, що порушення інтересів територіальної громади відбулося внаслідок прийняття Рясне-Руською СР оскаржуваного рішення, Прокурор правомірно звернувся до суду як самостійний позивач, визначивши Львівську МР відповідачем, вважаючи, що така є правонаступником Рясне-Руської СР. Адже Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливості поєднання сторін судового процесу (позивача та відповідача) в одній особі.

35.Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 та від 07.09.2020 у справі № 917/468/19.

36.Про правомірність звернення прокурора в інтересах держави як самостійного позивача у випадку коли орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником таких правовідносин і сам порушує інтереси держави, зробила висновок Велика Палата Верховного Суду Постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 (див. пункт 18 цієї ухвали).

37.Щодо посилання Відповідача-2 на Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», то згідно з преамбулою вказаного Закону останній визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля. Натомість спірні правовідносини стосуються правомочності власника земельної ділянки розпоряджатися нею. Зважаючи на вказане, Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» не підлягає застосуванню при визначенні особи, уповноваженої державою для здійснення відповідних функцій. Тому Департамент містобудування Львівської міської ради не є органом, уповноваженим державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах.

38.Таким чином, суд установив наявність підстав для представництва Прокуратурою інтересів держави в суді.

39.Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" попередньо до звернення до суду прокурор повинен повідомити про це особу, яку представлятиме у суді (позивача).

40.Визначений частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернуто (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18).

41.Отже, оскільки у цій справі позивачем є сам Прокурор, він не повинен повідомляти майбутнього відповідача (яким визначено Львівську МР) про подання позову.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 2, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Повністю відмовити у задоволенні клопотань Відповідача-2 про закриття провадження у справі та про залишення позову без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та підписано 27.09.2024.

Суддя Рим Т.Я.