Рішення

від 20.11.2024 по справі 914/180/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2024 Справа № 914/180/23

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Рима Т. Я. за участю секретаря судових засідань Титли О. І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області (надалі Прокурор),до відповідача 1:Львівської міської ради (надалі Львівська МР або Відповідач-1),до відповідача 2:Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Львів-автокар» (надалі ОК "ГБК "Львів-автокар" або Відповідач-2),про:визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації прав.У судовому засіданні взяли участь представники:прокурор:Леонтьєва Наталія Теодорівна,відповідача 1:не з`явилися,відповідача 2:Юнко Марія Василівна.I.ПРОЦЕДУРИ.

1.Прокурор звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської МР та ОК "ГБК "Львів-автокар" про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації прав.

2.Ухвалою від 16.01.23 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

3.Ухвалою від 12.07.23 суд зупинив провадження у справі до завершення розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18. В подальшому ухвалою від 12.08.24 суд поновив провадження у справі.

4.Ухвалою від 25.09.24 суд відхилив заявлені лопотання про закриття провадження у справі та про залишення позову без розгляду.

5.Суд створив усі можливості учасникам справи для висловлення своїх доводів і заперечень, повідомлення усіх відомих їх обставин та подання усіх можливих доказів, вирішив усі подані клопотання, а також виконав решта завдань підготовчого провадження. Зазначене стало підставою для того, що суд ухвалою від 25.09.24 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.10.24.

6.Ухвалою від 09.10.24 суд відклав розгляд справи на 13.11.24, а згодом на 20.11.24.

7.Ухвалою від 20.11.24 суд відхилив клопотання про залишення позовної заяви без руху та про залишення позову без розгляду.

8.В судовому засіданні 20.11.24 суд ухвалив рішення у справі, проголосивши його вступну та резолютивну частини.

II.АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Позиція Прокурора.

9. Рясне-Руська сільська рада Яворівського району Львівської області (надалі Рясне-Руська СР) надала ОК "ГБК "Львів-автокар" у власність для будівництва та обслуговування гаражів земельну ділянку без наявності затвердженої містобудівної документації, як того вимагає Земельний кодекс України та стаття 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

10.Стаття 41 Земельного кодексу України передбачає надання гаражним будівельним кооперативам земельні ділянки лише для гаражного будівництва і лише з цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови. Однак Рясне-Руська СР передала у власність кооперативу землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

11.Звернення ОК "ГБК "Львів-автокар", як і оспорювані рішення Рясне-Руської СР, не містять жодних даних щодо необхідності забезпечення трьох членів кооперативу умовами для зберігання транспортних засобів на земельних ділянках площею 0,0983 га. Відсутня документація зі землеустрою, яка мала би містити належне обґрунтування (розрахунок) щодо необхідності виділення членам кооперативу відповідних земельних ділянок відповідної площі.

12.Законодавство не встановлює повноважень жодного органу щодо здійснення нагляду за органом місцевого самоврядування при прийнятті рішень про передачу у власність земельних ділянок. Натомість органи прокуратури, у разі виявлення відповідних порушень, мають право звертатись до суду з відповідним позовом. Оскільки у цій справі орган місцевого самоврядування ухвалив незаконне рішення, що порушує інтереси держави, звернення Прокурора до суду є правомірним. Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" не застосовується у спірних правовідносинах.

13.Прокурор не порушив визначеного статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядку, адже Львівська МР є відповідачем у справі, а не позивачем. Натомість обов`язок повідомляти про звернення прокурора до суду з позовом стосується лише позивача.

14.Відповідно до приписів статті 24 Закону України "Про прокуратуру" право на подання позовної заяви надається, серед іншого, заступникам окружних прокуратур. Зважаючи на вказане, заступник Франківської окружної прокуратури міста Львова правомірно підписав та подав позов. Натомість Відповідач-2, посилаючись на можливість заступника окружної прокуратури підписувати позови у разі присутності на робочому місці першого заступника та керівника, помилково розуміє організаційні відносини окружних прокуратур з державними органами.

15.Отже, предметом позову є:

15.1.Визнання недійсним рішення Рясне-Руської СР № 4836 від 12.11.2020 "Про передачу у власність ОК "ГБК "Львів-автокар" земельної ділянки".

15.2.Скасування державної реєстрації права власності ОК "ГБК "Львів-автокар" на земельну ділянку за кадастровим номером 4610137500:11:016:0081 площею 0,0983 га.

16.Підставою позову є невідповідність рішення Рясне-Руської СР № 4836 від 12.11.2020 "Про передачу у власність ОК "ГБК "Львів-автокар" земельної ділянки" вимогам статті 41 Земельного кодексу України, статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

17.Позивач зазначив у позові, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат складається з 3'969,60 грн витрат на оплату судового збору.

Заперечення Відповідача-1.

18.Львівська МР визнала позовні вимоги.

19.При визначенні розміру земельної ділянки, необхідної для здійснення гаражного будівництва з розрахунку на 1 члена кооперативу необхідно взяти до уваги статтю 121 Земельного кодексу України, відповідно до якої норма безоплатної приватизації землі на 1 особу для будівництва індивідуальних гаражів становить не більше 0,01 га. Відтак документація із землеустрою повинна містити належне обґрунтування (розрахунок) щодо необхідності виділення членам кооперативу земельних ділянок відповідної площі. Однак оскаржуване рішення такого обґрунтування не містить.

Заперечення Відповідача-2.

20.Проінвентаризовані земельні ділянки орієнтовною площею 209 га ніколи не належали до земель міста Львова. Покликання Прокурора на затверджений ухвалою Львівської міської ради № 3588 від 16.11.2017 "Меморандум про порозуміння між Львівською МР та Рясне-Руською СР" як підстави перебування земельної ділянки площею 209,0 га у комунальній власності Львівської МР є необґрунтованим. Це пояснюється тим, що його метою є вирішення багаторічного конфлікту між містом та селом, спричиненого непорозумінням в частині погодження меж міста і села з 1988 року.

21.Крім того, необґрунтованим є посилання Прокурора на Генеральний план м. Львова 2010 року як доказ незаконного розпорядження Рясне-Руською МР земельною ділянкою, оскільки судовими рішеннями у справі № 813/479/17 встановлено, що місто Львів має єдиний Генеральний план 1978 року, який не змінювали у спосіб, передбачений законом. Отже, не можна брати до уваги Генеральний план міста Львова, що затверджений ухвалою Львівської МР від 30.09.2010 № 3924, та план зонування, що затверджений ухвалою Львівської МР від 21.05.2015 № 4657.

22.Прокурор безпідставно ототожнює гаражно-будівельний кооператив з обслуговуючим. Відповідач-2 є обслуговуючим кооперативом. Норми Земельного кодексу України не обмежують прав обслуговуючих кооперативів на отримання земельних ділянок, а також не містять вимог щодо обґрунтувань (розрахунку) площ.

23.Львівська МР не є правонаступником Рясне-Руської СР. Адже рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/15962/20 (яке набрало законної сили 27.05.2022) визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області" у частині включення Рясне-Руської СР до складу Львівської ОТГ з адміністративним центром у місті Львові. Станом на час розгляду цієї справи спір переглядається у касаційному порядку. Щодо ухвали Львівської МР від 29.12.2020 № 6 "Про функціонування Львівської міської територіальної громади" (якою Львівську МР визнано правонаступником прав та обов`язків місцевих рад, що приєднуються до Львівської територіальної громади), то така прийнята на підставі скасованого розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р та, відповідно, втратила чинність у відповідній частині.

24.Суд повинен закрити провадження у справі, оскільки стороною спірних правовідносин є юридична особа (Рясне-Руська СР), яка є офіційно припиненою та не має правонаступників (див. пункт 23 цього рішення).

25.Немає підстав для представництва інтересів держави Прокурором, адже відсутній інтерес держави у разі задоволення позову благо отримає територіальна громада, а не держава. Львівська МР не делегувала свої повноваження Прокурору. Прокурор помилково стверджує про відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах. Таким органом відповідно до Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" є Виконавчий комітет Львівської МР.

26.Прокурор порушив визначений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок звернення до суду з позовом, адже не повідомляв Львівську МР про звернення з позовом перед його поданням.

27.Позовну заяву підписав та подав заступник керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова. Він має право вчиняти відповідні дії за умови відсутності на дату підписання та подання позову керівника окружної прокуратури та його першого заступника. Однак до позову не долучено доказів відсутності на дату підписання і подання позову керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова та його першого заступника.

III.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

Загальні засади.

28. За заявою ОК "ГБК "Львів-автокар" від 04.11.2020 (том 1, а. с. 55) Рясне-Руська СР своїм рішенням № 4836 від 12.11.2020 (том 1, а. с. 48) передала цьому кооперативу у власність земельну ділянку площею 0,0983 га (кадастровий номер 4610137500:11:016:0081) для будівництва та обслуговування гаражів (землі запасу за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення).

29.На підставі аргументів учасників справи, а також приписів законодавства, для вирішення спору необхідно встановити такі обставини:

29.1.Підстави звернення Прокуратури з позовом.

29.2.Правонаступництво Львівської МР від Рясне-Руської СР.

29.3.Відповідність оскаржуваного рішення приписам законодавства.

29.4.Підстави для скасування державної реєстрації права власності ОК "ГБК "Львів-автокар" на земельну ділянку.

29.5.Щодо ефективності способів захисту.

Підстави звернення Прокуратури з позовом.

30.Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у 2 випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

31.Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту. Конституція України та Закон України «Про прокуратуру» надають прокурору повноваження з представництва не тільки загальнодержавних інтересів, але й локальних інтересів держави (див. пункти 33, 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17). Зважаючи на вказане, Прокурора вправі звертатися з позовною заявою про захист інтересів територіальної громади частини Українського народу.

32.Звернення прокурора з вимогою про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування є задоволенням суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання безоплатної передачі у власність земельної ділянки із комунальної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу та територіальної громади зокрема. Мета такого звернення полягає у відновленні правового порядку та становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в комунальну власність земель, що незаконно вибули з такої власності.

33.Первинним суб`єктом місцевого самоврядування та суб`єктом права комунальної власності є територіальна громада. З огляду на те, що порушення інтересів територіальної громади відбулося внаслідок прийняття Рясне-Руською сільською радою оскаржуваного рішення, Прокурор правомірно звернувся до суду як самостійний позивач, визначивши Львівську МР (правонаступника Рясне-Руської СР) відповідачем. Адже Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливості поєднання сторін судового процесу (позивача та відповідача) в одній особі.

34.Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 та від 07.09.2020 у справі № 917/468/19.

35. Велика Палата Верховного Суду Постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зазначила, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача. Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

36.З огляду на те, що в цьому випадку відбулось порушення інтересів територіальної громади внаслідок прийняття Рясне-Руською СР оскаржуваного рішення (на думку Прокурора), Прокурор правомірно звернувся до суду як самостійний позивач, визначивши Львівську МР (як правонаступника Рясне-Руської СР) відповідачем.

37.Щодо посилання Відповідача-2 на Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (див. пункт 25 цього рішення), то такий не застосовується у спірних правовідносинах (більш детально суд аргументував свою позицію в пункті 32-41 ухвали від 25.09.24 у цій справі). Зважаючи на відсутність іншого уповноваженого органу, Прокурор є єдиним суб`єктом, який наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави у цих правовідносинах. Тому безпідставним є твердження Відповідача-2 про необхідність йому (прокурору) делегування таких функцій органом місцевого самоврядування.

38.Таким чином, суд установив наявність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в суді.

39.Щодо аргументів Відповідача-2, зазначених у пункті 26 цього рішення, то такі є помилковими. Визначений частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18).

40.Щодо аргументів Відповідача-2, зазначених у пункті 27 цього рішення, то такі спростовуються приписами частини 1 статті 24 Закону України "Про прокуратуру": право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (більш детально суд аргументував свою позицію в тексті ухвали від 20.11.24).

Правонаступництво Львівської МР від Рясне-Руської СР.

41.Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області" (надалі Розпорядження № 718-р) Рясне-Руську СР включено до складу Львівської ОТГ з адміністративним центром у місті Львові.

42.Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2021 у справі № 640/15962/20 визнано протиправним та скасовано Розпорядження № 718-р у частині включення Рясне-Руської СР до складу Львівської ОТГ з адміністративним центром у місті Львові. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2022 це рішення залишено без змін (том 2, а. с. 36-41). Постановою від 15.08.2023 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду скасував зазначені вище судові рішення судів попередніх інстанцій, справу № 640/15962/20 скерував до Київського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

43.Ухвалою від 16.01.2024 Київський окружний адміністративний суд закрив провадження у справі, оскільки у справі відсутній правосуб`єктний позивач у зв`язку з припиненням Рясне-Руської СР як юридичної особи. Постановою від 18.07.2024 Шостий апеляційний адміністративний суд залишив без змін ухвалу від 16.01.2024.

44.За результатами розгляду справи № 640/15962/20 суди дійшли висновку про відсутність достатніх процесуальних підстав для заміни сторони позивача на новоутворений орган місцевого самоврядування в процесі добровільного об`єднання територіальних громад, адже фактично позивач у таких правовідносинах оскаржує свою ліквідацію як органу місцевого самоврядування шляхом включення до складу новоутвореної ради (територіальної громади).

45.Щодо встановлення факту правонаступництва Львівською МР прав та обов`язків Рясне-Руської СР у цій справі суд зазначає, що у спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

46.Отже, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

47.Таку позицію неодноразово висловлював Верховний Суд у постановах від 06.10.2020 у справі № 804/958/17, від 03.12.2020 у справі № 805/2173/16-а, від 30.12.2020 у справі № 805/4361/17-а.

48.Ухвалою Львівської МР від 29.12.2020 № 6 "Про функціонування Львівської міської територіальної громади" (том 1, а. с. 99-101), керуючись, серед іншого, Розпорядженням № 718-р, визнано Львівську МР правонаступником всього майна, прав та обов`язків Рясне-Руської територіальної громади.

49.Ухвалою Львівської МР від 29.12.2020 № 7 "Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської МР" (том 1, а. с. 102-116), враховуючи Розпорядження № 718-р та інші нормативно-правові акти, Рясне-Руську СР припинено шляхом приєднання до Львівської МР.

50.Частиною 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

51.Зважаючи на вказане, оскільки провадження в адміністративній справі № 640/15962/20 закрито, а зазначені у пунктах 48-49 цього рішення ухвали Львівської МР чинні, заперечення Відповідача-2, зазначені у пунктах 23-24 цього рішення помилкові. Львівська МР є правонаступником Рясне-Руської сільської ради.

52.Варто зазначити, що суд ухвалою від 25.09.2024 відмовив задоволенні клопотання Відповідача-2 про закриття провадження у справі на підставі пункту 6 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

53.Незаперечним залишається факт припинення Рясне-Руської СР, цей орган місцевого самоврядування не функціонує. Не може виникати ситуація, за якої жодна особа не буде правонаступником органу, що представляє територіальну громаду. Така особа (правонаступник) виконує відповідні функції на відповідній території. При цьому перебування у провадженні Верховного Суду касаційної скарги на судові рішення у справі № 640/15962/20 не спростовує наведених вище висновків.

Відповідність оскаржуваного рішення приписам законодавства.

54.Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

55.Глава 6 (землі житлової та громадської забудови) розділу ІІ Земельного кодексу України містить статтю 41 Земельного кодексу України, яка передбачає спеціальний спосіб набуття земельної ділянки гаражно-будівельними кооперативами. Згідно з цією нормою гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

56.Отже, при безоплатній передачі землі у власність за статтею 41 Земельного кодексу України необхідно дотриматися сукупності таких спеціальних умов:

56.1.Суб`єктний склад: гаражно-будівельний кооператив.

56.2.Мета передачі: для гаражного будівництва.

56.3.Визначення розміру земельної ділянки: встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Щодо суб`єктного складу.

57.Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про кооперацію" кооперативом є юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

58.Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України "Про кооперацію" відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

59.Відповідно до частини 5 статті 7 Закону України "Про кооперацію" чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи.

60.ОК "ГБК "Львів-автокар" створено трьома засновниками (фізичними особами), про що свідчать протокол № 1 установчих зборів від 09.07.2020 (том 1, а. с. 76-77), статут кооперативу (том 1, а. с. 59-75). Державна реєстрація кооперативу відбулася 31.07.2020, що відображено у Виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (том 1, а. с. 56-57).

61.Зазначені вище документи свідчать, що ОК "ГБК "Львів-автокар" за своїм типом є обслуговуючим, а за напрямом діяльності гаражно-будівельним. Зважаючи на вказане, Відповідач-2 є суб`єктом, якому могла передаватись безоплатно у власність земельна ділянка.

Щодо мети передачі.

62.Земельний кодекс України містить процедуру безоплатного набуття у власність земельних ділянок фізичними особами (стаття 118). Водночас процедура безоплатної приватизації земельних ділянок кооперативами не врегульована. Зважаючи на вказане, при безоплатному отриманні у власність земельних ділянок за статтею 41 Земельного кодексу України обидві сторони (як орган місцевого самоврядування, так і гаражно-будівельний кооператив) повинні діяти таким чином, щоб кожна їх дія була обґрунтована, логічна та не викликала сумнівів у правомірності таких дій.

63.Верховий Суд у постанові від 30.05.2018 у справі № 910/9373/17 констатував, що системне тлумачення статті 41 Земельного кодексу України у поєднанні з іншими положеннями Земельного кодексу України (зокрема статтею 134 Земельного кодексу України щодо продажу земельних ділянок на торгах) дає підстави для висновку про винятковість можливості передання гаражно-будівельним кооперативам на підставі статті 41 Земельного кодексу України земельних ділянок безоплатно у власність. Тобто таке передання повинно бути обумовлене особливими (виключними) цілями, що випливають зі змісту діяльності гаражно-будівельного кооперативу та кооперативу в цілому задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів та конкретного предмету (напрямку) його діяльності.

64.Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що коли йдеться про отримання гаражно-будівельним кооперативом у власність земельних ділянок в порядку статті 41 Земельного кодексу України, то такі ділянки повинні надаватись виключно за наявності дійсної необхідності у задоволенні мінімальних обґрунтованих потреб членів гаражно-будівельного кооперативу у паркомісці (гаражі), та ці ділянки повинні надаватись безоплатно у власність лише з цією метою.

65.При вирішенні питання щодо передання безоплатно у власність гаражно-будівельному кооперативу земельної ділянки, яку такий кооператив просить передати для гаражного будівництва в порядку статті 41 Земельного кодексу України, наявність у суб`єкта звернення статусу, що відповідає передбаченим даною статтею положенням (гаражно-будівельний кооператив), не є достатньою підставою для передання безоплатно у власність кооперативу земельної ділянки будь-якого розміру. Натомість заявник повинен довести та обґрунтувати, а орган, що здійснює розпорядження земельною ділянкою, повинен перевірити наявність чи відсутність тих обставин, що членам гаражно-будівельного кооперативу для задоволення їх мінімальних потреб у забезпеченні місця для зберігання транспортного засобу (гараж) необхідні відповідні (конкретно заявлені) земельні ділянки, тобто документація землеустрою повинна містити в тому числі належне обґрунтування (розрахунок) щодо необхідності виділення членам кооперативу відповідних земельних ділянок відповідної площі.

66.Така практика розгляду Верховним Судом справ цієї категорії є сталою, про що свідчать постанови суду касаційної інстанції від 30.05.2018 № 910/9373/17, від 13.09.2022 № 906/260/21 (пункт 4.5 постанови).

67.У постанові від 13.09.2022 у справі № 906/260/21 Верховний Суд звернув увагу судів нижчих інстанцій на таке:

"Установивши наявність у відповідача (ОК "ГБК "Хмільники") статусу, який відповідає положенням статті 41 Земельного кодексу України, те, що його створено відповідно до вимог чинного законодавства, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що наявність в особи статусу гаражно-будівельного кооперативу не є єдиною визначальною умовою для набуття нею за рішенням органу місцевого самоврядування безоплатно у власність чи в оренду земельної ділянки для гаражного будівництва на підставі статті 41 Земельного кодексу України.

Так, враховуючи викладене та наведені положення законодавства, відповідно до наведеного висновку Верховного Суду достеменному дослідженню та встановленню судом на загальних підставах підлягають обставини щодо необхідності отримання гаражно-будівельним кооперативом в оренду земельної ділянки у конкретному заявленому розмірі (у наведеному випадку саме площею 0,3949 га), зважаючи на наявність дійсної необхідності у задоволенні мінімально обґрунтованих потреб членів гаражно-будівельного кооперативу у забезпеченні місця для зберігання транспортного засобу (гараж) та їх кількості, чого проте судами зроблено не було, хоча наведене має значення для правильного вирішення спору, зважаючи на предмет і підстави позову".

68.ОК "ГБК "Львів-автокар" 04.11.2020 звернувся до Рясне-Руської сільської ради з заявою про надання йому у власність дев`яти земельних ділянок площею 0,0983 га, 0,0992 га, 0,0998 га, 0,099 га, 0,0982 га, 0,0982 га, 0,099 га, 0,0997 га, 0,092 га (том 1, а. с. 55). Заява не містила жодного обґрунтування з якою метою кооперативу потрібні ці ділянки, як і не містила обґрунтування необхідності отримання земельних ділянок у конкретному заявленому розмірі.

69.Матеріали справи не місять доказів, які підтверджують дійсну необхідність у задоволенні мінімально обґрунтованих потреб трьох членів ОК "ГБК "Львів-автокар" у забезпеченні місця для зберігання транспортного засобу (гараж) та їх кількості.

70.Зважаючи на вказане, достатніх підстав для надання ОК "ГБК "Львів-автокар" земельної ділянку безоплатно у власність не було, а умови щодо мети передачі земельної ділянки не було дотримано.

Щодо визначення розміру земельної ділянки: встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

71.Відповідно до приписів частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Львівська МР.

72.При цьому статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

73.Чітке та неухильне дотримання органом місцевого самоврядування вимог закону, особливо в частині розпорядження майном, що належить відповідній територіальній громаді, покликане забезпечити не просто дотримання прав цієї громади, а й забезпечити ефективне управління цим майном, що призведе (має на меті призвести) до підвищення доходів з такого управління.

74.Рішенням № 4836 від 12.11.2020 (том 1, а. с. 53-54) Рясне-Руська СР передала у власність ОК "ГБК "Львів-автокар" у власність земельну ділянку 0,0983 га (кадастровий номер 4610137500:11:016:0081) для будівництва та обслуговування гаражів (землі запасу за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення), КВЗПЗ 16.00.

75.Стаття 41 розміщена в Главі 6 Земельного кодексу України "Землі житлової та громадської забудови". Натомість Глава 13 врегульовує надання земельних ділянок, що за категорією належать до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

76.Відповідно до пункту 1.2 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010 (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі Наказ № 548 від 23.07.2010), код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі.

77.Згідно з пунктом 1.4 Наказу № 548 від 23.07.2010 КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

78.Відповідно до розділу ІІ Наказу № 548 від 23.07.2010 ("Класифікація видів цільового призначення земель") для будівництва індивідуальних гаражів та для колективного гаражного будівництва надаються земельні ділянки з кодом КВЦПЗ 02.05 та 02.06 відповідно, що належать до земель категорії "землі житлової та громадської забудови".

79.Отже, гаражно-будівельним кооперативам земельні ділянки можуть надаватись лише для гаражного будівництва і лише з цільовим призначенням "землі житлової та громадської забудови". Тому надання Відповідачу-2 земельної ділянки з категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення не відповідає вимогам законодавства.

80.Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", генеральний план населеного пункту містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; містобудівна документація затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

81.Частинами 1 та 2 статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів.

82.План зонування та детальний план території розробляються на основі генерального плану та уточнюють його.

83.У листі Управління архітектури та урбаністики від 27.10.2022 (том 1, а. с .78) зазначено, що земельна ділянка за кадастровим номером 4610137500:11:016:0081 розташована в межах території багатоповерхової житлової забудови. У межі опрацювання містобудівної документації села Рясне-Руська ця земельна ділянка не входить, оскільки розташована на території міста Львова.

84.Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" заборонено передавати (надавати) земельні ділянки із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб за відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону.

85.Спірна земельна ділянка (у складі більшої земельної ділянки, кадастровий номер 4610137500:11:016:0001, яку потім поділили на менші земельні ділянки на підставі рішень Рясне-Руської СР від 03.01.020 № 3432, від 19.05.2020 № 3700, від 11.09.2020 № 4194, від 19.10.2020 № 4377) була передана у власність Рясне-Руської СР на підставі розпорядження Львівської обласної державної адміністрації від 15.12.2019 № 1483/0/5-19. Тому для розпорядження нею, Рясне-Руська СР повинна була змінити (розробити) Генеральний план населеного пункту та іншу містобудівну документацію (план зонування, детальний план території).

86.В матеріалах справи відсутня така містобудівна документація.

87.З огляду на це спірне рішення про передачу гаражно-будівельному кооперативу земельної ділянки прийнято за відсутності затвердженої містобудівної документації, а тому всупереч статті 41 Земельного кодексу України та статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

88.Щодо аргументів Відповідача-2, зазначених у пункті 20-21 цього рішення, то такі не впливають на вирішення спору, адже до предмета доказування у цій справі не входить законність встановлення чи відсутність належним чином затвердженої межі між селом Рясне-Руська та містом Львовом. Важливим у контексті вирішення цієї справи є з`ясування дотримання Рясне-Руською СР вимог закону при відчуженні земельної ділянки.

Підстави для скасування державної реєстрації права власності ОК "ГБК "Львів-автокар" на земельну ділянку.

89.Згідно з частиною 2 статті 393 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

90.Відповідно до частин 1 та 4 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

91.Про державну реєстрацію права власності Відповідача-2 на спірну земельну ділянку свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності/довірчої власності: 39424867) (том 1, а. с. 143-145) та Інформація Відділу № 1 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Львівській області № 0-13-0.91-2894/15-22 від 22.11.2022 (том 1, а. с. 58).

92.Згідно з приписами частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення…, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

93.З огляду на те, що спірне рішення Рясне-Руської СР підлягає визнанню недійсним, наявні підстави для скасування запису про право власності, внесеного за наслідками прийняття вказаного рішення.

94.Отже, позовні вимоги, зазначені у пункті 15.2 цього рішення підлягають задоволенню.

Щодо ефективності способів захисту.

95.Серед способів захисту порушених прав та інтересів законодавець у пункті 10 частини другої статті 16 Цивільного України виділяє визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади.

96.Частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема: визнання прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

97.Відповідно до частини 1 статті 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

98.Статтею 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

99.Згідно зі статтею 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

100.Зміст аналізованих вище приписів указує на можливість захисту права осіб на землю у будь-який спосіб, якщо такий спосіб є ефективним та не суперечить вимогам Закону.

101.Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення селищної ради проведено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17).

102.У постанові від 20.03.2024 у справі № 731/264/23 Верховний Суд зробив висновок, що "…визнання незаконними (протиправними) рішень органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, якими порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, є належним і ефективним способом захисту цивільних прав та інтересів".

103.У постанові від 12.03.2024 справі № 927/1206/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що "обраний прокурором спосіб захисту шляхом оскарження рішення (наказу) уповноваженого органу про передачу земельної ділянки в комунальну власність безпосередньо передбачений у пункті 10 частини другої статті 16 ЦК України та, за встановлених судами конкретних обставин справи, є достатнім і ефективним у спірних правовідносинах, відповідає правовій природі відносин учасників спору. З урахуванням обставин, з якими прокурор пов`язував порушення прав та інтересів держави (наявність у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку), скасування рішення уповноваженого органу, яке продовжує діяти як підстава виникнення та існування права комунальної власності і внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, саме лише приведе до усунення порушення прав держави…"

104.Отже, оскільки у цій справі рішення Рясне-Руської СР є правовстановлюючим документом, на підставі якого в ОК "ГБК "Львів-автокар" виникло право власності на спірну земельну ділянку, визнання недійсним такого рішення є належним та ефективним способом захисту цивільних прав та інтересів територіальної громади та відповідає правовій природі відносин учасників спору. Задоволення такої вимоги матиме наслідком усунення порушення права власності територіальної громади на спірну земельну ділянку.

105.Суд звертає увагу, що визнання недійсним правочину, на підставі якого набувають право власності на земельну ділянку, безперечно є належним та ефективним способом захисту. Рівно ж, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки, яке також є правовстановлюючим документом у такій ситуації, також треба розглядати як належний та ефективний спосіб захисту цивільних прав.

106.Вимога про скасування державної реєстрації права власності Відповідача-2 на спірну земельну ділянку є належним способом захисту. Задоволення позову в цій частині відновить становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію.

IV.СУДОВІ ВИТРАТИ.

Розподіл витрат на оплату судового збору.

107.На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на Відповідачів порівну.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 238, Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 4836 від 12.11.2020 «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Львів-автокар» земельної ділянки».

3.Скасувати державну реєстрацію права власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Львів-автокар» (адреса: 79495, Львівська область, місто Львів, місто Винники, вулиця Івана Франка, будинок 17 Б; ідентифікаційний код 43740840) на земельну ділянку з кадастровим номером 4610137500:11:016:0081 площею 0,0983 га.

4.Стягнути з Львівської міської ради (адреса: 79008, місто Львів, площа Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код 04055896) на користь Львівської обласної прокуратури (адреса: 79005, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19; ідентифікаційний код 02910031) 1'984 (одну тисячу дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 80 коп відшкодування витрат на оплату судового збору.

5.Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Львів-автокар» (адреса: 79495, Львівська область, місто Львів, місто Винники, вулиця Івана Франка, будинок 17 Б; ідентифікаційний код 43740840) на користь Львівської обласної прокуратури (адреса: 79005, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19; ідентифікаційний код 02910031) 1'984 (одну тисячу дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 80 коп відшкодування витрат на оплату судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в порядку та строки, які визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційну скаргу подають безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано 28.11.2024.

Суддя Рим Т.Я.