Ухвала

від 17.09.2024 по справі 569/15731/23

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/15731/23

1-кп/569/680/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року м. Рівне

Колегія суддів Рівненського міського суду під головуванням судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,при секретарі судового засідання ОСОБА_4 , з участю прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , захисників обвинувачених адвокатів ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадженні №42022180000000029 від 25.04.2022 відносно ОСОБА_6 у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 255 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 309, ч. 1 ст. 240-1, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2,ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 2 ст. 255 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває вказаний обвинувальний акт.

Під час судового засідання обвинувачений ОСОБА_6 та власник майна ОСОБА_23 звернулися до суду із клопотанням про скасування арешту майна, у якому просять скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 31.08.2022 на грошові кошти у сумі 600 доларів США, що були вилучена в ході обшуку помешкання за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_23 . Дані грошові кошти були заощаджені членами усієї родини та відкладені на черговий курс реабілітації дитини з інвалідністю. Власник майна ОСОБА_23 в клопотанні зазначила, що розгляд клопотання проводити без її участі.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 повністю підтримав подане клопотання та просив його задоволити з викладених у ньому підстав.

Прокурор в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання, просив суд відмовити у його задоволенні за безпідставністю.

Інші учасники судового розгляду клопотання покладають на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані додаткові докази, клопотання, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Арешт майнадопускається з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).

В силу ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Судом встановлено,що в рамках кримінального провадження №42022180000000029 від 23.08.2022, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 .

В ході проведення обшуку виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 600 доларів США.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 31 серпня 2022 року на грошові кошти у сумі 600 доларів США накладено арешт.

Постановою Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 9 квітня 2020 року у справі №676/2199/19 чітко визначено позицію про застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо третіх осіб.

Конвенцією, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

З дослідженого в судовому засіданні клопотання вбачається, що вилучені грошові кошти в сумі 600 доларів США, в ході обшуку помешкання за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_23 , були заощаджені усією родиною та відкладені на черговий курс реабілітації дитини ОСОБА_24 , 2018 року народження, яка отримує лікування та проходить курс реабілітації 6 разів на рік, маючи діагноз ДЦП (згідно довідки ТОВ «Простір здорової дитини Kid Fit» від 17.09.2024 року).

Частиною першоюстатті 316 ЦК Україниустановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь іншої особи загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Перший протокол, Конвенція), що ратифікований Законом України N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року.

Відповідно до ст.2,28 КПК Українизавданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 5ст. 9 КПК Україникримінально-процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява 31107/96, п. 58). Вимога, щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994рр.; справа «Кушог проти Болгарії» від 10 травня 2007р.).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982р. у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986р. у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

У рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається«Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Таким чином, необхідність скасування накладеного арешту майна обумовлені такими обставинами як невідповідність майна, на яке накладено арешт, критеріям, зазначеним у ч. 2ст. 167 КПК України, та (або) накладення арешту на майно особи, яка у кримінальному провадженні не має процесуального статусу підозрюваного або обвинуваченого, не належить до осіб, які в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого, тощо.

Відповідно до ч. 1ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. (п. 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020р. по справі №352/1802/18).

Як встановлено в ході розгляду клопотання, вилучені в ході проведення обшуку 23.08.2022 грошові кошти у сумі 600 доларів США не являється засобом вчинення кримінально протиправних дій та не має жодного відношення до вказаного кримінального провадження. Таким чином потреба у застосуванні арешту на вказане арештоване майно відпала, а подальше застосування арешту порушуватиме права власника.

З урахуванням викладеного,з`ясування обставинпід часрозгляду клопотанняпро скасування арешту,в ціляхне порушеннягарантованого прававласності особи,суд приходитьдо переконання, про відсутністьнеобхідності вподальшій діїзаходу забезпеченнякримінального провадженняу виглядінакладення арештуна грошові кошти у сумі 600 доларів США,а томуклопотання підлягає задоволення.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.170,171,174 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та власника майна ОСОБА_23 - задоволити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 31 серпня 2022 року на грошові кошти у сумі 600 доларів США, що були вилучені в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні №42022180000000029 від 25.04.2022 р, та повернути їх власнику ОСОБА_23 ..

Ухвала остаточна оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути поданні під час подачі апеляційної скарги на судове рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3