Постанова

від 18.09.2024 по справі 758/35/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №758/35/24 Головуючий у 1 інстанції: Ковбасюк О.О.

Провадження №22-ц/824/10417/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Олійника В.І., Євграфової Є.П.,

при секретарі Ганжалі С.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 2 лютого 2024 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАВЕСТ», ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 , про визнання недійсним фраудаторного правочину,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАВЕСТ», ОСОБА_1 про визнання недійсним фраудаторного правочину. Разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову.

Позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ «КРАВЕСТ»:

- кошти у межах суми 1 871 818,37 грн. на банківських рахунках ТОВ «КРАВЕСТ» за реквізитами: НОМЕР_1 в AT КБ «Приват Банк», МФО 305299; НОМЕР_2 в AT КБ «Приват Банк», МФО 305299; НОМЕР_3 в філії «Розрахунковий центр» «Приват Банку», код МФО 320649; НОМЕР_4 в філії «Розрахунковий центр» «Приват Банку», код МФО 320649;

- транспортний засіб марки «MERSEDES-BENZ», модель «SPRINTER 313 CDI», спеціалізований вантажний фургон, д.н.з. НОМЕР_5 ;

- основні засоби ТОВ «КРАВЕСТ»;

Та вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони ТОВ «КРАВЕСТ» переводити основні засоби виробництва на ТОВ «КРАВЕСТ СВІТ».

В обґрунтування заяви зазначив, що він є учасником (засновником) ТОВ «КРАВЕСТ» та його частка в статутному капіталі становить 14 000 грн., що відповідає 20 % від загального капіталу.

Іншим учасником (при цьому бенефіціарним) є ОСОБА_3 , його частка становить 80 % від статутного капіталу.

Зазначає, що розподілу статутного капіталу, ОСОБА_3 має визначальний вплив на господарську діяльність товариства.

22 липня 2021 року наказом по підприємству № 238-К позивача було звільнено з посади заступника директора ТОВ «КРАВЕСТ» за власним бажанням.

9 серпня 2021 року позивачем було направлено бенефіціарному учаснику ОСОБА_3 та Товариству рекомендований лист заява-пропозиція.

Було запропоновано здійснити викуп частки позивача та повідомлено про намір при невикупі реалізувати частку третім особам (при наявності покупців) або взагалі вийти із числа учасників із вимогою відшкодування вартості частки.

Одночасно у заяві пропонувалось ТОВ «КРАВЕСТ» повернути позивачу залишок неповернутої фінансової допомоги, яка свого часу надавалась ним, як учасником товариства на тимчасовій основі для підприємницьких цілей згідно договору № Ф-1/01 від 24 січня 2018 року.

Зазначає, що незважаючи на офіційну вимогу позивача, відповідачем протиправно не повертається йому частина коштів поворотної фінансової допомоги, яка надавалась на договірній основі, як фізичною особою - засновником.

19 серпня 2021 року була проведена державна реєстрація ТОВ «КРАВЕСТ СВІТ» за тією ж адресою, що і ТОВ «КРАВЕСТ» та з тими ж кведами господарської діяльності.

Позивачу стало відомо, що бізнес-процеси переводяться з ТОВ «КРАВЕСТ» на ТОВ «КРАВЕСТ СВІТ» та постачання продукції замовникам здійснюється ТОВ «КРАВЕСТ СВІТ».

Наймані працівники переводяться на роботу на ТОВ «КРАВЕСТ СВІТ» з ТОВ «КРАВЕСТ», як і основні засоби, зокрема: транспортний засіб марки «MERSEDES-BENZ», модель «SPRINTER 313 CDI», спеціалізований вантажний фургон, д.н.з. НОМЕР_5 .

Заявник вказує, що бенефіціаром і директором ОСОБА_3 без відома заявника відкрито три рахунки в банку з метою уникнення можливого блокування коштів при пред`явленні ним позову по поверненню сум поворотної фінансової допомоги.

Наведене свідчить про небажання відповідача виконувати перед позивачем боргові зобов`язання, що свідчить про характер дій відповідача і бенефіціара ОСОБА_3 про наміри будь-що уникнути цього.

Таким чином, метою обтяження майна є охорона матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, прийнятого на його користь, в тому числі з метою попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Ухвалою Оболонського Подільського районного суду міста Києва від 2 лютого 2024 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на майно відповідача ТОВ «КРАВЕСТ» та встановлено заборону ТОВ «КРАВЕСТ» переводити основні засоби виробництва на ТОВ «КРАВЕСТ СВІТ».

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективне поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання судового рішення у даній справі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 2 лютого 2024 року та постановити нову про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ТОВ «КРАВЕСТ» має єдиний поточний рахунок, не вчиняло жодних спроб приховати кошти зі своїх рахунків чи перевести їх на інші рахунки.

Зазначає, що автомобіль MERCEDES-BENZ на якій було накладено ухвалою суду арешт належить їй на праві приватної власності і був куплений на законних підставах в рахунок погашення заборгованості, яка виникла в ТОВ «КРАВЕСТ» перед нею.

Вважає, що такий захід забезпечення позову, як арешт авто, що належить на праві приватної власності іншій особі, жодним чином не сприяє швидкому та неупередженому розгляду справи, оскільки позивач не надав переконливі докази незаконного набуття цього транспортного засобу і не існує рішення суду, у якому підтверджується порушення з боку ОСОБА_1 прав позивача.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, позивач не скористався своїм правом для подачі відзиву.

Представник відповідача адвокат Лупейко О.В., в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення відмовити в її задоволенні, ухвалу суду першої інстанції без змін.

Апелянт ОСОБА_1 , в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просила її задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши доповідь судді доповідача, вислухавши пояснення учасників процесу які з`явились у судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред?явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

У відповідності до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Згідно з п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

До видів забезпечення позову законом віднесено накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 зазначено, що конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами".

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем заявлено вимоги про:

1) визнання недійсним договору укладеного 01.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАВЕСТ», (код ЄДРПОУ 24735137) та ОСОБА_1 про відчуження транспортного засобу «MEPSEDES-BEHZ SPRINTER 313 CDI», 2014 року випуску;

2) поновлення державної реєстрації права власності Товариству з обмеженою відповідальністю «КРАВЕСТ» (код ЄДРПОУ 24735137) на транспортний засіб «MEPSEDES-BEHZ SPRINTER 313 CDI», 2014 року випуску.

З урахуванням змісту заявлених позовних вимог, а також: необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, спроможності такого заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів, суд вважає обґрунтованими твердження позивача про те, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективне поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання судового рішення у даній справі.

Обраний спосіб забезпечення позову відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності, а також не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Між заходами забезпечення позову та предметом позову, який перебуває на розгляді в суді, є взаємозв`язок, що відповідає принципу співмірності.

У даному випадку вжиття заявлених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення справи по суті у суді, а у подальшому забезпечить ефективний захист оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ТОВ "КРАВЕСТ" не здійснює заходів щодо можливого ускладнення виконання майбутнього рішення суду, а тому відсутні підстави для забезпечення позову, колегія суддів відхиляє, оскільки як вбачається з матеріалів справи між сторонами існує спір щодо стягнення коштів.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Даючи оцінку доводам учасників, викладеним у апеляційній скарзі та відзиві, з огляду на низку тверджень сторін, що не стали предметом аналізу в даній постанові, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані заявником докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 375, 383, 384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 2 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2024 року.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді В.І. Олійник

Є.П. Євграфова