Ухвала

від 23.09.2024 по справі 753/20116/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-з/824/1406/2024

Справа № 753/20116/23

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2024 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кузьміна Дениса Леонідовича, про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи Обслуговуючий кооператив «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст», Обслуговуючий кооператив «Магнолія» про скасування рішення про державну реєстрацію та визнання правочину недійсним,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 60764766, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бєлломі О.В. 05 жовтня 2021 року щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на садовий будинок пл. 13,5 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 18 жовтня 2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховим А.С. та зареєстрований в реєстрі за № 1153, укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відчуження садового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , покласти на відповідачів судові витрати.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 травня 2024 року позов задоволено.

Відповідач ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 травня 2024 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові.

Також не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 травня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові, покласти на позивача судові витрати.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 вересня 2024 року апеляційні скарги залишено без задоволення, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 травня 2024 року залишено без змін.

09 вересня 2024 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Кузьміним Д.Л. подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник зазначав наступне.

У відзивах на апеляційні скарги ним було наведено попередній розрахунок судових витрат, де зазначено, що вартість послуг адвоката на стадії апеляційного перегляду справи складає 15000 грн., а в судових дебатах представник позивача звернув увагу суд, що позивач має право заявити про стягнення судових витрат із апелянтів та надати відповідні докази.

Так, 23 жовтня 2023 року адвокатом Кузьміним Д.Л. укладено договір про надання правової допомоги, за змістом п. 1.2 якого правова допомога підлягає наданню за дорученням клієнта в рамках судового розгляду справи у судах всіх інстанцій за позовом клієнта про скасування рішення про державну реєстрацію прав та визнання недійсним правочину щодо набуття у власність відповідачами садового будинку АДРЕСА_1 . Копію вказаного договору додано до матеріалів справи у суді першої інстанції до заяви про ухвалення додаткового рішення. 04 липня 2024 року додатковою угодою № 1 до вказаного договору сторонами внесено зміни до п. 3.2, який викладено у редакції, що передбачає обов`язок клієнта за розгляд справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 15000 грн. не пізніше 120 днів після закінчення розгляду справи в апеляційному суді.

05 вересня 2024 року між сторонами договору без зауважень складено акт приймання-передачі наданих послуг із переліком послуг, що надані позивачу на стадії апеляційного розгляду справи. На даний час ОСОБА_1 не сплачено за послуги відповідно до вказаного договору, проте даний факт не може бути перешкодою для суду у стягненні судових витрат із позивача, враховуючи усталену практику Верховного Суду.

Зазначав, що вартість наданих адвокатом послуг відповідно до умов договору є фіксованою, тобто не залежить від обсягу наданих послуг, витраченого часу та інших обставин, що враховуються при погодинній оплаті.

На підставі вищевикладеного просив ухвалити додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 15000 грн.

Від ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5 надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому відповідач просила відмовити в задоволенні заяви, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність заявлених в ній вимог.

Вказувала, що представником позивача не було надано жодного детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що об`єктивно унеможливлює здійснення оцінки таких витрат згідно із критерієм реальності таких витрат. Представником позивача у заяві про ухвалення додаткового рішення та доданими до неї документами не було доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано копії договору про надання правової допомоги, додаткової угоди № 1, акту приймання-передачі наданих послуг, однак зазначені документи не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути доведеним, документально обґрунтованим та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Відсутність доказів оплати за договором з моменту укладення та з урахуванням фіксованої ціни ставить під сумнів здійснення таким адвокатом взятих на себе обов`язків та зацікавленість в участі такого виду спору.

Крім того, самим договором від 23 жовтня 2023 року не передбачено можливості внесення змін сторонами до п. 3.2 договору, однак 04 липня 2024 року адвокатом та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду про викладення цього пункту в новій редакції та збільшено вартість юридичних послуг до 15000 грн., отже, відсутні законні підстави для взяття судом до уваги при вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу додаткової угоди № 1 як доказу суми вартості юридичних послуг.

Зазначала, що даний спір для кваліфікованого адвоката є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, ці спірні відносини не передбачають, в рамках розгляду даної справи матеріали не містять великої кількості документів на дослідження, на збирання б яких адвокат витратив значний час, так як більшість доказів отримані ним в межах розгляду інших судових справ.

Більше того, в переліку наданих послуг, що міститься в акті приймання-передачі наданих послуг від 05 вересня 2024 року, зазначено про підготовку та подання до суду додаткових пояснень, що не підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Зазначення представником позивача у акті приймання-передачі наданих послуг від 05 вересня 2024 року тотожних понять, а саме «надання консультації клієнту щодо підстав та способу захисту прав клієнта у Київському апеляційному суді» та «роз`яснення з правових питань в процесі апеляційного розгляду» свідчить про штучне збільшення обсягу виконаної роботи адвокатом по справі та відповідно розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Акцентувала увагу, що заявником не було належним чином, згідно з вимогами ЦПК України, сформовано вимоги щодо стягнення на його користь понесених ним судових витрат із сторін по справі.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Оскільки дана справа розглядалася судом першої інстанції у відкритому судовому засіданні, заява про ухвалення додаткового рішення підлягає розгляду в такому ж порядку.

В судове засідання 23 вересня 2024 року з`явилась представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , інші учасники справи в судове засідання не з`явились, клопотань про відкладення розгляду справи не направляли, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином шляхом направлення судових повісток-повідомлень до електронних кабінетів у разі їх наявності, а також на відомі суду поштові та електронні адреси.

Представник позивача ОСОБА_1 Кузьмін Д.Л. , яким подано заяву про ухвалення додаткового рішення, просив проводити розгляд даної заяви у його відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Вирішуючи заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кузьміна Д.Л. про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

До закінчення судових дебатів у даній справі, а саме у відзивах на апеляційні скарги, представником позивача зроблено заяву про намір подати заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат та відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Апеляційний суд враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року в справі № 285/5547/21, згідно яких, у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

До заяви про ухвалення додаткового рішення надано копію договору про надання правової допомоги від 23 жовтня 2023 року № 23/10-23, укладеного ОСОБА_1 з адвокатом Кузьміним Д.Л., копія якого також надавалася до суду першої інстанції 22 травня 2024 року (а. с. 5 т. 4) за умовами якого за дорученням клієнта адвокат зобов`язується надати правову допомогу, а клієнт зобов`язується оплатити її. Правова допомога підлягає наданню за дорученням клієнта в рамках судового розгляду справи у судах всіх інстанцій за позовом клієнта про скасування рішення про державну реєстрацію прав та визнання недійсним правочину, щодо набуття у власність відповідачами садового будинку АДРЕСА_1 .

04 липня 2024 року ОСОБА_1 та адвокат Кузьмін Д.Л. уклали додаткову угоду № 1 до договору від 23 жовтня 2023 року № 23/10-23 про надання правової допомоги, якою викладено п. 3.2 розділу 3 договору в наступній редакції: «За розгляд справи у суді апеляційної інстанції Клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг, що надаються, у розмірі 15000 (П`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. не пізніше 120 днів після закінчення розгляду справи в апеляційному суді. Вказана ціна послуг є фіксованою та не залежить від обсягу наданих Адвокатом послуг Клієнту за цим Договором, результатів апеляційного розгляду та форми закінчення судового провадження».

05 вересня 2024 року ОСОБА_1 та адвокат Кузьмін Д.Л. підписали акт приймання-передачі наданих послуг про те, що адвокат Кузьмін Д.Л., з однієї сторони, надав, а ОСОБА_1 , з іншого боку, отримав і прийняв послуги з правової допомоги згідно договору № 23/10-23 від 23 жовтня 2023 року щодо розгляду справи № 753/20116/23 в суді апеляційної інстанції, в тому числі: аналіз апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; надання консультації клієнту щодо підстав та способу захисту прав клієнта у Київському апеляційному суді; підготовка та подання до суду відзивів на апеляційні скарги; підготовка та подання до суду додаткових пояснень; участь в судовому засіданні апеляційного суду; роз`яснення з правових питань в процесі апеляційного розгляду. Обсяг наданих послуг відповідає умовам договору та потребам клієнта, претензій з приводу обсягу та якості послуг клієнт не має. Всього підлягає сплаті за цим актом 15000 грн.

Також до заяви про ухвалення додаткового рішення надано докази направлення копії цієї заяви іншим учасникам справи.

Апеляційний суд звертає увагу, що акт наданих послуг складено 05 вересня 2024 року після закінчення перегляду справи в апеляційному порядку, що вочевидь унеможливлювало його подання до суду до закінчення судових дебатів.

Таким чином, вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України позивачем дотримано.

Апеляційний суд не погоджується з доводами ОСОБА_3 у запереченні на заяву про ухвалення додаткового рішення, про неможливість внесення змін до договору про надання правничої допомоги щодо ціни договору після його укладення, оскільки, хоча дійсно, відповідно до ч. 2 ст. 632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, сторони договору не обмежені у праві погодити нову ціну за взаємною згодою, а інші тлумачення ч. 2 ст. 632 ЦК України вважалися би порушенням п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України, якими встановлюється принцип свободи договору.

Доводи відповідача, що позивачем не було належним чином, згідно з вимогами ЦПК України, сформовано вимоги щодо стягнення на його користь понесених ним судових витрат із сторін по справі, спростовуються змістом позовної заяви, у якій ОСОБА_1 просив стягнути з відповідачів судові витрати (а. с. 9 т. 1).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до ч. 3, 4, 5 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, апеляційний суд враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21, згідно яких при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Враховуючи наведене, апеляційний суд відхиляє доводи ОСОБА_3 у запереченні, що представником позивача не надано детального опису робіт, а у акті приймання-передачі наданих послуг від 05 вересня 2024 року використано тотожні поняття, а саме «надання консультації клієнту щодо підстав та способу захисту прав клієнта у Київському апеляційному суді» та «роз`яснення з правових питань в процесі апеляційного розгляду», що, на думку відповідача, свідчить про штучне збільшення обсягу виконаної роботи адвокатом по справі та відповідно розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що представництво інтересів позивача ОСОБА_1 в даній справі у апеляційній інстанції фактично здійснював адвокат Кузьмін Д.Л., яким подавалися процесуальні документи (відзиви на апеляційні скарги) і який брав участь в судовому засіданні.

Таким чином, факти надання послуг правничої допомоги підтверджені матеріалами справи та встановлені судом, а отже витрати на правничу допомогу були фактичними і неминучими, чим спростовуються заперечення ОСОБА_3 про недоведеність цих обставин.

У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 (провадження № 61-7550св19) Верховний Суд наголосив, що «гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи».

Аналогічні правові висновки підтримуються Верховним Судом і в подальшому, зокрема в постанові від 06 листопада 2023 року в справі № 938/466/21 (провадження № 61-5256св23).

Оцінюючи дотримання стороною позивача критеріїв реальності адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), а також критерії розумності їхнього розміру, апеляційний суд вважає в даному випадку дотриманими.

Відповідачем ОСОБА_3 у запереченні не доведено, що розмір адвокатських витрат, визначений заявником та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Як вже зазначалось вище, статтею 141 ЦПК України визначено розподіл судових витрат між сторонами та передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У справі, що переглядалася Київським апеляційним судом, апеляційні скарги було залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду позовні вимоги залишено задоволеними, понесені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідачів в рівних частках відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Виходячи із наведеного, оскільки апеляційним судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 було укладено договір та додаткову угоду № 1 до нього з адвокатом Кузьміним Д.Л. про надання правової допомоги, в якому сторони обумовили розмір гонорару у вигляді фіксованої системи оплати, після апеляційного перегляду склали акт приймання-передачі наданих послуг, в якому зазначено опис наданих послуг, і відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України до закінчення судових дебатів позивачем зроблено заяву про надання доказів понесення витрат на правничу допомогу в порядку та строки, передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, а протягом п`яти днів після ухвалення рішення представник позивача звернувся з заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, до якої надав докази на підтвердження розміру судових витрат, та підстави їх сплати у вигляді акту прийому-передачі наданих послуг, апеляційний суд приходить до висновку про доведеність і необхідність задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, стягнувши з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 7500 грн. з кожного.

Керуючись ст. 133, 137, 141, 246, 270, 381, 389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кузьміна Дениса Леонідовича, про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи Обслуговуючий кооператив «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст», Обслуговуючий кооператив «Магнолія» про скасування рішення про державну реєстрацію та визнання правочину недійсним задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 7500 грн. з кожного.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст додаткової постанови складено 26 вересня 2024 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.