Рішення

від 07.11.2024 по справі 753/20116/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/20116/23

провадження № 2-др/753/116/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ДОДАТКОВЕ)

07 листопада 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.,

при секретарі - Григораш Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву адвоката Кузьміна Дениса Леонідовича, в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрату цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: обслуговуючий кооператив «Магнолія», обслуговуючий кооператив «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» про скасування рішення про державну реєстрацію та визнання правочину недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17.05.2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: обслуговуючий кооператив «Магнолія», обслуговуючий кооператив «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» про скасування рішення про державну реєстрацію та визнання правочину недійсним - задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Бєлломі Олени Віталіївни № 60764766 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2471894980000) від 05.10.2021 щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на садовий будинок загальною площею 13,5 кв.м., який розташований в АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу садового будинку від 18 жовтня 2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховим Артемом Сергійовичем та зареєстрований в реєстрі за номером 1153, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 073,60 гривень., з кожного.

22.05.2024 року адвокат Кузьмін Д.Л., в інтересах ОСОБА_1 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, в якій просить стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000 грн.

Про намір подати дану заяву було зазначено в письмових поясненнях наданих в судовому засіданні, призначеному на 16.05.2024 р. Заява подана 22.05.2024 року.

23.05.2024 р. представник відповідача Ковбасюк. - адвокат Баховський М.М. подав до суду відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, просив відмовити в задоволенні заяви.

30.05.2024 р. представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Карнаух-Голодняк О.В. подала до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, просила відмовити в задоволенні заяви.

Постановою Київського апеляційного суду від 04.09.2024 р. рішення Дарницького районного суду м. Київ від 17.05.2024 р. залишено без змін.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки не відомі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки не відомі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, її представник подала заяву про розгляд справи без участі відповідача та її представника, просила відмовити в задоволенні зави.

Виходячи правил ч. 4 ст. 270 ЦПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду даної заяви.

З урахуванням зазначеного суд вважає за можливе розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення без участі учасників справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов до наступного висновку.

Частиною 3 ст. 270 ЦПК України, визначено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Матеріалами справи підтверджується, що докази витрат на професійну правничу, представником відповідача надано до суду у рамках встановлених ЦПК України порядку і строків подання цих доказів.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

23.10.2023 року між адвокатом Кузьміним Д.Л. та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правової допомоги №23/10-23, де визнано усі істотні умови та визначено вартість послуг.

Згідно з п.3.1. Договору, за надання правової допомоги у суді першої інстанції, клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг у розмірі 35 000 грн.

Вбачається, що представник позивача Кузьмін Д.Л . , який приймав участь у справі є адвокатом, його повноваження підтверджуються ордером на надання правничої (правової) допомоги на підставі Договору про надання правової допомоги №23/10-23 від 23.10.2023 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).

Для підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом слід саме у договорі з клієнтом визначити механізми розрахунку свого гонорару. Лише рахунку замало. Саме такий висновок випливає з правової позиції ВС/КГС у справі №922/1163/18 від 06.03.2019 р.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію Договору про надання правової допомоги №23/10-23 від 23.10.2023 р., укладеного між адвокатом Кузьміним Д.Л. та ОСОБА_1 (т.4 а.с.10-11); копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги (т.4 а.с.9); копію акту приймання-передачі наданих послуг від 21.05.2024 до договору про надання правової допомоги №23/10-23 від 23.10.2023 на суму 35 000 грн. (т.4 а.с.12)

Із розрахунків витрат на правничу допомогу, які наведені в Акті приймання-передачі наданих послуг від 21.05.2024, вбачається, що адвокатом надано послуги, загальна вартість яких складає 35 000 грн.

Визначаючи час на надання зазначених в Акті послуг та видів правничої допомоги, суд виходить із наявності у адвоката повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21.

У постановах від 19 лютого 2022 року N 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі N 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 р.№ 686/5757/23.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 № 686/5757/23).

Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу. (Постанови ВС від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18)

Суд вважає, що заявлені витрати становлять надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, а тому суд приходить до висновку про зменшення заявлених до стягнення з відповідачів судових витрат на професійну правничу допомогу.

За вказаних вище обставин, враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, які підтверджені належними доказами, принципу справедливості, співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також з урахуванням заперечень представників відповідачів щодо розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідачів на користь позивача по 12 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, з кожного.

За таких обставин заява позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є частково обґрунтованою та є підстави для прийняття додаткового рішення відповідно до положень статті 270 ЦПК України.

Керуючись вимогами ст.ст.270 ЦПК України,суд

В И Р І Ш И В :

Заяву адвоката Кузьміна Дениса Леонідовича, в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрату цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: обслуговуючий кооператив «Магнолія», обслуговуючий кооператив «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» про скасування рішення про державну реєстрацію та визнання правочину недійсним - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: обслуговуючий кооператив «Магнолія», обслуговуючий кооператив «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» про скасування рішення про державну реєстрацію та визнання правочину недійсним.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн.

У задоволенні інших вимог заяви, відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня проголошення додаткового рішення. Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручене у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому додаткового рішення суду.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА