Рішення

від 26.09.2024 по справі 420/1059/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1059/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення додаткової винагороди,-

В С Т А Н О В И В:

20.01.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області, що полягає у не проведенні з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні та невиплаті додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28.02.2022 № 168, за періоди служби з 24.02.2022 по 18.10.2022; надбавки за службу в умовах режимних обмежень в розмірі 10 відсотків посадового окладу за весь період служби з дня надання допуску до роботи з державною таємницею по день звільнення зі служби;

- стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28.02.2022 № 168, за періоди служби з 24.02.2022 по 18.10.2022 включно у розмірі 232 776 грн. 49коп.;

- зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Херсонській області встановити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за службу в умовах режимних обмежень в розмірі 10 відсотків посадового окладу за весь період служби з дня надання допуску до роботи з державною таємницею по день звільнення зі служби;

- встановити Територіальному управлінню Служби судової охорони у Херсонській області строк щодо надання звіту про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що відповідач всупереч приписам постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період проходження позивачем служби з 09.06.2022 по 20.01.2023 не виплачував йому щомісячну додаткової винагороду в розмірі 30000,00 гривень.

Відповідач заперечує проти задоволення позову, зазначаючи, що маючи затверджені кошториси на 2022 і 2023 роки щодо грошового забезпечення співробітників територіального управління, відповідач не мав право видавати наказ щодо витрачання затвердженого та не збільшеного у встановленому законодавством порядку кошторису без його відповідного збільшення Службою судової охорони, який ці кошти мав би отримати від Державної судової адміністрації України. Крім цього, посилаючись на статті 119, 121 Бюджетного кодексу України, статтю 16412 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтю 210 Кримінального кодексу України, відповідач зазначив, що він не мав законних підстав для видання наказу про виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, оскільки такі накази можуть видаватись виключно після надходження відповідних бюджетних асигнувань.

Ухвалою від 25.01.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з порушенням правил об`єднання позовних вимог.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2023 року скасовано ухвалу від 25.01.2023 року та направлено справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвалою суду від 10.04.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/1059/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 17.04.2023 року зупинено провадження у справі № 420/1059/23 до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції в адміністративній справі №260/3564/22, що розглядається Верховним судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду.

Ухвалою від 08.11.2023 року поновлено провадження у справі № 420/1059/23.

Ухвалою суду від 06.12.2023 року витребувано від Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області додаткові письмові докази, та зупинено провадження у справі № 420/1059/23, до їх отримання.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024 року скасовано ухвалу від 06.12.2023 року, в частині зупинення провадження.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного від 26.09.2024 року закрито провадження по справі №420/1059/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони в Херсонській області в частині позовних вимог щодо:

- визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області, що полягає у не проведенні з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні та невиплаті додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28.02.2022 № 168, за періоди служби з 24.02.2022 по 31.08.2022;

- стягнення з Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28.02.2022 № 168, за періоди служби з 24.02.2022 по 31.08.2022 включно у розмірі 185 357 грн. 14коп.;

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 10.09.2020 року проходив службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Херсонській області (а.с.182).

Відповідно до наказу Територіального управління Служби судової охорони в Херсонській області від 18.10.2022 року №377 о/с майора Служби судової охорони ОСОБА_1 , провідного спеціаліста відділу організації охорони та підтримки громадського порядку, звільнено зі служби у запас Збройних Сил України за пп.7 п.7 Розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітниками служби судової охорони (за власним бажанням), з 18.10.2022 року (а.с.14-15).

07.11.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Територіального управління Служби судової охорони в Херсонській області з заявою про надання йому розрахунку сум грошового забезпечення, що були нараховані йому до виплати при звільнені із зазначенням.

Відповідно до довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з 01.09.2020 по 30.06.2022, вбачається, що надбавка за роботу в умовах режимних обмежень не нараховувалась (а.с.35-36).

Згідно з довідкою про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з 01.01.2022 по 18.10.2022, відповідач не виплачував позивачу додаткову винагороду, встановлену постановою № 168, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень не нараховувалась у зв`язку з тим, що наказ передбачений п. 29 Порядку №384 про установлення вказаної набавки не видавався (а.с.181).

Вважаючи протиправною бездіяльність ТУ ССО щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди, встановленої постановою № 168 та надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони в Херсонській області, є такими, що підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 161 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома).

Згідно з частиною 1 статті 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

За положеннями частини 2 цієї статті грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 року №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 року №384 (далі - Порядок №384).

За змістом пунктів 4-7 Порядку №384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).

Відповідно до пунктів 8 і 10 Порядку №384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.

Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, визначені в пункті 11 Порядку №384, до яких, зокрема, віднесено час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати.

Стосовно права позивача на отримання додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28.02.2022 № 168, за періоди служби з 01.09.2022 по 18.10.2022, суд зазначає наступне.

Згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року в Україні введено режим воєнного стану строком на 30 діб.

У подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжувався указами Президента.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 року №793 внесені, зокрема, такі зміни до постанови №168:

- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»;

- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»;

- доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №43 від 20.01.2023 року, яка набрала чинності 21.01.2023 року, внесено зміни до постанови №168: у пункті першому у першому реченні абзацу першого слова «військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора,», «співробітникам Служби судової охорони,» виключено.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №43 пункт 2-1 Постанови №168 викладено в такій редакції: «2-1. Установити, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.»

Отже пунктом 1 постанови №168 у першій редакції, зокрема, встановлено, що на період дії воєнного стану співробітникам Служби судової охорони виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн. щомісячно.

Із змінами, внесеними Постановою №793, яка набрала чинності 19.07.2022 року, пунктом 1 постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану співробітникам Служби судової охорони виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000,00 грн. пропорційно в розрахунку на місяць.

У поданому відзиві на позовну заяву, Територіальне управління Служби судової охорони у Херсонській області зазначає, що виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі до 30000 не здійснювалась з огляд на відсутність належного фінансування та того, що постанова КМУ №168не містила механізму нарахування додаткової винагороди.

В аспекті наведених доводів, суд звертає увагу, що 06.04.2023 року Верховним Судом було розглянуто зразкову справу №260/3564/22, предметом позову якої були позовні вимоги про визнання протиправними дій (бездіяльності) Територіального управління Служби судової охорони щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168, та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити таку винагороду, починаючи з 24.02.2022 року (стягнення з відповідача суми додаткової винагороди за певний період).

Ухвалюючи рішення на користь позивача, Верховний Суд, який підтримала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2023 року, вказував на те, що встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов`язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.

В той же час, заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача конкретної суми додаткової винагороди не може бути задоволена, оскільки, як зазначалось вище, її нарахування здійснюється пропорційно відпрацьованому часу, а не у фіксованому розмірі.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області, що полягає у не проведенні з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні та невиплаті додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28.02.2022 № 168, за періоди служби з 01.09.2022 по 18.10.2022 у розмірі до 30000,00 грн. пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць; зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28.02.2022 № 168, за періоди служби з 01.09.2022 по 18.10.2022 у розмірі до 30000,00 грн. пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.

Щодо заявленої вимоги про нарахування та виплату надбавки за службу в умовах режимних обмежень в розмірі 10 відсотків посадового окладу за весь період служби з дня надання допуску до роботи з державною таємницею по день звільнення зі служби, суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Умови, за яких державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації можуть отримати дозвіл на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, установлено статтею 20 Закону України «Про державну таємницю».

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про державну таємницю» залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно»; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно» та «таємно»; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності «таємно», а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 7 років; для форми 3 - 10 років.

Згідно з частиною другою статті 22 Закону України «Про державну таємницю» допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини сьомої статті 22 Закону України «Про державну таємницю» надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.

Частиною першою статті 26 Закону України «Про державну таємницю» передбачено, що переоформлення громадянам допуску до державної таємниці здійснюється: у разі закінчення терміну дії допуску до державної таємниці за необхідності подальшої роботи з секретною інформацією; у разі необхідності підвищення чи зниження громадянину форми допуску для роботи із секретною інформацією вищого чи нижчого ступеня секретності; у разі необхідності проведення додаткової перевірки, пов`язаної з можливим виникненням обставин, передбачених пунктами 2 і 4 частини першої та частиною другою статті 23 цього Закону.

Згідно з частиною другою статті 26 Закону України «Про державну таємницю» скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв`язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України «Про державну таємницю» громадянина, якому скасовано допуск до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено.

Статтею 30 Закону України «Про державну таємницю» визначено, що у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог закону Кабінет Міністрів України постановою від 15.06.1994 № 414, затвердив Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці.

У пункті 1 Положення № 414 зазначено, що це Положення визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших державних органів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень).

Згідно з пунктом 2 Положення № 414 особам, які працюють в умовах режимних обмежень, крім працівників режимно-секретних органів, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості», - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», - 10 відсотків.

Відповідно до пункту 5 Положення № 414 такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Згідно з пунктом 6 Положення № 414 персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової влади, органу прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де працюють ці особи. Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю.

Відповідно до п.29 Розділу ІІ Порядку №384, установлення співробітникам надбавки за роботу в умовах режимних обмежень здійснюється наказом Служби або територіальних управлінь Служби на підставі рапортів керівників або тимчасово виконуючих обов`язки керівників режимно-секретних органів Служби або територіальних управлінь Служби за умови надання цим співробітникам допуску та доступу до державної таємниці та постійної роботи з відомостями, які становлять державну таємницю.

Верховним Судом сформовано правовий висновок щодо застосування приписів статті 30 Закону України «Про державну таємницю» та пунктів 2, 5 Положення № 414, який викладений, зокрема, у постановах від 25.04.2018 у справі № 802/74/15-а, від 25.07.2019 у справі № 296/6615/17, від 27.05.2020 у справі № 806/2056/18, від 28.01.2021 у справі № 240/229/20.

У вказаних справах Верховний Суд підкреслив, що надання допуску до державної таємниці, передбачає визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією. Зокрема така необхідність виникає, якщо виконання службових/посадових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Тобто, якщо обсяг функціональних обов`язків за певною посадою, зокрема в державному органі, передбачає, що під час їх виконання в особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку), така особа з огляду на таку службову необхідність повинна отримати у встановленому порядку допуск до державної таємниці відповідної форми, яка відповідно до статті 22 Закону України «Про державну таємницю» залежить від ступеня секретності.

Відсутність у посадової особи допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання нею посадових обов`язків, відтак і саме перебування на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці і умовою призначення на яку (перебування на якій) є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці.

Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов`язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов`язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв`язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону України «Про державну таємницю» виникає право на отримання компенсації.

У той же час, Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі № 802/74/15-а висловив правовий висновок, що положення статті 30 Закону України «Про державну таємницю», пункти 2, 5 Положення № 414 слід розуміти так, що необхідною умовою отримання компенсації у зв`язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі.

Отже, виплата відповідної надбавки пов`язується не з отриманням особою доступу до державної таємниці, а виключно з виконанням роботи з відомостями, які становлять державну таємницю.

Відповідно до обставин даної справи, відповідач заперечує виконання позивачем робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці, а сам позивач пов`язує своє право на отримання надбавки виключно з отриманням ним допуску на провадження діяльності, пов`язаною з державною темницею.

З огляду на відсутність доказів виконання позивачем роботи з відомостями, які становлять державну таємницю, суд не вбачає підстав для отриманням ОСОБА_1 надбавку за службу в умовах режимних обмежень в розмірі 10 відсотків посадового окладу за весь період служби з дня надання допуску до роботи з державною таємницею по день звільнення зі служби.

Щодо клопотання позивача встановити Територіальному управлінню Служби судової охорони у Херсонській області строк щодо надання звіту про виконання судового рішення, суд зауважує, що встановлення строку для подання звіту є превентивним заходом впливу на сторону, яку зобов`язано виконати рішення суду.

В той же час, застосування такого впливу можливо за умови наявних та переконливих доказів того, що сторона уникатиме виконання судового рішення. Натомість посилання позивача на нездійснення з ним повного розрахунку при звільненні не доводить, що державний орган буде уникати виконання рішення суду.

З огляду на відсутність інших доводів та доказів, які б вказували на потенційне невиконання рішення суду, клопотання позивача про встановлення судового контролю, задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення додаткової винагороди, підлягають частковому задоволенню, з вище окреслених підстав.

Керуючись ст. ст. 72-76, 139, ст. ст. 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення додаткової винагороди, - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області, що полягає у не проведенні з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні та невиплаті додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28.02.2022 № 168, за періоди служби з 01.09.2022 по 18.10.2022 у розмірі до 30000,00 грн. пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.

3. Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Херсонській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену Постановою Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28.02.2022 № 168, за періоди служби з 01.09.2022 по 18.10.2022 у розмірі до 30000,00 грн., пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.

4. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення складено 26.09.2024 p, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відпустці, у період з 23.05.2024 року по 19.06.2024 року, з 13.08.2024 р. по 27.08.2024 р., включно, а також на лікарняному - з 20.06.2024 р. по 19.07.2024р., включно.

Суддя Ю.В. Харченко

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`яз26.09.24.