Постанова

від 13.01.2025 по справі 420/1059/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/1059/23

Перша інстанція: суддя Харченко Ю.В.,

повний текст судового рішення

складено 26.09.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Димерлія О.О.,

суддів: Осіпова Ю.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 у справі №420/1059/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення додаткової винагороди, та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

19.01.2023 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області стосовно непроведення з ним повного розрахунку при звільненні та невиплаті додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за період служби з 24.02.2022 по 18.10.2022, а також надбавки за службу в умовах режимних обмежень в розмірі 10 відсотків посадового окладу за весь період служби з дня надання допуску до роботи з державною таємницею по день звільнення зі служби;

- стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, за період служби з 24.02.2022 по 18.10.2022 включно у розмірі 232 776 грн. 49 коп.;

- зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Херсонській області встановити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за службу в умовах режимних обмежень в розмірі 10 відсотків посадового окладу за весь період служби з дня надання допуску до роботи з державною таємницею по день звільнення зі служби.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_2 зазначає, що Територіальним управлінням Служби судової охорони у Херсонській області під час його звільнення не виплачено передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» додаткової винагороди у розмірі 232776 грн. 49 коп. за період служби з 24.02.2022 по 18.10.2022, а також надбавки за службу в умовах режимних обмежень в розмірі 10 відсотків посадового окладу за весь період служби з дня надання допуску до роботи з державною таємницею по день звільнення зі служби.

Не погодившись із заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами Територіальним управлінням Служби судової охорони у Херсонській області до окружного адміністративного суду подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що в кошторисах немає видатків на виплату передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» додаткової винагороди. Також, суб`єкт владних повноважень вказує, що позивач уже звертався до суду з аналогічними позовними вимогами (справа №340/3227/22). Крім того, на думку відповідача, ОСОБА_2 не має права на отримання спірної надбавки за службу в умовах режимних обмежень в розмірі 10 відсотків посадового окладу, адже при виконанні службових завдань обов`язки, які передбачають роботу з документами, що мають ступінь секретності «таємно», на нього не покладались.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 закрито провадження у справі №420/1059/23 в частині позовних вимог щодо:

- визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області щодо непроведення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні та невиплаті додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за період служби з 24.02.2022 по 31.08.2022;

- стягнення з Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області на користь ОСОБА_1 додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за період служби з 24.02.2022 по 31.08.2022 включно у розмірі 185357 грн. 14 коп.

Приймаючи таке судове рішення окружний адміністративний суд, з посиланням на приписи п.4 ч.1 ст.238 КАС України, вказав про наявність постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі №340/3227/22, що набрала законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 у справі №420/1059/23 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області стосовно непроведення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні та невиплати додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за періоди служби з 01.09.2022 по 18.10.2022 у розмірі до 30 000 грн. пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.

Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Херсонській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, установлену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за періоди служби з 01.09.2022 по 18.10.2022 у розмірі до 30 000 грн., пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи вищевказане рішення окружний адміністративний суд вказав, що ОСОБА_2 має право на отримання додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за періоди служби з 01.09.2022 по 18.10.2022. При цьому, належним та достатнім способом захисту порушеного права є саме зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити таку додаткову винагороду. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за службу в умовах режимних обмежень окружний адміністративний суд вказав, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання позивачем робіт з відомостями, які становлять державну таємницю. Також, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_3 відносно встановлення судового контролю.

Не погодившись із рішенням окружного адміністративного суду позивачем подано апеляційну скаргу в якій, з посиланням на неповне з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції не надано правової оцінки сутності спірних правовідносин, які полягають у не проведенні повного розрахунку під час звільнення. На думку скаржника, належним способом захисту порушеного права, у даному випадку, є саме стягнення з відповідача належної суми спірної додаткової винагороди в розмірі 205324грн. 88коп. Стосовно виплати надбавки за роботу із відомостями з обмеженим доступом, позивач вказує, що для її встановлення достатнім є отримання доступу до державної таємниці та не вимагається виконання робіт із відповідними відомостями.

Скориставшись наданим, приписами чинного процесуального законодавства, правом Територіальним управлінням Служби судової охорони у Херсонській області до апеляційного суду подано відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач повністю погоджується із висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні від 26.09.2024. Натомість, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 уважає безпідставними.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку із положеннями чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.

Зокрема, колегією суддів установлено, що в період з 10.09.2020 по 18.10.2022 ОСОБА_1 проходив службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Херсонській області на посаді провідного спеціаліста відділу організації охорони та підтримання громадського порядку.

Наказом Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області від 18.10.2022 №377 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в Службі судової охорони у запас Збройних Сил України (із постановкою на військовий облік) за підпунктом 7 пункту 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (за власним бажанням) з 18.10.2022.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, при виконанні службових завдань ОСОБА_1 мав доступ на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею.

Уважаючи, що ОСОБА_2 має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, а також надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв`язку з повномаштабною військовою агресією російської федерації проти України 24.02.2022 Президентом України видано Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію.

28.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Пунктом 1 названого рішення Уряду було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

У межах спірного періоду (з 01.09.2022 по 18.10.2022) пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Отже, колегія суддів зазначає, що в досліджуваному періоді співробітники Служби судової охорони входили до переліку осіб, які на період дії воєнного стану мають право на отримання, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.

Такий висновок підтверджується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яку викладено в постанові від 21.09.2023 у зразковій справі №260/3564/22.

З урахуванням наведеного, апеляційний адміністративний суд уважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_3 права на отримання гарантованої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 додаткової винагороди в період з 01.09.2022 по 18.10.2022.

Стосовно обраного окружним адміністративним судом способу захисту порушеного права суд апеляційної інстанції зазначає, що засіб захисту повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Ефективний засіб правового захисту, у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи, що обчислення, нарахування та виплата додаткової винагороди до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 в даному випадку здійснюється на підставі наказів командирів (начальників), а також те, що вказана додаткова винагорода не нараховувалась позивачу, колегія суддів уважає правильним висновок окружного адміністративного суду стосовно того, що належним та достатнім у даному випадку способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 спірної додаткової винагороди.

В контексті наведеного слід також відмітити, що саме такий спосіб захисту порушеного права обрано Верховним Судом під час розгляду зразкової справи №260/3564/22.

Колегія суддів також зазначає, що позивачем не наведено жодних обґрунтувань, чому, на його думку, стягнення з відповідача спірної додаткової винагороди є більш ефективним способом захисту порушеного права аніж зобов`язання суб`єкта владних повноважень її нарахувати та виплатити.

При цьому, в контексті вирішення досліджуваних правовідносин суд апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника на приписи статті 116 КЗпП України, адже вони встановлюють лише строки розрахунку при звільненні, а спірним у даному випадку є наявність у ОСОБА_3 права на отримання передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 додаткової винагороди.

Апеляційний адміністративний суд вказує, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не стосуються порушення роботодавцем строків розрахунку при звільненні.

З огляду на означене, апеляційний адміністративний суд уважає правильними висновки суду першої інстанції в досліджуваній частині позовних вимог.

Стосовно встановлення, нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за службу в умовах режимних обмежень колегія суддів зазначає наступне.

Суспільні відносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України врегульовано Законом України «Про державну таємницю».

Умови, за яких державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації можуть отримати дозвіл на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, установлено статтею 20 Закону України «Про державну таємницю».

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про державну таємницю» залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно»; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно» та «таємно»; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності «таємно», а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 7 років; для форми 3 - 10 років.

Згідно із частиною другою статті 22 Закону України «Про державну таємницю» допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини сьомої статті 22 Закону України «Про державну таємницю» надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.

Частиною першою статті 26 Закону України «Про державну таємницю» передбачено, що переоформлення громадянам допуску до державної таємниці здійснюється: у разі закінчення терміну дії допуску до державної таємниці за необхідності подальшої роботи з секретною інформацією; у разі необхідності підвищення чи зниження громадянину форми допуску для роботи із секретною інформацією вищого чи нижчого ступеня секретності; у разі необхідності проведення додаткової перевірки, пов`язаної з можливим виникненням обставин, передбачених пунктами 2 і 4 частини першої та частиною другою статті 23 цього Закону.

Статтею 30 Закону України «Про державну таємницю» визначено, що у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог закону Кабінетом Міністрів України видано постанову від 15.06.1994 № 414, якою затверджено Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці.

У пункті 1 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 414, зазначено, що воно визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших державних органів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень).

Згідно із пунктом 2 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 414, особам, які працюють в умовах режимних обмежень, крім працівників режимно-секретних органів, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості», - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», - 10 відсотків.

Відповідно до пункту 5 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 414, такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Отже, надання допуску до державної таємниці, передбачає визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією. Зокрема, така необхідність виникає, якщо виконання службових/посадових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Тобто, якщо обсяг функціональних обов`язків за певною посадою, зокрема, в державному органі, передбачає, що під час їх виконання в особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку), така особа з огляду на таку службову необхідність повинна отримати у встановленому порядку допуск до державної таємниці відповідної форми, яка відповідно до статті 22 Закону України «Про державну таємницю» залежить від ступеня секретності.

Відсутність у посадової особи допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання нею посадових обов`язків, відтак і саме перебування на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці і умовою призначення на яку (перебування на якій) є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці.

Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов`язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов`язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв`язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону України «Про державну таємницю» виникає право на отримання компенсації.

Колегія суддів зазначає, що в постанові від 25.04.2018 у справі № 802/74/15-а Верховним Судом сформовано правовий висновок, за яким положення статті 30 Закону України «Про державну таємницю», пункти 2, 5 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 414, слід розуміти так, що необхідною умовою отримання компенсації у зв`язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі.

З огляду на вказане, виплата відповідної надбавки пов`язується не лише з отриманням особою доступу до державної таємниці, а й з виконанням роботи, яка потребує дослідження відомостей, що становлять державну таємницю.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, при виконанні службових завдань ОСОБА_1 мав доступ на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею.

Однак, суб`єкт владних повноважень вказує, що ОСОБА_1 не виконував робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці.

Суд апеляційної інстанції вказує, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження виконання ОСОБА_4 роботи, яка потребує дослідження відомостей, що становлять державну таємницю.

Апеляційний адміністративний суд зазначає, що отримання лише доступу на провадження діяльності, пов`язаною з державною темницею не є достатньою умовою для виплати позивачу спірної надбавки.

З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає правильним висновок окружного адміністративного суду про відмову в задоволенні позовної вимоги відносно встановлення, нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за службу в умовах режимних обмежень.

При цьому, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що Територіальним управлінням Служби судової охорони в Херсонській області не виконано вимоги ухвали окружного адміністративного суду від 06.12.2023 у справі №420/1059/23 про витребування доказів в частині надання посадової інструкції позивача, адже такий документ наведеним судовим рішенням від відповідача не витребовувався.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 у справі №420/1059/23 від Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області витребувано належним чином засвідчені копії: наказу про призначення на посаду ОСОБА_1 до служби судової охорони в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Херсонській області; документів з особової справи на підтвердження допуску ОСОБА_1 до роботи з державною таємницею, та відомостей щодо нарахування/ не нарахування надбавки за службу в умовах режимних обмежень; розрахунок сум грошового забезпечення нарахованих та виплачених ОСОБА_1 при звільненні; доказів виплати/не виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за період служби під час воєнного стану.

За наслідком дослідження наявних у матеріалах справи документів судом апеляційної інстанції з`ясовано, що витребувані судом першої інстанції документи відповідачем надано.

Не є юридично спроможним також довід позивача стосовно покладення на нього надмірного тягаря доказування, з огляду на таке.

Обов`язок доказування визначено статтею 77 КАС України, згідно із якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Отже, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, але й обов`язок позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Апеляційний суд зауважує, що судом першої інстанції витребовувались докази в справі.

На виконання відповідного судового рішення Територіальним управлінням Служби судової охорони в Херсонській області до окружного адміністративного суду подано докази у справі.

Натомість, такі докази не підтверджують виконання роботи, яка потребує дослідження відомостей, що становлять державну таємницю.

Поряд з цим, апеляційний адміністративний суд зауважує, що ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час її перегляду в апеляційному порядку, позивач не вказує про існування доказів, які спростовують позицію відповідача, та необхідність їх витребування.

На противагу наведеному доводам суб`єкта владних повноважень позивачем до суду не подано будь-яких доказів та не спростовано їх.

Такий підхід під час з`ясування судом фактичних обставин справи цілком відповідає положенням процесуального законодавства, є виправданим у контексті обґрунтованості позивачем заявлених позовних вимог та жодним чином не свідчить про покладення на останнього додаткового тягаря доказування.

З огляду на вказане, колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 про безпідставне покладення на нього судом першої інстанції обов`язку доказування.

Також, суд апеляційної інстанції уважає правильним висновок суду першої інстанції відносно відмови ОСОБА_5 в задоволенні клопотання про встановлення судового контроль, оскільки встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов`язком суду. Тобто, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та достатніми доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади. Застосування наведеної норми - це прерогатива суду.

Між тим, слід вказати, що ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не наведено аргументованих доводів, та до матеріалів справи не додано належних, та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняте рішення суду тривалий час відповідачем не буде виконуватись.

Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі твердження позивача.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені позивачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення окружним адміністративним судом було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 у справі №420/1059/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення додаткової винагороди, та зобов`язання вчинити певні дії без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді Ю.В. Осіпов А.В. Крусян