Постанова

від 19.09.2024 по справі 308/11968/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/11968/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 вересня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.

з участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 жовтня 2023 року, ухвалене головуючою суддею Дегтяренко К.С. у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради, третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог Головне управління ДПС у Закарпатській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, стягнення моральної шкоди та зобов`язання вчинити дії

встановив:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради, третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог Головне управління ДПС у Закарпатській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, стягнення моральної шкоди та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 жовтня 2021 року Закарпатським апеляційним судом ухвалено постанову, якою визнано незаконним та скасовано наказ Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансери за № 314/К від 10.10.2019 року «Про звільнення з роботи», яким звільнено ОСОБА_1 з посади заступника головного лікаря з медичної частини Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансера 10 жовтня 2019 року у зв`язку з реорганізацією закладу на підставі ст. 40 КЗпП України, поновлено позивача на посаді заступника головного лікаря з медичної частини (медичного директора) Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради з 11 жовтня 2019 року та стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 жовтня 2019 року по 06 жовтня 2021 року у розмірі 778 977,92 грн, допустити негайне виконання рішення суду у частині поновлення позивача на займаній посаді, та допустити негайне виконання рішення суду у частині суми платежу середньомісячного заробітку у розмірі 25 077,70 грн.

06 червня 2022 року Верховний Суд залишив вищевказану постанову Закарпатського апеляційного суду без змін.

У державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Секерні Є. М. знаходилося виконавче провадження по виконавчому листі №308/12811/19 від 02.11.2021 року, який зобов`язано Комунальне некомерційне підприємство «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради негайно поновити ОСОБА_1 на посаді заступника головного лікаря з медичної частини (медичного директора) Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради з 11 жовтня 2019 року.

У зв`язку з невиконанням вимог державного виконавця, головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді південно-західного міжрегіонального управління міністерства юстиції - Секерня Є.М. надіслано до Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області повідомлення про вчинення кримінального правопорушення у порядку ст. 382 КК України від 29.12.2021 року № 99118.

На даний час відкрито кримінальне провадження, щодо не виконання рішення суду керівником Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради, що підтверджується постановою про залучення в якості потерпілого від 11.08.2022 року. Станом на даний час, постанова Закарпатського апеляційного суду від 06.10.2021 року по справі № 308/12811/19, керівником установи не виконана, що призвело до порушення законодавства України та порушення вимог ст. 129-1 Конституції України.

Враховуючи той факт, що невиконання відповідачем протягом тривалого часу постанови Закарпатського апеляційного суду від 06.10.2021, якою поновлено позивача на роботі, має наслідком застосування приписів статті 236 КЗпП України про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на робот, вважає що стягненню підлягає 352 656 гривень із розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 06.10.2021 по 31.08.2022: 225 (робочих днів) х 1567,36 грн.

Крім того, починаючи з 11.10.2019 і по даний час відповідачем неправомірними діями було завдано позивачу моральну шкоду, оскільки позивач зазнав фізичного болю у зв`язку з погіршенням його здоров`я, що призвело до звернення за професійною медичною допомогою, він перебував в лікарні, було порушено його нормальний спосіб життя, оскільки він був змушений докладати додаткові зусилля для захисту своїх прав і для лікування у закладі охорони здоров`я. Також відповідач позбавив позивача можливості здійснювати професійну медичну діяльність. Позивач не міг здійснювати консультування пацієнтів, вести їх медичний супровід, був позбавлений можливості підвищувати свою кваліфікацію, проводити операції, контактувати з колегами для обміну досвідом. Це призвело до душевних страждань, переживань, позивача. Усі ці неправомірні дії відповідача негативно вплинули на життя позивача, оскільки з постійними переживаннями, стресами, які супроводжували позивача під час розгляду судової справи про поновлення його на роботі, призвели до погіршення його здоров`я та погіршення його матеріального становища. Позивач постійно знаходиться в стресовій ситуації, оскільки відповідач і на даний час порушує його права. Моральну шкоду оцінює у 100 000 гривень.

Крім того на виконанні державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. ІваноФранківськ) Секерні Є. М. знаходилося виконавче провадження № 67439289 по виконавчому листі №308/12811/19 від 02.11.2021 року, який виданий Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, щодо стягнення з боржника - Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 жовтня 2019 року по 06 жовтня 2021 року у розмірі 778 977,92 грн із утриманням прибуткового податку й інших обов`язкових платежів.

Оскільки у виконавчому листі №308/12811/19 від 02.11.2021, який виданий Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, щодо стягнення з боржника - Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 жовтня 2019 року по 06 жовтня 2021 року у розмірі 778 977,92 грн. із утриманням прибуткового податку й інших обов`язкових платежів, то державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Секернею Є. М. було стягнуто на користь позивача з боржника - Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 жовтня 2019 року по 06 жовтня 2021 року, зменшений на суму податків та зборів, у розмірі - 627 077,22 грн.

Відшкодування середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, нарахованої (виплаченої) на підставі рішення суду на користь фізичної особи, є базою нарахування єдиного внеску. Враховуючи вище зазначене, роботодавцем - Комунальним некомерційним підприємством «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради не сплачено жодних податків й інших обов`язкових платежів до бюджету, встановлених ПК України в тому числі і ЄСВ з середньої заробітної плати, яку стягнуто державним виконавцем від ділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Секернею Є. М. на користь позивача з боржника - Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради.

Тому вважає, що слід зобов`язати відповідача оподаткувати єдиним соціальним внеском і сплатити в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування кошти, у вигляді середньої заробітної плати за вимушений прогул у сумі - 778 977,92 грн, стягнуті з останнього на користь ОСОБА_1 судовим рішенням Закарпатського апеляційного суду від 06.10.2021.

Рішення Ужгородськогоміськрайонного судуЗакарпатської областівід 06жовтня 2023року позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради (ЄДРПОУ 01992147) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ):

- 352 656 гривень середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду;

- 10 000 гривень у відшкодування моральної шкоди;

- 20 900 гривень у відшкодування витрат на правову допомогу; - 5600,17 гривень у відшкодування сплаченого судового збору, а разом стягнути 389156,17 гривень.

Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради (ЄДРПОУ 01992147) оподаткувати єдиним соціальним внеском і сплатити в порядку, передбаченому ч.2 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», кошти у вигляді середньої заробітної плати за вимушений прогул у сумі 778 977,92 гривні, стягнуті з Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради на користь ОСОБА_1 постановою Закарпатського апеляційного суду від 06.10.2021.

У апеляційнійскарзі Комунальнепідприємство «Закарпатськийпротипухлинний центр»Закарпатської обласноїради просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав пропущення строку позовної давності.

Вказує, що суд першої невірно розрахував суму стягнення, оскільки така не підтверджена належними доказами, а сам суд вивів суму середньомісячного заробітку в розмірі 1567,36 грн, хоча середньомісячний заробіток позивача складав 10 654,05 грн, а середньоденний - в розмірі 495,54 грн (згідно довідки про середній заробіток позивача від 11.10.2021 року №66.

Зазначає, що про невиконання рішення суду позивач достеменно знав, про що відомо з його заяв від 25.11.2021, 13.12.2021, надісланого позивачу повідомлення ДВС №99118 від 29.12.2021, з позовом до суду позивач звернувся 09.09.2022, тобто з пропуском строку позовної давності.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів та об`єктивних обставин справи відсутня як така затримка виконання рішення суду. В дійсності наявний ряд обставин які унеможливлюють виконання рішення суду, а тому наявне невиконання рішення суду. Вважає, що відсутня затримка виконання рішення суду, оскільки згідно сталої практики Верховного суду затримка виконання рішення суду є певний проміжок часу від винесення рішення суду до винесення наказу про прийняття на роботу і відповідно нарахування суми стягнення за цей час має період початку та період закінчення. Однак наказ про поновлення на роботі не приймався.

Крім того, для виконання рішення суду необхідно наявність посади, яка зазначена в рішенні суду заступника головного лікаря з медичної частини (медичного директора), в класифікаторі професій ДК 003:2010. У створеній новій юридичній особі публічного права відсутня посада заступника головного лікаря з медичної частини з 01.01.2019 в Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників, випуск 78 «Охорона здоров`я» взагалі відсутні посади як заступника головного лікаря з медичної частини так і посади медичного директора в Класифікаторі професій ДК 003:2010.

Оскільки ОСОБА_1 не поновлювався на роботі та з 11.10.2019 в трудових відносинах з КНП «Закарпатський протипухлинний центр» ЗОР не перебуває, то з стягнутої судом на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ОСОБА_1 повинен самостійно здійснити сплату податків в розмірі 151 900,70 грн.

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Скочиляс Г.М., подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Вказує, що судом першої інстанції правильно встановлено розмір середньомісячного заробітку, оскільки такий розмір встановлений постановою Закарпатського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року та складає 1567,36 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість виконання постанови суду у зв`язку з відсутністю відповідної посади, то вказує, що позивачем не ставилося питання про наявність чи відсутність посади на яку має бути поновлений позивач, а факт невиконання рішення про поновлення н роботі.

Також судом ухвалено законне рішення в частині зобов`язання відповідача оподаткувати єдиним соціальним внеском і сплатити в порядку передбаченому ч. 2 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» кошти, у вигляді середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 778977,92 грн, стягнутих за рішенням апеляційного суду.

Також вказує, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом, так як має місце триваюче порушення, оскільки відповідачем не видано наказу про поновлення на роботі позивача на виконання рішення суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно приписів ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції виходив з того, що судове рішення про поновлення на роботі позивача не виконано, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у невиплаті належних позивачу сум, а тому з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки за період з 06.10.2021 по 31.08.2022.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду, зважаючи на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 жовтня 2021 року Закарпатським апеляційним судом винесено постанову суду по справі № 308/12811/19 (копія постанови суду додається), якою визнано незаконним та скасовано наказ Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансери за № 314/К від 10.10.2019 року «Про звільнення з роботи», яким звільнено ОСОБА_1 з посади заступника головного лікаря з медичної частини Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансера 10 жовтня 2019 року у зв`язку з реорганізацією закладу на підставі ст. 40 КЗпП України, поновлено позивача на посаді заступника головного лікаря з медичної частини (медичного директора) Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради з 11 жовтня 2019 року та стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 жовтня 2019 року по 06 жовтня 2021 року у розмірі 778 977,92 грн.

Постановою Верховного Суду від 06.06.2022 року залишено вищевказану постанову Закарпатського апеляційного суду без змін.

У державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Секерні Є. М. знаходилося виконавче провадження по виконавчому листі №308/12811/19 від 02.11.2021 року.

Вказане рішення суду виконане лише частково, а саме виплачено ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

ОСОБА_1 на роботі не поновлено, що не оспорюється сторонами.

У зв`язку з невиконанням вимог державного виконавця, головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді південно-західного міжрегіонального управління міністерства юстиції - Секерня Є. М. надіслано до Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області повідомлення про вчинення кримінального правопорушення у порядку ст. 382 КК України від 29.12.2021 року № 99118 (копія повідомлення додається).

Відкрито кримінальне провадження, щодо не виконання рішення суду керівником Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради, що підтверджується постановою про залучення в якості потерпілого від 11.08.2022, досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває.

Крім того встановлено, що відповідач не оподаткував єдиним соціальним внеском і не сплатив в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування «кошти, у вигляді середньої заробітної плати за вимушений прогул у сумі - 778 977,92 грн, стягнуті з останнього на користь ОСОБА_1 судовим рішенням Закарпатського апеляційного суду від 06.10.2021.

Вказане підтверджується довідкою про індивідуальні відомості застрахованої особи, облік якої веде Пенсійний фонд України (довідка форми ОК-5), з якої встановлено, що в період з листопада 2019 року по даний час не відображені відомості ні про нараховану заробітну плату, ні про перерахований ЄСВ, що необхідні для визначення розміру пенсії позивача.

Вказані обставини, щодо сплати ЄСВ, не заперечувались відповідачем.

Отже судом першої інстанції встановлено порушення відповідачем трудових прав позивача щодо поновлення його на роботі на підставі судового рішення.

Так, статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок). З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3, 4 пункту 2 Порядку, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до п. 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Згідно з п. 8 розділу ІV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Отже середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати, отриманої за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні, на число цих відпрацьованих робочих днів.

Оскільки розмір середньомісячного заробітку встановлений в постанові Закарпатського апеляційного суду від 06.10.2021 та складає 1567,36 грн, то середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі за період з 06.10.2021 по 31.08.2022 становить суму 352656,00 грн (225 робочих днів х 1567,36 грн).

Колегія суддів,погоджуючись ізвисновком судупершої інстанціїпро недоведеністьвідповідачем обставинщодо неможливостіпоновлення нароботі позивача через відсутність в класифікаторі професій посади «медичний директор» і вказане не може свідчити про поважність причин невиконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі, як і не звільняє відповідача від виконання такого рішення.

При цьому відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що ним вчинялися дії які б свідчили про намагання виконати рішення суду про поновлення позивача на роботі.

Щодо позовних вимог про стягнення грошової компенсації моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною 2 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України).

Відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя (частина перша статті 237-1 КЗпП України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частини третя, четверта статті 23 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22) зазначено, що: «зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи».

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 вказано, що «абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що порушення відповідачем трудових прав позивача ОСОБА_1 у зв`язку з невиконанням рішення про поновлення його на роботі, призвели до моральних страждань останнього та погіршення стану його здоров`я. Виходячи з обґрунтованості позову щодо наявності такої шкоди саме у зв`язку з порушенням трудових прав позивача відповідачем, засад розумності та справедливості, колегія суддів вважає необхідним залишити без змін визначений судом першої інстанції розмір грошової компенсації моральної шкоди у сумі 10 000 грн., який не є надмірним з огляду на тривалий строк невиконання судового рішення.

Щодо вимоги про оподаткування єдиним соціальним внеском.

Суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, розмір присуджених сум при виплаті на виконання судового рішення підлягає зменшенню на суму податків та зборів, оскільки особа відшкодовує (виплачує, надає) на користь фізичної особи середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, така особа виступає щодо такої фізичної особи податковим агентом та зобов`язана утримати і перерахувати податок зі суми такого доходу.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 25.03.2021 № 185/2109/18-ц та постанові від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц.

Оскільки у виконавчому листі №308/12811/19 від 02.11.2021 року, який виданий Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, щодо стягнення з боржника - Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 жовтня 2019 року по 06 жовтня 2021 року у розмірі 778 977,92 грн із утриманням прибуткового податку й інших обов`язкових платежів, то державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Секернею Є. М. було стягнуто на користь позивача з боржника - Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 жовтня 2019 року по 06 жовтня 2021 року, зменшений на суму податків та зборів, у розмірі - 627 077,22 грн.

Як встановлено в судовому засіданні Комунальним некомерційним підприємством «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради не сплачено жодних податків й інших обов`язкових платежів до бюджету, встановлених ПК України в тому числі і ЄСВ з середньої заробітної плати, яку стягнуто державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Секернею Є. М. на користь позивача з боржника - Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради.

Підтвердженням вказаних обставин, зокрема є визнання вказаного представником відповідача, а також довідка про індивідуальні відомості застрахованої особи, облік якої веде Пенсійний фонд України (довідка форми ОК-5), з якої встановлено, що в період з листопада 2019 року по даний час не відображені відомості ні про нараховану заробітну плату, ні про перерахований ЄСВ, що необхідні для визначення розміру пенсії позивача.

Підсумовуючи наведене вище та ураховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бюрг та інші проти Франції" (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гору проти Греції" №2) [ВП], § 41" (Gorou v. Greece no.2), колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення про поновлення на роботі у вказаному вище розмірі, при цьому погоджується з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, який належним чином мотивував своє рішення, зазначивши підстави, з яких такі вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційноїскарги проте,що позивачемпропущено строкзвернення досуду зпозовом єбезпідставним,так якна територіїУкраїни діявкарантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а тому строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, тобто до 01.07.2023.

Позовну заяву подано до суду 09.09.2022 року, тобто під час дії карантину, а відтак, строк звернення ОСОБА_1 з позовною заявою до суду не пропущено.

Інші доводи апеляційної скарги за своїм змістом та суттю загалом є запереченнями проти вказаних позовних вимог, і зводяться до суб`єктивного тлумачення скаржником норм права, та незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, також фактично зводяться до переоцінки доказів наданої судом першої інстанції без посилення на обставини, які не були враховані під час вирішення цієї справи.

Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення судом справи.

Доказів які б спростували правильні висновки суду скаржником не надано.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду в оскаржуваній частині, з мотивів наведених у скарзі.

У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу Комунального підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 27 вересня 2024 року.

Суддя-доповідач:

Судді: