Рішення

від 11.09.2024 по справі 627/102/24

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/102/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Бугаєнко І.В.,

за участі секретаря - В`юнник В.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в с-щі Краснокутську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, про скасування усиновлення -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить скасувати усиновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт Краснокутськ Богодухівського району Харківської області, здійснене за рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 30 вересня 2019 року у справі № 627/821/19.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що 13.01.2017 року між ним та відповідачкою було укладено шлюб. До реєстрації шлюбу відповідач 09.08.2011 року народила сина ОСОБА_5 , батьком якого був записаний ОСОБА_6 . Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 10.08.2018 ОСОБА_6 був позбавлений батьківських прав відносно його малолітньої дитини ОСОБА_5 .

Позивач зазначає, що 30.09.2019 року на підставі рішення Краснокутського районного суду Харківської області у справі №627/821/19 він усиновив неповнолітнього сина відповідача ОСОБА_5 , у зв`язку з чим до актового запису про народження дитини були внесені відповідні зміни та видано нове свідоцтво про народження. На момент усиновлення ОСОБА_4 було 8 років. На спільне прохання позивача та відповідача, ОСОБА_4 почав інколи називати позивача татом, а він його сином. Позивач зазначає, що вони гралися в рухливі ігри, він допомагав дитині робити уроки, намагався навчити його основам самозахисту, підготувати його до свідомого життя у суспільстві, дбав про його здоров`я, фізичний та духовний розвиток, проте встановити зв`язку з дитиною як батько з сином не міг.

Згодом з`ясувалося, що сторони мають кардинально протилежні погляди на виховання дитини: відповідач прихильниця вседозволеності, а позивач намагався привчати дитину до порядку та самодисципліни, займатися саморозвитком та спортом, підготувати його до самостійного життя та праці, що ОСОБА_4 було не цікаво, особливо, коли він знаходив підтримку матері в цьому. ОСОБА_4 дуже прив`язаний до матері, що цілком природньо, адже вона була з ним з народження, він постійно прислухається саме до її думки, а це в свою чергу стало на заваді встановлення контакту між позивачем та ним як батька з сином.

Позивач зазначає, що він не зміг стати авторитетом для ОСОБА_4, хоч як він цього не намагався досягти. Стаючи дорослішим та, перебуваючи під постійним впливом матері, ОСОБА_4 згодом взагалі перестав називати позивача татом та самоусунувся від спілкування з ним. Через різні погляди на життя та виховання дитини сторони почали все частіше сваритися та з метою забезпечення морального і душевного спокою всіх членів сім`ї, особливо неповнолітньої дитини, прийняли спільне рішення про розлучення. Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 09.02.2021 року у справі № 627/22/21 шлюб між сторонами розірвано.

Позивач вказує, що після розлучення і по тепер ОСОБА_5 проживає з відповідачем, бачитися з позивачем не бажає, оскільки не вважає його своїм батьком, так само як і відповідач не бажає, щоб позивач надалі був батьком її дитини та займався його вихованням, наполягала, щоб позивач подав документи на скасування усиновлення, оскільки після їх розлучення, спільне проживання з усиновленою дитиною є неможливим. За таких обставин позивач не має фізичної можливості займатися вихованням усиновленої дитини та приділяти йому увагу, зв`язок між ним та ОСОБА_4 як між батьком та сином обірвався не встановившись, а фактичне проживання з усиновленою дитиною в різних областях робить неможливим виконання позивачем батьківських обов`язків.

На думку позивача, усиновлення не принесло дитині жаданої сім`ї, яких би зусиль не прикладав позивач, ОСОБА_4 не сприйняв його своїм батьком, позивач не завоював авторитету.

Позивач вважає, що в даному випадку скасування усиновлення буде якнайкраще відповідати інтересам дитини, оскільки стосунки між ним та усиновленим не склалися, ні дитина, ні її матір (відповідач) не бажають підтримувати такі стосунки, відтак відновити відносини між позивачем та усиновленим не вбачається за можливе. Не скасування усиновлення в описаній вище ситуації буде суперечити інтересам дитини.

Позивач у відкрите підготовче засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у заяві про уточнення позовних вимог позивач просить розглянути справу без його участі.

Відповідач у відкрите підготовче засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, надала до суду заяву в якій просить розглядати справу без її участі, позовні вимоги, з урахуванням їх уточнень, визнає в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення. Крім того, в матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що повністю визнає позовну вимогу про скасування усиновлення її неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачем ОСОБА_1 . Відповідач підтримує думку позивача про те, що скасування усиновлення буде якнайкраще відповідати інтересам дитини. Зазначає, що фактично через постійне її перебування з сином, він до неї дуже прив`язаний, не визнає поруч нікого, не сприйняв та не прийняв позивача в якості батька, не зважаючи на старання та наполегливість останнього. Син поділяє виключно погляди відповідача, є його єдиним та непохитним авторитетом, тому з позивачем він не зміг налагодити контакт як сина з батьком. Позивач був до її сина уважним та люблячим, проте син виявився непохитним і не вважає позивача ні авторитетом, ні тим більше батьком. Після розірвання шлюбу з позивачем, відповідач та її син не виявляли бажання спілкуватися з позивачем. Сім`я розпалася остаточно вже давно. За таких умов усиновлення не забезпечує сімейного виховання синові, тому цілком слушно його скасувати. Не заперечуючи проти вимоги про скасування усиновлення її сина позивачем, проте враховуючи думку та інтереси сина, просить суд залишити за ОСОБА_4 прізвище « ОСОБА_7 » та по батькові « ОСОБА_8 ».

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Богодухівської районної державної адміністрації у підготовче засідання не з`явився, про дату час і місце розгляду справи повідомлялися, в матеріалах справи міститься заява, в якій представник просить слухати справу без їх участі, рішення суду підтримують в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитись від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд приймає визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання відповідає вимогам цивільного законодавства, відповідає інтересам сторін по справі та не суперечить правам та інтересам інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу, що передбачено ч. 4 ст. 200 ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до копії рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 30.09.20219 у справі № 627/821/19, ОСОБА_1 було усиновлено ОСОБА_9 та внесено до актового запису про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт Краснокутськ Краснокутського району Харківської області, складеного Краснокутським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, наступні зміни. Змінено прізвище з ОСОБА_10 на ОСОБА_7 , а по батькові з ОСОБА_11 на ОСОБА_8 . Записано батьком дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України. Ім`я, дату та місце народження дитини залишено без змін /а.с.8-11/.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Краснокутським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 . Його батьками зазначені: батько: ОСОБА_1 ; мати: ОСОБА_2 /а.с.7/.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 09.02.2021 у справі № 627/22/21 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано /а.с.12-14/.

На виконання ухвали суду від 29.07.2024, зі Служби у справах дітей Богодухівської районної адміністрації надійшов висновок про доцільність скасування усиновлення № 01-44/2783 від 12.08.2024, відповідно до якого Служба у справах дітей Богодухівської районної державної адміністрації, як представник органу опіки та піклування, не заперечує щодо скасування усиновлення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , колишнім чоловіком матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається із Закону України «Про охорону дитинства» від 21 червня 2001 року, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ст. 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

За змістом ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися із максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом і для цього використовують всі відповідні законодавчі й адміністративні заходи.

Призначенням концепції найкращих інтересів дитини є забезпечення ефективної реалізації всіх прав, проголошених у цій Конвенції, усебічний розвиток дитини, оцінка найкращих інтересів дитини в кожному окремому випадку при дотриманні балансу усіх елементів, необхідних для прийняття рішення в конкретній ситуації для конкретної дитини або групи дітей.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», забезпечення найкращих інтересів дитини передбачає дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності, та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку й рівня розвитку, що може її висловити.

За змістом ч. ч. 1, 2 та 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Статтею 14 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що діти та батьки не повинні розлучатись всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Під час вчинення дій, пов`язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини.

Статтею 207 СК України встановлено, що усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого ст. 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Згідно з ч.ч. 3-5 ст. 232 СК України з моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов`язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, онуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням, всиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення падає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

У контексті положень про усиновлення та батьківство усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька (матері) стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов`язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися її вихованням та розвитком таким чином і в такому обсязі, які в мінімальному значенні закріплені у законодавстві та визначаються загальними уявленнями про батьківство. При цьому зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання у звичайних побутових обставинах.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 204/586/20 (провадження № 61-8871св21).

З метою недопущення порушення інтересів дитини ч. 1 ст. 238 СК України передбачено виключний перелік підстав, за наявності яких суд може скасувати усиновлення.

Так, у частині першій статті 238 СК України зазначено, що усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.

Як роз`яснив Верховний Суд України в Постанові Пленуму № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення та поновлення батьківських прав» основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім`ї усиновлювача; виявлення після усиновлення розумової неповноцінності або спадкових відхилень у стані здоров`я дитини, які істотно утруднюють або унеможливлюють процес виховання, про наявність якого усиновлювач не був попереджений при усиновленні; поновлення у дієздатності батьків дитини, до яких він був дуже прив`язаний і не може забути про них після усиновлення, що негативно впливає на його емоційний стан, і т. п.

Порядок здійснення усиновлення (скасування усиновлення), здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей регулюється Порядком провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 № 905.

Отже одним із головних критеріїв щодо забезпечення усиновленої дитини духовним та фізичним розвитком є сім`я.

Завдання інституту усиновлення полягає у формуванні стабільних та гармонійних умов життя усиновленої дитини, тому, насамперед, стабільними, незмінними повинні бути самі відносини, які виникли внаслідок факту усиновлення. Припинення таких відносин може тяжко травмувати дитину та істотно відобразитися на її інтересах.

Відповідно до статті 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей, ратифікованою Законом України «Про ратифікацію Європейської конвенції про усиновлення дітей» від 15 лютого 2011 року № 3017-VI, усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Звертаючись із вказаним позовом до суду, позивач стверджував, про те, що незалежно від його волі, стосунки які склалися між ним та відповідачкою, так само між ним та ОСОБА_4, роблять неможливим подальше виконання позивачем своїх батьківських обов`язків щодо усиновленої дитини.

Однією з неодмінних умов для скасування усиновлення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 238 СК України є те, що між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.

Як вбачається з висновку Богодухівського районної державної адміністрації Харківської області від 12.08.2024 № 01-44/2783 про доцільність скасування усиновлення малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в сім?ї не склалися взаємовідносини між дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та усиновлювачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , колишнім чоловіком матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Після розлучення усиновлювач разом з дитиною не проживає, не спілкується, матеріально не підтримує. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заперечує щодо скасування усиновлення, по відношенню до себе, колишнім чоловіком його матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та надав письмову згоду щодо скасування усиновлення. Відтак, діючи в інтересах дитини, служба у справах дітей Богодухівської районної державної адміністрації, як представник органу опіки та піклування, не заперечує щодо скасування усиновлення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , колишнім чоловіком матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.130-131/.

Крім того, до висновку додано заяву неповнолітнього ОСОБА_4 від 04.07.2024, в якій він зазначив, що не заперечує щодо скасування усиновлення по відношенню до нього ОСОБА_1 , так як у них не склалися стосунки як між сином та батьком, і він не вважає його своїм батьком/а.с.133/.

Отже обставини, які не залежать від волі позивача, унеможливлюють подальше виконання позивачем своїх батьківських обов`язків та проживання хлопчика з ним, при цьому ні позивач, ні малолітній ОСОБА_4 бути надалі сім`єю не бажають, що відповідно ст. 81 ЦПК України підтверджено належними та допустимими доказами у справі.

Таким чином, встановлено, що тривалий час між усиновлювачем ОСОБА_1 та малолітньою дитиною ОСОБА_12 склалися, незалежно від волі усиновлювача стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків, що позбавляють усиновлювача можливості повноцінного виконання своїх батьківських обов`язків відповідно до вимог частини 2 статті 207 Сімейного кодексу України, крім того, таке усиновлення суперечить інтересам дитини та не забезпечує їй сімейного виховання.

Вирішуючи даний спір, суд враховує, що ключовим питанням при вирішенні справ про скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам дитини, тому першочергова увага у даній категорії справ повинна приділятися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Усиновлення може бути скасоване, якщо: воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; між усиновлювачем і дитиною незалежно від його волі склалися стосунки, які роблять неможливим виконання ним своїх батьківських обов`язків.

Основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди між усиновлювачем та усиновленим в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім`ї усиновлювача та інші обставини, що негативно впливають на емоційний стан дитини.

Суд також бере до уваги визнання позову відповідачем ОСОБА_2 , яка у своєму відзиві також зазначила, що скасування усиновлення буде якнайкраще відповідати інтересам її сина, який не сприйняв та не прийняв позивача в якості батька, не зважаючи на намагання та наполегливість останнього. Син поділяє виключно погляди відповідача, є його єдиним та непохитним авторитетом, тому з позивачем він не зміг налагодити контакт як сина з батьком. Позивач був до її сина уважним та люблячим, проте син виявився непохитним і не вважає позивача ні авторитетом, ні тим більше батьком. Після розірвання шлюбу з позивачем, відповідач та її син не виявляли бажання спілкуватися з позивачем. На думку відповідача усиновлення не забезпечує сімейного виховання синові, тому цілком слушно його скасувати, проте враховуючи думку та інтереси її сина, просить суд залишити за ОСОБА_5 прізвище ОСОБА_13 » та по батькові « ОСОБА_8 ».

Установлені судом обставини свідчать про те, що поведінка позивача також мала вплив на погіршення стосунків з дитиною, тобто такі обставини відбулись не поза волею усиновлювача.

Аналізуючи досліджені в ході судового розгляду докази, суд констатує, що відношення позивача до дитини вже сформовано таким чином, що він не бачить і не бажає бути батьком ОСОБА_5 , він добровільно та усвідомлено відмовився від його виховання, дитина перестала за нею сумувати, отже повернення дитини до батька дійсно суперечить інтересам дитини, не забезпечить їй сімейного виховання, адже сам позивач заперечує обставини, які б могли стати підставами для нормалізації відносин між ним та усиновленим, що також підтверджує і відповідач по справі, яка є матір`ю ОСОБА_5 .

З огляду на викладене, враховуючи якнайкращі інтереси дитини - ОСОБА_12 , з метою забезпечення йому можливості реалізувати право на гідний рівень життя, належний духовний та моральний розвиток, суд знайшов об`єктивне підтвердження факту того, що на теперішній час усиновлення дитини суперечить інтересам хлопчика, не забезпечує йому сімейного виховання, а тому дійшов висновку про наявність підстав для скасування його усиновлення усиновлювачем ОСОБА_1 на підставі п.1, п.3 ч.1 ст. 238 СК України, що відповідатиме якнайкращим інтересами самої дитини.

Суд, виходячи із суті та змісту заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, враховуючи визнання позову відповідачем, дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 239 СК України у разі скасування усиновлення припиняються на майбутнє права та обов`язки, що виникли у зв`язку з усиновленням між дитиною та усиновлювачем і його родичами, відновлюються права та обов`язки між дитиною та її батьками, іншими родичами за походженням.

Відповідно до ч. 5 ст. 239 СК України у разі скасування усиновлення дитина має право на збереження прізвища, імені та по батькові, які вона одержала у зв`язку з усиновленням. За бажанням дитини їй присвоюється прізвище, ім`я, по батькові, які вона мала до усиновлення.

Відтак, суд бере до уваги заяву про уточнення позовних вимог, а також бажання відповідача ОСОБА_2 , щоб її малолітній син ОСОБА_4 далі іменувався прізвищем « ОСОБА_7 » та по-батькові « ОСОБА_8 », що не суперечить нормам чинного законодавства, суд вважає за доцільне зберегти за усиновленою дитиною прізвище та по батькові, які він одержав у зв`язку з його усиновленням.

В силу ст. 241 СК України після набрання чинності рішенням суду про визнання усиновлення недійсним або скасування усиновлення суд у місячний строк зобов`язаний надіслати копію рішення до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. Орган державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про скасування усиновлення або визнання його недійсним вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 78, 80, 81, 141, 200, 206, 247, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, про скасування усиновлення - задовольнити.

Скасувати усиновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт Краснокутськ Богодухівського району Харківської області, здійснене за рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 30 вересня 2019 року у справі № 627/821/19.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач - ОСОБА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа - Служба у справах дітей Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, адреса: 62103, вул. Свято-Духівська, 2, м. Богодухів, Харківська область, код ЄДРПОУ 26281947.

Суддя Бугаєнко І. В.