Постанова

від 10.09.2024 по справі 911/2638/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2024 р. Справа№ 911/2638/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Барсук М.А.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Онопрієнко Ю.О. (ордер серія АІ №1631165 від 10.06.2024)

від відповідача: Самарцев Я.Ю. (ордер серія АА №1019174 від 04.03.2024)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДИЧНА ІДЕЯ"

на рішення господарського суду Київської області від 07.12.2023 (повний текст рішення складено 13.02.2024)

у справі №911/2638/23 (суддя Смірнов О.Г.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУКТИ СВІТУ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДИЧНА ІДЕЯ"

про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРУКТИ СВІТУ" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДИЧНА ІДЕЯ" з вимогою про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні частиною нежитлового приміщення площею 96,7 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, шляхом звільнення зазначеного нежитлового приміщення.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач безпідставно, безперешкодно та незаконно користується частиною нежитлового приміщення площею 96, 7 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також незаконно користується електроенергією. При цьому, за твердженням позивача, товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДИЧНА ІДЕЯ" не сплачує оренду плату на користь позивача, чим порушує його право на користування власним нерухомим майном.

Рішенням господарського суду Київської області від 07.12.2023 позов товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУКТИ СВІТУ" до товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДИЧНА ІДЕЯ" задоволено.

Зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДИЧНА ІДЕЯ" усунути перешкоди в користуванні частиною нежитлового приміщення площею 96,7 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, шляхом звільнення зазначеного нежитлового приміщення, видавши наказ.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДИЧНА ІДЕЯ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУКТИ СВІТУ" витрати зі сплати судового збору в сумі 2684 грн 00 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що наявні у справі докази свідчать, що частина нежитлового приміщення площею 96,7 кв. м., що розташоване за адресою АДРЕСА_1, яка на праві власності належить позивачу, без належної правової підстави використовується відповідачем, який створює перешкоди товариству з обмеженою відповідальністю "ФРУКТИ СВІТУ" у користуванні та володінні своїм майном шляхом самовільного користування спірною частиною нежитлового приміщення.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДИЧНА ІДЕЯ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 07.12.2023 у справі №911/2638/23 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначив, що виходячи із приписів норми ст. 764 ЦК України договір № 3 від 01.01.2017 продовжував свою дію на 2 роки 11 місяців автоматично, а отже станом на 06.06.2023 був чинним та обов`язковим для його сторін.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 апеляційну скаргу у справі №911/2638/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 витребувано у господарського суду Київської області матеріали справи №911/2638/23. Відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДИЧНА ІДЕЯ" на рішення господарського суду Київської області від 07.12.2023 у справі №911/2638/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

26.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/2638/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДИЧНА ІДЕЯ" на рішення господарського суду Київської області від 07.12.2023 у справі №911/2638/23 залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків подання доказів про сплату судового збору у розмірі 4026, 00 грн, подання до суду відповідної заяви про усунення недоліків. Роз`яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДИЧНА ІДЕЯ" на рішення господарського суду Київської області від 07.12.2023 у справі №911/2638/23 та призначено до розгляду на 11.06.2024.

16.05.2024 через систему «Електронний суд» позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог останньої, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

У судовому засіданні 11.06.2024 оголошено перерву до 16.07.2024.

У судовому засіданні 16.07.2024 оголошено перерву до 03.09.2024.

У судовому засіданні 03.09.2024 оголошено перерву до 10.09.2024.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.09.2024 апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити, прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 10.09.2024 проти апеляційної скарги заперечував, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРУКТИ СВІТУ" з 06.06.2023 є власником нежитлової будівлі площею 273, 9 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав №335285062 від 12.06.2023. (а.с. 8)

Позивач зазначає, що попереднім власником вказаної вище нежитлової будівлі була громадянка ОСОБА_1 .

Як вказує позивач та визнає відповідач, 01.01.2017 між Фізичною особою-підприємцем Мельник Валентиною Максимівною (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕДИЧНА ІДЕЯ" (далі - орендар) було укладено договір №3 оренди частини площі, призначеної для торгівлі (далі Договір, а.с. 10).

Так, відповідно до умов пунктів 1.1., 1.2., 1.3. та 1.4. договору орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння частину площі приміщення (магазину, торгова площа). Фактична адреса: АДРЕСА_1. Торгова площа, що передається в оренду, становить 96,70 кв. м. Строк оренди визначається з « 01» січня 2017 р. по « 30» листопада 2019 р.

Згідно з п. 3.1. Договору торгова площа, призначена/визначена цим Договором для оренди, вважається переданою Орендодавцем та прийнятою Орендарем в оренду за Актом передання-приймання з дати підписання сторонами цього Договору та Акту.

Умовами пунктів 4.1., 4.2. та 4.3 Договору встановлено, що строк оренди торгової площі складає 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців. Для продовження дії договору (або перезаключення нового), Орендар зобов`язаний письмово, за два місяці, повідомити про це Орендодавця. За домовленістю сторін договір може продовжуватись до трьох років.

Відповідно до п. 8.1. Договору в останній день закінчення строку оренди торгової площі, Орендар зобов`язаний підготувати її до передачі Орендодавцю, передати її Орендодавцю за Актом передання - приймання і залишити (звільнити) місце оренди та будинок центру.

У позові позивач вказує, що станом на дату подання цієї позовної заяви договір є припиненим через закінчення строку на який його було укладено.

Позивачем на адресу відповідача був направлений лист №2 від 12.06.2023, що підтверджується описом вкладення, накладною за №0740200287375 (а.с. 12-13), в якому ТОВ «Фрукти світу» зазначив, що він є власником нерухомого майна по АДРЕСА_1, загальною площею 273, 9 кв. м.

Також позивач у листі вказав, що відповідачем безпідставно використовується частина нежитлового приміщення площею 96,70 кв. м., у зв`язку з чим позивач запропонував відповідачу підписати договір оренди нерухомого майна та повідомити про прийняте рішення протягом 2-х днів з моменту отримання листа. Позивач також вказав, що у разі відмови відповідачем від підписання договору оренди нерухомого майна, останній зобов`язаний звільнити приміщення до 23.06.2023.

26.06.2023 позивачем повторно на адресу відповідача направлено лист №5 від 26.06.2023, що підтверджується описом вкладення, накладною за №0740200288126 (а.с. 14-15), у якому позивач повідомляв відповідача про те, що останнім безпідставно використовується частина нежитлового приміщення площею 96, 70 кв. м., у зв`язку з чим він запропонував відповідачу підписати договір оренди нерухомого майна та повідомити про прийняте рішення протягом 2-х днів з моменту отримання листа.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач безпідставно, безперешкодно та незаконно користується частиною нежитлового приміщення площею 96,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також незаконно користується електроенергією. При цьому, за твердженням позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДИЧНА ІДЕЯ" не сплачує оренду плату на користь позивача, чим порушує його право на користування власним нерухомим майном.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що наявні у справі докази свідчать, що частина нежитлового приміщення площею 96,7 кв. м., що розташоване за адресою АДРЕСА_1, яка на праві власності належить позивачу, без належної правової підстави використовується відповідачем, який створює перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "ФРУКТИ СВІТУ" у користуванні та володінні своїм майном шляхом самовільного користування спірною частиною нежитлового приміщення.

Колегія суддів погоджується з такими висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом статті 1, частини 2 статті 9, частини 2 статті 759, частини 3 статті 760 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 4, частини 6 статті 283 Господарського кодексу України, Цивільним кодексом України встановлені загальні положення про найм (оренду), а особливості регулювання майнових правовідносини, які виникають між суб`єктами господарювання і пов`язані з укладенням, виконанням та припиненням договорів оренди, передбачені Господарським кодексом України.

Отже, якщо останній не містить таких особливостей, то застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до статей 283, 285 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар має переважне право перед іншими суб`єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Як визнається учасниками справи, 01.01.2017 між Фізичною особою-підприємцем Мельник Валентиною Максимівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕДИЧНА ІДЕЯ" укладено договір оренди № 3, на підставі якого відповідачу було передано в орендне користування частину приміщення площею 96,70 кв., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Факт підписання даного договору та передача спірного нерухомого майна в оренду на його підставі визнається учасниками справи, а тому відповідна обставина є доведеною в силу ч. 1 ст. 75 ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно приписів п. 4.1. договору строк оренди торгової площі складає 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців.

Відповідач стверджує, що станом на 06.06.2023 з боку ФОП Мельник В.М. чи позивача були відсутні заперечення щодо продовження користування орендованим майном, а тому відповідний договір був продовжений на той же строк та на тих же умовах відповідно до ст. 764 ЦК України.

Проте колегія суддів не погоджується з такими доводами відповідача зважаючи на наступне.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України).

Виняток з наведеного правила передбачено частиною першою статті 764 Цивільного кодексу України, відповідно до якої в разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно із частиною 4 статті 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, норми статті 764 ЦК України та частини четвертої статті 284 ГК України визначають можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, якщо інше не передбачено договором.

Водночас, згідно п. 4.2. договору сторони погодили, що для продовження дії договору (або перезаключення нового), Орендар зобов`язаний письмово, за два місяці, повідомити про це Орендодавця.

Тобто, сторонами договору було погоджено, що саме орендар зобов`язаний повідомляти орендодавця про свій намір продовжити договір оренди.

Доказів того, що орендар виконав свій обов`язок, передбачений п. 4.2. договору та повідомив орендодавця письмово за два місяці про свій намір продовжити дію договору матеріали справи не містять та відповідачем суду не надавалось.

А тому, є вірним висновок суду першої інстанції, що строк оренди частини нежитлового приміщення площею 96, 7 кв. м., яка розташоване за адресою АДРЕСА_1, закінчився 30.11.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 8.1. Договору №3 визначено, що в останній день закінчення строку оренди торгової площі, Орендар зобов`язаний підготувати її до передачі Орендодавцю, передати її Орендодавцю за Актом передання - приймання і залишити (звільнити) місце оренди та будинок центру.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують повернення спірної частини нежитлового приміщення відповідачем на користь Фізичної особи-підприємця Мельник Валентини Максимівни чи позивача, у зв`язку із закінченням строку її оренди.

Як вже було встановлено вище, з 06.06.2023 власником нежитлової будівлі загальною площею 273, 9 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, є Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРУКТИ СВІТУ".

Відповідно до приписів ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Частиною першою статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами першою, другою статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), по-друге - застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.

Залежно від характеру посягання на права власника і змісту захисту, який надається власнику, виділяються речово-правові та зобов`язально-правові засоби захисту права власності.

Речові засоби захисту права власності та інших речових прав покликані захищати ці права від безпосереднього неправомірного впливу будь-яких осіб. До речово-правових позовів належать: вимоги неволодіючого власника до незаконного володільця про витребування майна (віндикаційний позов); вимоги власника щодо усунення порушень права власності, які не пов`язані з володінням (негаторний позов); вимоги власника про визнання права власності.

Зобов`язально-правові позови базуються, як правило, на договорах, але можуть ґрунтуватися і на недоговірних зобов`язаннях.

Позивач у даній справі прагне захистити стверджене ним порушене право зі сторони відповідача шляхом усунення перешкод у користуванні належним йому нерухомим майном, що було передано у користування відповідачу за договором оренди, який на теперішній час припинений.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Колегія суддів зазначає, що неповернення орендарем (відповідачем) нерухомого майна, що належить на теперішній час позивачу після припинення дії договору оренди є порушенням взятого на себе зобов`язання з повернення об`єкта оренди як орендодавцеві, так і дійсному власнику такого майна.

Такі дії орендаря щодо неповернення майна протягом тривалого часу створюють власнику майна (позивачу) перешкоди в реалізації ним своїх повноважень на розпорядження та (або) користування нерухомим майном, з урахуванням чого є підставою для захисту прав останнього у спосіб передбачений статтею 391 ЦК України шляхом усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном (подібних за змістом висновків дотримується Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду у постановах від 12.12.2019 у справі № 910/10850/18, від 19.12.2019 у справі № 904/7821/17, від 03.06.2020 у справі № 916/1666/18).

Таким чином, з огляду на припинення договору оренди та відсутності доказів повернення орендованого майна, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині усунення перешкод у користуванні частиною нежитлового приміщення площею 96, 7 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання відповідача звільнити зазначене нежитлове приміщення.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне і обґрунтоване рішення, яка відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржником не доведено обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог не надано, а тому апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Київської області від 07.12.2023 у справі № 911/2638/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Судові витрати (судовий збір) за подачу апеляційної скарги на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДИЧНА ІДЕЯ" на рішення господарського суду Київської області від 07.12.2023 у справі № 911/2638/23 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 07.12.2023 у справі № 911/2638/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 911/2638/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 26.09.2024.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Барсук