Постанова

від 25.09.2024 по справі 922/5081/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року м. Харків Справа № 922/5081/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.,

та представників учасників справи:

позивача А.С. Турка-Романюк ( в режимі відеоконференції);

відповідача О.В. Архіпова; І.П. Рижков;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кульбашної Наталії Юріївни (вх.№1787Х/1-43) на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2024 (суддя Л.В.Шарко, повний текст додаткового рішення складено 01.07.2024) у справі №922/5081/23

за позовом Фізичної особи-підприємця Кульбашної Наталії Юріївни, м.Харків;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані", м. Київ;

про розірвання договору та стягнення 227947,58 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Кульбашна Наталя Юріївна звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" про розірвання Договору оренди №К20/Х-1 від 06.08.2021; стягнення заборгованості у загальному розмірі 227947,58 грн, що складається з: 161954,40 грн, у тому числі ПДВ - гарантійного платежу та 65993,18 грн., у т.ч. ПДВ - орендної плати за березень 2022. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.06.2024 у справі №922/5081/23 позовні вимоги задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору оренди №К20/Х-1 від 06.08.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "КРОНА-КОМПАНІ" та Фізичною особою-підприємцем Кульбашною Наталією Юріївною на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНА-КОМПАНІ" на користь Фізичної особи-підприємця Кульбашної Наталії Юріївни авансовий платіж у вигляді орендної плати за березень 2022 в сумі 65993,18 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 989,90 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення гарантійного платежу, в тому числі ПДВ, в сумі 161954,40 грн. відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 21.06.2024 у справі №922/5081/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" (вх.16161 від 17.06.2024), сформовані в системі "Електронний суд" 15.06.2024, про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кульбашної Наталії Юріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" (04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 12, Код ЄДРПОУ 32759456) витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 16965,45 грн.

Фізична особа-підприємець Кульбашна Наталя Юріївна з додатковим рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась, звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2024 у справі № 922/5081/23 та прийняти нове додаткове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви представника Відповідача про розподіл судових витрат. Просить розглянути справу за участю представника Фізичної особи-підприємця Кульбашної Наталії Юріївни.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та не звернуто уваги на те, що відповідачем не було подано детальний опис.

Вважає, що суд першої інстанції помилково не прийняв до уваги доводи позивача про те, що відповідач не мав дійсної необхідності в залученні адвоката.

Апелянт зазначає, що заявлені вимоги відповідача про стягнення з позивача на користь Відповідача судових витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги є неспівмірними та занадто завищеними.

Витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду справи №922/5081/23 від 22.07.2024 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 зокрема відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Кульбашної Наталії Юріївни на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2024 у справі № 922/5081/23. Встановлено строк відповідачу для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали. Призначено справу до розгляду на "25" вересня 2024 р. о 13:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Повідомлено, що неявка представників учасників справи належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не перешкоджає розгляду справи.

09.08.2024 від ТОВ "Крона-Компані" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Кульбашної Наталі Юріївни від 19.07.2024 без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2024 у справі №922/5081/23 - без змін (вх.№10463).

Від представника Фізичної особи-підприємця Кульбашної Наталії Юріївни адвоката Аліни Сергіївни Турка-Романюк надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№12057 від 18.09.2024).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 задоволено клопотання представника Фізичної особи-підприємця Кульбашної Наталії Юріївни адвоката Аліни Сергіївни Турка-Романюк про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №922/5081/23.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2024, у зв`язку з відпусткою судді Гребенюк Н.В., визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І.

У судове засідання 25.09.2024 з`явився представник позивача, який підтримав свою апеляційну скаргу та просить її задовольнити. Представники відповідача також присутні в залі суду заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили суд залишити оскаржуване додаткове рішення без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх в судовому засідання представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Саме така правова позиція неодноразово висловлювалася Великою Палатою Верховного Суду (пункти 95, 96 постанови від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, пункти 7.1, 7.2 постанови від 05.07.2023 у справі №911/3312/21).

Відповідно до приписів чч. 1, 2, 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом (п.2 ч. 3 ст. 2 ГПК України), через що висловлені у судовому засіданні 02.05.2024 доводи прокурора про неможливість покладення на прокурора судових витрат під час їх розподілу колегією суддів відхиляються. Колегія суддів враховує, що провадження у розглядуваній справі відкрито саме за ініціативою прокурора. Також колегія суддів бере до уваги правову позицію, висловлену в пункті 8.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 923/199/21, відповідно до якої у вирішенні питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду справ, провадження в яких відкрито за позовом прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позиція цього органу щодо заявленого прокурором позову не є вирішальним критерієм, оскільки прокурор бере участь у розподілі судових витрат нарівні з іншими учасниками справи.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Саме така правова позиція викладена в пункті 7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відповідності заявлених відповідачем ТОВ "Крона-Компані" витрат на професійну правничу допомогу критерію необхідності, адже розглядувана справа не є малозначною і пов`язана із необхідністю формування розгалуженої правової позиції відповідача щодо низки питань тлумачення та застосування норм цивільного законодавства України.

Колегія суддів також оцінює критично та відхиляє посилання апелянта на те, що відповідачем не надано детальний опис наданих послуг, що, на думку апелянта, є самостійною підставою для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 14.09.2022 у справі №295/190/20.

В постанові Верховного Суду від 14.09.2022 у справі №295/190/20 відсутній висновок про те, що відсутність детального опису є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Тобто, твердження апелянт є таким, що не відповідає дійсності. Насправді, в постанові від 14.09.2022 у справі №295/190/20 Верховний Суд зазначив таке:

«На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу ОСОБА_3 разом із угодою, укладеною з адвокатом Левчук Т. В. про надання правничої допомоги від 19 жовтня 2021 року подала до Верховного Суду акт виконаних робіт від 25 жовтня 2021 року про надання правничої допомоги ОСОБА_3 на стадії касаційного оскарження. Зі змісту акта виконаних робіт від 25 жовтня 2021 року вбачається, що фактично ОСОБА_3 правнича допомога була надана із написання касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції. А також вказано, що правнича допомога була надана належним чином в повному обсязі.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на те, що заявником ОСОБА_3 не надано детального опису робіт (наданих послуг), не вказано часу, який витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, докази фактично понесених витрат не є підтвердженими, отже відсутні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених заявником у суді касаційної інстанції.».

Натомість у справі №922/5081/23 ТОВ «Крона -Компані» було подано до суду, серед іншого:

- Акт №3 від 29.02.2024 на загальну суму 6 420,00 грн;

- Акт №5 від 28.03.2024 на загальну суму 6 775,00 грн;

- Акт №11 від 20.05.2024 на загальну суму 13 800,00 грн;

- Акт №12 від 13.06.2024 на загальну суму 2 500,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що у вказаних актах деталізовано всі надані Адвокатом Клієнту послуги в рамках представництва в суді першої інстанції та зазначено витрачений Адвокатом час на кожну з зазначених послуг.

Відтак, надані Акти по суті є також описом наданих послуг, що спростовує доводи апелянта в цій частині.

Також, відповідачем надано до суду докази сплати ТОВ «Крона-Компані» Адвокату за надані послуги за вказаними актами в повному обсязі, а саме платіжні інструкції №98714613 від 08.03.2024, №98715648 від 09.04.2024, №98717377 від 31.05.2024, №98718179 від 18.06.2024.

Таким чином, обставини, викладені в постанові Верховного Суду від 14.09.2022 у справі №295/190/20 не є подібними до обставин у справі №922/5081/23. У справі №922/5081/23 відповідачем було подано відповідні докази із детальним описом кожної послуги, наданої Адвокатом Клієнту з представництва в суді першої інстанції, витраченого на неї часу та оплати всіх актів.

Скаржник також вважає, що ТОВ «Крона-Компані» не мало дійсної потреби укладати з адвокатом Рижковим І.П. Договір №27/2023 від 21.11.2023 про надання правничої (правової) допомоги і відповідно здійснені відповідачем витрати на правову допомогу не мають характеру необхідних, оскільки відповідача у справі також представляла Архіпова О.В. - заступник директора відповідача з юридичних питань.

Суд апеляційної інстанції зазначає, відповідно до положень ч. 2 статті 56 ГПК України участь особи в порядку самопредставництва не позбавляє її права мати в цій справі представника.

З матеріалів справи вбачається, що представник ТОВ «Крона-Компані» адвокат Рижков І.П. приймав участь в підготовчих та судових засіданнях суду першої інстанції, подавав письмові пояснення та заяви з процесуальних питань, наводив необхідні для захисту інтересів відповідача доводи та міркування в обґрунтування правової позиції ТОВ «Крона-Компані», а за результатами розгляду справи судом першої інстанції позов задоволено частково і на користь відповідача стягнуто з позивача понесені витрати на правничу допомогу виключно пропорційно до розміру позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено

Стосовно доводів апелянта про неспівмірність розміру витрат на професійну правничу допомогу, заявлених до відшкодування відповідачем ТОВ «Крона-Компані», та одночасно про нерозумність розміру таких витрат колегія суддів зазначає про таке.

Розумність розміру витрат учасника справи на професійну правничу допомогу визначається через призму співмірності із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст.126 ГПК України).

Таким чином, розумність розміру витрат учасника справи на професійну правничу допомогу постає як конкретний прояв загальноправового принципу розумності, який застосовується не тільки для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, а й для тлумачення процесуальних норм. Розумність і співмірність витрат на професійну правничу допомогу визначаються передусім відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункт 11.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20; аналогічна правова позиція сформульована в пункті 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

При цьому конкретизований обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та витрачений для цього час далеко не завжди мають значення для вирішення питання про розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема, відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар адвоката може встановлюватися як у формі погодинної оплати, так і у фіксованому розмірі, причому в останньому випадку для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, тобто фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (пункти 130-133 постанови Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідачем надано копію договору про надання професійної (правничої) допомоги від 21.11.2023 року, укладеного між ТОВ "Крона-Компані" та адвокатом Рижковим І.П. укладено договір №27/2023 (надалі - Договір №27/2023).

Відповідно до пункту 1.4 вказаного Договору, предметом Договору є представництво інтересів Клієнта у судах загальної та спеціальної юрисдикції під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших органах державної влади та місцевого самоврядування, перед фізичними особами, підприємствами, установами та організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форми власності на підпорядкування.

Відповідно до Розділу 3 Договору: Гонорар:

3.1Гонорар - винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором.

3.2Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені Сторонами та зазначені в Додатку 1 до цього Договору. Сторони також можуть узгодити фіксований розмір гонорару за окремим видом правової допомоги, а також «гонорар успіху», про що обов`язково має бути зазначено в додатковій угоді.

3.3Розмір гонорару, за виключенням «гонорару успіху», не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт.

3.4Сума гонорару подвоюється у разі надання Адвокатом послуг Клієнту у неробочий час, вихідні та святкові дні.

3.5До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

3.6Факт наданих послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, зразок якого є Додатком 2 до цього Договору.

3.7Підставою для сплати гонорару є Акт приймання-передачі наданих послуг, якщо Сторони не погодили окремою угодою сплату гонорару авансовим платежем.

3.8Клієнт сплачує гонорар протягом 5 банківських днів з дня підписання ним акту приймання-передачі наданих послуг.

3.9Гонорар сплачується у безготівковому порядку на рахунок Адвоката.

3.10У випадку дострокового розірвання даного Договору з ініціативи Клієнта, Адвокат не повертає раніше отриманий від Клієнта гонорар та відшкодовані фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

Повторно дослідивши зазначені докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх достатність для підтвердження факту надання адвокатом професійної правничої допомоги та розміру витрат відповідача ТОВ «Крона-Компані» на таку допомогу.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України). Утім, колегія суддів відзначає, що позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що витрати відповідача ТОВ «Крона-Компані» на професійну правничу допомогу є неспівмірними з критеріями, встановленими процесуальним законом.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині 4 статті 129 ГПК України, згідно приписів якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)).

Аналіз положень статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 вказала, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України. Частинами першою та другою статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру чи погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який оцінив у сукупності усі обставини справи, поведінку сторін та інших учасників процесу, інші обставини, що мають істотне значення та дійшов висновку про необхідність перерозподілу витрат на професійну правничу допомогу, заявлених відповідачем ТОВ «Крона-Компані» до відшкодування, поклавши половину цих витрат на самого відповідача, а іншу половину поклавши у рівних частинах на прокурора та позивача.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів, як безпідставні та необґрунтовані.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2024 у справі № 922/5081/23 без змін.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кульбашної Наталії Юріївни залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2024 у справі № 922/5081/23 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 30.09.2024.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко