Рішення

від 19.09.2024 по справі 914/435/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2024 Справа № 914/435/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Чорної І.Б., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: фізичної особи-підприємця Собенка Назара Богдановича, м. Львів

до відповідача: Відділу освіти Галицького та Франківського районів управління освіти департаменту розвитку Львівської міської ради, м. Львів

про стягнення 426 509,03 грн

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

Обставини розгляду справи.

15.02.2024 фізична особа-підприємець Собенко Назар Богданович, м. Львів звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Відділу освіти Галицького та Франківського районів управління освіти департаменту розвитку Львівської міської ради, м. Львів про стягнення 426 509,03 грн.

Ухвалою суду від 20.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено 14.03.2024.

11.03.2024 позивачем через канцелярію суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи для огляду в судовому засіданні оригіналів доказів, що додані до позовної заяви та про проведення підготовчого засідання без його участі (вх. №6992/24 від 11.03.2024).

13.03.2024 відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву (вх. №7258/24 від 13.03.2024).

Ухвалою від 14.03.2024 суд відклав підготовче засідання на 28.03.2024.

27.03.2024 позивачем через канцелярію суду подано клопотання про проведення підготовчого засідання без його участі (вх. №8516/24 від 27.03.2024) та відповідь на відзив (вх. №8517/24 від 27.03.2024).

Ухвалою від 28.03.2024 суд відклав підготовче засідання на 11.04.2024.

10.04.2024 позивачем через канцелярію суду подано клопотання про проведення підготовчого засідання без його участі (вх. №9942/24 від 10.04.2024).

11.04.2024 відповідачем через канцелярію суду подано пояснення на відповідь на відзив (вх. №10051/24 від 11.04.2024).

Ухвалою від 11.04.2024 суд відклав підготовче засідання на 22.04.2024.

12.04.2024 відповідачем через канцелярію суду подано заяву про долучення до матеріалів справи доказів (вх. № 10111/24 від 12.04.2024).

19.04.2024 позивачем через канцелярію суду подано клопотання про проведення підготовчого засідання без його участі (вх. №10815/24 від 19.04.2024).

Ухвалою суду від 22.04.2024 відкладено вирішення заяви відповідача про долучення до матеріалів справи доказів до наступного підготовчого засідання, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 13.05.2024.

25.04.2024 на адресу суду від відповідача надійшла заява про поновлення строку для подання доказів у справі (вх. № 11394/24 від 25.04.2024).

10.05.2024 позивачем через канцелярію суду подано клопотання про проведення підготовчого засідання без його участі (вх. №12615/24 від 10.05.2024).

Ухвалою суду від 13.05.2024 відкладено вирішення заяв відповідача про долучення до матеріалів справи доказів та про поновлення строку для подання доказів у справі до наступного підготовчого засідання, а також відкладено підготовче засідання на 10.06.2024.

07.06.2024 позивачем через канцелярію суду подано клопотання про проведення підготовчого засідання без його участі (вх. №15191/24 від 07.06.2024).

Ухвалою суду від 10.06.2024 відкладено вирішення заяв відповідача про долучення до матеріалів справи доказів та про поновлення строку для подання доказів у справі до наступного підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання на 24.06.2024.

21.06.2024 позивачем через канцелярію суду подано клопотання про проведення підготовчого засідання без його участі (вх. №16394/24 від 21.06.2024).

Ухвалою суду від 24.06.2024 визнано поважними причини пропуску відповідачем процесуального строку для подання доказів, поновлено відповідачу пропущений процесуальний строк для подання доказів та прийнято докази, що долучені відповідачем до заяви про долучення до матеріалів справи доказів. Також вказаною ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.07.2024.

Ухвалою суду від 04.07.2024 судове засідання відкладено на 15.07.2024.

12.07.2024 позивачем через канцелярію суду подано клопотання про проведення підготовчого засідання без його участі (вх. №179951/24 від 12.07.2024).

Ухвалою суду від 15.07.2024 відкладено судове засідання на 29.08.2024.

06.08.2024 на адресу суду від відповідача надійшла заява про поновлення строку для подання доказів у справі (вх. №19647/24 від 06.08.2024).

28.08.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі (вх. №21137/24 від 28.08.2024).

Ухвалою суду від 29.08.2024 визнано поважними причини пропуску відповідачем процесуального строку для подання доказів, поновлено відповідачу пропущений процесуальний строк для подання доказів та прийнято докази, що долучені відповідачем до заяви (вх. № 19647/24 від 06.08.2024), судове засідання відкладено на 09.09.2024.

09.09.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі (вх. № 21909/24 від 09.09.2024).

09.09.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із зайнятістю представника відповідача в іншому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 09.09.2024 судове засідання відкладено на 19.09.2024.

18.09.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі (вх. № 22798/24 від 18.09.2024).

Позивач та відповідач явку уповноважених представників в судове засідання 19.09.2024 не забезпечили.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 23.05.2023 між позивачем та відповідачем було укладено договір №48-23, на виконання умов якого відповідачу згідно накладних було передано у власність товар на загальну суму 1 279 587,50 грн. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, заборгованість становить 426 509,03 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 426 509,03 грн.

У поданому через канцелярію суду відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечив повністю. Відповідач зазначив, що договір №48-23 від 23.05.2023 був укладений за результатами проведеного тендеру. Таким чином, відповідач зобов`язаний був укласти договір, який би повністю відповідав положенням проекту договору, який був додатком тендерної документації. Відповідно до п. 5.12. проекту договору постачальник при постачанні товару керується цінами згідно моніторингу, що ведеться Головним управлінням статистики у Львівській області або іншим органом державної влади. Однак, позивач на оспорював в компетентних органах вказаний проект договору, зокрема, не вимагав внести зміни у вищевказаний пункт проекту договору. Таким чином, позивач під час постачання товару за договором зобов`язаний був здійснювати поставку товару за цінами, які надавались Головним управлінням статистики у Львівській області.

Проте, на думку відповідача, позивач не реалізував вказані умови договору, а натомість має намір незаконно збагатитися за рахунок місцевого бюджету, стягнувши кошти за продукти, які на момент їхньої поставки перевищували вартість таких на ринку. Зокрема, позивачем поставлявся товар, а також надавались на оплату документи, у яких вартість за один кілограм таких овочів, як буряк, морква капуста, цибуля тощо перевищувала удвічі, а у деяких випадках і втричі ціни, які були на споживчому ринку Львівської області у відповідний місяць на дані продукти харчування. Крім того, позивачем були підписані акти звіряння за період червень-вересень 2023, а відтак він своїм підписом повністю погодився із тим, що відповідачем правомірно здійснювалась йому оплата за поставлені овочі і відповідно заборгованість перед ним відсутня.

Відповідач додатково зазначив, що позивач у січні 2024 звертався в суд із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 110 462,78 грн. Надалі відповідач звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу, який ухвалою суду від 21.02.2024 було скасовано.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

23.05.2023 між Відділом освіти Галицького та Франківського районів управління освіти департаменту розвитку Львівської міської ради (покупець) та фізичною особо-підприємцем Собенком Назаром Богдановичем (постачальник) було укладено договір №48-23 та специфікацію до нього (додаток №1).

За цим договором постачальник (позивач) зобов`язувався поставити покупцю (відповідачу): Лот 2: «ДК 021:2015: (СРV) Овочі, фрукти та горіхи (03220000-9) (буряк, буряк молодого врожаю, морква, морква молодого врожаю, цибуля, цибуля молодого врожаю, капуста качанна, капуста качанна молодого врожаю, огірки, помідори, кабачки, баклажани, зелена цибуля, перець болгарський, капуста цвітна, зелень (кріп, петрушка), часник». Поставка в заклади дошкільної освіти Франківського району м. Львова: ЗДО №3, м. Львів, вул. Коновальця, 124, ЗДО №18, м. Львів, вул. Гіпсова, 366, ЗДО №33, м. Львів, вул. В.Великого, 13а, ЗДО №37, м. Львів, вул. Кн. Ольги, 59а, ЗДО №42, м. Львів, вул. Сміливих, 26, ЗДО №48, м. Львів, вул. Метрологічна, 16, ЗДО №69, м. Львів, вул. Наукова, 8а, ЗДО №73, м. Львів, вул. Бойчука, 7, ЗДО №93, м. Львів, вул. Ген. Чупринки, 94, ЗДО №125, м. Львів, Героїв УПА, 41, ЗДО №128, м. Львів, вул. Кондукторська, 18, ЗДО №129, м. Львів, вул. Є.Коновальця, 79, ЗДО №131, м. Львів, вул. Антоновича, 109а, ЗДО №134, м. Львів, вул. В.Великого, 55, ЗДО №135, м. Львів, вул. Героїв Майдану,8а, ЗДО №153, м. Львів, вул. Наукова, 108, ЗДО №155, м. Львів, вул. Наукова, 32а, ЗДО №159, м. Львів, вул. Пулюя. 7. ЗДО №163, м. Львів, вул. Симоненка, 16, ЗДО №165, м. Львів, вул. Пулюя, 27 далі «Товар» згідно з замовленням покупця, відповідно до умов цього договору, а покупець - прийняти і оплатити товар згідно з накладною та рахунком.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент) товару та кількість товару вказана у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток 1).

У специфікації (додатку №1 до договору) наведений перелік (найменування) товару, його кількість, ціна за одиницю виміру і загальна сума.

Згідно п. 3.1. договору ціна цього договору становить 1 832 900,00 грн без ПДВ.

Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.4. договору).

На виконання умов договору, позивачем було здійснено постачання товару відповідачу до закладів дошкільної освіти Франківського району м. Львова на загальну суму 1 279 587,50 грн, що підтверджується оформленими сторонами видатковими накладними.

Відповідно до п. 4.1. договору, розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред`явлення постачальником рахунка на оплату товару (далі - рахунок) та накладної.

Згідно п. 4.2. договору, до рахунка додається накладна.

Відповідно до п. 4.3. договору розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем протягом 10 робочих днів після його фактичного отримання покупцем на підставі виставлених рахунків - фактур та накладних, шляхом переводу коштів на рахунок постачальника за умови наявності фінансування.

Згідно п. 5.11. договору постачальник має право здійснювати поставку товару за цінами, які відповідають середньо ринковим на момент здійснення поставки без внесення змін у письмовій формі до цього договору, але за умови, що товар буде відповідати якісним характеристикам, обумовленим на момент підписання договору, а ціни за одиницю товару не перевищуватимуть ціни за одиницю товару, зазначеної в специфікації цього договору.

Відповідно до п. 5.12. договору постачальник при постачанні товару керується цінами згідно моніторингу, що ведеться Головним управлінням статистики у Львівській області, або Торгово-промислової палати України, або іншим органом державної влади.

Пунктом 6.2.3 договору передбачено, що покупець має право зменшувати обсяг закупівлі товару та загальну вартість товару цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору.

Згідно п. 12.3. договору зміни до даного договору здійснюються відповідно до чинного законодавства, шляхом укладення додаткової угоди.

Відповідач частково оплатив вартість товару у розмірі 853 078,47 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача.

07.02.2024 позивачем було надіслано відповідачу претензію від 07.02.2024 за вих. №01 про сплату заборгованості. Відповідачем вказана претензія залишена без розгляду та задоволення.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати вартості товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 426 509,03 грн основного боргу.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Судом встановлено, позивач на виконання умов договору передав позивачу товар на загальну суму 1 279 587,50 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з умов договору, сторони погодили, що розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем протягом 10 робочих днів після його фактичного отримання покупцем на підставі виставлених рахунків - фактур та накладних (п. 4.3. договору).

Відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ч. 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Частиною 2 статті 189 ГК України встановлено, що ціна є істотною умовою господарського договору.

Відповідно до положень ч.1, ч.2 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Із аналізу наведених норм випливає, що оскільки ціна є істотною умовою договору, то змінити її після укладення договору, зокрема і зменшити ціну, можна лише за взаємною домовленістю сторін, шляхом внесення відповідних змін до договору.

Аналогічна за змістом умова була погоджена сторонами у договорі. Так, відповідно до пунктів 3.4., 12.3. договору ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, зміни до даного договору здійснюються відповідно до чинного законодавства, шляхом укладення додаткової угоди.

У договорі сторони обумовили, що найменування (номенклатура, асортимент) товару та кількість товару вказуються у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору). Додаткових угод, змін до договору, інших специфікацій, ніж та, котра є додатком №1 до договору, між сторонами не укладалось. Таким чином, зазначення у видаткових накладних зміненої вартості одиниці товару, зокрема і з врахуванням моніторингу цін, є односторонньою зміною істотної умови договору ціни.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки сторонами в специфікації до договору було погоджено ціну та не внесено жодних змін, доводи відповідача про зменшення ціни товару є безпідставним.

Частиною 1 ст. 12 ЦК України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Сторони у п.п. 5.11, 5.12 договору встановили, що постачальник має право здійснювати поставку товарів за цінами, які відповідають середнім ринковим (на момент поставки), які не можуть перевищувати цін, зазначених у специфікації. Постачальник керується цінами згідно з моніторингом, що ведеться Головним управлінням статистики у Львівській області або Торгово-промислової палати України або іншим державним органом.

Отже, згідно із зазначеними умовами договору, у позивача наявний обов`язок не перевищувати цін, визначених специфікацією, а якщо середні ринкові ціни нижчі позивач має право поставляти за такими цінами. Водночас, умова п. 5.12. договору викладена таким чином, із змісту якої не вбачається, що у разі встановлення шляхом моніторингу зменшення цін на товар, позивач у будь-якому разі повинен поставляти такий товар за зменшеною ціною. Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач, подаючи у складі тендерної документації проект договору, мав можливість викласти умову про зменшення ціни більш однозначно, зокрема і шляхом визначення такого зменшення ціни за відповідних умов обов`язком відповідача.

Таким чином, поставка товарів за цінами, нижчими від зазначених у специфікації, є правом позивача, а не обов`язком, так як у нього наявний лише обов`язок не перевищувати цін, встановлених специфікацією.

Слід також зазначити, що у довідках Головного управління статистики у Львівській області, у яких відображено середні споживчі ціни у відповідних періодах та які використовувалися відповідачем для коригування цін, зазначено застереження, що наведені середні ціни є первинною базою для розрахунків індексів споживчих цін і відповідно до мети спостереження не призначені для інших цілей, зокрема для оцінки тендерних пропозицій та визначення переможців під час проведення торгів згідно з процедурами, встановленими Законом України «Про публічні закупівлі».

Як зазначалося вище, умовами договору було передбачено передачу товару згідно видаткових накладних, судом також встановлено, що товар згідно договору був переданий на підставі видаткових накладних, копії яких долучено до матеріалів справи.

Згідно ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Відповідно до ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 55 ГК України громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці є суб`єктами господарювання.

Відповідно до ч. 8 ст. 19 ГК України усі суб`єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов`язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до ч. 7 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Згідно п. 1.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (в редакції, яка діяла на дату складення накладних), Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. (п. 2.4. Положення).

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг (п. 2.4. Положення).

Згідно п. 2.5. Положення фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операцій, пов`язаних з прийомом і видачею грошових коштів, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об`єктів майна, забезпечуються підприємством, установою, що виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію.

Відповідно до п. 2.13. Положення, відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Пунктом 2.14. Положення передбачено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Згідно п. 4.1. Положення у тексті та цифрових даних первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку і звітності підчистки і необумовлені виправлення не допускаються.

Відповідно до п. 4.2. Положення, помилки в первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку, що складені у паперовій формі, виправляються способом «червоного сторно» або додаткових бухгалтерських проведень, або коректурним способом.

Виправлення помилок у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку, що складені у паперовій формі, з використанням способу «червоного сторно» здійснюється шляхом внесення неправильного запису (кореспонденції рахунків чи суми) червоним чорнилом, пастою кулькових ручок тощо, що означає від`ємні числа, які в підсумку вираховуються. Одночасно під записом червоним кольором чорнилом, пастою кулькових ручок тощо темного кольору здійснюється другий запис із зазначенням правильної кореспонденції рахунків чи суми (п. 4.3. Положення).

Згідно п. 4.4. Положення виправлення помилок у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку, що складені у паперовій формі, з використанням коректурного способу здійснюється шляхом закреслення неправильного тексту або цифри і над закресленим надписується правильний текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати виправлене.

Виправлення помилки у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку, що складені у паперовій формі, повинно бути обумовлено надписом «виправлено» та підтверджено підписами осіб, що підписали цей документ, із зазначенням дати виправлення (п. 4.7. Положення).

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно п. 2.15. Положення, у разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Отже, документ не може вважатися первинним документом якщо він не містить достатньої інформації про господарську операцію або взагалі не містить такої. Саме первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції та містять усі необхідні реквізити, є підставою для обліку господарських операцій. Тобто без наявності первинного документу бухгалтер не має права відображати господарську операцію в обліку.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з видаткових накладних, копії яких долучені відповідачем на підтвердження факту можливого зменшення ціни товару, до друкованої машинописної інформації, яка відображена у них, внесено додаткову рукописну інформацію кульковою ручкою без закреслень, без надписів «виправлено». Внесена додаткова інформація не підтверджена підписами осіб, які підписали первинний документ, а також не зазначено дату внесення такої додаткової рукописної інформації.

Відсутність такої інформації, яка передбачена нормативними документами, унеможливлює встановлення судом фактів внесення таких змін за погодженням із позивачем, а також внесення таких змін до підписання накладної, чи після її підписання.

Враховуючи наведене, виправлення у долучених відповідачем накладних оформлені з порушенням п.п. 2.15, 4.3., 4.4., 4.7. Положення (які не здійснені у визначений законодавством спосіб), а тому такі виправлені (додатково внесені) дані не можуть братися судом до уваги.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 24.10.2018 у справі № 905/3062/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17, від 20.12.2021 у справі №904/5236/20.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №927/738/19 зазначено, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Однак, як встановлено судом, виправлення у долучених відповідачем накладних здійснені з порушенням, а тому долучені відповідачем акти звірки розрахунків хоча й були підписані позивачем, проте у таких актах було враховано інформацію згідно таких неналежних виправлень, а тому не можуть вважатися доказами на підтвердження наявності чи відсутності заборгованості відповідача перед позивачем.

Відтак, відповідачем не спростовано факт поставки товару на загальну суму 1 279 587,50 грн, як і не доведено факту відсутності заборгованості за оплату поставленого товару згідно договору у заявленому позивачем розмірі.

Водночас, ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку з оплати поставленого товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №923/712/17 та від 21.01.2019 у справі №925/2028/15.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником щодо оплати вартості товару, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Безпідставним також є посилання відповідача на те, що на Господарським судом Львівської області розглянуто справу №914/180/24, де були аналогічні сторони та предмет спору, оскільки судовий наказ, який був виданий у справі №914/180/24, ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.02.2024 у справі №914/463/24 скасовано. В ухвалі Господарського суду Львівської області від 21.02.2024 у справі №914/463/24 зазначено, що заявник не позбавлений права звернутись до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. Водночас, суд під час розгляду заяви про скасування судового наказу не розглядав як обґрунтованість вимог згідно заяви про видачу судового наказу, так і обґрунтованість заперечень, викладених у заяві про скасування судового наказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення повністю.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відділу освіти Галицького та Франківського районів Управління освіти Департаменту розвитку Львівської міської ради, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 85 (ідентифікаційний код 41321572) на користь фізичної особи-підприємця Собенка Назара Богдановича, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) заборгованість у сумі 426 509,03 грн та витрати на судовий збір у сумі 6 397,64 грн.

3.Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 19.09.2024 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 30.09.2024.

СуддяМазовіта А.Б.