Постанова

від 21.01.2025 по справі 914/435/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2025 р. Справа №914/435/24

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддівМатущак О.І.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувшиапеляційну скаргу Відділу освіти Галицького та Франківського районів Управління освіти Департаменту розвитку Львівської міської ради б/н від 21.10.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/2992/24 від 22.10.2024)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 19.09.2024 (суддя Мазовіта А.Б., повний тест рішення складено та підписано 30.09.2024)

у справі № 914/435/24

за позовом: Фізичної особи-підприємця Собенка Назара Богдановича (надалі ФОП Собенко Н.Б.), м. Львів

до відповідача: Відділу освіти Галицького та Франківського районів Управління освіти Департаменту розвитку Львівської міської ради, м. Львів

про: стягнення 426 509,03 грн.,

за участі представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

15.02.2024 ФОП Собенко Назар Богданович звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Відділу освіти Галицького та Франківського районів управління освіти департаменту розвитку Львівської міської ради про стягнення 426 509,03 грн.

Позовні вимог обгрунтовано тим, що 23.05.2023 між позивачем та відповідачем укладено договір №48-23, на виконання умов якого відповідачу згідно з накладними було передано у власність товар на загальну суму 1 279 587,50 грн. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в сумі 426 509,03 грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.09.2024 у справі №914/435/24 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Відділу освіти Галицького та Франківського районів Управління освіти Департаменту розвитку Львівської міської ради на користь ФОП Собенка Назара Богдановича заборгованість в сумі 426 509,03 грн. та 6 397,64 грн. судового збору.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що виконання зобов`язання відповідачем щодо оплати вартості товару відбулося з простроченням, що стало підставою для стягнення суми в розмірі 426 509,03 грн., оскільки відповідно до ч.7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Не погоджуючись з вказаним рішення, Відділ освіти Галицького та Франківського районів управління освіти департаменту розвитку Львівської міської ради звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та невідповідністю фактичним обставинам справи. Зокрема, скаржник покликається на п. 5.12, 6.12 договору №48-23 від 23.05.2023 згідно з якими позивач зобов`язаний був здійснювати поставку товару за цінами, які щомісячно надавались Головним управлінням статистики у Львівській області, Торгово-промисловою палатою України або іншим органом державної влади. Звертає увагу на те, що ФОП Собенком Н.Б. не було подано жодних пропозицій у відділ освіти про внесення змін до вказаного договору, даний договір позивачем не оскаржувався в суді, відтак, він повністю погодився з усіма умовами договору №48-23 від 23.05.2023, в тому числі і з п.5.12. Відтак, скаржник вважає, що ФОП Собенко Н.Б. був зобов`язаний виконувати усі умови договору у повному обсязі до кінцевого строку його дії. Зазначає, що позивачем були виставлені документи на оплату, в яких вартість за один кілограм таких овочів, як буряк, морква, капуста, цибуля тощо перевищувала у двічі, а у деяких випадках втричі, які були на споживчому ринку Львівської області у відповідний місяць на дані продукти харчування. В своє обґрунтування скаржник в апеляційній скарзі наводить статистику цін, відповідно до довідок Головного управління статистики у Львівській області. Просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП Собенка Н.Б. повністю.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу б/н від 22.11.2024 (вх. № апеляційного суду 01-04/8052/24 від 25.11.2024) заперечує проти доводів апеляційної скарги, вказуючи на те, що в жодному пункті договору не конкретизується, що означає «керується цінами згідно моніторингу». Відтак, вважає, що він на власний розсуд має право трактувати цю норму і при постачанні товару керувався цінами згідно з моніторингом і брав такі до уваги, чим виконав умови договору належним чином. Звертає увагу, що сторонами не було укладено жодних додаткових угод, не було внесено зміни до ціни договору, а також ціни на овочі не були змінені. Позивач вважає покликання відповідача на моніторинг цін недоречним і таким, що не може вважатися допустимим доказом. Щодо тверджень відповідача про незаконне збагачення позивача, то вважає, що такі не відповідають дійсності і не підтверджуються жодними доказами. Просить відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги повністю, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відділу освіти Галицького та Франківського районів Управління освіти Департаменту розвитку Львівської міської ради б/н від 21.10.2024 на рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2024 у справі №914/435/24, розгляд справи №914/435/24 призначено в судовому засіданні на 10.12.2024.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 розгляд справи відкладено на 21.01.2025.

20.01.2025 через систему Електронний суд від позивача поступило клопотання (вих.. №1 від 20.01.2025 (вх. № апеляційного суду 01-04/526/25 від 20.01.2025) про проведення судового засідання без участі представника позивача, просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення..

21.01.2025 відповідач (скаржник) участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 10.12.2024 через систему Електронний суд шляхом надіслання такої в електронний кабінет. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвала суду від 10.12.2024 доставлена 16.12.2024 о 18:51.

Станом на 21.01.2025 клопотань від відповідача про відкладення розгляду справи не поступало, відтак, колегія суддів розглядає справу по наявних у ній матеріалах, без участі представників учасників справи.

Згідно з статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський встановив таке.

23.05.2023 між Відділом освіти Галицького та Франківського районів управління освіти департаменту розвитку Львівської міської ради (покупець) та фізичною особо-підприємцем Собенком Назаром Богдановичем (постачальник) укладено договір №48-23 та специфікацію до нього (додаток №1) (т-1, а.с.46-51, 52).

Згідно з п.1.1. договору постачальник зобов`язувався поставити покупцю Лот 2: «ДК 021:2015: (СРV) Овочі, фрукти та горіхи (03220000-9) (буряк, буряк молодого врожаю, морква, морква молодого врожаю, цибуля, цибуля молодого врожаю, капуста качанна, капуста качанна молодого врожаю, огірки, помідори, кабачки, баклажани, зелена цибуля, перець болгарський, капуста цвітна, зелень (кріп, петрушка), часник». Поставка в заклади дошкільної освіти Франківського району м. Львова: ЗДО №3, м. Львів, вул.Коновальця, 124, ЗДО №18, м. Львів, вул. Гіпсова, 366, ЗДО №33, м. Львів, вул.В.Великого, 13а, ЗДО №37, м. Львів, вул. Кн. Ольги, 59а, ЗДО №42, м. Львів, вул.Сміливих, 26, ЗДО №48, м. Львів, вул. Метрологічна, 16, ЗДО №69, м. Львів, вул.Наукова, 8а, ЗДО №73, м. Львів, вул. Бойчука, 7, ЗДО №93, м. Львів, вул.Ген.Чупринки, 94, ЗДО №125, м. Львів, Героїв УПА, 41, ЗДО №128, м. Львів, вул.Кондукторська, 18, ЗДО №129, м. Львів, вул. Є.Коновальця, 79, ЗДО №131, м. Львів, вул. Антоновича, 109а, ЗДО №134, м. Львів, вул. В.Великого, 55, ЗДО №135, м. Львів, вул.Героїв Майдану,8а, ЗДО №153, м. Львів, вул. Наукова, 108, ЗДО №155, м. Львів, вул.Наукова, 32а, ЗДО №159, м. Львів, вул. Пулюя. 7. ЗДО №163, м. Львів, вул.Симоненка, 16, ЗДО №165, м. Львів, вул. Пулюя, 27 далі «Товар» згідно з замовленням покупця, відповідно до умов цього договору, а покупець - прийняти і оплатити товар згідно з накладною та рахунком.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що найменування (номенклатура, асортимент) товару та кількість товару вказана у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток 1).

У специфікації (додатку №1 до договору) наведений перелік (найменування) товару, його кількість, ціна за одиницю виміру і загальна сума (а.с.52).

У відповідності до п. 3.1. договору ціна цього договору становить 1 832 900,00 грн без ПДВ, при цьому, ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п.3.4. договору).

На виконання умов договору, позивачем було здійснено постачання товару відповідачу до закладів дошкільної освіти Франківського району м. Львова на загальну суму 1 279 587,50 грн., що підтверджується оформленими сторонами видатковими накладними , що (а.с.Т-1, а.с.53-233, Т-2, а.с.1-137).

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред`явлення постачальником рахунка на оплату товару та накладної. До рахунка додається накладна (п.4.2. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем протягом 10 робочих днів після його фактичного отримання покупцем на підставі виставлених рахунків - фактур та накладних, шляхом переводу коштів на рахунок постачальника за умови наявності фінансування.

Відповідач частково оплатив вартість товару у розмірі 853 078,47 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача (а.с.140-142).

07.02.2024 позивачем було надіслано відповідачу претензію від 07.02.2024 за вих. №01 про сплату заборгованості в сумі 426 509,03 грн. (Т-2, а.с.143-145), яка залишена відповідачем без розгляду.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків , зокрема є договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (ч.ч.1-2 ст. 509 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що 23.05.2023 між позивачем та відповідачем укладено договір № 48-23, який за своєю правовою природою є договором поставки (т-1, а.с.46-51).

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 712 ЦК України, що кореспондується з положеннями ст. 265 ГК Україно, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За умовами ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Матеріалами та обставинами справи встановлено, що позивачем на виконання умов договору передано відповідачу товар на загальну суму 1 279 587,50 грн., що підтверджується видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи.

Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем протягом 10 робочих днів після його фактичного отримання покупцем на підставі виставлених рахунків - фактур та накладних.

Частинами 1-2 статті 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до пунктів 3.4., 12.3. договору ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, зміни до даного договору здійснюються відповідно до чинного законодавства, шляхом укладення додаткової угоди.

При цьому, умовами договору встановлено, що найменування (номенклатура, асортимент) товару та кількість товару вказуються у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору). Додаткових угод, змін до договору, інших специфікацій сторонами не укладалось.

Таким чином, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що оскільки у специфікації до договору було погоджено ціну та не внесено жодних змін, тому зазначення у видаткових накладних іншої (зміненої) вартості одиниці товару, зокрема і з врахуванням моніторингу цін, є односторонньою зміною істотної умови договору ціни.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п.п. 5.11, 5.12 договору сторони встановили, що постачальник має право здійснювати поставку товарів за цінами, які відповідають середнім ринковим (на момент поставки), які не можуть перевищувати цін, зазначених у специфікації. Постачальник керується цінами згідно з моніторингом, що ведеться Головним управлінням статистики у Львівській області або Торгово-промислової палати України або іншим державним органом.

Отже, у позивача був обов`язок не перевищувати цін, визначених специфікацією, а якщо середні ринкові ціни нижчі, позивач має право поставляти товар за такими цінами.

В свою чергу, умова п. 5.12. договору викладена таким чином, із змісту якої не вбачається, що у разі встановлення шляхом моніторингу зменшення цін на товар, позивач у будь-якому разі повинен (зобов`язаний) поставляти такий товар за зменшеною ціною.

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, подаючи у складі тендерної документації проект договору, мав можливість викласти умову про зменшення ціни більш однозначно, зокрема, і шляхом визначення такого зменшення ціни за відповідних умов обов`язком відповідача.

Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що поставка товарів за цінами, нижчими від зазначених у специфікації, є правом позивача, а не обов`язком, так як у нього наявний лише обов`язок не перевищувати цін, встановлених специфікацією.

Суд апеляційної інстанції в спростування доводів апеляційної скарги зазначає, щоу довідках Головного управління статистики у Львівській області, у яких відображено середні споживчі ціни у відповідних періодах та які використовувалися відповідачем для коригування цін, зазначено застереження, що наведені середні ціни є первинною базою для розрахунків індексів споживчих цін і відповідно до мети спостереження не призначені для інших цілей, зокрема для оцінки тендерних пропозицій та визначення переможців під час проведення торгів згідно з процедурами, встановленими Законом України «Про публічні закупівлі».

Як зазначалося вище, що товар був поставлений згідно з договором на підставі видаткових накладних (Т-1, а.с.53-233, Т-2, а.с.1-137, Т-3, а.с.124-134).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.14. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (в редакції, яка діяла на дату складення накладних передбачено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Згідно з п. 4.1. Положенням у тексті та цифрових даних первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку і звітності підчистки і необумовлені виправлення не допускаються.

Відповідно до п. 4.2. Положення, помилки в первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку, що складені у паперовій формі, виправляються способом «червоного сторно» або додаткових бухгалтерських проведень, або коректурним способом.

Виправлення помилок у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку, що складені у паперовій формі, з використанням способу «червоного сторно» здійснюється шляхом внесення неправильного запису (кореспонденції рахунків чи суми) червоним чорнилом, пастою кулькових ручок тощо, що означає від`ємні числа, які в підсумку вираховуються. Одночасно під записом червоним кольором чорнилом, пастою кулькових ручок тощо темного кольору здійснюється другий запис із зазначенням правильної кореспонденції рахунків чи суми (п. 4.3. Положення).

Згідно з п. 4.4. Положення виправлення помилок у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку, що складені у паперовій формі, з використанням коректурного способу здійснюється шляхом закреслення неправильного тексту або цифри і над закресленим надписується правильний текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати виправлене.

Виправлення помилки у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку, що складені у паперовій формі, повинно бути обумовлено надписом «виправлено» та підтверджено підписами осіб, що підписали цей документ, із зазначенням дати виправлення (п. 4.7. Положення).

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Згідно з ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З видаткових накладних №26 від 30.11.2023, №28 від 22.12.2023, №22 від 30.10.2023, №18 від 29.09.2023, №16 від 13.09.2023№14 від 30.08.2023№12 від 16.08.2023№6 від 28.06.2023, №4 від 15.06.2023, №2 від 30.05.2023, №10 від 27.07.2023 (Т-3, а.с.124-134) які долучені відповідачем на підтвердження факту можливого зменшення ціни товару, судом апеляційної інстанції встановлено, що до друкованої машинописної інформації, яка відображена у них, внесено додаткову рукописну інформацію кульковою ручкою без закреслень, без надписів «виправлено». Внесена додаткова інформація не підтверджена підписами осіб, які підписали первинний документ, а також не зазначено дату внесення такої додаткової рукописної інформації, про що також відмічено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Отже, з врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність такої інформації, яка передбачена нормативними документами, унеможливлює встановлення судом фактів внесення таких змін за погодженням із позивачем, а також внесення таких змін до підписання накладної, чи після її підписання.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що виправлення у долучених відповідачем накладних оформлені з порушенням п.п. 2.15, 4.3., 4.4., 4.7. Положення (які не здійснені у визначений законодавством спосіб), а тому такі виправлені (додатково внесені) дані не можуть братися судом до уваги.

Щодо актів звірки розрахунків, в яких відсутня заборгованість (Т-3, а.с.70-76), про що вказує скаржник в апеляційній скарзі, то такі не є зведеними обліковими документами, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто, має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 24.10.2018 у справі № 905/3062/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17, від 20.12.2021 у справі №904/5236/20.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №927/738/19 зазначено, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Як було зазначено вище, виправлення у долучених відповідачем накладних здійснені з порушенням, а тому долучені відповідачем акти звірки розрахунків хоча й були підписані позивачем, проте у таких актах було враховано інформацію згідно таких неналежних виправлень, а тому не можуть вважатися доказами на підтвердження наявності чи відсутності заборгованості відповідача перед позивачем.

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем не спростовано факту поставки товару на загальну суму 1 279 587,50 грн., як і не доведено факту відсутності заборгованості за оплату поставленого товару згідно договором у заявленому позивачем розмірі 426 509,03 грн..

Щодо ненадання рахунку-фактури, то судом першої інстанції правильно зазначено, що ненадання такого не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку з оплати поставленого товару. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №923/712/17 та від 21.01.2019 у справі №925/2028/15.

З врахуванням наведеного, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог.

За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в рішенні Господарського суду Львівської області від 19 вересня 2024 року в даній справі, рішення прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак, його належить залишити без змін, апеляційну скаргу Відділу освіти Галицького та Франківського районів управління освіти департаменту розвитку Львівської міської ради без задоволення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Відділу освіти Галицького та Франківського районів Управління освіти Департаменту розвитку Львівської міської ради б/н від 21.10.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/2992/24 від 22.10.2024) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 19 вересня 2024 року у справі №914/435/24 - залишити без змін.

3.Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Відділ освіти Галицького та Франківського районів Управління освіти Департаменту розвитку Львівської міської ради.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

5.Матеріали справи №914/435/24 повернути Господарському суду Львівської області.

Головуючий суддяН.М. Кравчук

СуддіО.І. Матущак

О.С. Скрипчук