Рішення

від 30.09.2024 по справі 922/2633/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2633/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Мужичук Ю.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛВТ 2000 (03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 78, оф. 313-314, код ЄДРПОУ 38448397) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станкінпром" (61035, м. Харків, пр-т Гагаріна, 127, корпус А, офіс 207, код ЄДРПОУ 40665022) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛВТ 2000 звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станкінпром" про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 16240,00 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 7037,95 грн, в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, 3% річних у розмірі 1451,50 грн. Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору та витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

Позов обґрунтовано посиланням на несвоєчасну оплату відповідачем товару за договором поставки № 30/06-21 від 01.07.2021.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження встановлено строк на подання суду заяви із обґрунтуванням своїх заперечень протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали. Також, вказаною ухвалою відповідачу встановлено строк 15 календарних днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов.

Судом встановлено, що відповідачем не виконано обов`язок, передбачений ч. 6 ст. 6 ГПК України та не зареєстровано електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, тому копію ухвали суду від 30.07.2024 про відкриття провадження у справі, було надіслано судом засобами поштового зв`язку за відомою адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вказану ухвалу не було вручено відповідачу та 08.08.2024 повернуто відділенням поштового зв`язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою поштового відділення.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

Суд зазначає, про те, що аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18); Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, зокрема, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Також, зазначену ухвалу суду оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Відтак, господарський суд констатує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом.

Разом з цим, судом враховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином, відтак, у відповідності до ч.9 ст. 165 ГПК України суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛВТ 2000 (далі позивач або постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю СТАНКІНПРОМ (далі - відповідач або покупець), було укладено договір поставки № 30/06-21 від 01.07.2021 (далі договір, а.с. 14-16).

Згідно з п.1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник передає у власність покупцю комплектуючі системи озонування (далі - товар), а покупець приймає та оплачує товар. Найменування товару, його кількість, види, вартість визначається сторонами у додатку № 1 до договору, який є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно додатку №1 до договору калькуляція витрат по договору №30/06-21 від 21.07.2021 (зворотній а.с. 16), поставці підлягав товар установка пом`якшення LWT-SF-60 в комплекті загальною вартістю 16240,00 грн (з урахуванням ПДВ).

В момент поставки перевірка кількості товару здійснюється по кількості вантажних місць. Товар вважається переданим покупцем та прийнятим покупцем по кількості у відповідності із видатковою накладною (п. 2.4 договору).

Загальна вартість договору становить 16 240,00 грн, в тому числі ПДВ 2706,67 грн (п.3.2. договору).

У пункті 3.3. договору сторони погодили, що оплата здійснюється покупцем шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, який вказаний ним у даному договорі, наступним чином:

3.3.1. покупець здійснює доплату у розмірі 100% по договору, що складає становить 16240,00 грн, в тому числі ПДВ: 2706,67 грн. Оплата здійснюється покупцем протягом 30-ти календарних днів після поставки товару покупцю. Датою поставки вважається дата відвантаження товару.

Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що постачальник здійснює поставку товару в строк протягом 2-3 днів після підписання договору.

Згідно з п. 5.2.1 договору покупець зобов`язаний прийняти та оплатити Товар в строки, які передбачені п. 3.3.1, п.4.1 даного договору.

Згідно з п. 10.2 договору, його строк починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 цього договору, тобто з моменту підписання, та закінчується після повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Позивач поставив відповідачу товар, установка пом`якшення LWT-SF-60 в комплекті, на загальну суму 16 240,00 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №85 від 02.07.2021 (а.с. 18).

Товар був прийнятий відповідачем, про що свідчить підпис директора ТОВ "Станкінпром" на видатковій накладній №85 від 02.07.2021. Проте, оплата відповідачем за поставлений товар здійснена не була.

Позивач звернувся до відповідача із претензією №220324-1 від 22.03.2024 (докази направлення а.с. 13 та зворотній бік), в якій вимагав сплатити суму заборгованості у розмірі 23769,84 грн, що включала в себе суму боргу за договором поставки №30/06-21 від 01.07.2021 та інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 6243,40 грн та 3% річних у розмірі 1286,44 грн. До претензії позивачем був доданий розрахунок суми претензії, додаток №1 до договору та довідка за підписом директора та головного бухгалтера ТОВ «ЛВТ» про зміну поточного рахунку відповідача.

Згідно поштового повідомлення, що надане позивачем до матеріалів справи (а.с. 9) відповідач отримав вказану претензію 15.04.2024. Проте, відповідач на претензію не відреагував та суму боргу не сплатив.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та доказам, які надані у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №30/06-21 від 01.07.2021 на загальну суму 16240,00 грн строком з 01.07.2021 до повного виконання своїх зобов`язань. Факт поставки товару на зазначену суму відбувся 02.07.2021, що підтверджується видатковою накладною №85 від 02.07.2021. Суд визнає доведеним факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару на виконання умов договору поставки №30/06-21 від 01.07.2021, виходячи із умов договору, даних видаткової накладної. Отже господарські зобов`язання позивача за договором є виконаними. Проте відповідач умови договору щодо своєчасної сплати отриманого товару у встановлені договором строки не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилась прострочена заборгованість у розмірі 16240,00 грн. Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Системний аналіз зазначених норм з урахуванням обставин, встановлених судом під час розгляду справи, дає підстави для висновку суду, що позовні вимоги позивача про стягнення основної заборгованості за договором поставки №30/06-21 від 01.07.2021 в сумі 16240,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 7037,95 грн та 3% річних у розмірі 1451,50 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ураховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем прав позивача внаслідок невчасних розрахунків за товар, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати сплати відповідачем 3% річних в сумі 1451,50 грн за період з 03.08.2021 по 25.07.2024 та інфляційних в сумі 7037,95 грн за період з серпня 2021 по червень 2024, нарахованих на суму простроченої заборгованості.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1451,50 грн та інфляційних втрат у сумі 7037,95 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

У позовній заяві позивачем викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи та вказано про витрати на правничу допомогу адвоката, зокрема за підготовку та подачі позовної заяви, інших процесуальних документів, представництво в суді та вчинення інших дій щодо надання правничої допомоги у розмірі 10000,00 грн.

Згідно зі ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1. 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Зазначена позиція знайшла своє відображення в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Крім того, при стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18, провадження № 61-9124св20, вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Суд дослідив матеріали справи, та встановив, що позивачем в порушення вищезазначених вимог ГПК України до позовної заяви не надано жодного доказу на підтвердження вказаних в попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат у розмірі 10000,00 грн, а саме договору на правову допомогу, акту приймання-передачі наданих послуг, платіжних документів про оплату таких послуг тощо, розрахунку таких витрат), також у прохальній частині позовної заяви відсутнє зазначення суми витрат пов`язаних із професійною правничою допомогою адвоката, які позивач просить суд стягнути із відповідача.

При цьому, саме лише зазначення позивачем у позовній заяві попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи без надання належних та допустимих доказів у підтвердження таких витрат, не може бути підставою для покладення таких витрат на відповідача.

Враховуючи викладене вище та те, що позивачем не надано до суду жодних доказів понесення останнім витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою адвоката, у тому числі і зазначеного у позовній заяві попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, не зазначено суму таких судових витрат яку останній просить суд стягнути із відповідача, суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 610-612, 625, 599, 627-629, 655, 712 Цивільного кодексу України, та ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 130, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Станкінпром" (61035, м. Харків, пр-т Гагаріна, 127, корпус А, офіс 207, код ЄДРПОУ 40665022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛВТ 2000 (03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 78, оф. 313-314, код ЄДРПОУ 38448397) заборгованість у розмірі 16240,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Станкінпром" (61035, м. Харків, пр-т Гагаріна, 127, корпус А, офіс 207, код ЄДРПОУ 40665022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛВТ 2000 (03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 78, оф. 313-314, код ЄДРПОУ 38448397) інфляційні втрати у розмірі 7037,95 грн, в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, 3% річних у розмірі 1451,50 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "30" вересня 2024 р.

СуддяЮ.Ю. Мужичук